Королева Єлизавета II. Принцеса воєнного часу
Під час війни принцеса Єлизавета служила у Допоміжному жіночому територіальному корпусіПодії Другої світової війни позначились на житті всіх громадян Сполученого Королівства, і майбутня королева Єлизавета II розділила долю своїх земляків.
Коли почалася війна, їй було 13 років. Саме в цей час по-справжньому розпочалася її громадська діяльність як спадкоємиці престолу.
Королівська родина: сам король, королева й обидві доньки були потужним символом того, за що Британія та її союзники билися проти Німеччини Адольфа Гітлера. Тоді багато говорили про те, що сам Гітлер сім'ї не мав.
У жовтні 1940 року, коли країну накрили найінтенсивніші бомбардування, Єлизавета вперше виступила на радіо.
Це було звернення до дітей, яких відправили до Північної Америки, подалі від бомб, що летіли на британські міста.
Перший публічний виступ майбутньої королеви у програмі ВВС "Дитяча година"Але цей виступ мав ще одну мету: він мав вплинути на громадську думку в США. Тоді більшість американців були проти вступу у війну.
"Ми, діти, що залишилися вдома, як і раніше, не сумуємо і сповнені хоробрості, - сказала вона. - Ми намагаємося зробити все можливе, щоб допомогти нашим відважним морякам, солдатам і пілотам. І ми теж готові нести наш тягар небезпеки й горя війни".
Те, що і Єлизавета, і Маргарет залишилися в Британії й нікуди не поїхали, дуже підтримувало дух британців.
Життя під час війни
На початку війни уряд схилявся до того, щоб відправити короля з дружиною й дітьми подалі від бомб до Канади, але вони категорично відмовилися.
"Діти нікуди не поїдуть, якщо не поїду я, я не поїду без їхнього батька, а король не залишить країну за жодних обставин", - заявила королева.
Щоправда, принцес відправили до Віндзорського замку, але вони все одно були досить близько від Лондона і бачили заграву від пожеж після бомбардувань. А одного разу бомба впала поряд із замком, коли вони були у сховищі.
Під час війни королівська родина залишалася у БританіїВечорами та на вихідні приїжджали король із королевою, а приватні вчителі продовжували давати принцесам уроки.
На Різдво, щоб підбадьорити батька, який дуже тяжко переживав величезні жертви серед цивільних у Британії та солдатів на фронтах, дівчатка організували театральну виставу. Вона мала успіх і стала своєрідною традицією.
Домашні вистави
Спочатку це була "Попелюшка", наступного року - "Аладдін". Принцеси завжди виступали у головних ролях і ретельно репетирували.
Кілька тижнів Єлизавета провела у військовій формі1942 року Єлизавета вперше виступила в церемоніальній ролі, приймаючи парад Королівських гренадерів, почесним полковником яких вона була. У ці роки сформувалася головна риса її характеру - всепоглинуще почуття обов'язку.
У 1944 році, після звісток про втрати у битві за голландський Арнем, король був в особливо пригніченому настрої. І тоді 18-річна Єлизавета і 14-річна Маргарет вирішили написати свою власну п'єсу, "Червоні чобітки для верхової їзди", переробивши "Червоний капелюшок". Щоправда, написати п'єсу їм допомагала мама.
Щастя й радість
В останній рік війни Єлизавета й сама одягла форму, приєднавшись до Жіночого допоміжного територіального корпусу. Її додали до списків під номером 230873 як другого молодшого офіцера Єлизавету Віндзор. Три тижні вона провела на курсах із групою інших (ретельно відібраних) волонтерів, де вивчала основи механіки і вчилася водити вантажівку.
Вперше жінка з королівської родини навчалася на курсах разом зі "звичайними людьми".
В останній рік війни Єлизавета закохалася в лейтенанта Королівського флоту Філіпа Маунтбаттена, майбутнього герцога Единбурзького, який став її чоловіком і вплинув на все її правління.
У день перемоги на площі перед Букінгемським палацом почав стихійно збиратися натовпУ травні 1945 року десятки тисяч людей зібралися біля Букінгемського палацу, щоб відсвяткувати день перемоги у Європі.
Разом з королівською родиною на балкон вийшов і Вінстон Черчилль, а пізніше обидві принцеси непомітно вислизнули з палацу і змішалися з натовпом.
За кілька років королева так згадувала цей день: "Я пам'ятаю, як зовсім незнайомі люди зчіплялися ліктями й довгими рядами йшли, перегороджуючи весь Вайтголл. Нас просто захлиснула хвиля щастя й полегшення! Ми перетнули Грін-парк і стояли на площі перед палацом і кричали разом з усім натовпом: "Хочемо короля!" Цей вечір був одним із найпам'ятніших вечорів у моєму житті".
© Усі права на фото захищені