Вірменія старанно уникає оголошення де-юре про вихід з ОДКБ, однак де-факто цей вихід вже відбувсяОбережний розрив з РФ: що означає заява Пашиняна про вихід Вірменії з ОДКБ
Це мало колись статися – і зрештою сталося.
Влада Вірменії підтвердила намір вийти з Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) – створеної РФ безпекової організації, свого роду анти-НАТО.
Історична заява пролунала у парламенті Вірменії 12 червня під час звітування уряду.
Відповідаючи на запитання опозиційного депутата Таведоса Аветисяна, чому, висловлюючи незадоволення ОДКБ, Вірменія не виходить із цієї організації, прем'єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що країна неминуче вийде з неї.
Реклама:
"Ми вийдемо (з ОДКБ. – Ред.), ви мене цим лякаєте? У нас все добре, ми вирішимо, коли підемо", – відповів прем’єр. І додав: "А що ви думаєте? Яким буде наступний крок? Ви вважаєте, що повернемося назад? Ні, іншого шляху нема. Не турбуйтесь, назад не повернемося".
За словами Пашиняна, криза у відносинах з ОДКБ виникла через "тих, хто утворив альянс, члени якого планували війну проти нас разом з Азербайджаном". Це не перший натяк вірменського прем’єра, в якому він звинувачує Росію у сприянні Азербайджану (який не є членом ОДКБ) у війні проти Вірменії.
Варто зазначити, що поступовий розрив Вірменії з ОДКБ відбувається щонайменше з минулого року, коли Єреван відмовився підписувати підсумкову заяву керівників країн-членів ОДКБ, а потім – брати участь у щорічному саміті цієї організації.
У лютому цього року в Єревані заявили про замороження своєї участи в ОДКБ, а вже наступного місяця Пашинян вперше припустив можливість виходу з організації.
Втім, досі вірменська влада старанно уникала заяв про остаточний розрив з ОДКБ.
Як пояснюють цю логіку в Єревані, метою Вірменії є "створення ситуації, коли ОДКБ сама виключить Вірменію зі своїх рядів".
При цьому, як у неофіційних розмовах пояснюють вірменські політики та експерти, ця стратегія є реалізацією наполегливих рекомендацій Заходу, насамперед – Сполучених Штатів.
Мовляв, до завершення російсько-української війни треба усіма силами утримуватися від остаточного розриву з РФ, адже це може призвести до нової війни, допомогти в якій Захід Вірменії не зможе.
Очевидно, те, що Нікол Пашинян сказав більше, ніж зазвичай, пояснюється нервовою атмосферою у парламенті – його засідання зрештою достроково закрили через бійку депутатів. А під будинком парламенту, де від 10 червня опозиція розбила намети та оголосила про безстрокову акцію протесту, в день приїзду прем'єра відбулися масштабні сутички противників чинного уряду з поліцією з десятками затриманих.
Тож не дивно, що в уряді вирішили оперативно уточнити заяву прем’єра. Міністр закордонних справ Арарат Мірзоян заявив, що Пашинян не оголошував про вихід Вірменії з ОДКБ. "Він сказав, що ми вирішимо, коли вийдемо, але назад не повернемося. Це й було сказано, не більше, не менше", – зазначив міністр.
А вже наступного дня прем'єр Пашинян взагалі припустив можливість зміни позиції щодо виходу з ОДКБ, однак поставив для цього абсолютно нереалістичну вимогу – для цього з організації має спочатку вийти Білорусь або білоруський диктатор Александр Лукашенко має "просити вибачення, прийнятні для вірменського народу", за підтримку Азербайджану.
До речі, особиста образа на Лукашенка, який кілька тижнів тому їздив до Азербайджану і там активно хвалив Ільхама Алієва, виявилося такого гострою, що Пашинян також анонсував, що жоден "офіційний представник Вірменії не поїде до Білорусі", допоки там не зміниться влада. А на додачу було анонсовано, що посла Вірменії у Білорусі викликали для консультацій.
Та якщо Вірменія старанно уникає оголошення де-юре про вихід з ОДКБ, то де-факто цей вихід вже відбувся.
Доказ цьому – засідання стратегічного діалогу між делегаціями Вірменії та США, що пройшло днем раніше. За результатами цього засідання сторони погодили підвищити рівень відносин країн "до стратегічного партнерства". Зазначається, що це "розширить можливості США у наданні Вірменії допомоги у проведенні демократичних реформ та зміцненні обороноздатності країни".
Ще раз: Сполучені Штати погодилися вважати стратегічним партнером країну, що є членом військової організації, яка позиціонує себе як ворога НАТО.
Абсурд? Чи, що ймовірніше, цим рішенням у Вашингтоні підкреслюють, що вже не розглядають Вірменію як члена ОДКБ, нехай навіть юридичне оформлення цього "розлучення" ще сталося.
А це також означає, що такий дещо дивний статус "вже не з Росією, але ще не із Заходом" у Вірменії збережеться щонайменше до завершення війни в Україні.
Не виключено, що так само буде "взято на паузу" і курс Вірменії на здобуття членства в ЄС, про можливість якого почали дуже обережно говорити кілька місяців тому.
Втім, така пауза може виявитися корисною для остаточного формування нового зовнішнього курсу Єревана.
Адже не таємниця, що європейський курс Вірменії жодного разу не проходив випробування виборами. Тобто теза, що цей курс підтримує більшість населення країни, може бути завжди поставлена під сумнів.
Чергові парламентські вибори мають пройти влітку 2026 року. Втім, зважаючи на масові протести, що зараз відбуваються у Вірменії, не виключено, що це станеться раніше.
І тоді є всі підстави очікувати, що вперше питання західного курсу країни стане ключовим (або – одним із ключових) на цих виборах.
І саме тому ці вибори мають дати остаточну відповідь, чи виходить Вірменія зі складу і ОДКБ, і інших російських організацій.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів
Юрій Панченко
редактор "Європейської правди"