Будь-хто, кого розглядають альтернативним кандидатом у президенти від демократів, набирає більше за чинного лідера СШАКінець дідових виборів? Хто та як може замінити Байдена на виборах президента США
Тиск на президента США Джо Байдена з тим, аби він знявся з виборів, досяг безпрецедентно високого рівня. І, схоже, він ось-ось досягне успіху.
Не минає і дня, щоб демократи у Конгресі не закликали – публічно чи непублічно – до виходу Байдена з перегонів. Донори відмовляються фінансувати президентську кампанію демократів, поки не знайдеться інша кандидатура. Та й виборці партії вже просять висунути кандидатом когось іншого замість чинного президента.
Досі Байден та його оточення категорично спростовували таку можливість. Мовляв, президент США готовий кинути виклик Трампу і буде брати участь у другому раунді дебатів у вересні, незважаючи на те, що попередні стали для нього провалом – і, власне, й спричинили заклики зняти кандидатуру.
І все ж в останні дні опоненти Байденової кандидатури все більш упевнені, що їхній тиск увінчається успіхом.
Реклама:
Переламним моментом, схоже, став замах на Трампа. Республіканець знайшов потужний привід консолідувати довкола себе електорат (без елементів самозвеличення, звісно ж, не минулося; флешмоб із пов’язками на вухах делегатів з’їзду Республіканської партії – тому підтвердження).
До того ж проти Байдена починають грати соціологія та громадська думка, які попервах майже не відреагували на його провальний виступ на дебатах у червні.
Про те, як за останні три тижні посилився тиск на президента США і що станеться, якщо він справді зніметься з виборів, – у матеріалі "Європейської правди".
Дебати, що змінили все
Про можливе зняття Джо Байденом своєї кандидатури з президентських виборів почали активно говорити після дебатів із Дональдом Трампом.
Так, до цього чинний президент США допускав обмовки, часом неприродно поводився на публіці. Та в багатьох випадках ці речі роздували його опоненти. До прикладу, відео із саміту "Групи семи" в Італії, на якому Байден нібито махає в порожнечу – насправді ж він тоді звертався до людей за кадром.
Та й сам Трамп, відверто кажучи, немолодий і обмовки допускав і раніше: то сплутає Орбана з Ердоганом, то говорить хвилин п’ять незрозумілу історію про рибалку, акулу та електричні двигуни.
Дебати між найімовірнішими кандидатами в президенти США 27 червня мали остаточно розставити крапки над "і". Кампанія Байдена розраховувала, що той постане розважливим, досвідченим лідером із реальними досягненнями, який на тлі "несерйозного" Трампа з його потягом до шоу вигідно відрізнятиметься в очах виборців.
Як ми вже знаємо, сталось якраз навпаки. Чинний президент США своєю невпевненістю та обмовками дав поживу для критиків говорити про його нездатність виконувати обов’язки. І дарма, що Трамп говорив у рази більше неправди: презентабельність відіграла вирішальну роль у сприйнятті того, хто вийшов із дебатів переможцем.
Переважна більшість глядачів, включно з виборцями Демократичної партії, висловили сумніви у чинному президенті.
Зросла кількість тих, хто виступав проти його кандидатури (варто нагадати: і Байден, і Трамп загалом є кандидатами непопулярними; виборці хочуть бачити в перегонах когось іншого).
Дійшло до того, що проти висунення Байдена на другий термін відкрито виступили його однопартійці в Конгресі. Це – знаковий сигнал: в останні десятиліття партії у США завжди практично одноголосно підтримували переобрання чинного президента.
Але Байден був непохитний. Він прямо, навіть роздратовано говорив, що не буде йти з виборів. Говорив це журналістам, однопартійцям, донорам. І практично всюди використовував два однакові аргументи: вік – не завада, а ознака мудрості; тільки він, Байден, здатен перемогти Трампа.
А як щодо дебатів? Ну, тут версії змінювались: від "у президента США була застуда" до "він не виспався" та "облажався".
Вирішальну роль у рішенні Байдена, схоже, відіграло найближче оточення: від друзів і найближчих радників у Білому домі до сім’ї, передусім – першої леді Джилл Байден, яка палко підтримує та захищає чоловіка.
Таке герметичне середовище довкола президента викликало занепокоєння в інших демократів: мовляв, Байден просто не чує альтернативних поглядів і не бачить, що його участь у виборах загрожує власній партії.
Тиск посилюється
Та в останні дні з’явилось дедалі більше сигналів, які вказують: зняття Джо Байдена може бути справою часу.
Президент, який до того категорично відмовлявся навіть допускати таку можливість, раптом заявив, що може вийти з перегонів за порадою лікарів. Наступного дня Білий дім каже, що в Байдена виявили коронавірус і він скасував участь у передвиборчих заходах на найближчий час.
Усе сміливішими ставали заяви топдемократів про необхідність президенту поступитися на користь більш перспективного проти Трампа кандидата.
Деякі навіть допускають, що це станеться найближчими днями.
Зрештою, сам Байден, за повідомленнями ЗМІ, почав дослухатись до альтернативних голосів однопартійців і нібито навіть розпорядився перевірити, як громадськість відреагує на номінування віцепрезидентки Камали Гарріс.
Не дивно, що для оглядачів, надто налаштованих проти Байдена, це все свідчить про підготовку ґрунту перед можливим оголошенням про зняття з виборів.
То що ж змінилось?
Позаяк ми не маємо доступу до оточення Байдена, можна лише гадати. Та, певно, найпереконливішим аргументом стала соціологія.
Так, публічні опитування показали, що після провальних дебатів рейтинг чинного президента США не так і відстав від Трампа. Коливання відсотків – річ цілком звична для передвиборчого року. Більш-менш наближені результати соціологія починає показувати вже після номінування кандидатів партіями.
Та й навіть тут американський виборець може підкинути несподіванку (як це було у 2016 році).
Зокрема, в останні дні серед демократів шириться закрита соціологія, де виміряли рейтинги Байдена в так званих ключових штатах – тобто тих, які традиційно не схильні до Республіканської чи Демократичної партій і результати в яких визначають долю всіх виборів.
Їхній висновок був невтішний для Байдена. Будь-хто, кого розглядають альтернативним кандидатом у президенти від демократів, набирає більше за чинного лідера США – в середньому на три відсоткові пункти. Це стосується навіть Камали Гарріс, яка серед американських виборців не надто популярна.
Друге не дуже приємне для президента США відкриття: в разі заміни Байдена новий демократичний кандидат залучить додаткові голоси серед молоді, незалежних виборців, тих, хто не голосував у 2020 році.
І найцікавіше – новий кандидат від демократів здатний навіть відтягнути трохи електорату самого Трампа.
Якщо точніше: не-Байден залучає близько 3% виборців Трампа, тоді як Трамп у разі заміни кандидата-демократа – лише 1%.
Може здатися, що ці відсотки – дрібні й статистично незначущі. Але і у 2016, і у 2020 роках доля президентських виборів часто визначалася кількома тисячами, а то й сотнями голосів. Боротьба йшла (і йде) буквально за кожного виборця.
До того ж 2024-й – рік не лише президентських виборів, а й виборів до Конгресу США. Конгресмени-демократи не дарма одними з перших закликали Байдена знятися: його негативний імідж суттєво б’є по їхніх шансах переобратись. Надто коли їхня попередня перемога дісталась ціною лічених відсотків голосів.
Заміна Байдена, зрештою, відгукується і серед виборців Демпартії.
І вже згадана закрита соціологія, і публічні опитування свідчать: переважна більшість демократичних виборців підтримають номінування кандидата, який має найкращі шанси кинути виклик Дональду Трампу – навіть якщо це буде не чинний президент.
Два шляхи заміни Байдена
Ми не знаємо, чи справді Джо Байден зніметься з президентських виборів, але можемо стверджувати: цього хоче все більша кількість його однопартійців і виборців, а часу на ухвалення такого рішення – небагато.
Річ у тім, що штат Огайо вимагав зареєструвати кандидатів у президенти до 7 серпня, тоді як з’їзд Демократичної партії має відбутись із 19 по 22-ге. Інакше імені кандидата просто не буде у бюлетені – а хто ж відмовиться від боротьби за 17 виборщиків, навіть якщо у 2016 і 2020 роках штат підтримував Трампа?
Тоді Національний комітет Демократичної партії вигадав план: до 7 серпня провести "віртуальне голосування" делегатів, на яких мають висунути кандидата – і таким чином виконати вимогу Огайо. Тоді з’їзд партії стане хай і необхідною, але формальністю.
Але є нюанс. Огайо вже давно змінив дедлайн реєстрації кандидатів із 7 серпня на 1 вересня. Тоді як Нацкомітет Демпартії від своїх планів не відмовився і готується до "віртуального голосування" десь на початку серпня або навіть раніше – точної дати поки немає.
Критики недарма вбачають у цьому ледь не змову керівництва партії та Байдена.
Мовляв, його кандидатуру підтримують усі делегати штатів, тож якщо "віртуальне голосування" відбудеться – президент США точно стане номінантом, і жодні занепокоєння станом його здоров’я тут не на заваді.
За таких обставин є лише один реальний варіант заміни Байдена: якщо він відмовиться від участі у виборах до "віртуального голосування". Тобто в найближчі дні чи, на крайній випадок, наступного тижня.
Але є й інший, менш реальний і технічно складніший варіант.
Шлях 1: Байден іде добровільно
Уявімо, що Джо Байден цими вихідними звертається до своїх однопартійців і каже: "Я відмовляюсь від участі у виборах президента у 2024 році". Що далі?
Технічні аспекти подальшої процедури, ймовірно, змінюватимуться. Але одне відомо точно: Демократична партія обиратиме іншого кандидата в президенти – чи то "віртуально", чи то вже на з’їзді в середині серпня.
Ситуація, можливо, нагадуватиме часи до 1960-х років, коли ще не існувало праймериз і кокусів – і потенційні кандидати просто на з’їзді переконували делегатів штатів віддати голоси за них. У 2024 році таких делегатів усього 3933, з них станом на зараз 3896 підтримують Байдена. І правила Нацкомітету Демократичної партії фактично забороняють їм голосувати за будь-кого іншого на з’їзді.
У такому разі кандидат у президенти має заручитись підтримкою простої більшості цих делегатів. А ще є 739 "суперделегатів" Національного комітету Демократичної партії, які не представляють жоден штат і також можуть вплинути на результати голосування, якщо кандидата не оберуть у першому турі.
Теоретично Байден може сам сказати своїм делегатам підтримати іншого кандидата. Хто це може бути – питання відкрите. Логічним вибором була б віцепрезидентка Камала Гарріс – член команди, яка веде кампанію разом із Байденом (а отже, делегати сприйматимуть її як "свою" кандидатку), до того ж, що важливо для Демократичної партії, вона темношкіра жінка.
У ЗМІ лунали й інші прізвища, зокрема губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома, губернаторки Мічигану Гретчен Вітмер, губернатора Іллінойсу Джея Роберта Пріцкера (так, Пенні Пріцкер – його старша сестра), губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро тощо.
Вже згадана закрита соціологія називала серед потенційних кандидатів також сенатора від Аризони Марка Келлі та губернатора Мериленду Веса Мура. Рейтинг Мішель Обами, на жаль, там не вимірювали.
Шлях 2: Байден іде, але не добровільно
Якщо Джо Байден не зніметься з виборів до з’їзду Демократичної партії та його кандидатуру затвердять, після 22 серпня лишається ще один "шлях до відступу".
Республіканська та Демократична партії мають правила на випадок, якщо їхній обраний кандидат у президенти помирає, не у змозі виконувати повноваження, або ж сам знімається з виборів. У випадку демократів голова Національного комітету партії Джеймі Гаррісон скликає комітет для затвердження нового кандидата.
Іншими словами, скільки б за Байдена не віддали голосів делегати, за цього сценарію рішення – в руках керівництва і топпредставників Демократичної партії.
До того ж у партії є прецедент подібної заміни, хоч і не на рівні кандидата в президенти.
У 1972 році нині покійний Джордж Макговерн, тодішній кандидат у президенти США від Демократичної партії, обрав своїм кандидатом у віцепрезиденти сенатор Тома Іглтона.
Та стало відомо, що Іглтон тоді лікувався від серйозного депресивного розладу, що змусило його знятися з виборів. І Національний комітет Демократичної партії збирався вже після партійного з’їзду, аби затвердити нового кандидата у віцепрезиденти (до слова, Макговерн розгромно програв Річарду Ніксону на виборах у 1972 році.)
* * * * *
Звісно, за будь-якого варіанта (підкреслимо, жоден із них не є наразі однозначно реальним) постане питання: що робити Джо Байдену-президенту?
Якщо він не братиме участі у виборах, то стане "кульгавою качкою" – тобто продовжить працювати на президентській посаді без перспективи переобрання. Це звузить його простір для маневру та підірве вплив на політичні процеси на Капітолійському пагорбі.
Тим паче, в Республіканській партії вже відкрито готуються вимагати відставки Байдена з посади президента в разі, якщо він зніме кандидатуру. А зараз – продовжують атакувати чинного президента, стверджуючи, що з огляду на свою поведінку на дебатах він не здатен виконувати обов’язки.
З кожним днем, поки демократи відкладають вирішення цієї кризи, тиск на Байдена (і як на чинного президента, і як на кандидата у президенти) зростає.
І це аж ніяк не допомагає Україні, яка вкрай залежна від військової та фінансової допомоги Сполучених Штатів.
Автор: Олег Павлюк,
журналіст "Європейської правди"