МВФ. Целесообразна ли реструктуризация долга?
В этом месяце депутаты разных фракций Верховной Рады Украины зарегистрировали законопроект о возможной реструктуризации долга перед МВФ. Имеет ли это смысл?
Питання реструктуризації боргів України час від часу виникає у нас у суспільстві. Спробуємо розібратися в цій непростій темі та зрозуміти наскільки є доцільним (чи недоцільним) підняття такого питання.
1. Розмір та структура боргу
Обсяг валового зовнішнього боргу України у 2020 році зріс на $4 млрд і на кінець року становив $125,7 млрд (Графік 1). Відносно ВВП обсяг боргу збільшився за рік із 79% до 83%. Зовнішній борг державного сектору зріс на $2,9 млрд і становив $54,7 млрд. Зовнішні зобов’язання приватного сектору (банки + реальний сектор) зросли на $1,1 млрд і становили $71 млрд.
2. Короткостроковий борг за залишковим терміном погашення
Іншими словами це сума платежів за зовнішніми зобов’язаннями країни, що мають бути реалізовані протягом наступного року, і що за складом включає короткостроковий борг та виплати за довгостроковим боргом протягом наступного року.
Короткостроковий борг залишається стабільним впродовж 2016−2020 р.р., а рівень його покриття міжнародними резервами суттєво зріс, що свідчить про достатній рівень зовнішньоборгової стійкості. Найбільшу частку (понад 70%) займає заборгованість реального сектору. Водночас в географічному розрізі близько половини всієї заборгованості приватного сектору припадає на Кіпр.
3. Щодо заборгованості перед МВФ
Заборгованість Уряду перед МВФ станом на 30.04.2021 становить $4.2 млрд, Національного банку (враховується як гарантований державою борг) — $6.3 млрд. Сукупна заборгованість становить $10.5 млрд та є частиною (близько 38%) валових міжнародних резервів НБУ ($27.8 млрд станом на кінець травня). Це 19.5% від загального зовнішнього державного та гарантованого боргу або 11.5% від загального державного та гарантованого боргу, або 8.3% від валового зовнішнього боргу України.
Висновки
1. Заборгованість перед МВФ, не є визначальним чинником зовнішньої стійкості: її обсяг складає лише 11.5% від загального державного та гарантованого боргу.
2. Кредити МВФ є значно дешевшими (близько 3% річних проти 6−7% за комерційними позиками).
3. Співпраця з МВФ є важливим маркером надійності країни, що розвивається для інших інвесторів та кредиторів (в українському випадку до програми співпраці з МВФ «підв'язана» значна частина іншого офіційного фінансування (кредити Світового банку або пільгове фінансування від Європейської комісії). Водночас навіть наявність діючою програми з МВФ саме по собі не гарантує надходження прямих іноземних інвестицій в країну, чому Україна протягом останніх років є яскравим прикладом.
4. На даному етапі запас зовнішньої стійкості України (розмір ЗВР близько $28 млрд) є достатнім для обслуговування існуючої заборгованість в короткостроковому періоді (до 1 року) за будь-якого варіанту розвитку подій. Водночас сценарії «без МВФ» чи реструктуризація кредитів МВФ є вкрай не бажаним для України з точки зору інвестиційного клімату, фінансової стабільності та економічного зростання.
5. Україна — мала відкрита економіка, яка не зможе існувати ізольовано від світових товарних потоків та фінансової системи, тому розмови про відмову від виконання своїх зобов’язань перед МВФ є популістськими закликами і не закінчаться нічим окрім перемовин з фондом про нову програму. Яскравий приклад цьому — Греція яка навіть проводила відповідний референдум в 2015 р., але у підсумку все одно була змушена підписувати нові програми не на «власних умовах», а на умовах що узгоджені з Фондом.
6. Єдиний шлях не використовувати кредити МВФ у майбутньому — робити більше та швидше ніж вимагає Фонд. Швидкі та рішучі структурні реформи призведуть до пожвавлення економічної активності та зростання української економіки, притоку прямих та портфельних інвестиції, зниження дохідності за державними та корпоративними цінними паперами до рівня сусідніх східно-європейських країн. Лише за таких обставин Україні буде не потрібна постійна фінансова підтримка з боку фонду.