Аналітик Майкл Кларк: "На Путіна чекають лише різні види поразок"
Що б не символізував собою російський парад перемоги, він не стане перемогою над Україною, яке б значення йому не спробували надати президент Путін і Кремль, пише воєнний аналітик Майкл Кларк.
Це війна, у якій Росія не може виграти у жодному суттєвому сенсі.
Усі воєнні успіхи Путіна після 2008 року були досягнуті за рахунок невеликих підрозділів елітних військ, найманців, місцевих озброєних сил та російської авіації.
Це дало Москві значні важелі впливу під час інтервенцій у Грузії, Нагірному Карабаху, Сирії, Лівії, Малі та двічі в Україні у 2014 році: спочатку за незаконної анексії Криму, а потім під час створення самопроголошених проросійських республік у Луганській та Донецькій областях.
Щоразу Росія діяла швидко й безжально, а західний світ не міг нічого протиставити, окрім поступових санкцій.
У лютому РФ знову спробувала зробити те саме в Україні - за 72 години захопити владу в країні, що має 45 млн населення і займає другу за площею територію в Європі. Це була дивовижна й безрозсудна авантюра, і вона повністю провалилася у перший вирішальний тиждень.
Путін наразі не має особливого вибору, окрім як рухатися вперед, щоб ще більше роздувати цю війну — або в Україні, або просуваючись за її межі. Ескалація неминуча, і Європа підійшла до дуже небезпечного моменту у своїй новітній історії.
Коли план "А" щодо захоплення влади у Києві захлинувся, Москва вдалася до плану "Б": взяти у кільце Київ, атакувати інші українські міста - Чернігів, Суми, Харків, Донецьк, Маріуполь та Миколаїв, придушити український військовий опір, а Києву погрожувати капітуляцією чи знищенням.
Це також не вдалося зробити. Херсон став єдиним великим містом, яке Росія контролює при постійному опорі місцевих.
Річ у тім, що росіяни мали недостатньо сил, щоб захопити таку велику країну; вони діяли дуже погано з цілої низки причин: погано керували військами, були розкидані по чотирьох окремих фронтах, від Києва до Миколаєва, не мали єдиного командувача.
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Їм також протистояла рішуча й добре навчена українська армія, яка зупинила їх у класичній демонстрації "динамічної оборони" — не утримуючи лінію фронту, а завдаючи ударів по точках максимальної вразливості.
У відчаї Росія перейшла до плану "С", який полягає у тому, щоб відмовитися від Києва й півночі, а натомість зосередити всі свої сили на Донбасі й півдні України, і, можливо, піти аж до Одеси, щоб закрити країні вихід до моря.
Саме це ми зараз спостерігаємо на сході в районі Ізюма, Попасної, Курульки та Бражківки.
Російські сили намагаються оточити Операцію об'єднаних сил України (ООС) - близько 40% її армії, яка з 2014 року укріпилася навпроти "Луганської та Донецької республік".
Основні цілі Росії - взяти Слов'янськ і трохи далі на південь Краматорськ. Обидва є важливими стратегічними точками контролю над усім регіоном Донбасу.
І війна перейшла в іншу фазу - в бойові дії на більш відкритій місцевості, за кращої погоди, з танками, механізованою піхотою і артилерією, які покликані знищити лінії оборони супротивника, перш ніж туди увійдуть бронетанкові сили.
Але зробити це - не так просто.
Російський наступ почався нерівномірно, а українці стримують його далеко від тих рубежів, яких російське командування очікувало досягти.
Українці виграли дорогоцінний час.
Зараз тривають так звані "перегони хеві-метал" - кожна сторона намагається ввести свою важку техніку до того, як почнеться активна фаза боїв.
Однак те, що нині відбувається на Донбасі, дає Путіну поганий вибір - лише між різними типами поразки.
Якщо до осені битва зайде до глухого кута, після важких втрат і болю йому буде нічого показати.
І навіть якщо росіянам вдасться захопити весь Донбас і південь, їм доведеться утримувати ці території у боротьбі з кількома мільйонами українців, які чинитимуть опір.
Будь-який значний військовий успіх Росії, найімовірніше, призведе до розвитку партизанського руху й опору місцевих у захоплених районах.
У лютому Путін пішов ва-банк із планом "А". Його крах означає, що плани "В", "С" чи будь-які інші подальші плани змусять Росію знову йти ва-банк - їй доведеться придушити частково або повністю велику країну.
Так чи інакше, Росії доведеться воювати в Україні або проти місцевого населення, або проти української армії, а цілком можливо - проти обох одночасно.
Захід продовжить постачати Києву зброю й фінанси і найближчим часом не зніматиме з Росії потужні санкції. Щойно енергетична залежність від РФ зменшиться, США і Європа зможуть залишити у силі руйнівні санкції з невеликими втратами для своєї економіки.
Нерозірвані російські снаряди під КиєвомОсобисто для Володимира Путіна шляху назад немає, його можуть судити як воєнного злочинця. Тож його єдина політична стратегія полягає у тому, щоб перетворити війну в Україні на щось інше — на боротьбу Росії проти "нацистів" та "імперіалістів" Заходу, які прагнуть знищити Росію.
Майкл Кларк - запрошений професор оборонних досліджень у Королівському коледжі Лондона.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!