ua.depositphotos.comПроблемні борги банків: як швидке зменшення частки непрацюючих кредитів може стати проблемою для всіх
Рівень проблемних кредитів в банківській системі зменшується. Проте не все так позитивно виглядає для державних банків, на які приходиться 70% всіх "поганих" кредитів системи. Хто у кінцевому підсумку заплатить за все?
Останній випуск банківської статистики засвідчив суттєве зниження рівня проблемних кредитів (NPL) в українських банках. У кінці червня 2021 року цей показник опустився до 37,2%, тоді як на початку 2020 року прострочення платежів більш ніж на 90 днів фіксувалося за двома третинами кредитів.
Серйозний результат, але, як відомо, досконалість не має меж. Стратегія Нацбанку передбачає, що через три роки рівень проблемних позик у банківській системі не перевищуватиме 10%. Такий рівень в НБУ вважають цілком досяжним, проте ці плани банкіри оцінюють скептично.
Завдяки чому падає рівень проблемних кредитів в українських банках, чому це важливо та з якими проблемами стикаються держбанки через "погані" позики?
За неплатників платять інші
На фоні останньої кризи та націоналізації Приватбанку кілька років тому в Україні був зафіксований рекорд з обсягу проблемних кредитів. У жовтні 2018 року в портфелях банків "поганими" були два з трьох виданих кредитів . Не в буквальному сенсі, а в грошовому: обсяг NPL тоді становив 666 млрд грн.
Довідка. Міжнародний валютний фонд класифікує NPL як кредити, за якими виплата відсотків та основної суми боргу прострочена на 90 і більше днів.
У лідерах за цим показником із зрозумілих причин були державні банки, які довго використовувалися як гаманці для олігархічних та політичних кланів.
Завдяки кредитам від державних банків олігархи брали участь у приватизаційних аукціонах, надавали позики пов'язаному з ними бізнесу, а керований політичною доцільністю менеджмент не переймався поверненням виданих коштів, адже це не їх кошти, а гроші платників податків.
Кошти держбанків також використовувалися для фінансування виборів.
Банк видавав кредити пов'язаним з владою компаніям, які через схеми направляли кошти на фінансування виборів. Якщо вибори вигравали, то банк докапіталізовували та закривали "дірку". Якщо програвали, то питання повернення кредитів переходило до нової влади. Остання діяла аналогічно.
Проблеми з поверненням кредитів мали і комерційні банки. Часто це були необачно закредитовані компанії, бізнес яких не витримав випробування черговою кризою, а реалії судової системи дозволяли не повертати позики.
Водночас угоди із злиття-поглинання банків інколи призводили до того, що компанії не вважали за потрібне повертати кредити. Мовляв, я у нового власника нічого не брав і не буду нічого повертати.
Типовими боржниками з найбільшими обсягами неповернутих кредитів були небідні люди, які впливали і продовжують впливати на українську політику.
Серед проблемних позичальників можна знайти компанію "ЕСУ" Ріната Ахметова, яка позичила гроші в державному банку для придбання "Укртелекому", компанії братів Клюєвих з десятками мільярдів боргів і групу "Приват", що винна Приватбанку понад 100 млрд грн.
А чи є що повертати: держава може отримати від Ахметова "мертвий" "Укртелеком"
Якщо для боржників їх кредит – це можливість збагатитися, то для платників податків та банків це суттєва проблема.
"Кожен проблемний кредит – це потенційний збиток банку, який обмежує його можливості з кредитування економіки. Банки мають відповідати суворим нормативам і не можуть кредитувати більше при досягненні певного рівня збитків", – каже керівник аналітичного відділу Альфа-банкуОлексій Блінов.
Недоотримання прибутку від NPL банк компенсує отриманням прибутку від працюючого кредиту. Простою мовою – за позичальників, які не розраховуються за свої борги, платять сумлінні позичальники.
"NPL – хронічна українська проблема "чесні платять за хитрих", коли фінансові установи змушені підвищувати процентні ставки за кредитами всім клієнтам. Вища вартість кредитів також обмежує кредитування і гальмує економічне зростання в довгостроковій перспективі", – пояснює Блінов.
То звідки прогрес
Проблемна заборгованість накопичувалась в Україні роками, а на балансах банків навіть сьогодні можна побачити проблемні кредити видані на початку 2000-х.
"На розв'язання питань щодо проблемних активів традиційно впливали як внутрішні, так і й зовнішні фактори. Серед найсуттєвіших – нерозвиненість цивілізованого NPL ринку, що в різні часи спричинялась як і загальноекономічним станом в державі, так і недосконалістю законодавчого регулювання, зокрема щодо захисту прав кредиторів, податкових аспектів, професійної діяльності на цьому ринку.
Недоліки законодавства створювали небажане податкове навантаження на банки в разі продажу кредитних портфелів, обмежували можливості звернення стягнення і роботи з проблемними активами, вносили неоднозначність щодо кола осіб, які можуть здійснювати діяльність з придбання проблемних боргів", - пояснює партнер юридичної фірми CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang Ігор Олехов.
Втім у цьому напрямку помітний суттєвий прогрес. За останні чотири роки частка непрацюючих кредитів скоротилася на понад 20 в. п. до 37,2%.
Від рекордного у 2018 році рівня обсяг NPL скоротився на 39% до 408 млрд грн.
Зашморг на шиї людства: як Україна разом зі світом падає в боргову яму
Водночас лідерами за цим показником продовжують залишатися державні банки - на них приходиться понад 70% NPL-портфеля всього банківського сектору. А якщо рахувати частку NPL в держбанках без "ПриватБанку", тоді цей показник падає до 41%.
Оптимістичні результати зменшення частки NPL можна було б пояснити двома факторами: врегулюванням проблемної заборгованості та збільшенням обсягу працюючого кредитного портфеля.
Останній фактор відпадає, адже загальний обсяг портфеля виданих банками кредитів у 2017 та 2021 роках майже не змінився. Власне, він навіть трохи скоротився - на 0,2%. На початку 2017 року він становив 1 081 млрд грн, в у червні 2021 року - 1 079 млрд грн.
Тобто, скорочення частки NPL в українських банках - це результат саме розв’язання питань проблемної заборгованості, а не збільшення кредитного портфеля банків як одного з теоретичних методів зменшення частки NPL.
Загалом у банків є три методи, як позбутися проблемного кредиту: реструктурувати, продати чи списати. Його можна:
- або перетворити з NPL у PL, запропонувавши позичальнику умови, які він здатний виконати;
- або продати борг з дисконтом іншій установі;
- або списати, якщо по ньому вже стягнено забезпечення чи повернення боргу ніяк неможливе.
"Найбільш дієвим способом врегулювання непрацюючих кредитів в українських банках залишається списання. Проте банки активно використовують також інструменти реструктуризації проблемних боргів, стягнення заставного майна", - пояснюють в НБУ.
Там також нагадали, що торік держбанки для продажу майнових прав отримали дозвіл на використання голландських аукціонів. В найближчий місяць регулятор сподівається побачити перші успішні кейси.
Страхи і ненависть в НБУ: чи виправдав Шевченко сподівання Зеленського
Якщо повернення боргу за оцінками банку неможливе, тоді він може списати борг коштом резерву. У Національному банку пояснили, які кредити вважаються безперспективними:
- кредит прострочений на понад 3 роки;
- по кредиту за останні 3 роки не відбувалося суттєвих платежів;
- за останні 3 роки банк не мав доступу до застави та не отримував суттєвих коштів від реалізації застави;
- банк не зміг продати борг на аукціоні 3 рази поспіль;
- банку відомо про списання фінансового активу іншими банками.
Водночас у Нацбанку нагадують, що таке списання не є анулюванням, тобто прощенням боргу. Банк зобов’язаний продовжувати боротися за нього, щоб повернути принаймні витрачені кошти в резерв.
Погашення NPL з резервів у комерційному банку загалом має викликати питання у його акціонерів. Фактично це здійснюється їх коштом. Однак у разі таких дій з боку державних банків - це вже питання всіх платників податків, адже кошти на формування резервів банки отримують переважно з бюджету у вигляді докапіталізації.
Грандіозні плани НБУ
Стратегічна ціль на кінець 2024 року — не більше 10% NPL в українській банківській системі.
"Це є абсолютно досяжна мета. Покриття непрацюючих кредитів резервами під усі кредити оновило максимум на кінець червня 2021 року - 97,9%. Минулого року українські банки розробили трирічні стратегії із врегулювання непрацюючих активів, і ми очікуємо, що банки остаточно позбудуться непрацюючих кредитів", - вважають в НБУ.
У разі успішної реалізації стратегії, частка NPL скоротиться до 24% на початку 2023 року. Якщо до цього додасться зростання кредитування, тоді рівень NPL знизиться до менше ніж 20%.
Хоча це виглядає доволі оптимістично, навіть на фоні нинішнього скорочення рівня NPL. За 2018 рік, за даними НБУ, частка NPL скоротилася всього на 1,2 в. п., за 2019 рік - на 5 в. п., а за 2020 рік - на 6,7 в. п.
За перше півріччя 2021 року цей показник впав ще на 4,2 в. п.
Якщо банки збережуть подібний темп, то за поточний рік частка NPL може скоротитися на понад 8 в. п. Навіть за умови збереження темпу скорочення цього показника на 8 в. п. щороку буде достатньо, щоб досягнути до кінця 2024 року 10-відсоткової частки NPL.
Опитані ЕП на ринку банкіри все ж таки висловили певний скептицизм щодо такого суттєвого скорочення, навіть на фоні поточного прогресу.
По-перше, досягти показника в 10% складно через невизначеність у питаннях проблемної заборгованості Приватбанку, яка становить майже 178 млрд грн. В останні роки обговорювалось чимало сценаріїв: від створення окремої юридичної особи на яку передадуть ці кредити, до домовленостей з акціонерами під наглядом консорціуму міжнародних радників, хоча до початку переговорів діло так і не дійшло.
Це питання є також досить чутливим, оскільки знаходиться на контролі у міжнародних партнерів України, які наполягають на тому, щоб при його врегулюванні були збережені інтереси платників податків.
ЕП направила запит у "ПриватБанк " з питаннями щодо стратегії державного банку зі скорочення частки NPL.
Там зазначили, що до 2023 року у банку планують зниження рівня NPL до 5%, однак без врахування кредитів, що пов'язані з колишніми акціонерами. Останні банк у своїй звітності оцінює в 164,7 млрд грн — майже 93% від усіх непрацюючих кредитів.
Станом на кінець червня, якщо не враховувати кредити колишніх власників "ПриватБанку", банк мав проблемних кредитів на 12,7 млрд грн або 5,1% від кредитного портфеля. Виходить, держбанк планує за цей та наступний рік скоротити частку NPL, не пов'язаних з колишніми акціонерами, на 0,1%.
Держава полюватиме на активи ексвласників збанкрутілих банків за кордоном. Кому слід боятися?
По-друге, окремі реструктуризовані держбанками кредити можуть знову стати NPL через власне низьку якість реструктуризацій.
Серед них, наприклад, досягнення домовленості з власником ТРЦ "Гулівер" Віктором Поліщуком. Свого часу проблемний кредит в 460 млн дол псував "Ощадбанку" чимало нормативів. Питання вирішилось реструктуризацією, умови якої банк не розголошує, а повернення тіла кредиту досі під питанням. За версією окремих банкірів йдеться про те, що начебто тіло кредиту має бути сплачено у кінці терміну угоди.
Ще одним актуальним прикладом низької якості реструктуризації називають кейс "Ощадбанку" з групою компаній "ТММ", яку пов’язують з бізнесменом Миколою Толмачовим. У 2019 році вони досягнули угоди про реструктуризацію кредиту на 700 млн грн. Втім, судових спорів це не зупинило, як і не покращило реальну якість кредитного портфеля.
Сьогодні ТММ судиться не лише з Ощадбанком, а й з рядом комерційних банків, такими як ПУМБ та"Альфа-бан к". На правах анонімності один з банкірів розповів, що компанія вже не налаштована на будь-які реальні домовленості, а фактично за допомогою судів намагається уникнути виконання зобов'язань.
Окрім того, виходячи зі спостережень банків, допоки тривають судові процеси, в компанії намагаються відчужити ряд активів, що може бути характерною ознакою перед банкрутством компанії.
Отже, подібні "працюючі" кредити пізніше знову стануть NPL.
В НБУ визнають можливість ризиків перетворення реструктуризованих кредитів у NPL та називають це важливою проблемою. Якщо більшість реструктуризацій виявилися нежиттєздатними, то Нацбанк обіцяє запитати у банків щодо якості їх роботи з проблемними кредитами.
Вірогідність масового збільшення NPL через кризу наразі - це ризик, але маловірогідний. Україна пройшла гостру фазу коронакризи без зростання цієї частки. Однак зберігається небезпека нових локдаунів та падіння економіки - це визнають і в регуляторі.
Проте варіант зі збільшенням частки непрацюючих кредитів через невдалі реструктуризації виглядає реальнішим та небезпечним. НБУ поки що не перевіряє їх, хоча приклади вже є.
Загалом утримання великої кількості проблемних кредитів щодо загальних активів банків становить величезний ризик для них. Особливо це стосується держбанків.
У стратегії Нацбанк планує зменшити частку активів держбанків у системі в кінці 2024 року до рівня не вище 10% (нині 37,8%). Держава незабаром збирається продавати держбанки, а потенційні інвестори зацікавлені інвестувати в банки зі здоровими кредитним портфелем.
Однак, якщо процес зменшення частки NPL держбанками буде виконаний неякісно, проваляться одразу два великих прогнози НБУ. Тоді державі залишиться або погашати ці кредити коштом резервів - перший мінус для бюджету, або продавати банки дешево - другий мінус для бюджету.
Гарний приклад боротьби з непрацюючими кредитами показав Європейський центральний банк, у якого НБУ позичив багато ідей для своєї стратегії остаточного розв'язання проблеми NPL. У більшості країн ЄС частка непрацюючих кредитів не перевищує 5% та лише п’ять країн мають більший показник.
Український регулятор хоче повторити успіх європейського. Теоретично це можливо, але на практиці реалізація цього плану в українських реаліях під питанням.
Фото на головній ua.depositphotos.com