finchannel.comГенсек Міжнародної торговельної палати: Це в інтересах Китаю – обговорювати з Росією розблокування експорту продовольства з України
Генеральний секретар найбільшої у світі бізнес-організації Джон Дентон розповів як можна вплинути на Росію, щоб відвернути голод у багатьох країнах світу.
Війна в Україні серйозно вплинула на усю світову економіку і порушила ланцюжки постачання товарів. Наслідки російського вторгнення вже відчувають більшість країн, що розвиваються, а деякі держави Східної Африки взагалі перебувають на межі голоду.
Від війни страждає й бізнес. Великі міжнародні компанії зазнають багатомільярдних збитків, тікаючи з токсичного російського ринку, а малий та середній бізнес страждає від наслідків енергетичної та продовольчої кризи.
Не дивно, що до вирішення конфлікту вирішила долучитися й найбільша у світі бізнес-організація – Міжнародна торговельна палата (ICC). До її складу входять близько 50 мільйонів компаній зі 170 країн. Це єдина бізнес-організація, яка має статус спостерігача в ООН.
Ймовірно, саме завдяки цьому статусу палата має можливість вирішувати глобальні проблеми бізнесу на найвищому рівні.
На останній зустрічі генеральних секретарів ICC та ООН обговорювалось чи не найважливіше питання для забезпечення продовольчої безпеки усього світу – розблокування українських портів для відновлення експорту зернових.
"Забезпечення експорту продовольства з України відповідає інтересам усіх. І я насправді вважаю, що Китай є зацікавленим у тому, аби наголошувати на цьому у своїх розмовах з Росією", – ділиться генеральний секретар ICC Джон Дентон під час інтерв'ю з журналістом ЕП.
Як вирішити продовольчу кризу, чому деякі західні компанії не поспішають виходити з російського ринку та яким може бути місце України у повоєнній світовій економіці?
— Ви прибули до України з планом, який, як нам відомо, обговорили з українськими урядовцями. Якими були результати цих перемовин?
— Отже, перша причина, чому я приїхав до України і сьогодні (3 червня – ЕП) відвідую Київ – уможливити роботу бізнесу тут. Мене хвилює те, що ми не приділяємо достатньо уваги продовженню роботи бізнесу та функціонуванню приватного сектора в Україні.
Звісно ж, я розумію, що головна увага сьогодні має надаватися національній безпеці та обороні, але важливою частиною будь-якої сильної нації є сильна економіка. А щоб економіка була якомога міцнішою, потрібен активний, живий та стійкий приватний сектор.
В Україні велика частина приватного сектору залучена у виробництво продуктів харчування. Отже, це глобальний інтерес. І я хотів заохотити уряд зосередити увагу на зміцненні економічного фронту, співпрацюючи з приватним сектором.
По-друге, я хотів звернути увагу українського уряду на результати нашої роботи, а саме на вже створений Центр підприємництва ICC для України. Він призначений для підтримки українських біженців, а також для формування бізнес-навичок та можливостей. Ми хочемо, щоб ці люди створювали для себе потоки доходу та мали певний рівень підтримки.
Адже якщо ви хочете, щоб люди в Україні були мотивовані, якщо ви хочете підтримувати їхній високий моральний дух, ви повинні бути впевнені, що вони знають, що для піклування про їхні родини за кордоном було докладено максимум зусиль.
І ми також використовуємо Центр підприємництва для надання допомоги малому і середньому бізнесу тут, в Україні. Надаємо їм навички, які потрібні для роботи, розповідаємо як вони можуть отримати доступ до додаткової підтримки, як створити модель, яка допоможе Торгово-промисловим палатам продовжувати функціонувати.
Третя мета – припинити говорити про збереження приватного сектора, а відновити економіку України. І в цьому контексті, як ми можемо ефективно підтримувати відбудову та відродження української економіки. На які галузі слід дивитися, а що потрібно змінити.
— Завдання Центру підприємництва ICC допомагати українцям у відкритті бізнесу за кордоном?
— Все, що ми робимо це надаємо їм інструменти та доступ до менторства, щоб розпочати власну справу.
— Тобто це більше освітня програма: ви навчаєте українців за кордоном, як займатися бізнесом.
— Навчаємо, як займатися бізнесом, супроводжуємо їх, надаємо їм корисні зв’язки. Ми будуємо найбільшу у світі екосистему для підприємців і ми надаємо цим особам доступ до тієї глобальної екосистеми, яку ми маємо. Те ж саме ми робимо і для малого і середнього бізнесу в Україні.
"Як ми вас усіх зберемо?". Чому не всі біженці повернуться в Україну
— Повернімося до ваших зустрічей з українськими урядовцями. Чи запитували вони про допомогу, яку ICC може надати Україні у цей конкретний момент?
— Один з найважливіших напрямків нашої роботи стосується забезпечення доступу до торговельного фінансування, оборотного капіталу тощо. Якщо ми хочемо допомогти економіці та забезпечити експортні можливості малого бізнесу, вони повинні мати доступ до фінансування торгівлі. Наразі цього фінансування не вистачає.
Це та сфера, де український уряд хотів би нашої підтримки, аби ми могли вплинути на іноземні уряди, міжнародні фінансові інститути та банки розвитку, аби ті надавали українцям необхідну підтримку, кредитні лінії та страхування, щоб мінімізувати ризики тим, хто здійснює фінансові операції з українським бізнесом.
Інше питання – визнання діаспори, українських біженців, як економічної одиниці. Як зробити так, щоб ця економічна одиниця не була втрачена для української економіки? Закордоном зараз багато професійних людей, яких тут немає. Як ми можемо допомогти їм розвивати їхні навички?
— Ви сказали, що ICC допомагає бізнесу в Україні. Розкажіть трохи більше про це.
— Це більше про те, як будувати цифрову бізнес-модель. Цифровий бізнес не є капіталозатратним. Це більше про ідеї та доступ до цифрових платформ. Але один з викликів для підприємців полягає у тому, що маючи ідею, вони не завжди знають, як зробити з неї бізнес.
— Чимало українських компаній після початку війни відчули суттєві проблеми, адже вони були сильно пов'язані з російським та білоруським ринками. Чи може ICC допомогти таким компаніям у пошуку нових ринків збуту на Заході?
— Так, абсолютно. Ми можемо допомогти як знайти нові ринки збуту, так і виявити потенційний попит на ті чи інші товари.
І тому ми вважаємо, що дуже важливо зберегти підтримку, видимість та ефективність роботи регіональних торгово-промислових палат, адже саме вони працюють у безпосередній близькості до цих компаній. І те, що ми хочемо зробити, це дати їм прямий зв’язок.
Ми також організовуємо побратимство між палатами. Наприклад, ми можемо взяти якусь регіональну торгово-промислову палату в Україні та звести її з палатою із Боготи у Колумбії. Це допомагає змінити спосіб мислення та створити нові можливості. Це доволі нова річ, якою ми займаємось.
— Багато країн, зокрема ЄС, скасували для українських виробників мита та інші торговельні обмеження. Чи бачите ви які-небудь перешкоди для того, аби український бізнес міг скористатися цими послабленнями, окрім, звісно ж, проблем з логістикою?
— Перш за все тут варто сказати про розуміння ринку, на який ви йдете. Отримання ринкової інформації про умови ведення бізнесу на ринках, на яких ви ніколи раніше не були, потребує певної допомоги та підтримки. І ми можемо допомогти через місцеві палати, які входять до складу ICC.
Тож якщо ви хочете співпрацювати, наприклад, з компаніями з Боготи чи Картахени (місто на півночі Колумбії – ЕП), ми можемо пов’язати український бізнес через Палату Боготи в столиці Колумбії, а також через Картахенську палату, щоб надати певний досвід і створити можливості, аби ви могли досить швидко навчитися. Тож це більше стосується досвіду та отримання необхідного розуміння того, як працює бізнес.
ЄС скасує всі торговельні обмеження для України. Хто від цього може виграти?
— Давайте поговоримо про продовольчу кризу. Міжнародна спільнота робить певні спроби розблокувати українські порти, аби забезпечити експорт української аграрної продукції. Поки що безрезультатно.
Якими можуть бути наслідки для світу у разі, якщо Україні так і не вдасться експортувати своє продовольство?
— Наслідки для світу будуть жахливими. І коли я це кажу, то маю на увазі, що люди будуть у прямому сенсі помирати через відсутність доступу до їжі. Це факт.
Крім цього, можуть виникнути соціальні заворушення – і це дуже погано. Ми можемо побачити падіння урядів у деяких країнах. Ми вже проходили через це раніше, під час "Арабської весни".
Саме тому ми збираємося подвоїти наші зусилля для створення єдиного реального способу повного повернення української агропродукції у світову економічну продовольчу систему, а саме на забезпеченні експорту Чорним морем, розблокуванні порту Одеси.
І це станеться лише в тому випадку, якщо на Росію буде чинитися достатній тиск, аби забезпечити це, аби розмінувати акваторії та обороняти цивільні кораблі. Жодна інша логістична перебудова не може забезпечити ті обсяги та українського продовольчого експорту, які потребує світ.
— Подивимось на цю проблему під іншим кутом зору. Чи може виникнути ситуація, що внаслідок війни українські експортери втратять свої традиційні ринки збуту?
— Цей ризик завжди існує, тому що інші країни можуть наростити обсяги власного виробництва.
Але я думаю, що краще дивитися на цю ситуацію з точки зору зміни поведінки українських компаній, які працюють у харчовій промисловості. Адже вони почнуть садити інші види сільськогосподарських культур, щоб створити можливості для переміщення товарів у менших обсягах.
Таким чином, може відбутися фундаментальне переосмислення того, як працюють ланцюжки виробництва продуктів харчування.
Наслідки у короткостроковій перспективі будуть руйнівними для світу через відсутність доступу до їжі. Тому що світ не зможе швидко переорієнтувати всю глобальну продовольчу систему.
Поки це відбувається, країни вводять обмеження на експорт продуктів харчування. Наприклад, через побоювання щодо відсутності доступу до їжі низка азіатських країн запроваджують обмеження на експорт рису. Це ще більше посилює проблему.
Тож Київ має зосередитися на тому, щоб відкрити Чорне море, відкрити доступ до Одеси та дозволити перевезення продуктів харчування з України.
Голод, інфляція, стагнація. Куди котиться світова економіка та як на це впливає війна в Україні?
— Нам відомо, що ви спілкувалися з генсеком ООН щодо розблокування українських портів. Чи отримали ви який-небудь "фідбек" від нього і на скільки ці розмови були продуктивними?
— Так, я обговорював це питання з паном Гутеррішем. Я вважаю, що ООН найкраще підходить для проведення переговорів про створення цього продовольчого гуманітарного коридору з України.
Також я вважаю, що нам необхідно змінити фокус. Адже ця ситуація шкодить країнам, що розвиваються. Нам потрібно зробити так, щоб у Москві краще розуміли наслідки цього. Тому що це не у довгострокових інтересах Росії – відмежовуватися від глобального світу та країн, що розвиваються.
Крім цього, я думаю, що забезпечення експорту продовольства з України відповідає інтересам усіх. І я насправді вважаю, що Китай є зацікавленим у тому, аби наголошувати на цьому у своїх розмовах з Росією.
— А чи може ICC комунікувати питання розблокування українських портів на пряму з китайською владою через їхні компанії, які є вашими членами?
— Реальність така, що більшість бізнесів у Китаї – це насправді державні корпорації. Їхні зв’язки з державою дуже значні. Тож я хочу сказати, що ми вже фактично ведемо розмову з китайським урядом. Також ми комунікуємо з ними, адже Китай є членом ICC.
— Тим не менше, Китай не робить ніяких спроб щодо розблокування українських портів.
— Чесно кажучи, ми не знаємо цього напевне. І я думаю, що це те питання, де було б добре заохочувати Китай. Це не випадок, коли країни з розвиненою економікою наказують Китаю щось зробити.
Насправді це країни, що розвиваються, мають співпрацювати з Китаєм, який вважає себе важливим світовим гравцем, аби донести йому, наскільки важливим є це питання для них.
— Перейдімо до промисловості. Зрозуміло, що після завершення війни українська промисловість буде дуже сильно пошкодженою.
З одного боку, це велика втрата для економіки, а з іншого – це шанс збудувати щось нове, нову промисловість, яка була б конкурентоспроможною у сучасному світі. На вашу думку, яким може бути місце України у повоєнній світовій економіці?
— Наразі у світу є три глобальних виклики, у вирішенні яких Україна могла б знайти своє місце. Перше – перехід до "зеленої енергетики". Друге – це те, про що ми з вами щойно говорили – забезпечення продовольчої безпеки. Третє – порушені ланцюжки постачання.
Можливо, вам доведеться переосмислити свою участь у ланцюжках виробництва продовольчих товарів. Наприклад, віддавати перевагу розвитку птахівництва. Це дозволить створювати менші фізичні обсяги продукції, зберігаючи її вартість. Як наслідок, транспортувати такі продукти буде простіше.
Також зараз люди стурбовані ефективністю глобальних ланцюжків постачання товарів. Коли почнеться перекалібрування європейських ланцюжків виробництва та постачання товарів, то яким може бути місце України у ньому?
Я був дуже приємно вражений, адже ваш уряд, зокрема економічні міністерства, вже думають над цими питаннями.
Нагодувати країну в умовах війни. Як українські аграрії готуються до нового сезону
— Починаючи з 24 лютого український уряд та громадські організації вимагають від західного бізнесу, аби той виходив з російського ринку. Наразі більше ніж 1000 великих міжнародних компаній вже ухвалили відповідні рішення або ж суттєво скоротили діяльність на території РФ.
Однак є й ті західні компанії, які продовжують працювати в Росії та сплачувати там податки. Чому деяким компаніям так складно вийти з російського ринку? Як можна пришвидшити цей процес?
— На мою думку, частково це пов’язано з тим, що багато компаній просто не можуть знайти найкращий спосіб вийти з російського ринку, який би завдав їм найменше шкоди. У цих компаній є співробітники у Росії. На скільки відповідально було б, якби вони просто припинили свою діяльність, а ці співробітники залишилися б без роботи?
Тому ці компанії намагаються знайти найкраще та найбільш етичне рішення. Наразі немає якогось одного структурованого способу, як компаніям виходити з російського ринку. Однак ми працюємо над його розробкою. Ми вважаємо, що дуже корисно допомогти розробити цю структуру.
Тож ще раз, ці компанії лишаються у Росії не тому, що ставлять прибуток вище якоїсь своєї мети. Вони залишаються тому, що намагаються знайти найкращий спосіб збалансувати це рішення з тим, що вони бачать як стандарти ESG (екологічні, соціальні та управлінські – ЕП).