"Нескінченні перегони". Як інженери відновлюють пошкоджену російськими обстрілами енергомережу
Інженер ремонтує лінію електропередачМихайло проводить пальцями в рукавичках по отворах розміром з м'яч для гольфу у пошкодженому корпусі величезного трансформатора. Падає свіжий сніг і чути гучний тріск електричного струму у проводах над нашими головами.
"Тут, тут і тут", - каже він, вказуючи, де уламки російської ракети пробили товсті боки трансформатора.
Поруч на землі лежать гострі металеві уламки ракети.
Трохи далі інші трансформатори розміром з бунгало приховані у захисний кокон з бетону та мішків з піском.
Над нами височіють моторошні стіни величезного турбінного залу електростанції радянських часів. Вибите вибухами скло розлетілося на сотні метрів. З середини жовтня поруч з електростанцією влучили 12 російських ракет.
Влада просить не розкривати деталі пошкоджень, попри те, що масштаб завданої шкоди відомий.
З жовтня, коли температура повітря почала знижуватися, Росія завдає ударів по енергомережі України, щоби зламати волю мирного населення. Протягом двох тижнів ВВС спостерігала за інженерами та техніками, які працюють цілодобово, щоби усунути пошкодження та забезпечити подачу електроенергії по всій країні.
Нас попросили не повідомляти точне розташування об'єктів, які ми відвідуємо. Ми також змінили імена деяких офіційних осіб, з якими зустрічаємося.
"Щоразу коли обладнання зазнає пошкоджень, це удар прямо в серце", - каже Михайло, вдаряючи себе у груди.
Деякі з цих величезних іржавих машин старші за людей, які ними керують. Але для Михайла, керівника станції, вони наче діти.
"Це наше життя. Наша друга родина".
- "Латали-латали кілька тижнів, а новий удар все знищив". Як працюють енергетики
- "Я хочу, щоб вимикали усіх однаково". Сусідські скарги і допомога під час блекаутів
- Чи вб'є економіку України блекаут і як бізнес виживає без світла
На території електростанціїНа початку війни Михайло відправив свою дружину і сина-підлітка до Європи. Тепер щодня на роботу він бере з собою їхнього собаку, грайливого золотистого ретривера.
Трансформатор - 130 тонн скрученого металу з обірваними дротами і обпаленими плями у місцях, де мастило витекло назовні і загорілося, - замінити нелегко.
"Я знаю, скільки зусиль потрібно, щоб створити, встановити та запустити трансформатор, - каже Михайло, який 30 років працює у цій галузі. - Ти не купиш його в магазині".
Те саме стосується турбін усередині - страхітливих оглушливих механічних динозаврів, які бурхають і сичать у самому центрі заводу. Ці машини вражають, але часу роздивитися їх уважніше немає, втретє за ранок лунає сирена повітряної тривоги.
За добре відпрацьованими правилами, персонал одразу вирушає до бункерів. Але атмосфера розслаблена - такі перебої є звичним явищем - поки не починають ширитися чутки про нову хвилю російських атак на енергомережу.
Цього разу постраждала електростанція на заході країни. Поширюється фото пожежі у машинному залі, дуже схожому на той, у якому ми щойно були.
У машинному залі електростанції вирує пожежаНавіть крізь товсті бетонні стіни нашого підземного сховища ми чуємо далекий вибух. У кімнаті панує напруга, чоловіки та жінки дивляться у свої телефони. Ракета влучила у багатоповерховий житловий будинок неподалік.
На місці удару, куди ми прибуваємо незабаром після настання темряви, хаос і відчай. Ракета пробила діру всередині дев'ятиповерхового будинку. Густий дим, пронизаний світлом ліхтариків, здіймається з купи уламків. Десятки рятувальників і волонтерів працюють з шаленою швидкістю, щоб знайти тих, хто вижив.
Кількість загиблих, яка невблаганно зростає протягом найближчих днів, є однією з найвищих за всю війну. Мами, тата, діти. Цілі родини.
На електростанції наступного ранку настрій похмурий. Всі вважають, що ракета була націлена на них.
- "Вже два дні без світла". Історії з Києва та області про ситуацію з електрикою і не тільки
- Як Ладижин жив в екстремальних умовах після обстрілу ТЕС
"Ми повинні зупинити напади, - каже Михайло. - Небо над Україною потрібно закрити".
Поки цього не станеться, уся енергетична мережа України залишається під загрозою. Насамперед підстанції, які стали основною ціллю ударів Москви.
Ці життєво важливі вузли, в яких трансформатори перетворюють електроенергію високої напруги від електростанцій на нижчу напругу в мережі, що живить підприємства і житлові будинки, знову і знову стають ціллю ударів.
Кожен удар позбавляє електроенергії сотні тисяч домогосподарств, що змушує державну енергетичну компанію "Укренерго" шукати шляхи відведення електроенергії альтернативними маршрутами. Компанія погоджується надати нам рідкісний доступ до підстанції за умови, що ми не розкриємо її розташування.
Коли ми приїжджаємо на місце, свистить крижаний вітер, холодне зимове сонце пробивається крізь хмари. Величезний об'єкт з лабіринтом опор, кабелів і складних механізмів здається закинутим і безособовим, але від його роботи залежать близько 15 мільйонів українців.
Підстанція зазнала шість ударів ракетами та безпілотниками.
Керівник підстанції Сергій, який пропрацював тут десятиліття, оглядає свою розбиту імперію. Два зі зруйнованих трансформаторів є одними з найбільших у світі й важать понад 300 тонн. Сталеві нутрощі одного з них вирвані й валяються на землі, як викинута на смітник і роздерта книга.
Обладнання підстанції, пошкоджене російськими ракетамиДані, зібрані Київським центром досліджень енергетичної промисловості, свідчать про те, що з жовтня ракетні удари пошкодили близько 100 трансформаторів підстанцій різного розміру. Через їхню вартість і час, потрібний на виготовлення нових, жоден з них досі не замінили.
Сергій вказує на діру в адміністративній будівлі, де від його кабінету залишилася лише книжкова шафа та лампочка, що звисає зі стелі. Він спостерігав за руйнуванням з відстані 500 метрів, коли на будівлю впав дрон-камікадзе, зруйнувавши диспетчерську та вимкнувши підстанцію.
"Ми знали, що рано чи пізно це станеться", - каже він.
На усунення пошкоджень знадобляться роки.
"Вони чудово знають, чому цей об'єкт важливий для України, тому вирішили його знищити".
Я припускаю, що Сергій має відчувати злість. Сергій - небагатослівна людина.
"Ненавиджу, - коротко відповідає він. - Ненавиджу тих, хто прийшов вбивати мій народ".
Завдяки західній допомозі та кількамісячному досвіду Україна захищається набагато краще. Більшість безпілотників, які запускає Росія, Україна збиває, як і більшість ракет. Дані Київського центру досліджень енергетичної промисловості, свідчать, що менш як 10% із 1400 ракет і безпілотників, випущених по цивільній інфраструктурі України з початку жовтня, фактично влучили у важливі компоненти енергетичної інфраструктури.
Але інженерам країни все одно важко встигати.
Після повідомлень про нічний обстріл околиць Нікополя, ми приєднуємося до ремонтної бригади ДТЕК, яка вирушає у поле з видом на річку Дніпро. Чути віддалений гул артилерії, лінія фронту тут недалеко.
Пошкодження виглядають незначними. Кілька неглибоких кратерів на полі і кілька обірваних ліній електропередач, що лежать на землі, на славетному українському чорноземі.
Але сусіднє село Вищетарасівка знову знеструмлене. Чоловіки, дехто з них у бронежилетах, беруться за роботу, вони вибираються на стовпи і скручують дроти. Після колосальних масштабів електростанції сьогоднішня робота здається майже делікатною.
"Це чистої води терор, — каже головний інженер Володимир. - Вони тероризують населення, завдаючи максимальної шкоди енергетичній інфраструктурі".
Володимир хотів би займатися модернізацією та вдосконаленням української електромережі. Але він змушений продовжувати ремонт доти, доки росіяни обстрілюватимуть Україну.
Нижче за течією Дніпра, за Нікополем, містом, яке вдень і вночі обстрілюють російські позиції на півдні, ми зустрічаємо іншу команду, яка ремонтує лінії електропередач. Команда ДТЕК повинна діяти обережно.
Серед багатьох небезпек - протипіхотні міни уздовж колишніх ліній фронту. Попереду співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій повільно йдуть вздовж лінії опор, оглядаючи хвилясту землю на предмет боєприпасів.
"Ми почуваємося частково військовими", - каже керівник групи Федір, який також багато років пропрацював в енергетичній галузі.
"Іноді ми виїжджаємо, щоб полагодити лінії електропередач, а потрапляємо під обстріл і змушені повертатися. Це нескінченні перегони".
Попри всі труднощі, які ми спостерігаємо протягом двох тижнів, подорожуючи Україною, інженери, здається, виграють у цих перегонах.
Люди жаліються, коли гасне світло, у них стає холодно в квартирі і немає води. Лікарні повідомляють про збільшення кількості дорожньо-транспортних пригод через темряву на дорогах.
Але далеко від лінії фронту люди пристосувалися до відсутності електрики, так само як до сирен повітряної тривоги і випадкових вибухів: з прагматизмом і винахідливістю.
Федір і його командаНа вулицях міст буркотять портативні генератори, у Києві працюють магазини і ресторани. Зазирніть на будь-яку станцію техобслуговування на автомагістралі, і вас щоразу зустрічає та сама картина: яскраво освітлені, добре укомплектовані полиці, музика, сушарки для рук у бездоганних туалетах.
Цілком можна припустити, що ви десь у Європі, і цього так хотіли ті, хто відповідає за енергомережу України.
"Це була наша ціль протягом багатьох років — інтегруватися в європейську мережу, - каже Олександр Харченко, директор Київського центру досліджень енергетичної промисловості. - І тепер це сталося".
Енергетична війна Росії, так само як і її військова кампанія, має ефект, прямо протилежний тому, чого вона прагне. Вона не відокремлює Україну від Європи, а ще тісніше зв'язує її в процесі, який відбиває поступову інтеграцію країни до західного військового альянсу НАТО.
Україна офіційно оголосила про своє бажання приєднатися до європейської мережі в 2017 році. Як правило, це тривалий процес - Туреччині знадобилося 11 років - але після вторгнення Росії процес різко прискорився. У лютому минулого року Україна вперше відключилася від російської мережі, щоб перевірити здатність країни працювати в "ізольованому режимі" у зимові місяці, коли попит на електроенергію досягає піка.
Відключення, перше з двох, мало відбутися 18 лютого і триватиме лише три дні. Росіяни просили відстрочки. Зрештою це сталося о 01:00 24 лютого.
"Ми відключилися за чотири години до початку вторгнення, саме з цієї будівлі", - каже генеральний директор "Укренерго" Володимир Кудрицький зі своєї київської штаб-квартири.
"Коли почалося вторгнення, стало очевидно, що ми не відновимо зв'язок".
Чи було вторгнення прямо пов'язане з моментом максимальної ізоляції України?
"Я абсолютно вірю, що війна почалася 24-го саме через це", - каже Харченко.
Інфраструктура стала ціллю у перші дні, але недостатньо, щоб занурити країну в хаос.
"Вони думали, що у нас буде загальнонаціональний блекаут, - каже Харченко. - Буде паніка, немає зв'язку, немає уряду, ніхто не знає, де президент, як зв'язатися зі своїми родичами".
Друге експериментальне відключення було заплановано на червень, коли попит зазвичай низький. Якби все йшло за планом, Україна нарешті приєдналася б до європейської мережі в жовтні 2023 року.
Але із закриттям промисловості та мільйонами українців, які покинули країну, споживання електроенергії впало на 40% протягом трьох днів після вторгнення. "Укренерго" звернулась до європейських партнерів з проханням перенести другий тест.
"На нас дивилися, як на божевільних", - згадує Харченко.
Але до 16 березня все було зроблено. Оскільки російські війська все ще загрожують столиці, Україна підключилася до європейської мережі на півтора року раніше запланованого терміну. Кілька місяців Україна навіть могла експортувати надлишки електроенергії.
Це все припинилося в жовтні. Відтоді країні довелося задовольнятися половиною електроенергії, яку вона мала до 24 лютого.
Але система не розвалилася.
"Думаю, причина та сама, чому вони не можуть перемогти на полі бою, - каже Кудрицький. - Тому що ми були готові і вирішили виграти цю конкретну битву".
За останній рік Україна провела багато битв.
Прапори України майорять на цвинтаріНа великому кладовищі на вершині пагорба поруч із містом Дніпро майорять сотні синьо-жовтих прапорів. Ряди свіжовикопаних могил чекають останніх втрат з фронту, за 100 км на схід. Кожен хрест, безіменна могила та хвилястий прапор показують страшну ціну цієї війни.
Але вгорі над ними, здіймаючись на тлі вогняного заходу сонця, вишикувалися стовпи ліній електропередач.
Українська електромережа працює.