Чому Німеччина не постачає Україні зброю
Радянські війська штурмують Зеєловські висоти, 1945 рікВідмова Німеччини надати Україні зброю спантеличила й розлютила деяких її союзників. Але причина, чому наймогутніша європейська країна стоїть осторонь у цьому питанні, має історичні передумови.
На схід від Берліна лежить велика рівнина, землі якої можуть розповісти жахливі історії.
Місцеві селяни досі знаходять тут людські кістки і зброю. Це відлуння однієї з найжорстокіших баталій Другої світової війни - битви за Зеєловські висоти.
Вона стала однією з найкровопролитніших наступальних операцій червоної армії за весь період війни.
Початок весни 1945 року. Гітлер ховається у бункері, а його війська відступають.
В районі Зеєловських висот, за кілька десятків кілометрів від Берліна, ідуть останні бої Другої світової.
Червона армія взяла висоти, прискоривши закінчення війни, але близько 300 тисяч радянських солдатів заплатили за це своїм життям.
А меморіальний комплекс на місці битви - яскраве свідчення того, наскільки глибоко вкорінилася історія цієї країни у свідомості німців, і як жахи ХХ століття досі впливають на її зовнішню політику.
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Це одна з причин, чому Німеччина відмовилась надати Україні зброю. Німці, за великим рахунком, - нація пацифістів.
Щорічне опитування свідчить, що більшість німців вважають дипломатію найкращим шляхом для вирішення конфлікту.
Німецькі війська рідко беруть участь у військових місіях, крім миротворчих.
Крім того, за іронією долі, Німеччина є одним із найбільших у світі експортерів зброї й суворо контролює, куди йде її зброя, хоча уряд Меркель іноді звинувачували у порушенні цих правил.
"Німеччина дотримується давньої політики стриманості, коли йдеться про різного роду військові конфлікти, а експорт зброї розглядає як розпалювання, а не зменшення кризи, - каже Томас Кляйн-Брокгофф з Німецького фонду Маршалла. - Тож політика така: Німеччина не експортує зброю у зони конфлікту".
Німці відійшли від цього принципу, озброївши бійців курдських формувань "Пешмерга", що воювали проти "Ісламської Держави" в Іраку.
Але ситуація в Україні - інша, каже він. Вона має історичні причини: нацисти вбили мільйони людей на українських і російських землях.
"Експортувати зброю в країни, які Німеччина полила кров'ю... Це анафема у німецьких політичних дебатах".
Ангела Меркель відвідала військовослужбовців бундесверу, що брали участь в операції в АфганістаніСитуація на українському кордоні стала випробуванням для нового коаліційного уряду Німеччини.
Канцлер Олаф Шольц, який, ймовірно, думав, що найбільшою проблемою для нього буде ковід, опинився під тиском своїх міжнародних союзників, що вимагають від Німеччини більш войовничої позиції.
Його уряд - коаліція соціал-демократів, зелених і лібералів - прийшов до влади наприкінці минулого року, обіцяючи виборцям дотримуватись обмежувальної політики щодо експорту зброї, не допускаючи її поставок у кризові регіони.
Тому Шольц опирається закликам (навіть з боку деяких членів свого уряду) надати Києву зброю. Натомість він заплатив за польовий шпиталь, запропонував лікувати поранених солдатів у Німеччині та надсилає в Україну п'ять тисяч касок.
І цьому є ще одна причина - багато хто в Німеччині просто не вірить, що надання зброї вирішить кризу.
Міністр закордонних справ Анналена Бербок підкреслює, що Німеччина є фінансовим донором України, і це, на її думку, ефективніше, ніж постачати зброю.
"Я не вважаю реалістичним, що це може змінити військовий дисбаланс. Найкращий захист - це запобігти подальшій агресії. Найсильніша зброя - це, коли ми разом (члени НАТО, ЄС, "Великої сімки") чітко дамо зрозуміти, що кожна нова агресія матиме величезні наслідки".
Канцлер Шольц підтримує політику діалогу, якої дотримувалась його попередниця Ангела Меркель.
Вона разом з президентом Франції Макроном відіграли важливу роль у створенні так званого нормандського формату, у рамках якого Німеччина, Франція, Україна та Росія прагнули владнати конфлікт на сході України. Є надія, що такий самий формат може спрацювати й зараз.
"Франція і Німеччина є посередниками, і гадаю, країні-посереднику не дуже доречно надавати зброю Україні, одній зі сторін конфлікту, адже ми намагаємось просувати дипломатичне рішення", - каже Нільс Шмідт, спікер з питань зовнішньої політики фракції Соціал-демократичної партії Німеччини.
Канцлер Шольц, можливо, не має такого впливу на президента Путіна, який мала Меркель. Але завдяки спільному історичному минулому відносини Німеччини й Росії відрізняються від багатьох інших західних країн.
В Росії працюють тисячі німецьких фірм. Багато німців, зокрема Меркель, виросли за залізною завісою, вивчаючи російську мову в школі. А її здатність регулярно спілкуватися з Путіним, коли інші лідери зазнавали фіаско, часто пояснювали їхнім спільним досвідом життя у комуністичних державах Східної Європи.
Однак багатьох дивує й злить, чому канцлер Шольц не розігрує свою найочевиднішу карту - "Північний потік -2".
Економічні зв'язки двох країн, мабуть, найбільш суперечливо втілені у цьому трубопроводі, який, якщо і коли запрацює, подвоїть експорт російського газу до Європи через Німеччину.
Шольца змушують відмовитись від проєкту в рамках санкцій проти Росії. І те, що він досі цього не зробив, свідчить про те, що Німеччина захищає власні інтереси, кажуть критики.
Однак це болюча тема для його уряду, в якому немає єдності щодо цього питання.
Шольц заявив, що у разі вторгнення Росії в Україну розгляне всі варіанти, і трубопровід зокрема. І на цьому все. Це змусило замислитись над тим, яким німецький політик залишиться в історії: обачним чи слабким й нерішучим.
"Розумно дотримуватись певного рівня стратегічної невизначеності, щоб Путін не міг вирахувати, яку ціну йому доведеться заплатити у разі тієї чи іншої дії, - каже Нільс Шмідт. - Ось чому так важливо мати всі варіанти за столом переговорів".
Тож поки Володимир Путін грає на нервах Заходу, Німеччина випробовує на міцність свої пацифістські принципи.
Навіть наприкінці "доби Меркель" дедалі частіше лунали заклики до Німеччини взяти на себе більш істотну військову роль на світовій арені.
Але озираючись на досвід минулого, Німеччина добре розуміє, що стоїть на карті і як дорого коштує помилка.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.