Як українці з окупованих територій долають нову "залізну завісу"

Російська анексія нових регіонів України опустила "залізну завісу" на величезну частину території - відрізавши значне число людей від їхньої власної країни.
До 1 жовтня українцям було важко пересуватися через лінію фронту.
З пункту пропуску у Василівці, на східному березі річки Дніпро, дехто їхав до сусіднього неокупованого Запоріжжя, щоб відвідати родичів, купити їжу чи ліки.
Але багато хто виїхав назавжди, взявши з собою все, що міг, у пошуках нового життя на територіях, які не були окуповані Росією. Дехто вирушив іще далі - до Європи.
Щодня до імпровізованого приймального пункту на парковці торгового центру "Епіцентр" на околиці Запоріжжя приїжджали близько тисячі людей.
30 вересня після завершення так званих "референдумів" і оголошення про анексію в Москві місцева поліція заявила, що ця цифра зросла до 1616.
Але потім потік майже припинився.
- Страх і відраза - як живуть люди на окупованих територіях України?
- Україна повертає контроль над Херсонщиною
Наступного дня прибуло 50 людей. У неділю, 2 жовтня, їх було лише вісім.
Тим часом з пункту пропуску у Василівці повідомляли про величезні черги людей в автомобілях, які відчайдушно намагалися виїхати.

"У черзі на виїзд з окупованих територій стоять 4,5 тисячі людей, - повідомив у вівторок мер Мелітополя Іван Федоров зі свого тимчасового офісу в Запоріжжі. - Вчора у черзі помер літній чоловік".
За словами Федорова, цивільні з Мелітополя намагаються виїхати будь-яким шляхом, зокрема і через Крим, але там теж були великі черги.
"Ті, хто виїхав зі сходу до 1 жовтня, встигли подолати перехід до Запоріжжя протягом двох днів", - повідомило джерело в Херсоні, яке побажало залишитися неназваним.
"Але мій друг, який виїхав у четвер, досі там. Їм доводиться спати в машинах четвертий день поспіль".
У понеділок в центрі для біженців у Запоріжжі майже нікого не було. Автостоянка, облаштована шлагбаумами для регулювання черги автомобілів, була порожня.

У великому білому наметі, заваленому ковдрами та одягом для людей, майже нікого не було.
Ми зустріли 19-річного Максима Бежана, який приїхав зі своєю матір'ю, молодшим братом і котом. Усього того дня змогли пройти через блокпост 43 особи.
Усі вони були виснажені після чотириденної подорожі з села біля Бердянська.
"Було страшно виходити, - розповідає хлопець. - Ми боялися, що зустрінемо російського солдата в поганому настрої, що нас розвернуть і відправлять додому".
Були й інші страхи. Чи перевірятимуть солдати його телефон і ноутбук?
"Після вторгнення, - каже Максим. - мої погляди стали дуже проукраїнськими".

Вночі сім'я спала в машині. "У неділю був дощ, - розповідає Максим. - Було дуже незручно сидіти в машині. У нас всі кістки боліли. Але на вулиці було дуже холодно".
У родини було мало грошей. Мама Максима купила їжу для молодшого брата, сама відмовилася їсти.
"Люди там дуже втомлені, - каже Максим про черги навколо Василівки. - Вони ледве виживають. У них закінчується терпіння і гроші. Панує атмосфера втоми і відчаю".
Однією з головних перешкод після анексії є нова форма перетину встановленої Росією лінії розмежування. Усі, хто хоче виїхати, зобов'язані заповнити онлайн-форму і чекати відповіді.
В заяві потрібно вказувати не лише імена та паспортні дані, а і номери мобільних телефонів та IMEI (ідентифікаційний номер телефону), контактну інформацію тих, до кого вони їдуть, мету поїздки та відомості про всіх родичів, які проживають в Україні.
"Чи проходили ви коли-небудь військову/державну службу в Україні з травня 2014 року по квітень 2022 року?" - одне з питань. "Якщо ні, вкажіть причину".
"Чи були ви членом якихось (політичних) партій чи громадських організацій на території України?"
По суті, це заява на отримання візи, яка показує спроби Росії зробити навколо анексованих територій державний кордон.

Голова Запорізької обласної військової адміністрації Олександр Старух заявив, що Росія намагається побудувати "державний кордон" у Василівці. До п'ятниці таких правил ще не існувало.
Його поява викликає страх і збентеження. Групи у телегармі, де люди обговорюють виїзд, сповнені тривожних питань.
"Їду з донькою через Василівку, - пише Софія. - Мій чоловік у Польщі. Мене пропустять з нею без його дозволу?".
"Допоможіть, будь ласка, - пише Андрій. - Хлопцю 20 років потрібно в лікарню. Що краще не казати? Хто що писав в анкеті, коли робив перепустку?".
"Ми сидимо під Дніпрорудним чотири дні, - скаржиться Віталій. - Відповіді ще не отримали".
Користувачі обговорюють й інші, більш особисті питання.
"Можливо хтось бачив сіре кошеня із зеленими очима? - питає Олена. - Втекло з машини".
Інша жінка, яка не називає свого імені, пише в телеграмі про сім'ї, деякі з них з немовлятами, які живуть у машинах, їм не вистачає їжі та грошей.
"Крім цього, - пише вона, - неподалік від місця стоянки точаться бойові дії. Іноді над людьми пролітають ракети".
Наразі пересування через лінію фронту неможливе в жодний бік.
Після ракетного обстрілу автомобільної черги на околицях Запоріжжя минулої п'ятниці, внаслідок якого загинуло щонайменше 30 мирних жителів, влада Запоріжжя заборонила будь-яке пересування на контрольовану Росією територію на невизначений період з міркувань безпеки.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!