Колаж: Андрій КалістратенкоЗасновник АЛЛО Дмитро Деревицький: Потенціал зростання цін на електроніку дуже великий
Дмитро Левицький розповів на скільки та чому зростатимуть ціни на електроніку в Україні, про зміни в роботі з її продавцями та те, коли у споживачів закінчаться кошти.
Після 24 лютого ціни на імпортні товари зросли на 20%, і це лише початок.
Засновник одного з найбільших у країні ритейлерів електроніки та побутової техніки АЛЛО Дмитро Деревицький очікує, що до кінця року ціни підвищаться ще на 45-60%, а за умови запровадження додаткового збору на імпорт у розмірі 10% – навіть більше, тож бізнесу доведеться скорочувати персонал.
Засновник національного ритейлера електроніки знає про весь драматизм падіння бізнесу, зростання цін, зниження споживчого попиту і найближчі перспективи економіки. За більш ніж 20 років роботи на ринку йому вдалося побудувати компанію, яка об'єднувала понад 345 торгових точок у 140 містах.
Щоправда, ці цифри були актуальні до 24 лютого. "Через війну 80 магазинів не працюють: 50 втратили на окупованих територіях, вони розбомблені або розграбовані, 30 не можемо запустити через бої", – констатує герой інтерв'ю.
Під час розмови з журналістом ЕП Деревицький не соромиться називати все своїми іменами. Це стосується як пограбування власних магазинів росіянами, так і, здавалося б, далекої від його бізнесу теми мобілізації жінок.
Чи отримає влада очікувані нею доходи від введення додаткових податків на імпорт? Скільки людей можуть втратити роботу від такого кроку? У кого знаходять мобільні телефони з пограбованих магазинів АЛЛО? Як компанія готується компенсувати завдані росіянами збитки?
Про ціни та попит на електроніку
— Що відбувається з цінами на електроніку, і як вони зміняться далі? Чи вже підвищилась ціна електроніки через падіння офіційного курсу гривні?
— Стрибок курсу валют – це вторинний чинник. Первинне, що вплинуло на вартість електроніки й не тільки електроніки, а й всіх імпортних товарів, це повернення з 1 липня оподаткування імпортних операцій.
Через це імпортні товари подорожчали на 20%. А ті товари, які обкладались митом (переважно електроніка) у 10-16% разом з ПДВ, подорожчали на 30-36%. Тобто з 1 липня ціни зросли на 20-36% у собівартості. Потім через двадцять днів Національний банк девальвував курс гривні на 25%. Це стало другим фактором, який вплинув на подорожчання електроніки.
Сьогодні у всіх імпортних товарів є потенціал на підвищення ціни від 45% до 60%. Тобто це ПДВ 20% плюс курс 25%, отримуємо нижню планку 45%. Щодо верхньої межі подорожчання я можу сказати лише по тих товарах, які ми імпортуємо, тому що розмір мита на них 12%.
Тобто 20% ПДВ, плюс мито – 12%, плюс курс – зростання на 25%, і виходить близько 60%. Тобто потенціал зростання цін на електроніку дуже великий.
Це погана історія не лише для продавців імпортних товарів, а й для споживача. Тому, що так чи інакше, ці податки та курс рано чи пізно будуть закладені в ціну товару, і споживач на собі відчує колосальне подорожчання.
Ми як рітейлер намагаємося відтягнути момент підвищення ціни. Робимо це за рахунок власної маржі настільки, наскільки можемо, щоб для споживача це не було дуже боляче.
Так чи інакше, через чотири місяці ми побачимо, що всі податки та все зростання курсу валют будуть закладені в ціні товарів, і це позначиться на споживчій інфляції. Дуже велика частина споживчого кошика складається з імпортного товару, тому інфляція буде розігнана поверненням податків та девальвацією гривні.
— Від яких цін ви очікуєте зростання на 45-60%, і протягом якого часу?
— Від червневих цін. Станом на серпень ціни вже піднялися на 20-25% на більшість електроніки. Тож зростання до межі 45-60% відбудеться протягом 4-5 місяців. Ціни в роздрібній мережі реагують на підвищення із затримкою, тому що роздрібні гравці мають відстрочку, коли для них ціна зафіксована в гривні. Наступні партії товару для них будуть дорожчими.
Після відключення російських і білоруських клієнтів нам погрожували. Родіон Єрошек, Poster POS
— Що з попитом на електроніку?
— На більшість електроніки попит еластичний. Тобто чим вище ціна, тим менше цей товар купують.
Є предмети нееластичного попиту, наприклад, бензин. Ціни на нього зросли майже вдвічі, але стояли дикі черги, щоби заправити хоча б 10-20 літрів. Тобто не має значення, скільки коштує цей товар – споживач просто не може відмовитися від його споживання.
Електроніка та більшість імпортних товарів, які ми споживаємо щодня, належать до еластичного попиту. Тож попит падає. В перші дні війни він драматично впав. Наша виручка першого тижня впала, мабуть, на 90%.
Ми не могли відкрити більшість магазинів, персонал навіть у благополучних містах, наприклад, у Львові й в цілому на заході України не хотів виходити на роботу, бо почалася війна. Потім якимось чином ця ситуація почала стабілізуватися, шок проходив, персонал повертався на роботу.
Клієнти почали купувати ті речі, які можна забрати з собою в дорогу. І вони досі мають більший попит, ніж, наприклад, габаритна побутова техніка або вбудована техніка. Попит на "велику" за розміром електроніку, на кшталт великі телевізори, холодильники впав у 2,5 і більше разів. Попит на портативну електроніку (смартфони, гаджети, смарт-годинники) постраждав менше – там падіння склало від 10% до 30%.
— У порівнянні з довоєнним періодом, на скільки зараз менші прибутки?
— Про прибуток зараз не йдеться. Якщо на початку виручка впала більш ніж на 90%, то потім вона стала поступово зростати й зараз перебуває в районі 60% від показника аналогічного періоду минулого року.
— Які "компоненти" бізнесу постраждали від війни найбільше – логістика, вартість товару, маржа, персонал?
— Насамперед – люди. У нас понад 100 людей мобілізовано. Одна людина, на жаль, загинула. Відчувався вплив на моральний стан команди. Тобто на якісь невеликі подразники, на які у мирний час колектив зазвичай не реагував, зараз реакція була, скажімо, різкішою. Нині вже менше, люди звикають.
На жаль, ми були змушені використати механізм тимчасового зупинення трудового договору, який уряд надав бізнесу. Фактично це скорочення персоналу до кінця війни. Тобто ми призупинили трудові відносини з частиною співробітників доки не закінчиться воєнний стан.
Про знищені магазини, компенсацію збитків та зміну роботи з постачальниками
— Що сталося з магазинами, співробітниками та товарними запасами на територіях, окупованих після 24 лютого?
— У нас було понад 340 магазинів у 140 містах України, тож ми мали магазини скрізь, де ступила нога російського солдата.
Було кілька основних сценаріїв, як усе розвивалося. Наприклад, на півночі України, де російські війська зайшли, а згодом їх змусили відступити, в таких містах як Ірпінь, Буча, магазини повернулися з порожніми полицями. Тобто їх пограбували. Але найприкріше, що частину смартфонів, які можна ідентифікувати, ми знаходимо в українців. Вони кажуть: "ми їх знайшли". Ну, гаразд, знайшли й знайшли, але це виглядає досить дивно.
Ми втратили контроль над магазинами на окупованих територіях в Херсоні, Мелітополі, Василівці, Бердянську, Енергодарі тощо, і всі товари там зникли.
Наступна категорія магазинів це та, яка потрапляє під прямі ракетні удари. Наприклад, в нашому магазині в торговому центрі в Кременчуку було п'ять співробітників, і всі вони чудом вижили під час ракетного удару, хоча магазин повністю знищений.
Наші колеги з роздрібного бізнесу, на жаль, мають загиблих. Нам просто пощастило, я не знаю як це сталося.
Теж саме відбувалось, коли ракети прилітали в ТЦ "Ретровіль" у Києві 20 березня, ТЦ "Аврора" в Запоріжжі 25 травня, ТЦ "Караван" у Харкові 7 квітня – скрізь знищення одного або двох наших магазинів. Ми оперуємо магазинами АЛЛО та Mi Store (продає техніку Xiaomi), тому в одному ТЦ можуть знищити один чи два магазини.
Ціна збитків, наприклад, нашому магазину в ТЦ "Ретровіль" – 12,5 мільйона гривень. Це вартість оборотних коштів, товару, ремонту та обладнання в магазині. Найбільші збитки ми несемо через втрату наших флагманських форматів АЛЛО Max, які якраз знаходяться в торгових центрах, що піддаються бомбардуванню.
Склади нам пощастило пересунути на захід України. Ми це зробили після двох тижнів війни, приблизно 8 березня, і під час цього процесу не попали під атаки.
— Скільки магазинів втратили та в яку суму оцінюєте збитки?
— Зараз у нас не працюють близько 80 магазинів. З них 50 – втратили на окупованих територіях, вони розбомблені або розграбовані. Інші приблизно 30 магазинів ми не можемо запустити в тих місцях, де йдуть бойові дії.
Наприклад, кілька тижнів тому в Нікополі (Дніпропетровська область) ми закрили магазин, тому що співробітники відмовилися виходити на роботу. Ми їх розуміємо, адже там на невеликій відстані перебувають російські війська, і вони обстрілюють місто з артилерії.
Загальний розмір втрат я зараз не хотів би називати, тому що за кожним фактом завдання матеріальної шкоди ми проводимо юридичну фіксацію. Я назвав суму збитків за одним магазином в 12,5 мільйона гривень, тому що цю процедуру ми пройшли в ТЦ "Ретровіль". Але всі втрати, думаю, обчислюватимуться у сотнях мільйонів гривень. Тобто це загальний обсяг втрат, що ми вже понесли.
Проблема в тому, що процес нанесення матеріальної шкоди триває.
Lenovo та Xiaomi тихо йдуть з Росії. Huawei, Alibaba, Tencent наступні?
— Чи реально подати позов до Росії й отримати компенсацію своїх збитків?
— На першому етапі потрібно зафіксувати всі збитки, бо якщо ви не зафіксуєте належним чином свої втрати, потім їх неможливо буде довести. Ми почали з "Ретровіля", тому що він почав відбудовуватись. Після того, як "Ретровіль" усунув наслідки прильоту ракети, ти вже не можеш довести розмір твоїх збитків. Тому збитки треба одразу фіксувати.
Ми поки що не бачимо якогось простого механізму стягнення з Росії цих збитків. Окрім власної юридичної служби ми залучили ще дві юридичні компанії, і всі вони поки що теж не бачать якогось простого рішення.
Дуже сподіваюся, що уряд України разом з міжнародними партнерами створять якийсь механізм, завдяки якому український бізнес та українські фізособи, які втратили автомобілі, будинки, могли отримати компенсацію з заморожених російських активів.
— Що зараз відбувається зі ставками на оренду в торгових центрах в інших орендодавців?
— Спочатку сплата орендної плати була заморожена по тих об'єктах, де ми не працювали, а протягом першого тижня війни не працювали 90% наших магазинів по всій Україні. Потім сплата орендної плати була розморожена, розмір оплати стабілізувалася на рівні 50% довоєнної плати у гривнях.
Наразі в деяких містах, в яких не ведуться бойові дії, є спроби орендодавців підвищити орендну плату до довоєнного рівня. Але ми здебільшого не йдемо на ці пропозиції.
Я вважаю, що війна йде на всій території країни, і це спільна проблема. Не може лише ритейл брати на себе всі відповідні ризики та зобов'язання. Гравці в торговій та комерційній нерухомості повинні також допомогти нам розділити цю ношу.
— Ви сказали, що так чи інакше не працює близько 80 ваших магазинів. Яку частку обороту вони вам давали?
— Вони давали приблизно 30% обороту.
— Чи довелося вам скорочувати персонал і знижувати заробітну плату?
— Тут потрібно розділити офісний персонал і торговий персонал. Якщо говорити про офісних працівників, то спочатку ми знизили зарплату на 40%, потім трохи підняли. Зараз офіс отримує більш-менш довоєнну зарплату.
Торговий персонал має трохи іншу історію. На початку війни, коли ми не могли налагодити ефективний розподіл товарів з нових складів, співробітники роздрібних точок отримували досить низьку зарплату, оскільки новий товар не постачався. Після того, як ми налагодили ефективний розподіл товару, через меншу кількість персоналу співробітники почали заробляти більше, ніж до війни.
В березні-квітні ми виплатили одноразову допомогу всім співробітникам на суму 25 мільйонів гривень, причому і тим, з якими ми призупинили трудові відносини у зв'язку з воєнним станом.
На початку війни ми призупинили трудові відносини з 50% працівників. Тобто з 4 тисяч співробітників залишилось 2 тисячі. Зараз ми повернули частину людей – збільшили штатну чисельність до 2400 працівників.
— Як поводяться зараз постачальники і які тенденції ви фіксуєте серед продавців вашого маркетплейса?
— Постачальники здебільшого поводяться адекватно. За рідкісним винятком, ніхто жодних контрактів не розриває. Але вони адаптують свій бізнес до тих умов, які сьогодні існують в Україні. Це скорочення відстрочки гривневих платежів.
Якщо постачальником є виробник, то він часто переходить на офшорну для України систему поставок, тобто відвантажує товар на складі не в Україні, а за кордоном. Так він повністю перекладає всі ризики ведення бізнесу на дистриб'ютора або роздрібну компанію, яка купує товар на складі за кордоном.
Якщо говорити про маркетплейс, то на сьогодні приблизно 70% усіх підприємців відновили роботу на маркетплейсі. Товарів на сайті поменшало на одну третину.
Структура продажів змінилася, якщо порівнювати з довоєнним періодом. Як і в минулі роки був сезон товарів для дому та саду, а навесні люди купували зимові шини. Але що було нетипово, то критично впали продажі дитячих товарів зі зрозумілих причин – більшість дітей виїхали за кордон. Впали продажі товарів фешн-індустрії, тобто фешн став неважливим.
Але ми відновили роботи із розвитку маркетплейса. Запустили безпечну оплату карткою, коли торговець отримує кошти лише після доставки товару клієнту. Запустили новий перелік вимог до сервісу торговців, за якими робота з ними перерветься, якщо хтось не працює відповідно. І плануємо подальший розвиток цього напряму бізнесу.
Про те, чи вистачить ресурсу на 2023 рік та наслідки додаткового податку на імпорт
— Які сценарії подальшого розвитку подій ви розглядаєте задля планування бізнесу в найближчі 6-12 місяців? Чи ви так далеко не заглядаєте?
— Заглядаємо, бо вже сьогодні треба робити певні речі на майбутнє. В нашому оптимістичному сценарії бойові дії закінчаться до кінця року. У наших клієнтів фінансовий ресурс закінчиться десь у середині – на початку осені.
За рахунок скасування мит і ПДВ з середини квітня до кінця червня і за рахунок внутрішніх ресурсів ми, як компанія, зможемо дійти до Нового року. А з 2023 року почнеться пожвавлення ринку та економіки у зв'язку з зупинкою бойових дій.
Якщо війна не закінчиться до Нового року і триватиме у наступному році, то все виглядає набагато гірше. Фінансові "подушки" безпеки клієнтів, як я казав, закінчаться восени. Споживча інфляція безсумнівно розженеться, але введення додаткового податку на імпорт 10% прискорить інфляцію ще більше.
Ми бачимо великий ризик запровадження з 1 жовтня вимоги постановки на військовий облік жінок і, ймовірно, заборону на їх виїзд за кордон. Ця вимога "вижене" з країни ще 1-2 мільйони людей: жінок і дітей. Я знаю багато сімейних пар, які під час всієї війни знаходились в Україні, але тепер жінки збираються в середині вересня покинути Україну, бо вони не хочуть опинитися в стані, коли не зможуть виїжджати за кордон.
Тривала війна може вимагати якихось неординарних кроків від уряду. У такому разі бізнес буде "відкочуватись" назад, і нам доведеться адаптуватися до умов, що погіршуються.
Курс долара +10%: для чого країні новий податок на купівлю валюти
— Що ви думаєте стосовно ініціативи уряду і Нацбанку запровадити додатковий податок на імпорт в розмірі 10%?
— Скасування ПДВ і мита на імпорт 24 березня допомогло уникнути дефіциту імпортних товарів в Україні. Якби цей закон не був прийнятий, ми б не імпортували товари ще місяць-півтора, доки на ринку не утворився б дефіцит. Але цей закон створив свого роду психологічну пастку. Бізнес почав інтенсивно імпортувати, і це виглядало так, начебто бізнес ожив, як хворий, якому зробили укол адреналіну. І буквально через 2,5 місяця цей закон скасовують.
Але бізнес був на безподатковому адреналіні. А зараз пацієнта (бізнес) виписали з лікарні, він вийшов на вулицю, дійшов до автобусної зупинки, сів на неї, адреналін закінчився, йому стало погано, він ліг і лежить. Тобто в Україні немає драйвера для відновлення бізнесу.
Ціна валюти зросла на 25%, в країні відсутній великий попит, оскільки за кордон виїхало 6 мільйонів людей. Зараз сезон back to school. 640 тисяч українських дітей перебувають за кордоном. У нас буде сезон back to school? Безперечно. Але він буде дуже слабким.
Тобто кроки, які на даному етапі робить наш уряд для того, щоб зняти більше податків, на мій погляд, можуть завдати більше шкоди, ніж користі. Звичайно, можна оподаткувати імпорт додатково на 10%, але в результаті бізнес стиснеться ще вдвічі.
І замість 40% співробітників, яким ми не платимо зарплати (через тимчасове призупинення трудових відносин), ми не платитимемо 70% співробітникам, Ці люди стануть безробітними. Це дуже погана історія – спіраль руху вниз для всієї економіки України.
Тому я думаю, що розумно було б хоча б зараз зупинитись. Я хотів би, щоб ця частина була якимось чином висвітлена у цьому інтерв'ю.
На мій погляд, розумний баланс: добре, ви повернули податки на імпорт, які були до війни. Будь ласка, зупиніться. Бо якщо далі збільшувати податки, шкода буде більшою, ніж ефект в 14 мільярдів гривень на місяць, якщо запровадити податок на імпорт. Не буде 14 мільярдів, бо ми перестанемо імпортувати. Уряд отримає ефект в 6-7 мільярдів, і сотні тисяч людей додатково опиняться без роботи.
Мені здається зараз треба хоча б не чіпати цього пацієнта, нехай він полежить на лавочці, погріється на сонці, поки ще серпень, і якось піде додому працювати.