"Просто перестали стріляти". Якою була війна на Донбасі у 2020 році
У 2020 році на Донбасі стріляли менше, але війна нікуди не зникла.
Як і не припинилися смерті військових на лінії зіткнення.
Що ж змінилося на "східному фронті" за минулий рік та чи може тліюча окопна війна нарешті згаснути?
- Як змінився фронт на Донбасі за президента Зеленського у 2019 році
- Якою була і якою буде війна на Донбасі (2018)
- Скільки людей загинуло на Донбасі у 2017 році?
- Окопна війна - як минув 2016-й на фронті
У 30 разів менше обстрілів
Другий рік Володимира Зеленського як верховного головнокомандувача приглушив гуркіт фронту на Сході. У кінці липня там почалося "повне і всеосяжне припинення вогню", яке, за даними спостерігачів ОБСЄ, знизило напругу між окопами.
Кількість зафіксованих обстрілів скоротилися у понад тридцять разів.
"З 27 липня [до 20 грудня] Місія зафіксувала близько 4,2 тис. порушень режиму припинення вогню, якщо порівнювати з майже 130 тис. за період із 1 січня до 27 липня 2020 року", - йдеться у відповіді СММ ОБСЄ на запит BBC News Україна.
Володимир Зеленський називає нинішній режим тиші "найдовшим перемир'ям з початку війни", а російський президент Путін погоджується, мовляв, перемир'я "справді дотримуються".
Втрати під час перемир'я
Однак тиша за ці п'ять місяців ніколи так і не стала повною.
За час перемир'я загинули четверо українських бійців, ще 20 поранені у боях.
Загалом від початку 2020 року бойові втрати армії, за даними Генштабу, - 49 вбитих і 338 поранених.
Зменшення втрат суттєве, але треба розуміти, що реальні показники всіх Об'єднаних сил на Донбасі за рік дещо вищі.
Цифри армійських втрат не враховують бійців зі структур МВС чи СБУ.
Наприклад, командира батальйону поліції "Луганськ-1" Сергія Губанова, який у травні підірвався на міні біля Трьохізбенки.
Так само не враховані поранені на бойових виходах чи від обстрілів, які померли згодом у госпіталях.
Разом з ними, за підрахунками сайту "Новинарня" (який збирає дані про кожного загиблого), кількість бойових втрат Об'єднаних сил у 2020 році може сягати 56 людей.
Небойові втрати за рік перевищили 70.
16 військових померли вже після початку перемир'я - від хвороб, нещасних випадків і за інших обставин.
"Армійські корпуси ДНР і ЛНР" свої втрати традиційно не публікують.
Лише епізодично вони повідомляють про жертви "від обстрілів ЗСУ". Наприклад, 4 грудня там заявили про загибель двох бійців від вогню мінометів.
Українські військові оглядачі вважають, що втрати "ДНР" і "ЛНР" загалом співмірні з українською армією. Або ж трохи вищі.
Втрати цивільних
За даними СММ ОБСЄ, у 2020 році на Донбасі загинула 21 цивільний, ще 99 поранені. Жертви так само не припинилися й після початку перемир'я.
"За період з 27 липня, за даними Місії, вбито 7 мирних жителів і поранено 31. Три мирні жителі зазнали поранень внаслідок обстрілів, а решта жертв серед цивільного населення - від спрацювання мін та боєприпасів", - повідомили BBC News Україна у СММ.
Від мін цивільні гинуть навіть далеко від лінії фронту.
Як відзначають в ОБСЄ, серед таких жертв багато дітей, особливо хлопчиків, які намагаються розбирати випадково знайдені міни.
Це проблема зон бойових дій, яка залишиться з Україною ще на десятки років.
Що на фронті
Українське військове командування, з яким спілкувалася BBC News Україна, твердить, що порушення перемир'я так званими армійськими корпусами "ДНР" і "ЛНР" відбувається через їхню слабку керованість. Іноді це трапляється хаотично, іноді - для того, щоб спровокувати вогонь у відповідь перед подіями, на зразок зустрічей ТКГ у Мінську.
Управління українським військом більш ефективне і воно намагається стежити за дотриманням тиші, наполягає командування.
Водночас у Генштабі ЗСУ заявляють, що рішення про вогонь у відповідь ухвалюють командири на місцях залежно від ситуації - як стріляли 30 жовтня, коли від ворожих обстрілів загинули двоє морпіхів.
"Військові у цьому році відчули на собі такі моменти як "надо просто перестать стрелять" і перехід до глобального всеосяжного режиму тиші. Ці етапи супроводжувалися багатьма роз'ясненнями, чому потрібно не стріляти, як треба домовлятися з ворогом. Але все це ні до чого не призвело", - вважає Андрій Римарук з фонду "Повернись живим", що часто буває на фронті.
"Війна стала трохи меншою, але давайте дивитись правді в очі - обстріли є, поранені є, загиблі є", - додає він.
З цим погоджується волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco): "Ворог окопався, при цьому все як летіло, так і летить - і СПГ (Станкові протитанкові гранатомети. - Ред.), і АГС (Автоматичні станкові гранатомети. - Ред.), і стрілецька зброя. Ворожі снайпери як працювали, так і працюють".
Саме від снайперів була остання бойова втрата армії. 24 листопада загинув боєць 72-ї бригади В'ячеслав Мінкін.
За даними українського командування, зараз на Донбасі працюють 10-12 снайперських груп, у які входять і "специ з Росії".
"Ще засівають "помками", тож підривів також вистачає", - додає Олександр Карпюк.
Мова про заборонені Оттавською конвенцією міни ПОМ-2 (протипіхотна осколкова міна друга, російська назва "Отёк"), які стають дедалі більшою проблемою на Донбасі.
Такі міни встановлюють дистанційно, наприклад, за допомогою гранатометів РПГ-7 з переробленою гранатою або спеціальними переносними комплектами мінування. Під час встановлення вони викидають десятиметрові нитки "датчиків цілі". Радіус враження - до 16 метрів.
Вважається, що знешкодити ПОМ-2 без вибуху неможливо, самі ж вони здійснюють самопідрив протягом 100 годин.
У повідомленнях штабу ООС в 2020 році ці міни почали фігурувати все частіше.
"Бачимо постійну ротацію і посилення "армійських корпусів" на тимчасово окупованих територіях. Вони посилюють другу і третю лінію оборони, проводять навчання та збори кадрового резерву. Йде поновлення техніки - наприклад, нові "Гради", - відзначає Римарук.
Нові російські системи залпового вогню 2Б26 на Донбасі вперше зафіксували спостерігачі СММ ОБСЄ у грудні 2020 року - неподалік від підконтрольного "ДНР" села Тернове.
Українська спільнота розслідувачів Inform Napalm припускала, що вони з'явилися у бойовиків ще у 2016 році.
"Російська реактивна система залпового вогню 2Б26 "Град" калібру 122 мм на базі шасі КамАЗ-5350 стоїть на озброєнні виключно Збройних сил Російської Федерації з 2012 року", - відзначають у Inform Napalm.
Росія продовжує шість років стверджувати, що ні її кадрових військових, ні озброєння на Донбасі немає - є лише гуманітарна допомога та російські добровольці.
Українське командування на зустрічі з журналістами наприкінці листопада оцінювало кількість кадрових російських військових на Донбасі як "не більше трьох тисяч", більшість з яких виконують функції офіцерів-інструкторів та безпосередньої участі у боях не беруть.
Воюють же, за даними Генштабу, в основному місцеві, а також росіяни, які вже не є чинними військовослужбовцями Збройних сил РФ (так звані відставники).
Проблеми: дисципліна та демотивація
"Перемир'я несе загрозу військовим, тому що вони розслабляються і звикають до тиші, наражаються на кулі снайперів", - каже Андрій Римарук.
"Починають ходити у повний зріст там, де раніше пересувалися повзком і акуратно через небезпеку снайперів - "у нас же перемир'я". І так починають гинути бійці", - додає Олександр Карпюк.
За розслабленістю в армії йдуть проблеми з дисципліною.
А в 37-у окремому батальйоні 56-ї бригади нещодавно у госпіталь доправили одного з бійців з ушкодженням внутрішніх органів та "ознаками наркотичного сп'яніння".
Свої травми він пояснив тим, що його побив комбат.
У підсумку до справи долучили не лише військову прокуратуру а й ДБР. Комбата з позивним "Морпіх" "за нестатутні відносини" арештували на 30 днів на гауптвахті.
Це чи не перший в українській історії такий випадок арешту бойового командира з передової. На фронті він отримав резонанс.
"Напевно, найгірший рік з точки зору демотивації. Він став приводом задуматися про звільнення для кількох офіцерів, які пройшли шість років війни", - вважає Олександр Карпюк.
За його словами, труднощі виникають через оголошене скорочення армії.
"Людина може значитись на посаді у мінометній батареї, а насправді бути снайпером зі своєю особистою гвинтівкою і вже чотири роки воювати у батальйоні. І ось зараз вона може втратити посаду, а значить, її треба кудись пересунути. А немає куди. Тому комбати займаються не так набором нових людей, як спробами зберегти те, що є", - пояснює волонтер.
Щось схоже розповідає і Андрій Римарук: "Говорив з командиром батальйону, він каже: нам змінили штат, рота з 80 людей стала 58. Але смуга відповідальності залишилася такою ж - 4 км, які треба тримати".
У теорії реформа має лише підвищити боєздатність і укомплектованість бойових частин. На практиці, схоже, це може працювати не зовсім так, як заплановано. Принаймні зараз.
Вплинула й історія загибелі морпіха Ярослава Журавля, якого так і не змогли витягнути з поля бою після поранення за кілька днів до перемир'я.
"Це демотивувало конкретно 35-у бригаду та всю морську піхоту. Коли він загинув, то активність на фронті була на лінії Горлівка-Шуми, де стояли морпіхи. І саме 35-й бригаді та приданим їй батальйонам надійшло найжорсткіше розпорядження зберігати режим тиші за будь-яку ціну: "дивимось, спостерігаємо", - каже Олександр Карпюк, який працює саме з морпіхами.
"Тиск на командира відчуває вся бригада і вся морська піхота", - додає волонтер.
Андрій Римарук, який знав Ярослава Журавля, каже - ситуацію погіршило і те, що на ній почали спекулювати політики.
Що далі?
У своєму недавньому інтерв'ю "Фокусу" президент Зеленський розповів, що Україна все ще працює по "плану А" щодо Донбасу. Яким може бути "план Б", він не уточнював.
У січні в Берліні планують зустріч радників у "нормандському форматі", розповів нещодавно керівник Офісу президента Андрій Єрмак.
Вочевидь збереження, нехай і досить умовного, але все ж відчутного перемир'я є ключовим елементом цих планів.
Утім, військові оглядачі, навчені досвідом попередніх режимів тиші на Донбасі (а таких було 21 включно з нинішнім), очікують на загострення.
"Бойові дії - це еволюційний процес. З'явився спостережний пункт супротивника - його розбили. З'явилась у нас позиція, що заважає якимось підходам ворога, - її починають "накривати", щоб заблокувати. Зараз цього немає, тому все накопичується. Коли десь хтось загине, воно вибухне. Думаю, ескалація буде після Нового року", - прогнозує Олександр Карпюк.
Ризик загострення збільшується, коли вимальовуються перспективи перемовин, як, наприклад, зустріч лідерів "нормандської четвірки".
Менш делікатний, але важливий момент - нове розведення військ на чотирьох ділянках (Григорівка, Слов'яносербськ, Петрівка і Нижньотепле), яке планують на початку наступного року.
"Коли Росії потрібно щось виторгувати, то, як показує історія, вона завжди це робить силою. Тоді стається загострення, далі йдуть довготривалі переговори, потім якийсь черговий режим тиші, далі ще переговори обмін полоненими", - нагадує Андрій Римарук.
Тим часом все частіше можна почути думки про "план Б", на який натякали у команді Зеленського ще рік тому.
"Погано, що політичне керівництво немає сміливості, щоб сказати: хлопці, ми зменшили кількість обстрілів, самі не стріляли, намагалися завершити війну. Але та сторона не хоче її зараз завершувати", - вважає Олександр Карпюк.
"Треба прямо сказати, що війна надовго - на 10 чи на 30 років. І до неї треба довго готуватися, як готувався Азербайджан. А далі гнути лінію про мир, якого немає, - погано і для армії, і для суспільства", - додає волонтер.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!