Яким було життя дітей неандертальців - BBC News Україна
Яким було життя дітей неандертальців
- Ребекка Врегг Сайкс
- BBC Future
3 хвилин(и) тому
Серед решток неандертальців, яких все більше виявляють вчені, є вже чимало кісток дітей. Як жилося юним неандертальцям?
Білосніжний пісок славетного іспанського пляжу Плайя-де-ла-Кастилія неподалік від курорту Маталасканьяс зазвичай вкритий слідами численних туристів.
Але у червні 2020 року, коли через пандемію міжнародні рейси в Іспанію скасували, тут було незвично тихо.
Двоє біологів - Марія Долорес Кобо та Ана Матеос - прогулювались уздовж порожнього узбережжя і побачили сліди геть інших відвідувачів.
Потужні зимові шторми, а потім весняні відпливи оголили скелі площею 6 тис. кв. м, на яких біологи побачили характерні поглиблення. Це були сліди ніг: суміш різних копит, кігтів і лап. Але придивившись уважніше, дослідниці виявили й інші відбитки, які дуже нагадували людські.
Їхнє розташування на нижніх шарах скелі означало, що їх залишили дуже давно.
Пізніше аналіз показав, що поверхня зі слідами сформувалась приблизно 80-120 000 років тому. Отже, ці сліди могли залишити лише неандертальці, які босоніж бродили краєм солоного болота або лагуни.
Ми можемо лише здогадуватися, що вони робили й куди йшли, але серед 87 виявлених відбитків були набагато менші за інші. Їх залишили діти.
Підпис до фото,
Серед слідів тварин на скелі були відбитки людських ніг, імовірно, залишені неандертальцямиДонедавна про життя неандертальських дітей було відомо вкрай мало. Але революція в археології в останні два-три десятиліття почала розкривати подробиці про найменших представників виду.
Сліди у Маталасканьї зафільмували з дронів, щоби створити цифрову модель шляху неандертальців. А за кілька днів після відкриття їх знову вкрив пісок.
Вимірювання відбитків показало, що серед групи доісторичних людей були дорослі, але більшість - близько 71% - підлітки та діти віком до шести років. Що вони робили?
Сліди неандертальців вели вгору й в бік від краю води, а не вздовж берега.
Дослідники припускають, що вони могли полювати на тварин або рибалити. Серед тих, хто стояв на мілководді, були діти.
Цілком можливо, що вони спостерігали за дорослими й допомагали здобувати їжу, але також купалися й плескались, поєднуючи гру з навчанням, як це роблять сучасні діти.
Завдяки безлічі наукових методів археологи тепер отримують дедалі точніший портрет неандертальців від голови до ніг. І один із найбільших проривів вчених стосується дітей наших найближчих родичів.
Почнемо спочатку: як вони зростали?
Попри те, що кістки дітей менші й тонші, дослідники виявили вже достатньо решток маленьких неандертальців для вивчення.
Тут є кістки дітей різного віку - від незграбних підлітків і дітей молодшого шкільного віку до малюків і навіть крихітних немовлят.
Вивчаючи їхні скелети, вчені спочатку вирішили, що розвиток новонароджених неандертальців був дуже схожий на розвиток наших власних немовлят. Проте значне збільшення показало деякі анатомічні відмінності.
З перших днів життя на емалі зубів кожні декілька днів утворюються крихітні лінії - перикіматії. Вони дозволяють простежити за розвитком всього скелету людини.
Ці дані дозволили дослідникам з'ясувати, що зуби у неандертальців формувалися дещо швидше, а молочні зуби випадали раніше на рік чи більше.
Як і у сучасних людей розвиток зубів міг бути дуже індивідуальним.
Підпис до фото,
Плайя-де-Кастілья в Іспанії, де минулого року біологи виявили важливу знахідкуСкелет хлопчика, який виявили на півночі Іспанії й вік якого дорівнював 50 000 років, показав, що дитині було дев'ять років, коли він загинув. Однак перикіматії на його задніх зубах і деяких кістках виглядали менш розвиненими.
Утім, якщо порівняти розвиток новонародженого неандертальця й немовляти людини протягом більшого відрізка часу, анатомічні відмінності стають більш помітними.
Голівки неандертальських новонароджених напевно також були вкриті м'якеньким пушком, однак вони були помітно більш витягнутими й не мали вираженого підборіддя.
Моделювання форми черепа свідчить про те, що мозок неандертальської дитини розвивався приблизно так само, як і у людей. А це означає, що неандертальські малюки починали усміхатися, повзати та ходити приблизно у тому ж віці, що й людські діти.
Якби малюк-неандерталець зустрів малюка-сучасну людину, вони цілком змогли б гратися й сміятись разом.
Одна з найочікуваніших віх у розвитку дитини, це - перше слово, яке вона вимовляє. Але чи говорили неандертальці?
Анатомічні особливості свідчать, що спілкування голосом було ключовим для повсякденного життя неандертальців.
Реконструкція голосового апарату неандертальців за допомогою виявлених під'язикових кісток показує, що неандертальці могли відтворювати досить подібний до сучасних людей діапазон звуків.
Ба більше, попри незначні відмінності у внутрішній будові вуха, виявляється, що їхній слух був налаштований майже на ті самі частоти, що й наш - звуки мовлення.
Перші слова неандертальських малюків напевно були такими ж простими, як і у сучасних малюків.
Моделювання слуху також припускає, що неандертальці могли розпізнавати м'які приголосні, як-от "хь", "ть" та "сь".
Вони важливі для відокремлення складів і найкорисніші для мовлення віч-на-віч. А це означає, що після агукання та крику дитячі белькотання перетворювалося на складніші голосові конструкції.
Якби ми підслухали розмови неандертальців біля вогнища, ми б цілком могли визнати, що вони розмовляють якоюсь мовою.
Як й інші ссавці, неандертальські жінки годували своїх малюків грудним молоком. Це підтверджують і хімічні речовини, виявлені у зубах немовлят.
Ці дані також свідчать, що діти починали пробувати іншу їжу у віці від чотирьох до семи місяців, що цілком відповідає сучасним правилам годування.
Як і у традиційних суспільствах мисливців-збирачів, грудне вигодування могло тривати кілька років, а у деяких випадках і до чотирирічного віку.
Але, як свідчать рештки одного маленького неандертальського хлопчика, виявлені в Бельгії, його припинили годувати молоком в один рік. Вочевидь, з його матір'ю щось сталося.
Навіть якщо малюків неандертальців відлучали від грудей поступово, це все одно був важкий період для здоров'я дитини.
Особливості зубної емалі дозволяють дослідникам також виявити, що людина страждала на важкі захворювання, інфекції або не отримувала достатнього харчування.
Хоча з'ясувати причини цього у дорослих неандертальців важко, у дітей віком 3-5 років проблеми зі здоров'ям можна пов'язати з припиненням грудного годування.
Молоко матері підтримує імунну систему малюка навіть у старшому віці, тому після припинення годування ризик хвороб зростає.
Проте загалом порушення емалі на зубах маленьких неандертальців свідчать, що стрес, який переживав організм дитини, був не більший, ніж у ранніх Homo sapiens.
Підпис до фото,
Череп п'ятирічного неандертальця зі слідами перелому, який виявили у ГібралтаріУтім, хвороби і біль супроводжували все життя неандертальців. Багато виявлених решток свідчать про захворювання та інфекції, які могли принести чимало страждань хворому.
Літній неандерталець, кістки якого виявили у Ла-Феррасі у Франції, мав перелом ключиці, поширену проблему й сьогодні, а також перелом тазостегнового суглоба.
Це могло бути результатом серйозної травми під час падіння і, вочевидь, вплинуло на його здатність пересуватися. Однак, хоча він і мав суттєві труднощі при ходінні, він прожив ще кілька десятиліть після нещасного випадку.
Вченим відомий ще один неандерталець, якому вдалося вижити після нещасного випадку, Шанідар I. Його рештки виявили у печері в Курдистані.
Чоловік мав серйозну травму лівого боку обличчя й, вочевидь, втратив око. Його права рука мала кілька переломів, а кість була взагалі відсутня. До того ж у нього була неправильно сформована права лопатка, а також недорозвинена й хронічно інфікована ключиця.
Що саме сталося з Шанідаром I, незрозуміло, так само невідомо й те, чи був це один нещасний випадок або кілька різних. Однак важка травма не вбила його.
Навпаки він пристосувався використовувати куксу, доживши до такого поважного віку, що в нього навіть був артрит.
Накопичення проблем зі здоров'ям протягом життя - цілком природно, однак і маленькі неандертальці також отримували травми. Хлопчик, рештки якого виявили біля фортеці Диявольська вежа у Гібралтарі 1926 року, загинув у віці п'яти років від перелому черепу.
Але він отримав і ще одну травму на самому початку життя - у малюка був перелом щелепи. Вочевидь, дитинство неандертальців було небезпечним.
Проте не всі рештки неандертальців мають сліди травм. А їхнє загальне число не перевищує звичайну кількість нещасних випадків, притаманних важким умовам життя будь-якого первісного суспільства.
Також не витримує доказів і припущення, що вони мали коротку тривалість життя.
Ми вже виявили чимало решток неандертальців, як дожили до 50 років і навіть більше.
Один з них відомий як "Старий" із французького містечка Ла-Шапель-о-Сенс мав лише одну травму - зламане ребро, яке давно зрослося.
Але жилося йому все одно нелегко. Крім кісткових наростів у вухах, які, можливо, спричинили втрату слуху, він страждав на артрит, який заробив довгим і важким життям.
Ще більше вражає, що він втратив майже половину зубів і мав страшні зубні абсцеси. Коли його кістки виявили у 1908 році, вчені хибно інтерпретували його травми і хвороби. З нього зробили модель неандертальця, який виглядав сутулим, агресивним і мавпоподібним.
Фігура Старого мала величезний вплив на появу стійкого негативного образу неандертальців. Однак таке сприйняття не відповідає сучасному розумінню їхньої фізіології.
У розквіті сил вони були сильними, атлетичними і, звісно, аж ніяк не походили на зниклу ланку між горилами й людьми. Вони мали пряму спину. І хоча були трохи нижче сучасної людини та мали дещо іншу ходу, біомеханічне моделювання припускає, що вони рухалися так само вправно, як і сучасні люди.
І вони дійсно багато рухалися. Як вказують археологічні знахідки, вони переходили з однієї стоянку на іншу кожні декілька тижнів, а їхні ноги мали дуже розвинені м'язи.
Діти знали, що їхнім "домом" були не лише печери чи кам'янисті укриття, а й велика місцевість, яку вони добре вивчили.
Найрідкіснішою знахідкою археологів є сліди неандертальців. Одне таке місце з багатьма відбитками ніг виявили у печері Теопетра, неподалік від Фессалії в центрі Греції. Їх залишили понад 128 000 років тому двоє людей.
Сліди однієї з них - такі крихітні, що їх, вочевидь, залишила дитина віком 2-4 роки. Сліди другої людини - більші й, схоже, були чимось вкриті. Але вони також належали юній особі.
Цікаве й те, що обидва молодих неандертальці забрели далеко від свого "основного" помешкання біля входу в печеру.
Ще одні сліди неандертальського підлітка виявили у підземній частині печери Вартоп у Румунії. Пробираючись підземними коридорами на самоті, він чи вона зайшли у в'язку вапнякову масу, яка згодом затверділа, зберігши сліди.
Підпис до фото,
Сліди, виявлені у печері Теопетра в Греції, належали зовсім маленькій дитиніДивно, але ці відбитки - єдиний слід неандертальців, виявлений у Вартопі. Що шукав цей хлопець у темряві?
Інші сліди неандертальців залишені просто неба, але більшість з них також належать молодим людям. Найдавніші відбитки виявили у родовищах вулканічного попелу на вулкані Роккамонфіоре в Італії.
Після того, як попіл і селеві потоки з вулкана, що вивергався 350 000 років тому, охололи, принаймні троє неандертальців спустилися зі схилів гори.
Один із них залишив сліди зиґзаґом, інший ковзав униз, притримуючись рукою для рівноваги. Судячи з відбитків їхніх ступень, вони мали зріст близько 1,35 м, а тому швидше за все були юнаками, як й у Вартопі.
Але куди прямувала ця зграя юних бешкетників? Цілком можливо, що вони бачили страхітливе виверження, і напрямок їхніх слідів свідчить, що вони тікали з цієї місцини.
Однак, якщо простежити сліди в зворотному напрямку, можна помітити, що вони прийшли з плоского виступу на горі, щільно вкритому слідами тварин.
- Неандертальці могли вимерти через великі очі. Але чому?
- Чому ми - єдиний вид людей, якому вдалося вижити
Звірі могли застрягти у ще теплому ґрунті, ставши легкою здобиччю для неандертальців.
Той юний неандерталець, що послизнувся, вхопившись рукою за землю, міг нести пухнасту вечерю групі родичів, яка чекала в іншому місці.
Однак відбитки, виявлені у Маталасканьї в Іспанії, посідають особливе місце серед інших схожих знахідок. На сьогодні вони є єдиним свідченням того, що маленькі неандертальці допомагали дорослим у щоденних пошуках їжі. А разом із тим і вчилися.
А ось в місцях, де не залишилося відбитків ніг, здогадатися, хто там був, складніше. Це, наприклад, неандертальська стоянка віком 330 000 років на березі німецького озера Шенінген.
На ній виявили кістки від 20 до 50 майстерно випатраних туш коней та витончені списи, які свідчать про те, що це було місцем полювання, яке використовували неодноразово.
Ми можемо також уявити групку юнаків, які з подивом і острахом спостерігали за тим, як забивали коней, прислухалися до ударів списів і відчували запах кінського поту.
Вони вчилися бути неандертальцями.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.
Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
--