Фашизм та євразійство. Як Олександр Дугін, який ненавидить і боїться Україну, пов'язаний з Кремлем
У новинах про смерть Дар'ї Дугіної західні ЗМІ називають її батька "мозком" Кремля, а його ідеологію - доктриною російської влади. Однак Дугін ніколи не мав єдиної політичної доктрини. Його ідеї - це суміш окультизму, конспірології, езотерики, неофашизму, радянської підпільної культури, ідей нових правих і нових лівих.
Олександр Дугін захоплювався імперським проєктом та масонськими змовами, піснями Тетяни Буланової та філософією Мартіна Гайдеггера. Чи не єдиною конкретною позицією, якої він дотримувався багато років, був страх перед незалежною Україною та впевненість у її загрозі для існування Росії.
ВВС розповідає, чим є дугінські ідеї і як вони пов'язані з ідеологією Кремля.
- Олександр Дугін - пророк чи російський фашист? Захід про вбивство доньки "мозку Путіна"
- Замах на Дугіна? Біля Москви вбили дочку ідеолога "русского мира" - усі деталі
Фальсифікація євразійства
"Ви лили темне вино
У потойбічні ліси
І йшли дивізії СА
На ваш недужий Схід", -
співав під гітару Ганс Зіверс у композиції "Танго СА", записаній на магнітофон у 1986 році. СА - це Sturmabteilung, штурмовики нацистської партії. Зіверс - псевдонім 24-річного Олександра Дугіна, сина генерала ГРУ і лікарки.
Естетика окультного нацизму, де гітлерівські ідеї поєднувалися з містикою, - це вплив гуртка письменника Юрія Мамлєєва, де у 1980-ті мислителі-неформали вивчали езотерику. "Інтелектуальна історія Дугіна починається у мамлєївському гуртку. Це було контркультурне середовище, занурене у бесіди на кухні", - каже історик Ігор Торбаков, старший науковий співробітник університету Упсальського у Швеції.
Члени гуртка захоплювалися містичним традиціоналізмом француза Рене Генона та неофашизмом італійського барона Юліуса Еволи. Саме Генона найчастіше цитував Дугін у своїх ранніх творах. Слідом за ним він шукав споконвічні, сакральні традиції людства, про які нібито забула західна цивілізація з її культом науки й розуму.
З "Пам'яті" вийшло багато російських націоналістів та ультраправихАле інтерес Дугіна до фашизму не обмежувався езотерикою. 1988 року він вступив до товариства "Пам'ять" - організації войовничих націоналістів-антисемітів.
На початку 1990-х Дугін почав називати себе євразійцем - послідовником течії політичної та богословської думки російської еміграції, яка вбачала майбутнє Росії після падіння комунізму в зверненні на схід, відмові від демократії та ринкової економіки.
Понад триста років Росія орієнтувалася на Європу, змагаючись із нею та наслідуючи її, вважали євразійці. Але насправді вона має східне коріння, а Московське царство - спадкоємець татаро-монгольської орди, а не Київської Русі.
Дугін "вчепився за євразійство, і, оскільки він - талановитий інтелектуальний антрепренер, то зумів створити образ головного євразійця", вважає Ігор Торбаков, що вивчає класичне євразійство 1920-30-х років.
У момент розпаду СРСР Дугін побачив паралелі між сучасною ситуацією й тією, про яку писали євразійці, вважає Торбаков. Перед імперцями 1990-х постало те саме питання, що й перед їхніми попередниками у 1920-х: як знову створити імперію?
"Євразійство було невдалою спробою підвести науковий базис під ідею єдності народів Росії-Євразії, надати наукове обґрунтування збереженню цілісності російської держави", - писав історик Сергій Бєляков, доцент Уральського федерального університету.
Хоча їхні історичні гіпотези не підтвердилися, євразійці були успішними вченими у своїх основних сферах: князь Микола Трубецькой та Роман Якобсон, приміром, стояли біля джерел створення структурної лінгвістики.
Дугін, своєю чергою, скептично ставиться до наукового знання. "Наука - це просто сучасний різновид міфології", - писав він.
Крім заперечення Заходу, він не мав майже нічого спільного з євразійцями. Замість єдності народів він пропонував "російський націонал-соціалізм" та "російський фашизм", щоб встановити "російський порядок".
Біляков вважає, що дугінське вчення стало "фальсифікацією євразійства".
Едуард ЛимоновРазом із письменником Едуардом Лимоновим він заснував Націонал-більшовицьку партію (НБП), що об'єднала ультраправі та ультраліві ідеї як альтернативу державному лібералізму єльцинської доби.
У 1995 році Дугін намагався обратися до Держдуми від НБП, і його довіреною особою виступав музикант Сергій Курьохін, який запам'ятався абсурдистськими проєктами, найвідоміший з яких - телесюжет "Ленін-гриб".
"Чому я підтримую Дугіна? Він - видатний теоретик, один з тих людей, які усвідомили, що таке наша держава, яка її історична сутність, у чому її сенс, як вона розвивається і повинна розвиватися", - казав Курьохін.
Кампанія з тріском провалилася, Курьохін помер за рік, а 1998-го Дугін залишив партію.
Але 2010-ті стали реваншем "нерукоподатних" ідей. Російська влада заговорила мовою Лимонова, Дугіна та його друга, письменника Олександра Проханова, які вимагали розплати за приниження 1990-х, називали російськими Крим й північний Казахстан, вважали лібералізм причиною усіх бід та поєднували культ Сталіна з православ'ям.
Чому саме Дугіна після 2014 року почали називати ідеологом Путіна та кремлівським гуру, невідомо. Можливо, він найбільше претендував на цю роль, постійно опиняючись в орбіті кремлівських проєктів.
Але по-справжньому він був близьким до влади лише наприкінці 1990-х і на початку 2000-х, коли обіймав посаду радника голови Державної Думи Геннадія Селезньова, вважає історик Торбаков.
"Проблема суверенної України"
У 1997 році вийшла найвідоміша книга Дугіна "Основи геополітики", у якій світ представлений як арена боротьби цивілізацій суші й моря - "телурократії" континентальних держав та "таласократії" держав морських. Перші відповідають євразійському світу (на чолі з Росією), другі - атлантистському (на чолі зі США).
У сухопутних євразійських державах, писав Дугін, влада зазвичай авторитарна, а громадський устрій - колективний. Демократія, індивідуалізм і заповзятливість - доля атлантичного світу. За лаштунками світової історії борються "орден євразійців" і "орден атлантистів", такі собі мегаспецслужби.
Ця теорія змови - чи не улюблена в Дугіна. Він називав, наприклад, ГРУ євразійським агентством, а КДБ - атлантистським. Боротьбу двох течій він бачив і в нацистській Німеччині: нібито один із лідерів СС Рейнхард Гейдріх був агентом євразійства, і за його вбивством стоять не чеські партизани, а адмірал Вільгельм Канаріс, таємний атлантист.
У книзі показані й захоплення молодості - наприклад, вчення про війну нордичної та південної рас, вихідців із прадавнього континенту Гондвани та міфічної Гіпербореї. Його він запозичив у Германа Вірта, першого керівника "Аненербе", нацистського центру вивчення нордичної раси. Пізніше Дугін повертався і до антисемітизму доби "Пам'яті" - і писав про боротьбу білих народів проти "семітів, юдеїв та сарацин".
"Езотеричний та конспірологічний антисемітизм у концепціях Дугіна не є випадковим", - писав Віктор Шнірельман, головний науковий співробітник Інституту етнології та антропології Російської академії наук. На думку історика, він пов'язаний із популярною у 1990-х ідеєю про "світове єврейство" як винуватця розпаду СРСР.
"Основи геополітики" знайшли шанувальників серед силовиків. Книга стала підручником Військової академії російського Генштабу, а Дугін - викладачем академії, писали дослідники та говорив сам філософ. Видання "Спектр" зауважило, що Дугіна багато і широко цитує підручник геополітики, рекомендований міністерством освіти РФ.
Курьохін захоплювався націонал-більшовизмом та ДугінимДугін часто змінював свої ідеї, часом відмовляючись від колишніх ідеалів. Але в деяких питаннях він був послідовнішим не лише за російську владу, а й за інших праворадикалів - наприклад, у своєму страху перед незалежною Україною.
В "Основах геополітики" він називав незалежність України екзистенційною небезпекою для Росії. Він запропонував ідею встановлення фактичного контролю Москви над південним сходом України та над Кримом, щоправда, тоді ще без анексії.
У менш серйозних статтях філософ не гребував і побутовою українофобією, використовуючи принизливі епітети.
І, як Володимир Путін зараз, Дугін вбачав в Україні інструмент США у боротьбі з Росією. "Факт існування "суверенної України" є на геополітичному рівні оголошенням Росії геополітичної війни (а це справа не стільки самої України, скільки атлантизму та Sea Power)", - писав він.
Це не означає, що філософ вплинув на російську владу чи Путіна особисто, каже Торбаков: "Існує гігантський резервуар консервативних концепцій, зокрема антиукраїнських, звідки Кремль може черпати ложкою".
Він нагадує, що ще програмне есе Олександра Солженіцина "Як нам облаштувати Росію" 1990 року містило багато ідей, які пізніше повторив Путін. Нобелівський лауреат називав незалежність України й Білорусі трагедією, якої необхідно уникнути, а українську літературну мову вважав штучно створеною в Австро-Угорщині та "нашпигованою німецькими та польськими словами".
"Вбивати, вбивати й вбивати"
Після звільнення Селезньова з посади голови Держдуми Дугін втратив доступ до кабінетів влади, каже Торбаков. Але другий шанс випав у 2004 році, після Помаранчевої революції у Києві. Тоді Дугін створив Євразійський союз молоді (ЄСМ) як один з інструментів боротьби з протестами. Цією боротьбою у Кремлі керував заступник голови адміністрації президента Владислав Сурков.
"Створено проєкт для конкретних потреб Адміністрації [президента], це ми затягли туди євразійство. Ми використали Адміністрацію, а Сурков, відповідно, нас", - писав про ЄСМ колишній соратник Дугіна Павло Заріфуллін.
У 2008 році Дугін із соратниками зібрав антифашистську конференцію в державному агентстві "РИА Новости" й присвятив її випадам на адресу України й країн Балтії. Її зміст дуже нагадував антифашистський конгрес, який у серпні 2022 року організував міністр оборони РФ Сергій Шойгу.
"Треба порушувати питання про доцільність існування держави Україна", - говорив тоді Дугін.
Але до кінця 2000-х його євразійські проєкти втратили підтримку влади, і Дугін зайнявся академічною кар'єрою. У 2009-2014 роках він працював в.о. завідувача кафедри на факультеті соціології МДУ, а з 2012 року увійшов до експертної ради при спікері Держдуми Наришкіні.
Преса почала називати його неформальним радником та ідеологом партії "Єдина Росія", яка тоді оголосила курс на консерватизм. Дугіна запрошували на престижні філософські конференції, де він обґрунтовував свої політичні проєкти посиланнями на німецького філософа Мартіна Гайдеггера та його поняття "Dasein", яке російською перекладали як "присутність" або "буття".
Він також почав з'являтися в ефірах федеральних каналів, де часом займався відвертим тролінгом. Він вимагав заборонити інтернет і називав носіння бороди "фундаментальною чеснотою російської православної людини", а відсутність бороди - символічною кастрацією.
Дугіну також приписували фразу: "Всі хороші люди - росіяни".
Він ставав мемом, і про нього дізналася масова аудиторія. Заінтриговані цим філософом-тролем, підлітки відкривали його есе про попмузику початку 2000-х, у яких він відкривав таємні смисли: у піснях Тетяни Буланової - "писклявий поклик останніх глибин", а в ліриці Костянтина Меладзе - нові заповіді й сакральні одкровення.
Фанати й хейтери сперечалися - він це серйозно чи знущається? Але дружба з Курьохіним, автором багатьох містифікацій, не залишає сумнівів щодо характеру його висловлювань.
"Книжки є, але Путін їх не читає"
Академічна кар'єра та популярний тролінг закінчилися 2014-го, після анексії Криму та початку війни на Донбасі.
Дугін виступив одним з найактивніших прихильників "Новоросії" й подальшої анексії українських територій. Його заклик "вбивати, вбивати й вбивати" представників української влади викликав обурення в російському суспільстві, і його звільнили з МДУ. Дугін називав своє звільнення політичним і обіцяв дійти до Путіна, щоб відновити справедливість - але роботу зберегти не зміг.
Але справа не в громадській критиці, а в тому, що він біг поперед Кремля, вважає Ігор Торбаков: "На 2014-й припав пік його популярності, але незабаром його позбавили кафедри і доступу до телеканалів. Він не годився для адміністрації президента".
"Визнаю, я багато в чому розчарований Путіним", - казав він.
Дугін - один із авторів ідеї "євразійства", де Росії приписується особлива історична рольВтім, російські еліти не відмовились від послуг Дугіна. У 2016-2017 роках він працював головним редактором телеканалу "Царьград", що належить "православному бізнесмену" Костянтину Малофєєву.
Малофєєв спонсорував співпрацю провладних активістів з ультраправими рухами в Європі та США, а Дугін залишався популярним серед європейських ультраправих і традиціоналістів.
Він зберіг зв'язки в академічних та ідеологічних колах Китаю, Ірану та Туреччини - країнах із сильними антизахідними настроями, зазначає Торбаков.
"Друзями Туреччини" сім'ю Дугіних назвав Догу Перинчек, турецький політик та ідеолог, якого журналісти називали неформальним радником президента Ердогана. Місцеві видання припускали, що зв'язки Дугіна з Перинчеком могли використати як канал російсько-турецького зближення у 2016 році.
Перинчек стверджував, що саме Дугін передав радникам Ердогана інформацію про військовий переворот, що готується 14 липня 2016 року. Щоправда, жодних підтверджень його слів немає.
Ігор Торбаков вважає, що близькість мислителя до російської влади дуже перебільшена: "Колонки, які називають Дугіна "мозком Путіна", вводять мене у ступор".
Сам Дугін у 2020 році скаржився, що Путін не наслідує правильні ідеї: "Книги є, але Путін їх не читає, а мав би. Або читає, але не розуміє, або лише побіжно проглядає".
ВВС звернулася до Дугіна за коментарем через пресслужбу Міжнародного євразійського руху. На момент публікації статті ми не отримали відповіді.
Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.