Латвія посилила боротьбу з російською пропагандою. Що кажуть російськомовні латвійці

"Я виріс, розмовляючи російською, я росіянин по крові, але я не асоціюю себе ні з Росією, ні з "русским миром", - каже майор латвійської армії Анатолій Дерюгін.
43-річний Анатолій є одним із третини латвійців, для якого російська мова є рідною. Зараз від них вимагають довести свою лояльність батьківщині через війну Росії в Україні.
Анатолій народився і виріс у Латвії. Більше половини свого життя він провів на службі в латвійській армії. Його мати також російськомовна латвійка, а батько - зі сходу України.
Якби майор Дерюгін мав захищати свою країну, він воював би за Латвію, навіть якби по той бік лінії фронту були такі ж росіяни, як він: "Якщо до вас додому прийде грабіжник або вбивця, якої б національності він не був, російськомовний чи ні, вам було б все одно, звідки він. Він більше не брат і не друг".
Але багато російськомовних жителів Латвії усе своє життя дивились російське державне телебачення через брак російськомовного контенту в їхній країні. І це змусило багатьох дивитися на світ крізь наратив, який втілює ідею єдиного російського світу з Кремлем у центрі.

До розпаду Радянського Союзу у 1991 році російські та українські родини відправляли до Латвії в рамках програми примусового переміщення робочої сили. Інші латвійці є нащадками росіян, які переїхали до Латвії багато століть тому, дехто походить з Білорусі або має єврейське коріння.
Латвійські та міжнародні лідери насторожено ставляться до задумів Путіна щодо республік Балтії.
Він виправдовував своє вторгнення в Україну тим, що російськомовні мешканці Донбасу потребували захисту Кремля. Латвія побоюється, що він може застосувати таку ж логіку й у них.
НАТО збільшила розмір своїх збройних сил у Латвії вдвічі, а уряд у Ризі обговорює призов на військову службу.
Російські медіаканали заборонені, а будь-яка публічна підтримка війни в Україні чи російської агресії тепер може призвести до кримінального переслідування.
Латвія також почала прибирати пам'ятники, які прославляють Радянський Союз. Перше місце у переліку обіймає монумент Перемоги у Ризі.
- У Нарві прибрали скандальний Т-34. Естонія демонтує радянські військові пам'ятники
- Латвія забороняє георгіївські стрічки. В Росії кажуть про "реінкарнацію фашизму"
- "Ненависть щодо України". Як Латвія заборонила канал "Россия"
Латвійцям заборонено мати подвійне російське громадянство.
І тепер життя росіян у Латвії стає важчим після того, як президент Егілс Левітс заявив, що ті, хто підтримує війну Росії, повинні втратити дозвіл на проживання.
"Патріотизм і ставлення до захисту своєї країни не пов'язані з мовою, якою ти говориш", - стверджує майор Дерюгін.
Він командує 34-м піхотним батальйоном латвійської добровольчої національної гвардії "Земессардзе", який базується поблизу міста Даугавпілс на сході країни, за 30 км від білоруського кордону.

У цьому регіоні для 90% населення російська мова є рідною, як і для багатьох новобранців батальйону Дерюгіна.
Для латвійської влади лояльність її громадян така ж важлива, як і танки та солдати, яких вона може зібрати. Питання, яке обговорюють за закритими дверима, полягає в тому, кому насправді вірять латвійські росіяни: латвійським, західним і українським лідерам - чи російській пропаганді, яка була дозволена в ефірі Латвії протягом 30 років.
З початку війни в Україні соціологічна компанія SKDS стежить за настроями місцевих російськомовних жителів. У березні 22% підтримували Україну після вторгнення Росії, але до червня ця цифра підскочила до 40%.
Заборона російських державних ЗМІ однозначно змінила ситуацію, але зміна ставлення полягає в чомусь іншому.
До 2017 року латвійська соціал-демократична "Партія національної гармонії", яка представляє інтереси російської меншини, вважалася проросійською та мала зв'язки з правлячою в Москві партією "Єдина Росія".
Але "Гармонія" засудила вторгнення Росії в Україну, а один із її депутатів, Борис Цілевич, описує повне розчарування в експансіоністській ідеології Кремля: "(Сучасна Росія. - Ред.) абсолютно аналогічна політиці нацистської Німеччини - єдиний шанс нормалізації - це військова поразка Росії".
Батьки Дерюгіна - викладачі російської мови, тому російська література та культура важливі для всієї його родини. Але після вторгнення в Україну він каже, що йому важко любити свою російську спадщину.
"Агресія в Україні повністю дискредитувала все це і зробила токсичним усе, що пов'язане зі словом "російський", - каже військовий.
"Але для багатьох російськомовних людей у Латвії російська ідентичність дуже важлива. Для багатьох із них визнати, що Росія є агресором… дуже важко, це такий психологічний зрив".

19-річного Олександра заарештували після того, як він розмахував російським прапором і виголошував промову перед величезним радянським військовим меморіалом у Ризі 10 травня.
Він був на неофіційному мітингу з нагоди святкування Дня перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною.
Офіційні святкування були заборонені, оскільки вважалися прославленням Росії, і це призвело до протестів. В одній з таких демонстрацій і взяв участь Олександр.
"Я вважаю прапор символом єдності, я вважаю День перемоги днем єдності. Була просто неймовірна атмосфера, відчуття єдності, якого я давно не бачив у Латвії", - сказав він BBC.
Латвійська поліція розцінила його вчинок як знак підтримки російської агресії в Україні, чого, за словами Олександра та його родини, не було.
Його звинуватили за статею, яка забороняє прославлення геноциду та воєнних злочинів, і тепер він очікує вироку. Максимальне покарання - п'ять років позбавлення волі.
"Мій дідусь пройшов війну… ми вважаємо, що це пам'ять, яку треба шанувати і поважати", - каже його мати Світлана, яка була з ним під час арешту. Відтоді обидва отримували погрози вбивством у соціальних мережах.
"Нас змушують соромитися, боятися, що ми росіяни, але це теж неправильно".
Для більшості російськомовних жителів Латвії День перемоги завжди був важливим, хоча багато хто засуджує російську агресію та вважає себе патріотами Латвії.
Але що більше вони відчуватимуть, що від них вимагають відмовитися від своєї ідентичності заради лояльності до Заходу, то більш роз'єднаним стає латвійське суспільство.
Тим часом уряд Латвії вважає, що йому потрібно підготуватися до потенційної військової агресії з боку більшого сусіда.
