Налоговая реформа в Украине: уроки и краткие итоги
Так сложилось, что в Украине термин «реформа» получил довольно радикальную трактовку. Любое изменение, обозначенное этим словом, должно автоматически восприниматься как нечто хорошее.
Відповідно, українці сприймають все, що було до реформи, як погане, таке, що потрібно знищити або принаймні винести за дужки під час самого процесу реформування.
На даний момент з тих чи інших причин лише невелика кількість реформ в Україні дійсно стали успішними. У зв’язку з цим, на жаль, слова «реформа» та похідне від нього «реформатор» на ширший загал сприймаються мало не лайливими.
Як би там не було, пройшовши через горнило податкової реформи, я виніс декілька уроків, якими хотів би поділитися.
Урок перший. Операційна діяльність потребує чи не більше уваги, ніж, власне, реформа
Реформи — це зміни, якими необхідно керувати. Як показує час після Революції Гідності, фокус на реформах, якими б амбітними вони не були, не гарантує успіху тим, хто втілюють їх у життя. Фрустрація від «операційки», яка тебе наздоганяє, завжди буде заважати втілювати зміни. Тому насамперед необхідно фокусуватися на операційній діяльності, і у цьому немає нічого поганого.
Мушу визнати, що зміни у податковій за моїх часів не знайшли належного визнання у широких суспільних колах, незважаючи на результат: зростання надходжень до бюджету, боротьбою зі схемами з ПДВ, нелегальним ринком підакцизної продукції тощо.
Хоча мною майже повністю було замінено керівний склад ДПС, я був змушений автоматично перевести майже 23 тисячі рядових співробітників та працівників середньої ланки зі старої у нову службу з одної очевидної причини: усім нам потрібно платити податки, здійснювати господарську діяльність, і зупинити цю машину на практиці видається неможливим.
Приклад митниці часів мого колеги Максима Нефьодова також показує, як чудові ініціативи, наприклад, ІТ чи інфраструктурні, можуть стати заручниками насущних проблем, зокрема надходжень.
Урок другий. Зміни потребують планування та чіткої комунікації
На жаль, в Україні популізм є дуже модним. Давати завищені обіцянки і, як наслідок, створювати завищені очікування. Через це, як мені видається, у всіх сферах життя варто діяти за прикладом сталих демократій: менше обіцяти — більше робити і досягати. І пояснювати, пояснювати, пояснювати.
Урок третій. Реформи неможливі без політичної підтримки та врахування інтересів стейкхолдерів
Коли робиш реформи, дуже легко почати мислити згідно з принципом Парето, який говорить, що для багатьох явищ 80% успіху зумовлені 20% зусиль. Відповідно, дуже легко знайти раціональне обґрунтування, чому великий масив «неважливого» ігнорується.
Разом з тим, вважаю, що необхідно дотримуватися так званої «ґрунтовної політики», тобто пробувати досягати консенсусу з різноманітними групами впливу щодо проблем, які, на перший погляд, лише видаються неважливими. Якщо інтереси стейкхолдерів систематично не брати до уваги, то згодом вони обов’язково вистрілять тобі у спину. У результаті, можливо, динаміка реформ буде повільніша, зате результат — більш стійкий та довготривалий.
Однак вищевказане є все ж операційними деталями. Основне — підтримка влади. Яким би правильним не був твій шлях, щось збудувати без найвищої політичної підтримки — неможливо. Якщо ваші реформи не користуються політичною підтримкою, можливо, вони — просто не на часі.
Огляд податкових реформ 2018−2020 років
Перейдемо до конкретики, результатів реформ, відповівши на питання: Які основні зміни за останній час відбулися у податковій сфері і чого чекати?
Читайте также:
Михаил Непран Бюро экономической безопасности: Больше надежд или опасений?
У сфері адміністрування, безумовно, найбільш знаковою подією, що зумовила нинішній податковий адміністративний ландшафт та, як наслідок, нову податкову політику, стало розділення Державної фіскальної служби на Державну податкову (2019), Державну митну служби (2019) та Бюро економічної безпеки (2021). Податкова міліція, яка наразі продовжує діяти під вивіскою ДФС, я сподіваюся, ліквідується до кінця року.
Основними ідеями реформи ДФС, якими ми керувалися у 2018 р., було виділити окремі функції - податкову, митну та безпекову — в окремі демілітаризовані, сервісні служби. Як ви знаєте, за винятком БЕБ, закон про який недавно набув чинності і де наразі конкурсна комісія обирає керівника, це зробити вдалося. Процес розбудови — достатньо складний і трудоємний, але на сьогодні він практично повністю завершився.
Читайте также:
Анна Невмержицкая BEPS в Украине: как не загнать себя в ловушку
У законодавчій царині - це передусім впровадження правил BEPS і так званого «антиофшорного» пакету. На сьогодні ці норми — імплементовані в українське законодавство. Таким чином, нам вдалося уникнути негативного сценарію, за якого Україна могла би потрапити у різноманітні «чорні» списки з точки зору стандартів G-20, починаючи з цього року. Через це, власне, ми і задумували цю реформу у 2018 р.
І останньою великою ідеєю реформ у податковій сфері, яка теж зародилася у 2018 році під назвою «добровільне розкриття», є так звана податкова амністія, або всезагальне декларування.
Читайте также:
Татьяна Острикова Риски налоговой амнистии. Кому приготовиться?
Це питання ішло у парі із BEPS з тієї простої причини, що у перші роки незалежності і навіть на початку 2010-их громадяни України не могли створити повністю легальні іноземні структури, зважаючи на застаріле валютне законодавство, а також законодавство про наявність іноземних рахунків тощо. Переважна більшість компаній за кордоном створювалися шляхом договору дарування акцій, бо це ніби не підлягало ліцензуванню тощо. Інститут добровільного розкриття, власне, і мав би вивести весь цей масив у законну площу. Що у результаті з того вийшло, можна прочитати у моїй попередній колонці. На жаль, благими намірами…
Сучасний стан податкової реформи
Зважаючи на вище сказане, що ж нас чекає у найближчому майбутньому? Які тренди можна виділити?
Крім проведення згаданої «амністії», це — завершення формування Бюро економічної безпеки (БЕБ), криміналізація товарної контрабанди і законопроект 5600 про внесення змін у Податковий кодекс.
БЕБ. Основний ризик полягає у тому, що по завершенню формування нового правоохоронного органу функції з розслідування економічних злочинів так і залишаться в інших відомствах (МВС, СБУ, ДБР). Через це ми будемо мати ще одну інституцію, яка займатиметься економікою, що негативно впливатиме на адміністрування податків через можливу горизонтальну «війну відомств». Я вже мовчу про очевидні корупційні ризики.
Читайте также:
Олег Кириевский Почему криминализация недостоверного декларирования — это плохо?
Криміналізація контрабанди. До 2011 року вона передбачала набагато менший обсяг прав суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності з доведення своєї правоти. Якщо зараз питання митної вартості - це питання адміністративно-правове, то після повернення кримінальної відповідальності - це питання перетвориться на кримінально-правове. Звичайно, рівень толерантності бізнесу до цього ризику набагато зменшиться. Криміналізація контрабанди — це не тільки додатковий важіль тиску на бізнес, але й неефективний з точки зору наповнення бюджету крок, який несе додаткові корупційні ризики.
Читайте также:
Михаил Поляков Что не так с «ресурсным» законопроектом 5600
Законопроект № 5600. У цьому документі мені видається поворотним пункт, який передбачає можливість для ДПС брати у податкову заставу майно з неузгоджених з платником донарахувань. Нагадаю, що 1998 року з моменту прийняття закону 2181, який фактично був процедурною частиною податкових законів до прийняття Податкового Кодексу, оскарження податкового повідомлення рішення робило його неузгодженим. На сьогоднішній день цей ландшафт може радикально змінитися.
Таким чином, спостерігаємо, що маятник змін хитнувся в інший бік. Після періоду захисту прав бізнесу, лібералізації правил, транспарентності, який настав після 2014 року і тривав фактично до початку 2020 року, податкова політика і адміністрування почало схилятися на бік посилення ролі держави. Що це означає? Держава стає більшою, у держави стає більше прав, повноважень, відповідно, бізнес затискається у більш жорсткі правила і рамки.
З одного боку, мета цих рамок — вирівнювання правил гри, зменшення сірої та чорної економік, зменшення негативних правил, які роз'їдають загальне поле. З іншого боку, звичайно, ці правила підвищують фіскальний тиск, зменшують притік інвестицій в державу тощо. Вихід з цього зачарованого кола — завдання не з легких. Рано чи пізно до цього питання ще повернуться.