"У кіно про війну Зеленський може зіграти сам себе". Режисерка "Клондайку" Марина Ер Горбач
Режисерка Марина Ер Горбач вважає, що тема війни в Україні вже увійшла у світовий кінематографСело на сході України біля кордону з Росією захоплюють озброєні люди. Хтось з місцевих їх підтримує, хтось ні. Вагітна жінка крутить помідори у розбомбленій хаті і на відріз відмовляється виїжджати, навіть коли у небі над її будинком збивають пасажирський літак.
Фільм "Клондайк" розповідає про події 2014 року, про те, як почалася війна, яка триває в Україні й тепер. За місяць до початку повномасштабного вторгнення РФ фільм здобув нагороду на найбільшому фестивалі незалежного кіно в США - Санденсі. А за кілька днів до 24 лютого привіз дві нагороди з Берлінського кінофестивалю.
Розпачливий і комічний водночас фільм, як написало про нього видання Screen daily, їде від України на "Оскар". У листопаді стрічка про війну вийшла на екрани українських кінотеатрів. Сеанси подекуди переривають сигнали повітряні тривоги.
Режисерка стрічки Марина Ер Горбач дала десятки інтерв'ю міжнародним медіа про війну в Україні й вважає, що ця тема вже увійшла у світовий кінематограф.
Марині Ер Горбач пропонували знімати американський фільм про оточений Маріуполь. Кінокомпанії вже працюють над фільмом про молодого Путіна. І, на її думку, після війни є всі шанси побачити іноземний байопік про Володимира Зеленського.
Але за українське кіно про війну треба боротися, вважає вона.
Про кінематографічних героїв в офісі президента і про те, як не дати перетворити війну в Україні на розвагу у кіно, режисерка розповіла в інтерв'ю ВВС News Україна.
- Нідерланди подали позов до Росії через збитий "Боїнг" MH17
- Фільм вбитого у Маріуполі режисера "Маріуполіс 2" здобув нагороду у Каннах
- Буча. Місто трупів і спалених танків, яке зупинило наступ росіян
Фільм про війну, коли війна ще триває
BBC: Як вам зараз показувати фільм про війну, коли війна ще триває? Є побоювання, що це може травмувати людей. А є думка, що це може принести якесь полегшення.
Марина Ер Горбач: Я довіряю глядачу. Якщо людині такі емоції зараз не потрібні, вона не подивиться фільм.
Але є частина аудиторії, для якої цейдосвід може бути терапевтичний. Я спостерігала за глядачами у Києві, і за українцями за кордоном, коли через катарсис фільму, через його енергію, у глядача відбувається емоційне очищення, частина стресу розчиняється в просторі між глядачем та екраном. Глядачі, які готові до фільму,себе відпускають. А коли у кінотеатрі переглядають разом - ефект ще сильніший.
Дуже добре, що "Клондайк" є, дуже добре, що він працює на міжнародну аудиторію. Можливо після 24 лютого - для українців - це трохи спрощена конструкція, але для глядачів закордону - ефективний шлях зрозуміти нашу війну.
Ми ж все одно за кордоном іноді маємо справу з таким ставленням до війни, що, мовляв "не все так однозначно". Так, у фільмі немає поділу на хороших і поганих, проте, висновок цього фільму один - порушення територіальної цілісності країни - це однозначно злочин.
Одного разу під час показу фільму у Львові почалася тривога. Сеанс перервали, всі пішли у бомбосховище. Я дивилася на людей, які сиділи у підвалі все ще під враженнями від стрічки. Вони перебували у своїй атмосфері. Друзі потім мені розповідали, що це відбувся дивний паралельний ефект: "Ми дивимося фільм у Львові про початок війни, 2014 рік, про події, які ніби були давно і з якими так все ясно. Але коли почалася тривога і всі пішли у підвал, то нібито перерваний фільм продовжується тут і зараз у житті". І в повітрі повисло питання: "Що буде далі? "
Кадр із фільму "Клондайк"Українська мова зараз не менш важлива за ППО
BBC: У вашому фільмі йдеться про село на Донбасі, де люди знають один одного все життя. Там хтось за Росію і каже - "придут русские, заживем как дворяне", хтось - за Україну, а хтось ще не визначився. Це 2014 рік. Як ви відчуваєте, зараз ще може бути таке питання вибору?
Марина Ер Горбач: У нас немає героїв, які не визначились. Якщо ви говорите про Толіка, то його персонаж найскладніший.
Я вважаю, що кожна людина має право говорити тією мовою, якою вона відчуває. Але іноді, коли, наприклад, за кордоном я бачу українців, які говорять російською, чую, як мати розмовляє з маленькою дитиною російською, а у них при цьому, наприклад, на рюкзаку може бути жовто-блакитна стрічка…
Тобто людина проукраїнська, підтримує Україну, але не відмовилась від тієї побутової звички - розмовляти російською. У такий момент мені дуже складно дати відповідь на питання про вибір.
Українська мова зараз не менш важлива, ніж мати ППО, особливо за кордоном, особливо з дітьми.
Але я не можу однозначно сказати, що зараз в межах кордонів України все однозначно. Мова - це ж не просто про спілкування. Це теж момент задоволення. Мама спілкується з донькою мовою, яка їх зближує. Але тут питання, як взагалі вивести російську з зони задоволення.
Від російської мови зараз дуже багато страждань. Так не має бути.
Зйлмки "Клондайку"ВВС: Як для вас почалась війна?
Марина Ер Горбач: Я з командою була в Берліні. "Клондайк" отримав дві нагороди на Берлінському кінофестивалі. Ми мали повертатися в Україну, але наш рейс скасували. Страхові компанії вже відмовлялися страхувати літаки, що летіли до України. Актори встигли повернутись до України на кілька днів раніше, а ми залишились до кінця фестивалю.
24 лютого прокинулася в Стамбулі, побачила новини й почала дзвонити мамі. Здається, мама тоді більше злякалась за мене аніж за себе. Вся моя родина - в Україні. Мої рідні живуть у Києві. Коли ми говорили по телефону і було чути вибухали, мама мене заспокоювала: до нас не долетить. Ну це складно.
Оскільки ми співпродюсери фільму, то права на фільм давали нам можливість проводити благодійні покази. Ми допомагали конкретним родинам, збирали гроші для жінок з дітьми. Відчуття, що можна комусь допомогти, дало сили триматись.
Кадр із фільму КлондайкФільми про війну в Україні вже знімають
ВВС: За всі ці місяці війни ми побачили страшні кадри з українських міст, які не могли уявити у найстрашніших фільмах жахів. Відомо, що про війну в Україні вже знімають фільми і що вам пропонували над ними працювати. Розкажіть про це.
Марина Ер Горбач: Я читала готовий сценарій проєкту про Маріуполь, американської компанії, де у в головній ролі світова зірка.
У цьому проєкті мені було важко погодитися з ідеєю, що потрібно надавати голос всім сторонам війни. Звісно, можна знайти російських солдатів, які опинилися в Україні з вірою, що вони прийшли "правое дело делать". Вони у це щиро вірять. Але коли війна триває і ми це все ще проживаємо, у такий час акцентувати увагу на такій позиції означає пробачати ворогу ще до закінчення війни. Це намагання поставити загарбників у позицію жертви. Щирою вірою можна виправдати будь-що, це дуже небезпечний шлях.
Не може бути примирення без каяття. Лише після цього ми можемо починати думати, як нам будувати нові стосунки.
Я не готова працювати з такими фільмами.
Також є розробка європейського продакшена, присвячена психології юнака, який колись виросте в президента РФ. Теж читала цей проєкт. Є запит на автора, який міг би піднятися над конфліктом, над війною і побачити у цьому матеріалі, образно кажучи, Достоєвського.
Обидва проєкти наразі не для мене, але я спробувала пояснити сценаристам, як такі меседжі відгукуються серед українців.
Також є багато українських проєктів у розробці. Netflix виділив гроші на розробку сценаріїв 48 українських фільмів та серіалів, серед них є про війну і не тільки. Я вірю, що з'являться дуже достойні роботи. Наприкінці грудня автори мають здати готові сценарії. Сподіваюсь, вийде багато крутих проєктів.
І це чудово, бо нам, щоб виграти й на мистецькому фронті, потрібно бути у сто разів талановитішими.
Вулиця Бучі завалена знищеною російською технікою. Квітень 2022ВВС: А наш глядач готовий до фільмів про війну в Україні, коли це все ще триває?
Марина Ер Горбач: Я думаю, що український глядач переживає зараз гостру фазу привласнення ексклюзиву на біль.
Готові ми до цього чи ні, але ці фільми все одно з'являться. Вони з'являться, як міжнародна копродукція, як американський продакшн, з зірками й без зірок, документальні, ігрові, анімаційні. Незалежно від нашого бажання, контент все одно буде створено.
Важливо, щоб свідки та учасники подій, які будуть брати участь в реконструкції війни, наприклад мешканці Ірпеня чи Бучі, щоб вони розуміли, що ніхто не має права експлуатувати їхній біль. Жоден режисер не має права завдати ще більшої травми людям, які пережили жах. Але будуть і інші, які захочуть поділитись досвідом. І це теж нормально. Фільми все одно з'являться.
- Тут було кафе і база відпочинку. Наслідки обстрілу Одещини у фото
- "Нехай би і мене вбили". Мешканці Бучі про пережиті звірства
ВВС: Але це і є наш біль. Те, що пережили у війні й ще проживають українці. Звісно, може з'явитися фільм з якимось умовним Ченнінгом Татумом, який рятує людей на вулицях Ірпеня…
Марина Ер Горбач: Я вам розповім, що сталося з "Клондайком" у Нідерландах. До нас була претензія, чому у центрі фільму українці, а не голландці, які загинули в авіакатастрофі.
А якщо ви побачите у фільмі про Бучу головну героїню американську журналістку? А всі інші, люди, які пережили цей жах, у яких не було бронежилетів, як у преси, які не проходили тренінги, як військові кореспонденти, вони просто будуть декорацією, масовкою в історії? Таке ж може бути, правда?
Тому важливо, щоб Україна теж створювала власні професійні й талановиті фільми про війну. З власними наративами й меседжами. Щоб війна в Україні не перетворилась на привід для інтертейменту.
Дуже багато українських режисерів були свідками подій. Що могло б зіпсувати такий український фільм - якась зайва мелодраматизація, тиск на жалість? Але не бачу зараз в українців такого. Я вірю, що талановиті картини з'являться.
Якщо є можливість, подивіться фільм про війну у Боснії "Ґрбавіца" Ясміли Жбаніч. Наскільки це тонке і не американське кіно про ту війну, але яке універсальне.
Є бойовики про війну на Балканах і у нас вони теж будуть, де кров'яка буде летіти всі 90 хвилин, а є історія Есми та її дочки Сари...
ВВС: Ця війна увійде у світовий кінематограф у всіх жанрах.
Марина Ер Горбач: Так, але треба боротися за свій голос. Не робити пауз. Кіно - це дуже потужна культурна зброя.
Що зараз відбувається? "Держкіно" перебуває на паузі тоді, коли потрібно максимально боротися і просувати свої наративи. То не лише історія про бюджет, але і про світогляд.
ВВС: Але є думка, що треба певний час на осмислення того, що відбулось. Прожити, відрефлексувати, а потім зробити фільм.
Марина Ер Горбач: Мені ця точка зору не близька. Хтось з режисерів не буде готовий висловлюватись, а хтось буде. Вам би теж, мабуть, не хотілось кожного разу повертатись до теми війни, але ж ви робите свою роботу. Не можна залягти камінчиком зараз, коли йде така активна фаза війни, і зокрема за культуру.
Що означає бажання рефлексії? У світовому кінематографі є такий формат стрічок про війну, де кіно знято з точки зору загальних людських цінностей, коли людина людині не ворог, що всіх примусили воювати й ніхто нікому не винний. Дійсно, щоб створити такий меседж про Другу Світову потрібна була дистанція у 50 років.
"Рефлексія" у ситуації, коли одна країна вирішує захопити іншу, означає пошук драматургії, яка б виправдала російського військового.
Тут потрібно всю свою енергію направити туди, щоб знайти драматургію, яка б висловлювала автора, представляла певний прошарок людей, відповідала б міжнародним тенденціям і його було б цікаво дивитися за кордоном. Бо кіно - дороге мистецтво і лише на українську аудиторію розраховувати у такий час складно. Треба глобалізуватися.
Іноді "рефлексія" для мене звучить як пошук виправдань.
Київський житловий будинок, зруйнований російським безпілотником"Знадійть нам дитину без мами і без ноги"
ВВС: Представники української кіноіндустрії розповідають, що їм вже надходять пропозиції зняти кіно про війну і що вони це сприймають, як хайпування на трагедії, що їх у цьому хочуть використати, і тому вони відмовляють.
Марина Ер Горбач: Так, манера комунікації деяких іноземних компаній, іноземних медіа вражає.
Так, я теж чула з перших вуст про прайс на відео: "дитина, без мами, з відірваною ногою" коштує дорожче, ніж з вцілілими рідними.
Навіть режисерів, і мене теж, запитували: "Ти зараз на війні, під бомбами? Так? Тоді ти топ". "Ні? То почекай. Не піде в ефір".
Але ж це і не новина, що міжнародні медіа ставляться до нашої війни як до контенту й конвертують його у рейтинги.
У день, коли стало відомо про Бучу до мене звернулись з запитом надати професійний коментар. Хотіли почути від режисерки, яка знімала фільм про війну, чи може Буча бути постановкою.
Але, про що це говорить, окрім того, що російська пропаганда глобальна? Що проста людина десь далеко від України, в той день теж була в шоці. І їм би щиро хотілось вірити, що звірства РФ - постановка.
Наш фільм на початку війни багато подорожував, були міжнародні покази й велика увага до мене міжнародних ЗМІ. Мене часто запрошували на інтерв'ю. В кінці березня я поставила умову - не починати діалог зі слів: "Ваша мама у Києві? Як вона?"
Дуже складно, коли ти виходиш в ефір, тебе хочуть травмувати, бо це прикольно виглядає на екрані.
ЕРАЗеленський може зіграти Зеленського
ВВС: Ви бачите потенціал у такій голлівудській історії про Зеленського? Байопік про нього може з'явитися?
Марина Ер Горбач: Звичайно. Мені навіть здається, що після війни йому можуть запропонувати головну роль зіграти. А чому б ні. Зеленський вже один раз перевернув гру.
Я дивлюся відео, які він записує, навіть без звуку дивлюсь, щоб проаналізувати його. Суто по-акторськи це людина, яка може зіграти, прожити дуже глобальну роль. Він вже це прожив.
- Як Зеленському вдається утримувати увагу світу на Україні
- Зеленський: "Поразка України стане початком Третьої світової війни"
- "Здатися в полон краще, ніж загинути від нашої зброї" - Зеленський звернувся до росіян
Персонаж, який розстрілював у Верховній Раді місію МВФ, і людина, яка веде Україну до перемоги, принципово різні екранні наповнення. Було б дуже розумно з точки зору світових продакшенів йому таке запропонувати, коли закінчиться війна. Хоча так, як Володимир Зеленський веде міжнародну політику, можна уявити, що він сам зробить таку пропозицію світовим медіахолдингам. Після перемоги.
Насправді в офісі президента багато кінематографічних героїв, які діють в єдиному сценарії, принаймні так виглядає кадр. У мене як у режисерки викликає повагу те, як ведеться зовнішня медійна війна. Навіть те, що постійно з'являються відеозвернення, і команда не втомлюється.
Хоча є внутрішні питання - до Мінкульту та Держкіно. Як Кабмін може проігнорувати петицію по Довженко-Центру, яка зібрала більше ніж 25тисяч голосів?
- Кіно і собаки. Що відбувається з Довженко-центром і чому з цього сміються
- "Непрості часи для українського кіно". Соцмережі про нову очільницю Держкіно
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!