"Україна має перемогти, Росія - програти". Що обіцяли на Мюнхенській конференції
Володимир Зеленський сказав присутнім у Мюнхені, що війна може закінчитись вже цього року. Лідери інших країн його оптимізм не поділилиЗахідні країни рішуче налаштовані допомагати Україні, але вже зараз стикаються із проблемами. Китай пропонує мирний план, однак можливостей для переговорів ніхто не бачить. Росія має програти, але не дуже зрозуміло, що буде з нею далі. Такими є підсумки дискусій на Мюнхенській безпековій конференції.
Дуже складно знайти краще місце, ніж Мюнхенська конференція, для того, щоб побачити масштаб і природу змін, що відбулися у світі за останній рік. Це - головний світовий форум, де обговорюють питання міжнародної безпеки.
Рік тому, 19 лютого 2022 року, президент України Володимир Зеленський, поголений і в костюмі з краваткою, у своїй промові з мюнхенської трибуни просив світ надати його країні гарантії безпеки чи хоча б - європейські перспективи.
Зеленський зривав оплески у залі, заповненій топполітиками, дипломатами, експертами, але практичних результатів від його промови було мало.
- "Жодних компромісів з Путіним". Зеленський дав інтерв'ю ВВС
- "Голіаф впаде вже цього року". Що в Мюнхені говорили про війну Росії проти України
- США дедалі більше вірять у перемогу України й все менше бояться Росії
Частина аудиторії Зеленського не вірила, що десятки тисяч російських солдатів, що стоять на кордоні України з Росією і Білоруссю, ось-ось вторгнуться до його країни, і сприймала його емоційні слова як дивацтво чи відлуння акторського минулого українського лідера.
Інші слухачі Зеленського - більш проникливі, обізнані чи недовірливі - запропонували йому залишитись у Мюнхені на кілька днів, про всяк випадок. Зеленський тоді повернувся до Києва. За п'ять днів російська армія вторглась в Україну.
Рік тому Зеленський виглядав у Мюнхені зовсім інакшеЦього року промова Зеленського відкривала Мюнхенський форум. Президент, який виступав по відеозв'язку, був традиційно для останнього року неголений і в чорному світшоті з тризубом на грудях.
Панель, у рамках якої виступив український президент, називалась "Давид на Дніпрі" - алюзія, що легко читається на біблійного героя, який зумів здолати силача- суперважковаговика Голіафа.
Ця алюзія самому Зеленському, схоже, не дуже сподобалась. У минулому житті, у травні 2019 року, лейтмотивом його першої промови на посаді очільника держави була звернена до всіх українців теза "Кожен із нас - президент".
І тепер, звертаючись до своїх слухачів, він також казав: кожен із нас - Давид. Давид сьогодні, говорив Зеленський, не лише на Дніпрі. Він на Шпрее і на Сені, на Темзі та Потомаку, на Віслі та Тибрі. "Ми, об'єднані Давиди, переможемо розкиданих світом путіних", - закінчив свою промову Зеленський під оплески зали.
Тема війни в Україні домінувала у Мюнхені. З огляду на відсутність на конференції представників офіційної Москви - їх сюди просто не запросили - можна навіть конкретизувати: домінувала тема того, як саме можна допомогти Україні здобути перемогу у цій війні.
Стільки, скільки буде потрібно
Парадоксально, але, можливо, головним оптимістом серед цьогорічних доповідачів у Мюнхені був Володимир Зеленський, який заявив, що наступна конференція цілком може стати вже післявоєнною, і він звернеться до своїх слухачів не з екрана, а з трибуни.
Інші високопосадовці форуму були налаштовані вочевидь більш скептично. Німецький канцлер Олаф Шольц, президент Франції Еммануель Макрон, що виступали одразу після Зеленського, прямо заявили: світ має готуватися до тривалої війни.
Водночас дуже помітною була зміна риторики лідерів західного світу, західних чиновників та експертів, яка не могла не тішити Київ. Якщо у перші тижні й місяці після початку повномасштабної російської агресії дуже часто від західних партнерів України можна було почути: "Росія не повинна перемогти у цій війні, Україна не повинна програти", то тепер домінантною формулою у цьому колі стало: "Росія має зазнати поразки, Україна має здобути перемогу".
І зараз уже не важливо, що саме спричинило цю зміну. Це могло бути остаточне усвідомлення того, що настільки очевидне порушення Статуту ООН у перспективі здатне обвалити світовий правопорядок - а про непорушність Статуту ООН з трибуни Мюнхена говорив навіть китайський топдипломат Ван І.
Еммануель Макрон виступив у Мюнхені з яструбиної позиції щодо путінської РосіїМожливо, це було осмисленням способу, яким Росія веде цю війну, не шкодуючи мирних людей чи об'єктів цивільної інфраструктури, - віцепрезидентка США Камала Гарріс у Мюнхені напряму звинуватила російську армію у злочини проти людяності.
Це, зрештою, міг бути ядерний шантаж з боку Москви: за словами німецької експертки з питань безпеки Клаудії Майор, якщо Росія переможе у війні за допомогою цього інструменту, це явно стимулюватиме інші країни вдатись до нього в інших конфліктах, і це точно зробить світ менш безпечним.
Саме тому головною тезою Мюнхена стало "Україна має перемогти, Росія має програти". При цьому учасники конференції можуть мати різні думки щодо того, як виглядатиме ця перемога.
На одному полюсі у цій дискусії - міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який транслює позицію офіційного Києва про те, що єдиний прийнятний підсумок війни - це повернення Україною контролю над усією своєю територією у межах 1991 року, тобто включно з Донбасом і Кримом.
На іншому - обраний президент Чехії, генерал у відставці Петр Павел, який застерігає: на певному етапі війни звільнення українською армією частини своїх територій може призвести до такої кількості жертв, що українське суспільство саме відмовиться від максималістських цілей. А ще, фактично каже Павел, українська армія не повинна перестаратися. Адже, якщо російські війська у цій війні будуть розгромлені, це може призвести до розвалу Росії, і тоді Європа отримає такі проблеми, масштаб яких зараз неможливо навіть усвідомити.
У будь-якому випадку, йшлося в Мюнхені, союзники Києва будуть підтримувати його до перемоги - і це лунало обнадійливо, враховуючи, що і фінансова система України, і її можливості на полі бою зараз цілком залежать від західної допомоги.
Прем'єрку Фінляндії Санну Марін (ліворуч), як і багатьох у Європі, непокоїть питання, чи виборці в Європі не втомляться від витрат на війну в Україні. Але поки що всі союзники, зокрема США (у центрі - віцепрезидентка Камала Гарріс) та Швеція (праворуч - прем'єр-міністр Ульф Крістерссон), запевняють, що допомагатимуть Україні до самої перемогиСправжнім девізом цьогорічного Мюнхенського форуму стала фраза "As long as it takes" - "Стільки, скільки буде потрібно", яку використав у своїй промові практично кожен оратор для опису того, які часові рамки може мати підтримка України з боку його країни чи організації.
Це формулювання порушує закономірне питання: а чи готові до такого "скільки буде потрібно" суспільства західних країн? І чи не варто Україні та її західним союзникам побоюватись "втоми" від війни, яка в якийсь момент може накрити людей у країнах, що підтримують Київ?
Віцепрезидентка США Камала Гарріс каже, що такої небезпеки не бачить: річ тут не у втомі, а у цінностях, близьких американському народу, а українські прапори зараз можна побачити навіть у глибинці Штатів, у місцях, про які мало хто чув.
Прем'єрка Фінляндії Санна Марін бачить підстави для тривоги: "Я хвилююсь щодо стійкості європейців. У багатьох країнах Європи люди розчаровані, і про це треба говорити вголос. Людей непокоїть інфляція, високі ціни на енергоносії. Люди не пам'ятають про те, що відбувається в Україні, і треба говорити вголос, що ми підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде потрібно. Цей рік буде складним".
Україні потрібна швидкість
Але втома європейців - не єдина проблема, з якою просто зараз стикаються Україна і її союзники.
По-перше, західні експерти і той самий чеський генерал-президент Петр Павел стверджують, що в ситуації, коли Росія зазнає величезних втрат під час своїх наземних операцій, а тактика ракетних ударів по об'єктах інфраструктури теж не принесла відчутних результатів, війна може перейти у повітряний простір. Росія має колосальну перевагу над Україною, якщо йдеться про кількість і якість літаків, і, ймовірно, саме цим пояснюється запит на надання ЗСУ західних бойових літаків, який Київ офіційно направив західним партнерам кілька тижнів тому.
Позитивної відповіді на запит Україна не отримала. Поки що не отримала, уточнює міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. І нагадує: про надання ЗСУ західних танків спочатку теж говорили як про нездійсненну мрію, а зараз на них чекають на полі бою чи не найближчими тижнями.
Друга проблема - швидкість й інтенсивність постачання західної військової техніки і боєприпасів.
"Альтернативи швидкості немає. Бо швидкість зараз — це те, від чого залежить життя", - заявив у своїй промові Зеленський, і саме на прискоренні військових постачань під час кожної зустрічі в Мюнхені наполягав Дмитро Кулеба. Так вийшло, що конференція відбувається у дні, коли Росія, на думку українського командування, розпочала масштабний наступ на сході країни, і нова техніка і боєприпаси потрібні українській армії просто зараз.
І тут західні партнери України стикаються із проблемою відсутності на їхніх складах необхідної кількості техніки й снарядів. Про це у своєму виступі в Мюнхені розповів міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус: після того, як західні країни ухвалили політичне рішення про передачу Україні тих самих танків, виявилось, що необхідної кількості придатних до використання машин просто немає у розпорядженні військових.
"У цьому не нас треба звинувачувати, а Путіна! Ми не робили складів боєприпасів, бо не вірили у можливість війни в Європі", - виправдовувалася на Мюнхенській конференції очільниця німецького МЗС Анналена Бербок.
Ускладнює проблему те, що оперативно розгорнути потужності військово-промислового комплексу теж не так просто. Розширення таких виробництв - це колосальні інвестиції, на які мають піти власники підприємств ВПК. А багато хто з них вважають такі інвестиції ризикованими: для того, щоб вони окупилися, замовлення на ці виробничі лінії мають надходити постійно.
Прем'єрка Естонії Кая Каллас назвала таку ситуацію "дилемою курки і яйця", абсурдною на тлі того, що російські підприємства ВПК, за її словами, працюють у три зміни.
"Я зустрічалася з європейськими виробниками зброї... Вони кажуть: у них немає замовлень. Будуть замовлення - будуть інвестиції. Я їм сказала: ми підтримуватимемо Україну. Коли війна закінчиться, ми все одно будемо купувати озброєння, загроза все одно залишиться", - заявила вона.
Під час Мюнхенської конференції міністри закордонних справ України й Німеччини окремо зустрілися з виробниками зброї з цих країн, але про результати цієї зустрічі не повідомляли.
Не час для діалогу
На тлі численних заяв про те, що результатом війни в Україні має стати поразка Росії, у звітах Мюнхенської конференції загубився потенційно гучний анонс, зроблений китайським топдипломатом Ван І.
За його словами, найближчими днями Пекін представить свої пропозиції щодо політичного врегулювання "конфлікту в Україні" - саме так називає війну китайська влада.
Про зміст китайських пропозицій поки що нічого не відомо. Описуючи їх, Ван І, з одного боку, заявив, що Китай дотримується Статуту ООН та принципів непорушності територіальної цілісності й суверенітету держав - що начебто звучить обнадійливо для Києва. З іншого боку, Китай критикує політику односторонніх санкцій і "підливання олії у вогонь" - так там називають постачання Заходом озброєнь в Україну - і це вже виглядає як закид у бік союзників Києва.
"Ми стоїмо на боці миру й діалогу", - резюмував Ван І.
Головний дипломат КНР Ван І пообіцяв у Мюнхені, що Китай представить свій план урегулювання "конфлікту в Україні"Китайський дипломат у Мюнхені провів двосторонні зустрічі з міністрами закордонних справ України, Німеччини, а також держсекретарем США Ентоні Блінкеном і, можливо, передав їм проєкт китайського мирного плану. Після закінчення конференції Ван І вирушив до Москви. Ніхто зі співрозмовників Ван І план не коментував.
Однак, судячи з мюнхенських виступів представників України та її західних партнерів, можливостей для переговорів між Києвом і Москвою наразі просто немає.
Вашингтон повторює, що рішення щодо будь-яких переговорів з Росією має ухвалювати виключно українська влада.
При цьому держсекретар США Ентоні Блінкен наголошує: при будь-яких розмовах про можливий діалог між Україною й Росією не можна піддаватися спокусі встановити між ними "хибну рівність": "Ми не повинні забувати, що в цій війні є один агресор і одна жертва [...] Якщо Росія виведе війська - війні кінець. Якщо Україна припинить боротися - Україні кінець".
Позиція Києва щодо переговорів залишається дуже простою: передумовою до них має бути виведення російських військ з території України у межах 1991 року. Крім того, до сьогодні залишається чинним указ президента про неможливість будь-яких переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним - хоча цю перешкоду можна вважати радше формальністю.
З воістину яструбиної позиції виступив у Мюнхені президент Франції Еммануель Макрон, якого на початку війни критикували за регулярні контакти з Володимиром Путіним - багатьма це сприймалося як спроби умиротворення агресора.
"Зараз не час для діалогу (між Україною й Росією), бо Росія обирає війну. Російська агресія має зазнати поразки… Ми маємо нарощувати підтримку України, щоб Україна змогла розпочати контрнаступ, перемогти і тоді вже розпочати процес переговорів на своїх умовах", - сказав він.
Зеленський у мюнхенській промові скористався можливістю підтвердити незмінність позиції Києва.
"Давид здолав Голіафа не силою розмови, а силою своїх дій. Сміливістю та пращею. Сміливість у нас є, її достатньо... Праща має бути потужнішою", - сказав президент України.
Британський прем'єр Ріші Сунак відгукнувся на цей заклик, заявивши, що його країна першою у світі надасть Україні ракети далекого радіусу дії. Сунак не уточнив, які саме. Українське військове командування давно називало далекобійні ракети критично важливим фактором, здатним вплинути на співвідношення сил на полі бою.
Що з Росією?
Парадоксально, але на тлі численних заяв про неминучість перемоги України в Мюнхені значно менше говорили про те, що після цієї перемоги буде з Росією.
"Тут, у Мюнхені, навряд чи готові до повномасштабного обговорення теми майбутнього Росії зі сцени, на офіційних засіданнях. Але вона має абсолютно домінувати в кулуарах... Адже стабільність (Європи) залежатиме від того, якою буде Росія", - сказав журналістам міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
"Ми маємо своє розуміння і своє бачення. Партнерам ще потрібно буде до цього дійти: вони ще побоюються цієї дискусії, хоча вже відчувають її швидку неминучість", - додав він.
Президент Франції Еммануель Макрон у своєму програмному виступі натякнув, що Росія, яка, на його думку, скотилася до стану середньої з погляду впливовості держави, може позбутися крісла постійного члена у реформованій Раді безпеки ООН. Однак як втілити цей задум у життя, французький лідер не пояснив.
Втім, небажання учасників Мюнхенської конференції обговорювати майбутнє Росії легко зрозуміти. У ситуації, коли перемога України у війні видається справою, м'яко кажучи, не такою близькою, як прогнозує Володимир Зеленський, обговорювати проблеми повоєнної Росії цілком може видаватись їм недоречним.
Однак навіть у цій ситуації зі сцени Мюнхена лунали питання, які, можливо, не вимагають негайної відповіді, але які, цілком імовірно, постануть перед міжнародною спільнотою ще до закінчення війни.
Наприклад, як притягнути до відповідальності винних у злочинах проти людяності, нові підтвердження яких продовжують документувати на території України місцеві й міжнародні слідчі групи?
Київ ініціював дискусію щодо створення спеціального міжнародного трибуналу, однак і спосіб його створення, і мандат, і здатність притягнути до відповідальності представників російського керівництва, м'яко кажучи, потребують опрацювання.
За відсутності представників офіційної Росії - їх не запросили - на запитання учасників конференції про Росію відповідали, зокрема, Михайло Ходорковський (на фото) та Гаррі КаспаровЧи є спосіб стягнути з Росії компенсацію збитків, завданих її агресією проти України, які обчислюються вже в сотнях мільярдів доларів? Поки що Захід шукає юридичну формулу, яка дозволить спрямувати на потреби України заблоковані в тамтешніх банках російські кошти, але треба розуміти: якщо такого способу знайти не вдасться, відновлення України частково ляже на плечі європейських й американських платників податків.
Коли і якщо війна закінчиться перемогою Києва, чи зможе Україна почуватись у безпеці, доки при владі в Росії перебуває Володимир Путін? Очільниця німецького МЗС Анналена Бербок відповідає на це запитання: "Якщо Путін не зміниться на 360 градусів [імовірно, маючи на увазі 180 градусів, - Ред.], то ні… Якщо Путін зміниться, то світ зміниться".
Чи може перебіг війни в Україні запустити трансформацію російського суспільства й держави? У ситуації, коли у Мюнхенській конференції не брали участь російські чиновники й експерти, російську політичну сцену тут представляли Михайло Ходорковський і Гаррі Каспаров.
Саме від ексчемпіона світу з шахів пролунала відповідь на це запитання: "Зміни в Росії розпочнуться з українського прапора над Севастополем".