Гибридная война против возобновляемой энергетики
Заголовки та інформація зі світових ЗМІ
У травні концентрація вуглекислого газу (СО2) в атмосфері достигла 419 ppm. Людство такої концентрації ще не знало. За даними вчених такої концентрації СО2 в атмосфері Землі не було останні 23 млн років.
Ціна на природний газ на європейських майданчиках досягла в червні 29 євро за МВт*год і це максимальна ціна за останні 4−5 років. Причому це у період після опалювального сезону. У червні нафта зросла в ціні вище 73 доларів за барель вперше за два роки. У травні ціна квот на викиди CO2 в Європі вперше піднялася вище, ніж 50 євро за тонну.
ЄС прийняв і затвердив на усіх рівнях Зелену угоду (Green Deal), яка має на меті досягнення кліматичної нейтральності ЄС до 2050 р. ЄС вводить в дію з 2023 по 2026 рр. перший етап механізму карбонового коригування імпорту на кордоні з ЄС (CBAM). СВАМ охопить п’ять великих груп товарів: цемент, електроенергія, хімічні добрива, чавун та сталь, алюміній. Під режим СВАМ на першому етапі може потрапити біля 10−15% українського експорту товарів в ЄС вартістю понад 1,8 млрд Євро/рік. Додаткові платежі з українського експорту можуть скласти понад 350 млн Євро/рік, що призведе до здороження цієї продукції і зниження її конкурентоспроможності на ринках ЄС.
Лідери «Великої сімки» погодили спільні кліматичні цілі до 2050 року, що включає зведення до нуля шкідливих викидів в атмосферу та заходи з утримання глобального потепління на рівні не більше 1,5 градуса Цельсія.
Медіа ЄС і світу системно висвітлюють аргументи за необхідність декарбонізації економік світу і конкретні політичні і економічні механізми для її досягнення.
Заголовки та інформація з українських ЗМІ
2 червня 2021 року, у Верховній Раді України зареєстрований урядовий законопроєкт № 5600, який пропонує ввести акцизний податок на продаж електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) на рівні 3,2%.
Міжнародна фінансова організація NEFCO офіційно відмовилась інвестувати в нові проекти «зеленої» енергетики в Україні через ретроспективне зниження «зеленого» тарифу для виробників з відновлюваних джерел енергії, невиплати ДП «Гарантований покупець» своїх зобов’язань та можливе запровадження акцизного податку на електричну енергію з ВДЕ. Поки що неофіційно подібні позиції зайняли і інші міжнародні фінансові організації та більшість українських банків.
Досі не затверджено національний визначений внесок України до виконання цілей Паризької кліматичної угоди (НВВ2). При досягнутих скороченнях у 37% у 2019 р. в порівнянні з 1990, обговорюється наступна ціль для «скорочення» на 2030 р. в діапазоні 35 — 45%. Тобто від символічного скорочення до суттєвого зростання. Такі цілі вступають в явну супротивність з задекларованою ціллю України стати кліматично нейтральною до 2060 р. Якщо рухатись до кліматичної нейтральності у 2060 р. по лінійній траєкторії, ціль на 2030 р. має становити 28%.
Міністерство юстиції отримало повідомлення про перший арбітраж проти держави України у зв’язку з порушенням договору до Енергетичної хартії (1994). Йде мова про невиконання державою взятих на себе зобов’язань по виплаті «зеленого» тарифу за електроенергію з ВДЕ. Існує висока ймовірність, що цей арбітраж далеко не останній.
Конституційний суд України досі не виніс рішення з приводу конституційного подання 47 народних депутатів щодо визнання неконституційними окремих положень законів щодо встановлення «зеленого» тарифу. Антимонопольний комітет України не виніс рішення щодо заяви громадянської платформи «Ліга антитрасту» про неконкурентну підтримку з боку держави «зеленої» генерації. Відсутність рішень Конституційного суду і АМКУ створюють невизначеність на ринку ВДЕ України і бар'єри до подальших інвестицій у цей сектор.
Відсутність аукціонів на підтримку ВДЕ. Нагадаємо, що перший аукціон мав відбутися ще в кінці 2019 р. Затримка вже близько 2 років. Варто згадати, що нові проекти з отриманням «зеленого» тарифу для електроенергії з сонця, вітру, біомаси і біогазу стають законодавчо неможливими з 1 січня 2023 р. Відсутність аукціонів на підтримку створення маневреної генерації і накопичувачів енергії, без розвитку яких подальший розвиток ВДЕ стає неможливим.
Відсутність довгострокових планів з розвитку ВДЕ (до 2050 р.). Відсутність українського Green Deal. На жаль, Уряд так і не сформував чітку позицію щодо того, як має розвиватись наша енергетика у довгостроковій перспективі (до 2050 р.). І це при тому, що є обґрунтовані прогнози виведення з експлуатації майже всіх вугільних і атомних блоків у період з 2030 по 2050 роки.
Невиконання меморандуму, підписаного Урядом з інвесторами у ВДЕ. Борги перед виробниками за відпущену електроенергію з ВДЕ у розмірі понад 22 млрд грн.
В Україні проводиться потужна PR компанія проти ВДЕ, з широким залученням народних депутатів та посадовців, результатом якої стало переважно негативне відношення суспільства до галузі.
На жаль цей сумний список можна продовжувати ще довго. Підсумовуючи: в українських медіа системно висвітлюються аргументи та робляться практичні і, на жаль, ефективні кроки для зупинки розвитку ВДЕ в Україні. Поширюється кліматичний скептицизм та робляться спроби звинуватити ВДЕ в усіх проблемах енергетики України. Складається стійке враження, що Україна рухається у протилежний бік від ЄС та світу в питаннях розвитку ВДЕ. Добудовуються проєкти, що були розпочаті 1−2 роки тому, і практично не починаються нові.
Що нас чекає
За збереження нинішніх трендів прогнозується досить сумне майбутнє нашої енергетики і економіки:
- Повне зупинення інвестування у сектор ВДЕ в Україні. Деградація енергетичної системи. Неспроможність держави забезпечити тепло і електроенергію по прийнятним цінам. Масові відключення споживачів електроенергії. Деградація систем централізованого теплопостачання.
- Зупинення політичного зближення з ЄС через відсутность декарбонізації економіки України. Політичне зближення з РФ, підкріплене необхідністю імпорту електроенергії і інших енергоносіїв.
- Суттєві втрати українського експортноорієнтованого бізнесу від CBAM. Суттєві втрати державного бюджету України від арбітражів.
- Зниження тривалості життя. Значні економічні втрати від кліматичних змін.
Що робити
Вбачаємо саме у широкому розвитку ВДЕ розв’язання проблем екології і енергетики, що накопичилися, і ризиків, що насуваються. Необхідні термінові кроки:
Зупинити знущання над інвесторами в ВДЕ. Визначитись, куди ми рухаємося в енергетичному секторі, прийнявши чітку енергетичну стратегію до 2050 року. Створити фонд декарбонізації. Поступово підвищувати вартість викидів СО2.
Запустити якнайшвидше аукціони для нових проектів ВДЕ, а також для будівництва маневрових потужностей і систем зберігання енергії.
ВДЕ найбільш економічна альтернатива заміщенню теплових електростанцій та АЕС Україні, прогнозований вивід з експлуатації значної частки яких прогнозується у період 2030 — 2050 рр. Швейцарська компанія Lazard щороку проводить порівняння вартості енергії від різних видів електрогенерації. Це порівняння показує, що вартість енергії з ВДЕ постійно зменшується, а від традиційної генерації - зростає, і для сонячних та вітрових електростанцій промислового масштабу вона є дешевшою за електроенергію від традиційної генерації. Причому, з кожним роком ця різниця на користь ВДЕ тільки зростає. Є також розрахунки фінської компанії Wärtsilä, яка прорахувала спеціально для України сценарії розвитку електроенергетики до 2050 року. Вони показують, що вигідніше будувати нові електростанції на ВДЕ. Сценарій, що забезпечує найдешевшу електроенергію, передбачає частку 83% ВДЕ до 2050 року.
Перехід на ВДЕ найбільш економічна альтернатива запобіганню втрат від запровадження механізму CBAM. Якщо виробник зможе продемонструвати, що у його товарі низький вуглецевий слід, відповідно зменшується база для вуглецевого оподаткування. Країни з високими цілями і динамікою розвитку ВДЕ і скорочення викидів парникових газів також матимуть переваги у застосуванні до них цього механізму.
Ціна енергетичної незалежності
Перехід на ВДЕ матиме суттєвий позитивний макроекономічний вплив. У 2019 р. ми заплатили за імпортовані енергоносії (природний газ, вугілля, нафта та нафтопродукти) близько 17 млрд доларів — потужний ресурс. Замість того, щоб зміцнювати економіки інших держав, ці гроші могли б працювати всередині країни на розбудову нової сучасної енергетики. Чим більше розвиватиметься сектор ВДЕ, тим більше з цих грошей залишиться в Україні.
Вважаємо, що іншого шляху розвитку для енергетики України, ніж зелений перехід, немає. Економіка, екологія, політика на боці цього процесу. Тому потрібно реально оцінити графік виведення з експлуатації об'єктів традиційної електрогенерації, взявши до уваги зростаючу кількість аварій на енергоблоках, прийняти чітку стратегію зеленого переходу, та дати інвесторам у ВДЕ можливість продовжити інвестування у сектор енергетики України.
За роки незалежності на імпорт тільки природного газу ми заплатили понад 100 мільярдів доларів, фактично це сьогоднішній ВВП України. З нас довго робили енергетичних наркоманів. Нас присадили на голку чужого газу, чужої нафти і навіть чужого вугілля. Зараз приміряють голку імпортної електроенергії. Україна має одну з найбільш енерговитратних економік у світі, а відповідно, за збереженням такого стану в нас практично відсутні шанси на глобальну конкуренцію.
Але ми лікуємося: дуже важко і дуже повільно! Болюча ломка іноді затьмарює розум і вбиває терпіння. Нас пробують повернути на наркотичну голку сили, як всередині країни, так і поза її меж. Нашими головними ліками мають стати відновлювальні джерела енергії. Сонце, вітер, вода і українська земля, як потужне джерело української біомаси, які нам дав Господь, і які ніхто і ніколи не забере в українського народу. І сподіваємося український розум. Хочеться вірити!
Матеріал підготували:
Олександр Домбровський — Президент МХП Еко Енерджи, голова правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України, член правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine