Як емігрантка з Москви реабілітує українських військових на Львівщині
Getty ImagesВадим Медвідь виріс в українському селі і в дитинстві майже щодня катався на конях. Але це було 20 років тому, і він давно забув про коней, поки російська ракета не відірвала йому ноги. Канадське видання The Globe and Mail розповідає історію його реабілітації у селі на Львівщині.
До війни 35-річний Вадим був водієм вантажівки на Чернігівщині. Коли 24 лютого Росія почала вторгнення в Україну, він приєднався до ЗСУ і попрямував на лінію фронту. Через пів року, 26 серпня, він втратив обидві ноги внаслідок російського обстрілу з "Граду" на Луганщині.
- Сталеві кінцівки: як військовим повертають ноги і руки, втрачені на війні з Росією
- "Мене сховав лікар у домі з видом на Чорнобаївку". Розповідь військового, який вийшов з окупації
- "Навіть коли змиєш кров, завжди є цей запах". Як медики живуть і працюють під обстрілами
Тепер, поки він чекає на протези ніг, Вадим знайшов розраду в унікальній терапевтичній програмі у селі на Львівщині. Разом із іншими військовослужбовцями з ампутованими кінцівками вони по черзі катаються верхи лісами та горами, а опісля збираються на обід і розповідають про свої надії, мрії та страхи, пише The Globe and Mail.
Цю терапевтичну програму започаткувала Олександра Хандодіна, 42-річна емігрантка з Москви, яка любить коней і мотоцикли. Вона працює дитячим терапевтом, паралельно вчить дітей мандаринській мові, мріє одного дня купити Harley-Davidson та має величезне татуювання Халка на спині.
Олександра переїхала в Україну в 2010 році після того, як вийшла заміж за українця. Шлюб не протривав довго - на відміну від її любові до України. Згодом вона вдруге вийшла заміж, і її чоловік, Василь Ірха, зараз служить в українській армії.
Канадське видання розповідає, що до війни подружжя мало ферму в центральній Україні, а коли почалася війна, переїхали на захід країни й привезли з собою двох коней - Раду та Болівію, яким обом по 13 років.
Там Олександра почала співпрацювати з сусіднім Галицьким центром комплексної реабілітації "Галичина". Він надає допомогу 160 людям з ампутованими кінцівками, багато з яких борються з депресією та залежністю. Вона запропонувала їм безкоштовну терапію верховою їздою кілька місяців тому, чим займається у свій вільний час за допомогою групи волонтерів.
Також вона іноді катає верхи дітей, чиї батьки служать в армії, пише газета.
Багато ветеранів ніколи раніше не їздили верхи, і деякі спочатку бояться. Але за словами пані Олександри, незабаром вони призвичаюються, і ті, у кого немає ніг, часто їдуть краще, ніж ті, у кого лише одна нога.
Коні допомагають у реабілітації військових не лише фізично, а й психологічно (архівне фото)Хоча реабілітація за допомогою верхової їзди й допомагає пораненим солдатам фізично, пані Олександра каже, що в першу чергу вона впливає на їхнє психічне здоров'я. Протягом кількох годин щотижня солдати відчувають, що можуть рухатися самостійно, і забувають про свої поранення.
Медичний директор "Галичини" Володимир Гловацький зазначає, що їзда верхи допомагає ветеранам зрозуміти, що вони можуть вести активний спосіб життя.
"Вони ніколи не їздили верхи, але тепер із травмою вони можуть робити те, чого ніколи не могли раніше. Вони розуміють, що це не кінець їхнього життя. І тоді я можу їм сказати: "Бачиш, ти можеш їздити верхи, тож ти зможеш їздити на машині, зможеш ходити з протезами", - цитує його канадське видання.
Вадим Медвідь уже почав планувати своє нове життя. Його бос у автотранспортній компанії запропонував йому роботу. Зокрема, якщо Вадим зможе отримати протези від благодійної організації в Сполучених Штатах, на які він подав заявку, або якщо вантажівку можна модифікувати. "У мене є руки, це можливо", - каже він.
- "Чеченець розстріляв лікаря на очах колег". Independent про роботу медиків Ізюма
- "Їх не зламали". Дружина Калини з "Азову" розповіла про зустріч з чоловіком
- "Я боялася, що не виживу, коли до мене в дім прийшов російський солдат і зґвалтував"
Він знає, що його реабілітація триватиме місяці, і сподівається, що незабаром зможе відвідати свою дружину та двох дітей, які після початку війни переїхали до Ірландії.
"Я мушу повернутися до нормального життя, - цитує Вадима The Globe and Mail. - Я намагаюся. Кожен день хороший".
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!