Последствия пожара (Фото:Reuters)Еленовка. Что произошло в колонии № 120 и почему российская версия не подтвердилась — ВВС
В результате взрыва, произошедшего в ночь на 29 июля в колонии в Еленовке Донецкой области, погибло более 50 украинских военнопленных. Украина и Россия обвиняют друг друга в атаке. Криминалисты и эксперты по вооружениям, с которыми поговорила BBC, объяснили, почему версия событий российской стороны не соответствует действительности.
Увага, ця стаття містить інформацію, що може засмутити.
Сцени зі складу, де стався вибух, вражають.
На кадрах видно обвуглені тіла, що лежать серед купи двоярусних металевих ліжок. Зовні, на бетонній плиті, тіл ще більше.
Щонайменше 50 українських військовополонених загинули, 73 були поранені внаслідок нападу, який шокував націю й спровокував протести в Україні та за кордоном.
- Шок і варварські акти. Світ засуджує вбивство в Оленівці, суперечки навколо списку загиблих
- Комбатанти, найманці, добровольці. Хто це і яка між ними різниця?
Напад стався на території самопроголошеної «Донецької народної республіки». Селище Оленівка перебуває під контролем проросійських сил з 2014 року, коли на сході країни почалася війна.
Уважно вивчивши фото, отримані з російських джерел, ми поговорили з експертами з балістики й криміналістики, щоб з’ясувати, що сталося, а чого не сталося у виправній колонії № 120 (офіційна назва установи).
Ми також поспілкувалися із сімома полоненими, яких звільнили лише за кілька тижнів до нападу. Вони змальовують похмуру картину життя в Оленівці за кілька тижнів до нападу.
ВВС також звернулася до міноборони РФ за коментарем, але відповіді не отримала.
Пенітенціарна установа в Оленівці, офіційно відома як Волноваська виправна колонія № 120, у такому форматі працювала з 1999 року (допоки її не захопили проросійські сили в 2014-му). Зараз там утримують тисячі полонених — від цивільних волонтерів до українських бійців, всіх їх затримали або проросійські сили так званої «ДНР», або безпосередньо росіяни на півдні та сході країни.
Серед військовополонених — сотні бійців полку Азов.
Створений у 2014 році, цей добровольчий батальйон мав спочатку ультраправе спрямування, але пізніше був реорганізований й увійшов до складу Національної гвардії України.
Після тривалої й відчайдушної оборони портового Маріуполя на південному сході України, що завершилася у постапокаліптичних руїнах металургійного гіганта Азовсталь, за ними закріпилась репутація найхоробріших бійців України.
Зруйнований завод Азовсталь / Фото: ReutersІз заяв української влади та списку загиблих, який оприлюднила РФ, видається, що більшість загиблих і поранених були з Азова.
Російська сторона стверджує, що ЗСУ обстріляли колонію із систем далекобійної артилерії HIMARS, які Києву надали США.
«Всю політичну, кримінальну і моральну відповідальність за криваву бійню проти українців несуть особисто [президент України Володимир] Зеленський, його злочинний режим і Вашингтон, що підтримує їх», — заявив офіційний представник міноборони Росії генерал-лейтенант Ігор Конашенков.
Російська влада також продемонструвала уламки боєприпасу HIMARS, нібито знайдені на місці події.
Лідер так званої «ДНР» Денис Пушилін заявив, що ЗСУ навмисно вдарили по Оленівці, щоб приховати воєнні злочини й знищити своїх бійців, які почали давати свідчення. Зокрема, про напади на цивільних, які, за словами Пушиліна, здійснювали за наказом особисто Зеленського.
«Доказами були свідчення полонених, — розповів Пушилін російському телебаченню. — Київ вирішив це знищити».
На супутниковому знімку, зробленому наступного дня після нападу, видно одну будівлю, дуже пошкоджену внаслідок вибуху.
Колишні полонені кажуть, що ця будівля розташована у промисловій зоні, далеко від основних бараків, де їх утримували.
Фото: BBCВВС поспілкувалася з багатьма експертами з озброєнь та криміналістики, щоб вивчити докази — супутникові знімки й відео зруйнованої будівлі — та ретельно проаналізувати заяви Росії про те, що Україна обстріляла полонених артилерійськими ракетами.
Їхні висновки були напрочуд послідовними.
«Не може бути, щоб це [реактивна система залпового вогню] було причиною», — каже Боб Седдон, колишній головний технічний фахівець британської армії з боєприпасів.
За його словами, руйнування, які видно на фото, були надто сконцентровані. Попри всі невимовні жахи всередині, сама будівля залишається відносно неушкодженою.
Він каже, що реактивна система залпового вогню на кшталт HIMARS завдасть значно більшої шкоди.
Крім того, тіла всередині будівлі, які видно на кадрах, оприлюднених російськими ЗМІ, були цілими, а не розлетілися на шматки, зазначає доктор Шехан Хеттіарачі, провідний хірург та головний травматолог в Імперському коледжі Лондона.
Натомість, схоже, там застосували якийсь метод спалювання, каже інший експерт — Салейха Ахсан, британська лікарка з великим досвідом роботи в зонах конфлікту.
На основі наявних обмежених доказів Піт Нортон, фахівець з вибухових технологій та техніки безпеки в британській Академії оборони у Шрівенхемі, робить висновок, що «вибуховий заряд, можливо, посилений пальним», розмістили всередині будівлі.
Щодо наміру використати такий пристрій на сайті CAT-UXO, який спеціалізується на поширенні інформації про вибухові речовини, вказано: «Такий пристрій міг бути використаний для завдання шкоди внаслідок пожежі або знищення доказів судової експертизи».
Одним із суперечливих доказів, який ми не змогли перевірити незалежно, був телефонний дзвінок, нібито перехоплений українськими спецслужбами.
За кілька годин після того, як Росія звинуватила Україну в нападі, українці оприлюднили запис. На ньому двоє невідомих обговорюють, як 200 новобранців Азову перемістили з барака в ізольований склад лише за два дні до нападу.
Один із чоловіків каже, що у повітря випустили снаряди з російських Градів, щоб заглушити звук вибуху всередині складу, і що «вони, найімовірніше, заклали вибухівку заздалегідь».
ВВС попросила українських офіційних осіб надати детальнішу інформацію, але вони відмовилися від коментарів.
Не маючи доступу до місця злочину, неможливо точно сказати, що відбувалося всередині складу тієї ночі. Але зображення зовнішньої частини будівлі є додатковим доказом того, що полонених утримували в поганих умовах.
Експерти аналітичної компанії McKenzie Intelligence Services, які досліджують бойові ушкодження, кажуть, що деякі тіла ззовні складу могли бути мертвими ще до пожежі.
З обмовкою на те, що їхні спостереження базуються лише на одному відео, фахівці кажуть, що деякі тіла «здаються виснаженими й постраждалими від недоїдання».
«Поганий стан тіл свідчить про низький рівень догляду за військовополоненими в Оленівському СІЗО», — кажуть вони.
Аналітики з SOAR, компанії, що займається складанням мап на основі супутникових знімків, вказують на ще один доказ, який був ще до вибуху, — це розкопана земля.
Фото: BBCУкраїнські чиновники заявили журналістам, що на цих знімках видно сліди викопаних могил і що в’язниця готувалася до поховання загиблих. Однак лише цих зображень недостатньо, щоб підтвердити будь-яке поховання чи намір зробити це.
Ми також поговорили із сімома колишніми полоненими Оленівської в’язниці. Їх звільнили за кілька тижнів до вибуху, і жоден не знає, чому їх раптово відпустили разом з десятками інших.
Незалежно один від одного, усі вони описували переповненість бараків, погані санітарні умови та залякування з боку охоронців. Усі сказали, що перші кілька тижнів були найважчими, протягом яких їх допитували й готували до переведення в постійні бараки.
«Весь час було чути, як б’ють полонених. Одночасно грала музика, щоб замаскувати крики людей від болю», — розповів водій-волонтер Костянтин Величко, якого затримали, коли він допомагав вивозити людей з Маріуполя.
Всі сказали, що умови покращилися після переведення до звичайних бараків. Але завжди був страх бути покараним.
Фото: Reuters«Начальник в’язниці сказав мені, що ми — його раби», — каже Руслан, інженер, якого затримали майже на 100 діб за те, що допомагав українцям тікати від бойових дій у Маріуполі.
Від початку повномасштабного вторгнення Росія та контрольовані нею сепаратисти затримували щодалі більше українців: як військових, так і тих, хто не пройшов фільтрацію.
І для цього вони влаштували цілу мережу тюрем на окупованих українських територіях, розповіла ВВС Тетяна Катриченко, правозахисниця, координаторка Медійної ініціативи за права людини.
До Оленівки Руслана та інших людей, з якими поспілкувалася BBC, утримували в інших пенітенціарних закладах «ДНР», де, за їхніми словами, умови були такими ж жахливими.
Їжа була дефіцитним ресурсом, згадують колишні полонені, в середньому раціон складався з пів склянки води, шматка хліба та кількох ложок пластівців.
Але найгірше доводилося бійцям Азова, кажуть колишні полонені.
Поліцейський на ім'я Віктор розповідає, як стояв у черзі до медика. У черзі також був 20-річний азовець.
«Азовця побили по приїзді. Так жорстоко, що він не міг піднятися з колін, — каже Віктор (ім'я змінене задля його безпеки). — Тоді один з наглядачів крикнув: „Дивіться, нове м’ясо привезли!“ Змусили його голими руками чистити туалет».
Росія визнала «Азов» терористичною організацією. Що далі?
Через місяць до в’язниці привезли ще сотні бійців Азова, згадує Віктор.
16—17 квітня саме до Оленівської колонії № 120 привезли чимало полонених захисників маріупольської Азовсталі.
За словами Віктора, їх помістили в окремий барак, подалі від інших затриманих.
В середині травня в Оленівській тюрмі з’явилося більше російського персоналу. Тоді ж над нею підняли російський прапор. Про це ВВС розповів колишній цивільний в’язень 120-ї колонії Віталій Ситніков. Він родом з Маріуполя та був затриманий у місті, коли приїхав туди евакуювати людей з-під обстрілів.
Про такі зміни в колонії розповідають й інші співрозмовники. «Азовців охороняли навіть від нас, інших в’язнів. Росіяни їх дуже боялися», — каже Віталій.
Знущання з азовців були нещадними, про це кажуть усі колишні полонені.
«Вони їх так ненавиділи», — згадує Руслан.
В інтерв'ю, яке взяли після вибуху, Руслан навіть стверджує, що чув, як планувався напад.
«Я неодноразово чув, як російські військові та охоронці „ДНР“ обговорювали, що от якби зібрати всіх азовців в одній казармі й обстріляти їх ракетами».
18 травня колонію відвідав Міжнародний комітет Червоного Хреста, щоб «оцінити потреби» військовополонених. Але їм не дозволили поговорити з ув’язненими віч-на-віч, повідомили вони ВВС.
Акція протесту проти вбивства українських військовополонених у колонії в Оленівці / Фото: ReutersМинув місяць після трагедії. Не маючи доступу ні до в’язниці, ні до тіл загиблих, їхні родини кажуть, що не довіряють спискам, які оприлюднила Росія.
Україна вимагає, щоб ООН отримала доступ до розслідування того, що президент Зеленський назвав «умисним воєнним злочином».
Про готовність допомогти українським захисникам, які отримали поранення внаслідок вибуху в Оленівці, заявив Міжнародний комітет Червоного Хреста.
«Зараз нашим пріоритетом є забезпечення того, щоб поранені отримували життєво необхідне лікування і щоб з тілами загиблих поводилися гідно», — йдеться у заяві на сайті організації.
Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.