Перенасичення новинами: що потрібно знати про інформаційну гігієну — розповідає Петро Чорноморець
Кожен третій користувач заходить у соцмережі, щоб дізнатися новини, йдеться в щорічному дослідженні Digital 2024 Global Overview Report. Але що ми можемо побачити в новинних стрічках сьогодні? Шокуючі фото та відео наслідків обстрілу змінюються оновленими правилами мобілізації, і все це чергується маніпулятивними заголовками та популістичними заявами політиків.
Надмірно емоційна інформація може підвищувати рівень тривожності і навіть викликати залежність. В авторській колонці для AIN.UA кандидат біологічних наук, співавтор і керівник методології проєкту «Змінотворці», викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та школи «Майбутні» Петро Чорноморець розповідає про раціональний підхід до споживання інформації.
Фото надане Петром ЧорноморцемТривога, дофамін та ілюзія контролю
Коли нам тривожно, ми шукаємо інформацію. Це цілком природно: тварини, які активно досліджують світ, загалом краще ладнають із небезпечними ситуаціями та краще виживають. Що більше ти знаєш, то кращу обираєш тактику дій.
На біологічному рівні це працює не раціонально, а у вигляді вроджених емоційних реакцій:
- збудження норадреналінових та адреналінових нейронів емоціогенних структур провокує шукати інформацію;
- отримання інформації збуджує дофамінові нейрони і дає короткочасне полегшення та відчуття контролю.
Але дофамінова система шукає найшвидший результат. 150 років тому, коли інформація була переважно в дефіциті, це не було проблемою. Але зараз її в рази більше, ніж людина здатна сприймати, тому пошук інформації перетворюється в компульсивний процес: скролінг соцмереж, перегляд Tik-Tok, комп’ютерні ігри тощо. Чим більше тривоги — тим більше компульсивної взаємодії з інформацією. Це залежність від новин.
Ще один механізм вмикається тоді, коли люди намагаються шукати не будь-яку інформацію, а лише ту, що має стосунок до причин тривоги — новин про військові дії, обстріли міст, про енергосистему, мобілізацію, дії союзників, політичні рішення.
Це теж максимально природно: чим більше ви знаєте про конкретну небезпеку, тим більш підготовлені до зустрічі з нею. Але відбір інформації також відбувається за природними механізмами, де головний критерій — емоції. Не тільки їхня інтенсивність — влучність теж важлива. Але загалом добір інформації відбувається здебільшого нераціонально.
Тому більшість знайденої інформації ніяк не впливає на наші рішення та дії, а небезпеки, про які ми дізнаємося, насправді нас не стосуються. Кожна така новина стукається до емоціогенних структур мозку і по краплі додає до рівня тривоги. Отримуємо пастку, в якій ми тривожимося, шукаємо новини, вони тривожать нас ще більше, а тому ми знову шукаємо новини.
Особливо це стосується людей у тилу. Вони постійно поглинають купу інформації, яка збільшує їхній рівень тривожності.
Знання без мети — небезпечне
Людина, яка має чіткі цілі та плани, має одразу низку переваг у роботі з інформацією:
Люди, які не мають чітких цілей і планів дій, не мають і цих захисних механізмів.
Що в результаті
Людьми, які компульсивно споживають інформацію, легко маніпулювати і схиляти до певних думок, а інколи і дій. Привіт, ІПСО та масові істерії!
Також той рівень стресу, який мають більшість українців у тилу і за кордоном, набагато вищий за реальні загрози для них. І переважно це прямий наслідок того, що люди постійно поглинають насправді непотрібну для них інформацію.
Як припинити поглинати новини
Перше: проаналізуйте, яка інформація вам дійсно потрібна, і знайдіть найкращі канали, щоб отримувати її достатньо і без суттєвого надлишку.
Друге: оцініть, які конкретно ризики для вас зараз існують через війну. Які потреби фруструються при кожному із цих ризиків? Що можна зробити просто зараз, щоби краще задовольнити кожну потребу або зменшити ризик? Які є маркери того, що ризик перетворюється в реальну небезпеку? Яка тактика дій для кожної такої ситуації? Пропишіть усі критерії і тактики максимально детально і нагадуйте собі про них, коли виникає тривога.
Третє: оскільки компульсивний пошук інформації має в основі емоції, з ними потрібно працювати окремо. Кожна емоція виникає як реакція на потребу. Рішення для роботи з потребами в нас з’явилися в попередньому пункті. Але проблема в тому, що з моменту свого виникнення емоція стає окремим психічним процесом, який напряму вже не пов’язаний з конкретною причиною. Тому емоції необхідно проживати окремо через фізичну та емоційну дію.
Способів безліч. Щось класно проживати через сльози, щось через жарти і сміх, щось через крики. Кидатися речами, матюкатися, рвати папір, бігати, робити фізичні вправи з важкою вагою, рубати дрова, обійняти подушку і нити — є купа різних варіантів фізичних та емоційних дій. І залежно від конкретної емоції та ситуації кожна людина потребує різних варіантів її проживання — одного найкращого не існує.
В ідеалі емоції слід відносити до психотерапевта. Але частково можна проживати і самостійно.
Емоцію необхідно прожити незалежно від того, чи розумієте ви її причину і чи продовжує діяти ця причина.
Срачі у Facebook не є проживанням емоцій. Емоція і думка стосовно неї — це різні речі. Якщо вас щось злякало, то потрібно окремо покричати й поплакати, а окремо — думати, як вплинути на причину страху. І це точно не про те, щоб масово поширювати неперевірену інформацію. Людині здається, що їй стає від цього легше, але насправді це не так.
Джерело: Thought Catalog. Ілюстративне фотоЧетверте: загальна якість життя. Якщо в нас є важлива проблема, зазвичай ми фокусуємо всю увагу на ній. Починаємо шукати інформацію та можливо діяти. Але якщо ця проблема не вирішується за кілька годин або днів, надмірне фокусування на ній означає, що ми забуваємо про інші свої потреби. І якщо тривалий час ігнорувати їх, то кожна з цих потреб додає свою частку до нашої тривожності, суму і незадоволеності. На старті людина думає, що є важлива проблема, а все інше — то несуттєві дрібнички. Але якщо цих дрібничок накопичується багато, то в певний момент виявляється, що саме вони і є основною причиною поганого емоційного стану. А коли нам погано, ми починаємо поглинати інформацію.
Тож важливо піклуватися про себе. Відпочивати, задовольняти свої важливі потреби, спілкуватися з близькими людьми, гладити котиків, гуляти на природі — займатися максимально різноманітною діяльністю. Тому що в режимі сфокусованості на проблемі можна перебувати більш-менш здорово кілька годин, днів, можливо, кілька тижнів. А далі для тривалої боротьби основна увага має бути на підтримці свого психічного і фізичного стану. І лише в такому випадку ми матимемо надлишковий ресурс для боротьби з головною проблемою.
Шосте: встановіть часові ліміти. Наприклад, не читати і не обговорювати новини перші ранкові години та після другої години дня. Наприклад: новини можна дивитися/читати лише з 11:00 до 14:00.
Зверніть увагу: обмеження будуть ефективними тільки тоді, коли ми достатньо ефективно працюємо з причинами. Тому цей пункт останній у списку порад.
Як визначити оптимальний обсяг новин
Це залежить від багатьох чинників. Серед них — якість інформації, стан людини, вид її діяльності. Умовні п’ять годин на день у взаємодії з інформаційними потоками можуть бути нормою і цілком прийнятними для людини, яка активно працює, має конкретні цілі і рухається у визначеному напрямку. Певно, в довготривалій перспективі цього все одно буде забагато, бо людині просто потрібен відпочинок.
З іншого боку, людина, яка ніяк не працює з причинами своєї фрустрації, може втратити стабільність і за 15 хвилин новин на день.
Загалом справа не так у кількості новин, як у тому, для чого ви використовуєте отриману інформацію. Загугліть концепцію «коло контролю». Якщо інформація перебуває в колі вашого контролю, завдяки їй ви дійсно змінюєте свої рішення та дії — головним обмеженням буде ваша загальна втома. Якщо ж інформація поза колом контролю, її споживання щонайменше не конструктивне, а ви швидше потрапите в компульсивну петлю.
Наприклад, ви дізнаєтеся, що російські війська просунулися на 100 метрів. Якщо ви перебуваєте далі ніж кілька кілометрів від цієї локації та не є військовим командуванням, ви не можете зробити нічого конструктивного з цим знанням. А от якщо ви військовий конкретного артилерійського розрахунку, то для вас інформація про просування навіть на 10 метрів є суттєвою, вона спонукатиме до конкретних дій.