Росія відступає з Херсона, куди обіцяла прийти назавжди. Чому так сталося і що зараз у місті
Танкіст ЗСУ під ХерсономРосійська влада офіційно оголосила про відступ з Херсона, назвавши це "відведенням військ".
Армія РФ поступово виходить з нещодавно анексованого міста, яке Україна активно намагалася звільнити з кінця літа. Це єдиний обласний центр, який Росії вдалося захопити від початку вторгнення.
ВВС розповідає, що передувало чи не найбільшій невдачі російських військ від початку вторгнення в Україну і що зараз відбувається на правому березі Дніпра.
- "Вражаюча перемога України" чи "пастка": експерти і політики оцінили відступ Росії з Херсона
- Чому для України так важливо відвоювати Херсон
9 листопада вечірні новини державних каналів РФ розпочалися з доповіді командувача російського угрупування в Україні Сергія Суровікіна міністру оборони РФ Сергію Шойгу. Високий насуплений генерал у польовій військовій формі стояв із вказівкою на тлі розмитого зображення карти.
Після довгого перерахування "військових і тактичних успіхів на всіх напрямках" Шойгу перейшов до головної теми сюжету й запитав про Херсон. "Херсонський напрямок - обороностійкий, але є свої особливості", - сказав міністр.
З відповіді генерала Суровікіна стало зрозуміло, що ці особливості полягають у тому, що російська армія залишає окуповане місто.
Трохи більше ніж місяць тому у Кремлі відбулася церемонія підписання договорів про "приєднання" до складу Росії українських територій, захоплених російськими військами під час бойових дій, включно з Херсонською областю. На ній Путін заявив, що мешканці окупованих регіонів України "стають нашими громадянами - назавжди".
"Одні худі росгвардійці лишилися"
Повернення Херсона є однією з головних військових та політичних цілей України. "Нам неможливо уявити, що Херсон залишиться в окупантів. Це принципово", - у серпні розповів ВВС Михайло Подоляк, радник голови офісу президента України.
Наступ на півдні країни у Києві анонсували все літо. У липні ЗСУ почали щодня завдавати ударів по стратегічно важливих мостах, що пов'язують правий і лівий берег Дніпра в районі Херсона, - саме ними переважно йшло постачання російського угруповання. Через обстріл - зокрема, з використанням американських HIMARS - з ладу вийшли Каховський та Антонівський мости.
Російським військам довелося користуватися поромом, але й поромні переправи також регулярно обстрілювали - це створило великі проблеми з логістикою.
Наприкінці серпня наступ на півдні таки розпочався. Російська влада та чиновники окупаційних адміністрацій спочатку називали наступ фейком. Потім військове керівництво заявило, що спроба наступати закінчилася "провалом", а українська армія зазнала значних втрат.
Але насправді ситуація, в яку потрапила російська армія, виявилась зовсім не такою райдужною. Одночасно з наступом на півдні українські збройні сили зробили різкий наступальний маневр у Харківській області, звільнивши окуповані з весни Балаклію, Куп'янськ та Ізюм, - експерти пояснювали ВВС, що дії під Херсоном могли використати, зокрема, як маневр для просування на сході.
Після цього російські війська здали ще й місто Лиман на Донеччині - наступного дня після того, як Володимир Путін за підсумками "референдумів" оголосив про анексію самопроголошених "ДНР", "ЛНР", а також Херсонської області та Запорізької. На тлі безпрецедентної критики на адресу військового командування у Росії оголосили "часткову" мобілізацію, але це не зупинило просування України.
На початку жовтня ЗСУ стрімко просунулися на півночі та північному сході Херсонської області, витісняючи російське угруповання ближче до Дніпра. В листопаді з будівель у Херсоні почали зникати російські триколори. Місцеві сприйняли це як підготовку до здачі міста.
25-річна Олена (просить не називати її справжнє ім'я з метою безпеки), яка всю окупацію прожила в Херсоні, розповідає, що російські війська залишили більшість блокпостів у місті, зокрема, важливий блокпост на шляху до херсонського мікрорайону Карантинний острів ще у двадцятих числах жовтня.
"Це був найагресивніший блокпост, - розповідає жінка, - Там судноремонтний завод, з якого вивозили все - від верстатів до брухту. Зручна промзона, частково особовий склад [російських військ] дислокувався у цьому районі".
Вона каже, що там її знайомих дуже ретельно обшукували, роздягали і били. Вона показує відеозапис, де на залишеному блокпості тепер висить український прапор.
75-річний Георгій, ще один мешканець Херсона, який не побажав евакуюватись, підтверджує, що прапорів та агітації в місті значно поменшало. "Я особисто зірвав рашистський прапор, який висів на школі наприкінці нашої вулиці, - бадьоро каже він, - Місяць тому можна було легко потрапити за ґрати, а зараз армійських знано менше, і їм не до того".
Відразу кілька співрозмовників ВВС, що перебувають на правому березі Херсона, підтверджують, що і російської символіки, і військових у місті поменшало ще з середини жовтня. Мешканці міста кажуть, що частина з них почали ходити в цивільному. Крім того, поменшало військових у сучасній формі, балаклавах і без розпізнавальних знаків. "Одні худі росгвардійці лишилися, шиї з форми стирчать, як у курей", - додає він.
Останній теплохід
Росія проводила "евакуацію" жителів ХерсонаСьомого листопада працівники одного з херсонських будинків для літніх людей умовляли 83-річну Алевтину Іванівну, яка живе в державній установі останні десять років, виїхати до Краснодарського краю.
"Вона жінка огрядна, кричить, за ліжко чіпляється, каже - нікуди не поїду, а нам треба закривати, опечатувати й здавати за актом", - розповідає 50-річна Світлана (попросила не називати її імені з метою безпеки). Вона каже, що сама зараз у Краснодарському краї, разом зі своїми підопічними та рештою персоналу, і теж не хотіла залишати рідне місто, але "начальство сказало без варіантів". Однак відразу додає, що її колеги поїхали "не всі".
Reuters"Акт про повну евакуацію" будинку для літніх людей підписували "у міськраді" - Світлана має на увазі соціальний відділ окупаційної "військово-цивільної адміністрації". "Вони самі там на валізах сиділи вже, - каже жінка. - Але росіян окремо вивозили, не на теплоході". ("Росіяни" - це працівники "адміністрації", яких привезли після початку окупації з анексованого Криму.)
Останній теплохід відплив з правого берега Дніпра на лівий о 12-й годині дня 7 листопада. До цього вивезення охочих з окупованого міста пройшло через різні стадії: спочатку окупаційна влада заперечувала навіть таку можливість, потім оголосила "добровільну евакуацію" всіх охочих з метою безпеки, 6 листопада окупаційна влада пообіцяла зробити її примусовою.
Попри це, навіть можливість здачі міста заперечували. "Російське місто ніхто і ніколи здавати не буде. Росіяни не здаються!" - обіцяв голова херсонської "військово-цивільної адміністрації" Олександр Кобець у промові до дня народної єдності 4 листопада.
6 листопада на всій території Херсона зникла електрика.Окупаційна влада Херсонської області до кінця жовтня виїхала з міста на схід. Посадовці регулярно скаржилися не лише на наступ ЗСУ, через який російським військовим довелося залишати свої позиції, а й на роботу українських партизанів. За останні місяці на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей влаштовували замахи (серед яких були й успішні) одразу на кількох чиновників проросійських "адміністрацій".
Про смерть найвищого окупаційного посадовця за збігом обставин стало відомо того ж дня, коли військове керівництво Росії оголосило про відступ з Херсона. За кілька годин до доповіді командувача російського угрупування в Україні генерала Суровікіна міністру оборони Шойгу ЗМІ повідомили, що в ДТП загинув Кирило Стремоусов - заступник голови "адміністрації" Херсонської області та один з наймедійніших українських колаборантів.
"Небезпечний маневр"
До вторгнення Росії про Стремоусова за межами України та й у ній самій майже нічого не знали. Уродженець Донецької області, у нульових він працював у Київському комітеті рибного господарства, а потім переїхав до Херсона.
Там Стремоусов працював разом з проросійськими організаціями, пов'язаними з експрезидентом України Віктором Януковичем та кумом Путіна Віктором Медведчуком. Він безрезультатно намагався стати і депутатом, і мером Херсона; був одним з лідерів руху проти вакцинації від COVID-19, а в минулому вів семінари про альтернативну медицину та езотерику.
На самому початку російського вторгнення Стремоусов оголосив про створення "комітету порятунку за мир і порядок", який мав налагоджувати з Росією "торговельно-економічні та соціально-культурні зв'язки", а наприкінці квітня вже увійшов до складу Херсонської "адміністрації" на посаді так званого заступника голови області. Його начальником став Володимир Сальдо - у минулому мер Херсона й депутат Верховної Ради від "Партії регіонів" Януковича.
скрін з відеоУ проросійських та російських державних ЗМІ всі останні місяці Стремоусов був одним з головних спікерів про південь України. Він активно підтримував анексію Херсонської області.
У день так званого референдуму про "приєднання" окупованих областей до складу Росії він на тлі картинки з краєвидами різних країн читав вірші зі словами "Вижу Прагу и Варшаву, Будапешт и Бухарест. Это русская держава, сколько здесь любимых мест? Вижу пагоды в Шри-Ланке. И Корею, и Китай... Где бы я ни ехал в танке, всюду мой любимый край".
В останні тижні Стремоусов запевняв, що російська армія нібито успішно відбиває спроби українського наступу. Вранці 9 листопада Стремоусов заспокоював своїх читачів у соцмережах, стверджуючи, що "по усіх напрямках Херсонської області укровермахт намагався просочитися, але був відбитий нашими військами".
З серпня Стремоусов стверджував, що кожного дня отримує погрози, а на його життя неодноразово робили замах. 9 листопада він загинув у ДТП під Генічеськом - принаймні таку версію поширила херсонська окупаційна влада. Дехто в Україні сприйняв це зі скепсисом - заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський припустив, що загибель Кирила Стремоусова може бути інсценуванням.
Джерело "РИА Новости" стверджує, що винуватцем аварії, у якій загинув Стремоусов, імовірно, став "водій вантажівки, яка здійснила небезпечний маневр", а водій Стремоусова нібито не впорався з керуванням. На фото та відео з місця ДТП видно, що від машини практично нічого не залишилося - її просто розірвало навпіл.
Російські чиновники цілий день реагували на загибель Стремоусова стримано. Лише пізно ввечері його посмертно нагородив орденом мужності Володимир Путін, який за весь день не промовив жодного слова ані про його загибель, ані про відступ з Херсона - свою увагу він вважав за краще присвятити урочистостям з нагоди 75-річчя федерального медико-біологічного агентства.
Що далі?
Українська влада поки що дуже стримано коментує рішення РФ залишити Херсон. "Дехто думає, що дуже хитрий... Але ми на крок попереду", - загадково попередив керівник ОПУ Андрій Єрмак.
Його радник Михайло Подоляк був конкретнішим: "Україна не бачить ознак того, що Росія залишить Херсон без бою. У місті лишається значна частина російського угруповання, до регіону стягують додаткові резерви. Україна звільняє території, спираючись на дані розвідки, а не зрежисовані телевізійні заяви".
Але навіть якщо українські чиновники мають рацію і говорити про повну здачу міста поки що зарано, публічний наказ залишити правий берег Дніпра - це чутливий удар насамперед по самолюбству російської армії. Херсон був єдиним обласним центром, який Росії вдалося захопити від початку вторгнення в Україну - ба більше, влада навіть заявила про його формальне "приєднання".
Українська артилерія постійно завдає ударів по російських військах у Херсонській областіКрім того, російська армія від початку вторгнення намагалася наступати на Одесу й Миколаїв. Однак, втративши плацдарм на правому березі Дніпра, зробити це буде практично неможливо - адже для будь-якого просування військовим доведеться знову форсувати річку.
Формально, як і у випадку з відступом у Харківській області, військове керівництво РФ пропонує ставитись до цього як до "перегрупування". Генерал Суровікін, якого призначили керувати російськими силами саме після поразок на сході, запевняв Шойгу, що загалом ситуацію на фронті "стабілізували". А відведення військ ("непросте рішення") необхідне для того, щоб "зберегти головне" - "життя військовослужбовців та боєздатність угруповання військ", яке планують використати для наступу на "інших" напрямках.
Чи вдасться зберегти життя російських військових за допомогою такого маневру, сказати важко. Як розмірковує військовий експерт Роб Лі, старший співробітник Дослідницького інституту зовнішньої політики у США та колишній американський морпіх, "головне питання зараз полягає в тому, чи зможе Росія відступити без великих втрат важких озброєнь та особового складу". "Україна має стимул зробити так, щоб цей відступ був для Росії настільки хаотичним і дорогим, наскільки це можливо", - вважає Лі.
Запитання про потенційні втрати російського угруповання ставлять не лише західні експерти - зі схожими побоюваннями виступив керівник "ПВК Вагнера" Євген Пригожин. "Суровікін повинен вивести війська й врятувати тисячу солдатів, що перебувають фактично в оточенні на території супротивника, яка повністю відрізана від шляхів постачання. Хто і навіщо давав вказівку займати цю позицію - це вже інше питання", - сказав він "РИА Новости".
Незрозумілою залишається доля Каховської ГЕС. Російські військові, зокрема, генерал Суровікін упевнені, що українці нібито можуть підірвати дамбу електростанції - це може призвести до затоплення величезних територій, нижчих за течією Дніпра. Своєю чергою, у Києві переконані, що такі плани виношує саме Росія. Експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) наприкінці жовтня пояснювали, що підрив дамби в теорії дозволить Росії суттєво розширити Дніпро і тим самим уповільнити український контрнаступ на півдні.
Чи можливі переговори?
Наказ Шойгу про відступ з Херсона ставить і глобальніші запитання - наприклад, чи зможе успіх українців наблизити кінець війни?
За кілька годин до офіційного оголошення про вихід з Херсона речниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що Росія, як і раніше, готова до перемовин з Україною - "з урахуванням тих реалій, які складаються на цей час". Її заява, саме з урахуванням тих самих "реалій", привернула велику увагу.
ВВС ще у серпні писала про те, що фактично переговорний процес між Москвою та Києвом затих через те, що обидві сторони розуміють - результат війни вирішуватиметься на полі бою. У Києві тоді припускали, що Росія може знову заговорити про переговори саме тоді, коли їй знадобиться оперативна пауза для перегрупування та розв'язання питань з постачанням.
Наприклад, у квітні Росія пояснювала відступ з Київської та Чернігівської областей "жестом доброї волі" для стимуляції мирних переговорів. При цьому українська влада тоді говорила, що справжня причина відведення військ пов'язана з невдачами Росії на цих напрямках.
"Припинення вогню зараз не на користь України. Поки Росія намагається тренувати й оснастити мобілізованих та отримати більше озброєнь з Ірану, Україна має військову перевагу, - вважає експерт Роб Лі. - Подальші успіхи України підвищують ймовірність того, що ця війна закінчиться раніше".
Президент України Володимир Зеленський днями вкотре заявив, що готовий до переговорів лише у тому випадку, якщо територіальну цілісність країни буде відновлено, збитки, завдані війною, будуть відшкодовані, а воєнні злочинці - покарані.
Зеленський так прокоментував рішення Росії піти з правого берега Дніпра: "Потрібно розуміти: ніхто нізвідки просто так не йде, якщо не відчуває сили. Ворог не робить нам подарунків, не робить "жестів доброї волі". Ми все це виборюємо".
***
За участю Катерини Седлярової
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!