Чому міжнародний бізнес продовжує вести справи в РФ?
Ресторан швидкого харчування KFC у Москві, 26 жовтня 2022 р.Які можливі причини цього? Чому міжнародні компанії не поспішають виходити з РФ при тому, що їхні уряди багато й активно допомагають Україні в цій війні?
Перша досить очевидна — інтереси акціонерів. Російський ринок здоровенний, і вихід з нього створює ризик зниження вартості акцій, прямих втрат грошей. І аби уникнути цього, ради директорів міжнародних компаній готові на репутаційні втрати.
«Для багатьох компаній покинути РФ означало зазнати суттєвих фінансових втрат, бо це величезний ринок. У деяких холдингів у Росії були виробничі потужності, а це інвестиції, які складно або неможливо вивести з країни», – констатували у своєму дослідженні причин таких зволікань журналісти «Економічної правди».
Схоже також, що заради того, щоб залишитися на російському ринку, ці компанії готові прийняти загрозу втрати українського ринку, який в рази менший. І попри те, що український менеджмент багатьох компаній наполегливо просить свої головні офіси вийти з Росії, їхній голос просто губиться на тлі інтересів акціонерів. Тож українські філії міжнародних компаній не можуть впливати на рішення штаб-квартир щодо виходу з Росії, фактично залишаючись заручниками рішень своїх головних офісів.
Фото: EPA/UPGАле, на жаль, не лише менеджмент, Україна також частково зв'язана по руках у цьому напрямку. Бо хоч як бажаємо, вихід українських філій міжнародних компаній з країни завдасть колосальних збитків економіці, обернеться втратою робочих місць і радикально знизить податкові надходження до і без того вже худого бюджету країни.
А нові, реальні інвестиції впродовж 2022 року в українську економіку практично не заходили. Що, цілком зрозуміло, пов’язано з війною – поки вона триває, жоден міжнародний бізнес не інвестуватиме. І Україна також мусить зосереджуватися на збереженні тих інвестицій, які поки що працюють у нашій країні. Бо це робочі місця і податки вже в наш бюджет.
Навіть у Нацбанку визнають – міжнародні фінансові структури зосереджені зараз лише на збереженні наявних активів, мінімізації втрат.
«Міжнародні банки повинні тепер вийти зі стратегії вичікування й захисту до стратегії пошуку свого місця в умовах військової економіки», – зазначав у січні 2023 року у своєму інтерв’ю голова НБУ Андрій Пишний.
Голова НБУ Андрій ПишнийЦе не дивно, бо, як зазначають експерти, навіть вітчизняні інвестори призупинили активність.
«У нові проєкти вітчизняні інвестори зараз просто не вкладаються. Хоча вони знають особливості внутрішнього ринку й усвідомлюють усі ризики. І навіть власники тих підприємств, які заявляють про плани розширити бізнес, фактично жодних вливань не здійснюють», – констатує фінансист Андрій Волков, коментуючи статистику рівня інвестицій в економіку за результатами 2022 року.
Та крім головної суб'єктивної проблеми – побоювань втратити гроші, для рішучості іноземців є також низка інших, доволі об'єктивних проблем. Бо окупанти, попри усі їхні бравади, розуміють можливі негативні наслідки масового відтоку компаній з їхнього ринку. Тож Росія фактично унеможливила вихід для міжнародного бізнесу через накладення регуляторних та управлінських обмежень.
Зокрема, щоб вийти, необхідно виконати цілу низку практично нереальних для міжнародних корпорацій вимог:
• продаж активів може відбуватися з дисконтом у розмірі не менш ніж 50% від ринкової вартості відповідних активів;
• покупець отримує розстрочку платежу на 1-2 роки або повну оплату за умови добровільної сплати продавцем у федеральний бюджет мінімум 10% від суми угоди.
Міжнародні публічні компанії юридично не можуть виконати такі умови. Тому це також сповільнює вихід деяких, нехай і небагатьох компаній, які все ж таки хочуть залишити російський ринок.
Фото: EPA/UPGДотягнутися до «материнок», задіяти уряди
Що ж робити в такій ситуації? Очевидно, що Україна не повинна толерувати присутність міжнародних компаній у Росії. Вона поступово добивається і домагатиметься їхнього виходу з Росії. Проте змушена робити це виважено, з урахуванням власних інтересів. Як би нам не хотілось, але тут, на жаль, неможливі швидкі рішення, які вбачались на початку війни.
«Так, були зроблені певні заяви, особисті запевнення, але ж динаміка свідчить, що обсяги сплати податків певними банківськими установами в бюджет Росії зростають. Що кредитні та депозитні продукти пропонують, зокрема, їхнім, так званим, військовослужбовцям. Хоч і на вимогу російського уряду, але ж банківські установи порушують міжнародні вимоги і пишуть про різні «ЛНР-ДНР» і таке інше, – повідомив у розмові з LB.ua топменеджер НБУ. – Через це ми акцентовано намагаємося працювати з материнськими компаніями європейських фінансових установ. Стосовно їхніх представництв в Україні – ми розуміємо, що там діється. Ба більше: бачимо їхній внесок в економіку України. Він є і відчутний».
Та все ж це не відбувається так швидко, як того хотілось би багатьом українцям. «Це непростий процес, наповнений десятками, якщо не сотнями годин спілкування, телефонних розмов і листів. Але крок за кроком ми до наміченого йдемо», – розповів LB.ua член групи з питань санкцій при Офісі президента. У цій ситуації очевидне розуміння, що тільки уряди країн походження компаній можуть суттєво вплинути на відповідні корпоративні рішення, надавши бізнесу всі типи підтримки, щоб вони реалізували стратегії виходу. Але приклад успіхів у постачанні зброї, запровадженні санкцій та міжнародній фінансовій допомозі додає оптимізму, що й у цьому напрямі Україна досягне бажаного.