Попри сумніви, висловлені представниками ЄНП, саме експрем'єр Португалії має найвищі шанси замінити Шарля Мішеля на посаді голови Європейської радиФаворит із масою зауважень: хто такий Антоніу Кошта, ключовий кандидат у президенти Євроради
Хто очолюватиме ЄС наступні п'ять років?
Найближчими днями лідери країн Євросоюзу мають узгодити кандидатури майбутніх очільників головних європейських інституцій.
Причому змін може виявитись не так і багато. Найімовірніше, Європейську комісію вдруге очолить німкеня Урсула фон дер Ляєн, а Європарламент – також вдруге – мальтійка Роберта Метсола.
Серед ключових змін – посада голови зовнішньополітичної служби ЄС, яку планують віддати під керівництво чинної прем'єрки Естонії Каї Каллас, а також посада президента Європейської ради – Шарля Мішеля може змінити експрем'єр Португалії Антоніу Кошта.
Реклама:
Посада очільника Євроради є дуже специфічною. Цей політик не має повноважень для самостійного ухвалення рішень від імені ЄС, але він має дуже вагомий неформальний вплив на перебіг та порядок денний усіх спільних обговорень європейських лідерів. Адже саме він скликає саміти Євросоюзу, головує на них і оприлюднює їхні результати. Тому до претендентів на цей пост діють особливі вимоги. На цій посаді лідери воліли би бачити когось зі свого кола – тобто політика, який нещодавно був президентом або прем'єром однієї з держав-членів ЄС і зарекомендував себе як добрий переговірник, що вміє досягати компромісу.
Але є і друга вимога – партійність. Топпосади у ЄС розподіляються між партіями, що складуть коаліцію у новому складі Європарламенту, і за цим розподілом головою Євроради має стати представник або представниця соціал-демократів – лівоцентристської групи, що посіла друге місце на євровиборах. А у соціалістів є не так багато "свіжих" колишніх прем'єрів, що хочуть піти з національної політики та переїхати у Брюссель. По суті, Кошта став безальтернативним кандидатом, що змушувало багатьох закривати очі на його недоліки.
Донедавна вважалося, що проблеми можуть виникнути при затвердженні Каї Каллас (особливо через її імідж людини, яка "їсть росіян на сніданок"). Натомість кандидатура Кошти здавалася гарантовано прохідною. А до того ж, після того як ЄС вперше очолили жінки, настав час і для лідера "неєвропейського походження" (про це мова піде далі).
Однак саме кандидатура Кошти, здається, стала каменем спотикання.
Настільки, що суперечки серед європейських лідерів не дозволили оперативно затвердити нове керівництво на саміті ЄС 17 червня.
І проблема навіть не в тому, що у Португалії Кошта є фігурантом корупційного розслідування (хоча і щодо цього були певні побоювання).
Несподівано Європейська народна партія (ЄНП), яка є переможцем євровиборів, зазіхнула на квоту соціалістів та запропонувала розділити їхню посаду голови Євроради навпіл, на терміни по 2,5 року, один з яких ЄНП забрала би собі.
І, здається, не останню роль у такій несподіваній ініціативі відіграла не надто тверда проукраїнська позиція Антоніу Кошти, що для ЄНП відіграє далеко не останню роль.
З пропозицією розділити термін президента Євроради (офіційно він справді розрахований на 2,5 роки, з можливістю переобрання вдруге, але на практиці посаду протягом 5 років традиційно обіймав один політик), забравши половину для кандидата ЄНП, запропонував прем’єр Хорватії Андрей Пленкович, відомий багаторічною підтримкою України.
А глава МЗС Італії Антоніо Таяні напередодні саміту, на якому ділили найвищі посади в ЄС, прямо зізнався, що у ЄНП є "здивування" щодо вибору Кошти, оскільки дехто "побоюється, що він недостатньо твердий щодо України".
Чи це справді так? Адже Португалія ні за нинішнього уряду, ні за попереднього не була помічена в компанії традиційних блокувальників санкцій проти Росії чи ініціатив допомоги Україні. Давайте розберемося.
На боці України, але з кількома "але"
У квітні цього року новий глава МЗС Португалії Паулу Ранжел визнав, що попередній голова уряду хоч і був "цілковито на боці України", але щодо розширення ЄС висловлював скепсис.
Це можна простежити і у його заявах.
Так, у червні 2022 року, коли Київ ще очікував на статус кандидата на вступ до Євросоюзу, Антоніу Кошта в інтерв’ю Financial Times говорив, що ЄС повинен зосередитися на наданні негайної допомоги Україні, а не брати участь у "юридичних дебатах" про те, чи надавати їй статус кандидата.
"Для цієї чіткої і негайної підтримки нам не потрібно починати зараз переговори або процедуру, яка займе багато років – (президент Франції Емманюель) Макрон каже, що десятиліть, я не кажу десятиліть, – але, безумовно, довгий час.
Великий ризик полягає у створенні хибних очікувань, які стануть гірким розчаруванням. Менше юридичних дебатів, більше практичних рішень", – заявляв португальський прем'єр.
Кошта заявляв, що єдність, яку ЄС продемонстрував після того, як Путін розпочав повномасштабне вторгнення 24 лютого, стала "поразкою" для Москви, і дуже важливо зберегти її.
"Найкраща підтримка, яку Європейський Союз може надати Україні – це збереження єдності. Найкраще, що ми можемо запропонувати – це європейська єдність", – стверджував він.
Кошта також виключав імовірність швидкого вступу України до ЄС.
Причиною цього він називав "невирішені проблеми" між кількома країнами-членами, нібито невдоволеними самим Лісабонським договором. З точки зору Кошти, "спочатку необхідно знати, чи здатен ЄС ефективно прийняти країну, яка має 40 мільйонів жителів і є найбільшою за територією країною в усій Європі".
"Поставити всі наші фішки на процес, який є невизначеним, обов'язково тривалим і схильним до численних змін, – це ризик, який я вважаю занадто великим.
Існує й інший вимір, який полягає в тому, чи готовий сам ЄС до подальшого розширення. Досі ЄС не зміг прийняти такі країни, як Албанія та Чорногорія, які мають зовсім інший масштаб, ніж Україна", – казав португальський прем'єр.
Він також висловлював переконання, що членство в ЄС не вирішить проблем України.
Фото: Ana Brigida/Associated Press/East NewsУ питанні членства України в НАТО Антоніу Кошта також демонстрував обережну позицію. Відомими опонентами надання Києву запрошення на вступ до Альянсу є США та Німеччина.
Однак Португалія часів Кошти також висловлювала застереження.
Зокрема, перед самітом НАТО у Вільнюсі португальський прем'єр відкинув ідею, що вступ України до Альянсу залежить лише від закінчення війни, стверджуючи, що для просування процесу необхідно також виконати політичні та економічні критерії.
Він заявив, що всі держави-члени повинні "поважати принцип", що Організація Північноатлантичного договору "є альянсом з відкритими дверима" і що Україна має "всі законні підстави" для того, щоб одного дня інтегруватися в нього, "коли будуть виконані відповідні умови".
"Існують різні умови, умови військового характеру, умови політичного характеру, умови економічного характеру, так само, як паралельно обговорюється ступінь участі України в Європейському Союзі", – додав Кошта.
На його думку, для того щоб відбулася конкретна дискусія про вступ України в Альянс, має завершитися війна.
І навіть після цього повинні бути забезпечені інші критерії, які вимагаються від усіх країн-членів.
Втім, Португалія часів Кошти не цуралася військової підтримки України, зокрема, однією з перших зголосилася передати Києву танки Leopard 2.
А в лютому цього року прем’єр заявляв, що захист міжнародного права в Україні є внеском у власну безпеку Португалії.
"Ми повинні готуватися до різних ризиків, але з великою рішучістю і з усвідомленням того, що спосіб, в який ми змогли продемонструвати сьогодні здатність підтримати надзвичайні зусилля українського народу в його власному захисті, в захисті міжнародного права, є найкращим для нашого власного захисту в майбутньому".
Кандидат з корупційною справою
До своєї фактичної відставки у квітні цього року 62-річний Антоніу Кошта найбільш тривалий час серед політиків-соціалістів очолював уряд європейської країни. Починаючи з 2015 року він очолював уряд Португалії тричі. А загалом його політична кар’єра триває вже понад 40 років.
Втім, високі посади в соціалістичних урядах Португалії він почав обіймати з 1997 року, коли став міністром у справах парламенту при прем'єр-міністрі Антоніу ****Гутерреші. Після цього він був міністром юстиції.
Далі в його кар’єрі була робота в Європарламенті, де він свого часу був обраний одним з 14 віцепрезидентів цього органу.
Кошта подав у відставку з посади депутата Європарламенту у 2005 році, щоб стати міністром державного та внутрішнього управління в уряді Жозе Сократеша.
Але вже у 2007 році його обрали мером Лісабона, а потім переобрали зі значною перевагою у голосах у 2009 та 2013 роках.
На чолі уряду він опинився у 2015 році, пообіцявши скасувати заходи жорсткої економії, введені під час фінансової кризи.
На роки його прем'єрства припав період стабільного економічного зростання та виходу з кризи. А згодом уряд Кошти також хвалили за вдале розгортання кампанії вакцинації від коронавірусу.
Разом з тим газета Observador на початку цього року назвала Антоніу Кошту "найгіршим демократичним прем'єр-міністром Португалії" за його "безвідповідальну політику щодо кумівства, державного управління, зникнення SEF (поліційна служба у справах іноземців) та відкриття кордонів для неконтрольованої масової імміграції".
Втім, серед європейських колег у Кошти була непогана репутація. Настільки, що ЗМІ називали його серед кандидатів на топпосаду в ЄС ще в 2022 році, за два роки до євровиборів.
Передусім звертали увагу на переговорні здібності португальського прем'єра, відточені багаторічним прем'єрством і вкрай важливі під час вибудовування спільної позиції на самітах ЄС.
Жоао Дуке, декан школи економіки та менеджменту при університеті Лісабона, зазначив, що Кошта "скоріше відмінний тактик", ніж стратег, в той час як його приязність і терпіння є дуже важливими в переговорах.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц ставив за приклад "демократичне лідерство" Кошти після перемоги соціалістів на виборах 2022 року. А президент Франції Емманюель Макрон симпатизував франкомовному португальцю, з яким полюбляв вести інтелектуальні дискусії.
Привабливим у європейському контексті виглядало і частково неєвропейське походження португальського прем'єра – його батько наполовину індієць, наполовину мозамбікець.
Репутації Кошти не завадили навіть скандали, в які час від часу втрапляв його уряд.
Найгучніший був пов’язаний з приватизацією найбільшого авіаперевізника Португалії TAP, через що втратили посади десять членів уряду, включно з міністрами. Втім, цей скандал не зачепив особисто Кошту, і до минулої осені мало хто в Лісабоні сумнівався в його чесності.
Але в листопаді минулого року Кошта був змушений подати у відставку з посади прем'єр-міністра після того, як прокуратура оголосила його офіційним підозрюваним у широкомасштабному розслідуванні зловживання впливом. Справа стосувалася видачі ліцензій на видобуток літію, найбільші поклади якого у Європі має Португалія.
Тоді португальська прокуратура не повідомила, в якому саме злочині його підозрюють.
"Я навіть не знаю, в чому мене підозрюють, тому що це ніколи не було чітко сформульовано", – казав Кошта в інтерв'ю Politico.
Серед різних інцидентів, які підірвали довіру до обвинувачення, – помилка в розшифровці прослуховування, в якому підозрювані згадували "Антоніу Кошту". Але після цього слідчі були змушені визнати, що голоси на записі обговорювали не прем'єр-міністра, а його міністра економіки Антоніу Кошту Сілву.
Проти Кошти не було висунуто жодних звинувачень, але водночас і розслідування щодо колишнього прем'єр-міністра досі не закрили.
Тому, як в історії з ложечками, осад лишається. Попри те, що в багатьох європейських столицях не бачать у справі Кошти перешкоди для його майбутнього в Єврораді, деякі все ж висловлювали застереження.
Звучало навіть ім’я альтернативної кандидатки на пост голови Євроради.
Цю посаду пропонується віддати данській прем’єрці-соціалістці Метте Фредеріксен. Втім, сама Фредеріксен на неформальному саміті в понеділок виключила свою участь у боротьбі за цю посаду і додала, що "Антоніу є добрим колегою".
Саме тому наразі видається, що Кошта зрештою і стане наступним президентом Європейської ради, навіть якщо другий термін і забере собі Європейська народна партія.
І саме він визначатиме порядок денний самітів, які стосуватимуться в тому числі і процесу переговорів про вступ України до ЄС.
Авторка: Іванна Костіна,
журналістка "Європейської правди"
