unsplashЯкщо Росія піде на загострення: чим Україні загрожує повна енергетична блокада
На восьмому році війни з Росією Україна все ще залежна від країни-агресора в енергетичній сфері. Які сектори найбільш вразливі?
Можливий початок повномасштабної військової агресії з боку Росії вже став ключовою темою для обговорення не тільки представників української влади, а й простих громадян.
На думку фахівців, сценарій відкритої війни найближчим часом є малоймовірним, але проблема полягає ще й в тому, що Україна в багатьох секторах енергетики все ще залишається занадто залежною від постачань з країни-агресора.
Судячи з поведінки росіян, вони добре знають наші слабкі місця та намагаються бити туди, де в України є пряма залежність. Прикладів цього достатньо: від блокування поставок вугілля та нафтопродуктів, до суттєвого зменшення транзиту газу через вітчизняну ГТС.
Як влучно висловився один з представників чинної влади, поки що росіяни діють проти нас за тактикою "тисячі дрібних порізів", коли кожен з них окремо не значний, але якщо вони вирішать "вдарити" одразу по всіх напрямках, наслідки можуть бути катастрофічними.
Чому на восьмому році війни Україна залишається залежною від російських енергоресурсів та як ворог може цим скористатися?
Газ: потрібен імпорт та тепла погода
Офіційно Україна не імпортує газ російського "Газпрому" з 26 листопада 2015 року, купуючи паливо виключно на західному кордоні. Проте це жодним чином не говорить про повну незалежність від постачання з РФ, але детально про це трохи нижче.
Спершу про те, що наразі відбувається в підземних сховищах.
За даними "Укртрансгазу" з початку опалювального сезону запаси в підземних сховищах газу (ПСГ) впали майже на 40% – до 11,6 млрд кубометрів. Іноземні компанії, які також тримають паливо в українських сховищах, скоротили запаси більш ніж у 8 разів – з 2,45 млрд кубометрів до 300 млн кубометрів.
Важливо те, що далеко не весь наявний наразі у сховищах обсяг газу можна використати на потреби населення, ТКЕ та промисловості.
Близько 4,7 млрд кубометрів зі згаданих 11,6 млрд кубометрів – це так званий "буферний газ" – технічна подушка, яка має залишатись в газотранспортній системі для забезпечення закачування та відбору палива. Це незнижуваний залишок.
Таким чином, активного газу у сховищах лишилось близько 7 млрд кубометрів. І це з урахуванням 1,4 млрд кубометрів технічного газу "Оператора ГТС", необхідного для здійснення транзиту.
Чи вистачить цього до кінця опалювального сезону? Влада запевняє, що запасів достатньо і всіляко демонструє впевненість у вдалому проходженні опалювального сезону. Втім окремі учасники ринку більш обережні у своїх прогнозах.
"Нинішніх запасів теоретично має вистачити до кінця опалювального сезону, але за умови "додаткового імпорту в розумному обсязі". І якщо температура не буде нижчою ніж зараз", – говорить менеджер однієї з державних компаній.
На думку президента Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайла Гончара Україна зможе пройти цей опалювальний сезон на наявних в підземних сховищах залишках газу.
Заводи зупиняються. Як уряд стримує ціни на газ і що з цього виходить
Проблемою може стати наступний опалювальний сезон. Для його проходження в сховищах потрібно мати близько 19 млрд кубометрів газу, тобто з урахуванням "буферного" палива, Україні доведеться закупити та запастись газом власного видобутку в обсязі близько 12 млрд кубометрів.
З жовтня 2021 року "Нафтогаз" практично не імпортує газ через високі ціни. Відновлення закупівель очікували на початку 2022 року, але у січні державна компанія не купила жодного кубометру палива.
На лютий вже заброньовані потужності для імпорту в Україну 195 млн кубометрів з Угорщини та Словаччини. Ймовірно постачання розпочнеться з початку місяця.
А от скільки коштів знадобиться на закачування газу – сказати складно, оскільки все залежатиме від цін на паливо. "Тому буде стояти питання і де взяти газ, і де взяти гроші", – зазначив Гончар.
Новий опалювальний сезон: скільки українці платитимуть за газ, електроенергію і тепло
Щодо ризиків, то ключове питання – чи не наважиться Росія на повну зупинку транзиту? Гончар вважає, що у разі запровадження енергетичної блокади України з боку Росії такий розвиток подій цілком можливий.
"І Росія до того і веде – якщо поглянути на динаміку транзиту за останні півроку, то зараз – найменші за всю історію обсяги. До того ж Росія обмежує постачання газу до ЄС взагалі, і навіть Міжнародне енергетичне агентство чітко вказало на дії "Газпрому", як винуватця ситуації на газовому ринку Європи. Тому тут не просто теоретично, але й практично може бути зупинка транзиту", – сказав він.
Про ймовірність зупинки транзиту говорить і керівник однієї з українських газових компаній: "Ніщо не завадить їм заявити, що у них сталась якась аварія, і закрити вентиль".
Зупинити транзит Україною, без запуску "Північного потоку-2" та виведення на повну потужність другої нитки "Турецького потоку", Росія не зможе, через зобов'язання з постачання газу на європейський ринок.
У випадку зупинки транзиту українську ГТС доведеться використовувати у реверсному режимі постачаючи паливо з ЄС, як це вже було у 2009 році, обходитись газом власного видобутку та підіймати залишки зі сховищ. Але за словами співрозмовника ЕП в "Нафтогазі", Україна готова до такого сценарію.
Електроенергія: проблеми синхронізації
На сьогодні Україна взагалі не здійснює імпорту електроенергії з Росії, хоча обмеження на це зняли напередодні опалювального сезону. Причина – політична відмова з боку країни-агресора, і це попри офіційні заяви Міненерго РФ про готовність здійснювати поставки.
Загалом імпорт електроенергії під час опалювального сезону стає традиційним для української енергосистеми. При цьому він здійснюється у невеликих, якщо порівнювати із загальним споживанням, обсягах.
Наприклад, за 2021 рік Україна загалом імпортувала 1,7 млрд кВт-г електроенергії або близько 1,1% від загального споживання. Найбільший обсяг імпортувався у лютому та грудні.
На сьогодні основний постачальник електроенергії – Білорусь, звідки у 2021 році поставили майже 70% всього імпортованого обсягу, на другому місці – Словаччина, і тільки на третьому місці – Росія з її 10%.
Попри відсутність комерційного імпорту, на сьогодні між країнами здійснюються технічні перетоки без яких робота енергосистем в нормальному режимі неможлива, але ключовий ризик пов’язаний з планами України від'єднатися від енергосистем Білорусі та Росії та синхронізуватися з європейською мережею ENTSO-E.
Плюс електроінтеграція. Що залишилося зробити для синхронізації енергосистем України та ЄС
Перехід передбачає тимчасову роботу української системи в ізольованому режимі протягом кількох днів в лютому 2022 року.
І є ризик, що після самостійної роботи енергосистеми та в разі ескалації конфлікту під'єднатись до Росії та Білорусі знову не вдасться. Особливо – з огляду на тісну "дружбу" двох сусідніх країн і те, що керування енергосистемою Білорусі за великим рахунком здійснюється з Москви.
"В такому випадку виникне дефіцит потужності в обсязі 900 МВт-г, а в поточних умовах це досить великий обсяг", – каже голова енергетичного Комітету Ради Андрій Герус.
В такому випадку пікові години споживання Україні потрібно буде покривати за рахунок спалювання вугілля, із запасами якого є проблеми, та можливого переходу на дорогий газ.
З іншого боку, робота української енергосистеми в ізольованому режимі запланована на кінець лютого, тож за найгіршого сценарію Україні залишиться пропрацювати самостійно лише у березні.
Крім того, росіяни взяли на себе зобов’язання приєднати Україну до себе після випробувань.
"На сьогодні в "Укренерго" на руках є документ, підписаний зокрема, і російською стороною, в якому погоджено як від'єднання української енергосистеми, так і її приєднання", – зазначив Герус.
Чого коштує договір, підписаний з РФ, всім добре відомо, тому певні ризики лишаються.
Вугілля: уже краще, але не настільки
Саме через критично низькі запаси вугілля напередодні опалювального сезону, поточну зиму називали однією з потенційно найскладніших за всю історію України.
Наразі за рахунок морського імпорту ситуація трохи покращилася, але все одно далека від ідеалу. На кінець січня на складах українських ТЕС знаходилося майже 700 тис тонн вугілля, що все ще на 30% менше гарантованих запасі. Проте в останні тижні запаси на складах неухильно збільшуються.
Енергетична криза наступає. Як Україна провалила підготовку до опалювального сезону та чи варто готуватися до відключень
Саме по вугільній сфері цього сезону росіяни били найбільше, оскільки відчували вразливість України. Яскравим прикладом є постачання енергетичного вугілля, яке Росія припинила з листопада 2021 року, коли стало відомо про низькі запаси на складах українських ТЕС.
Крім того, Росія заблокувала і його транзит з Казахстану. Паралельно РФ відмовилася постачати й електроенергію, хоча Україна з 1 листопада 2021 року зняла заборону на її імпорт.
"Там, де Росія не може вдарити болюче, постачання не припиняються. Наприклад, ввезення коксівного вугілля для української металургії продовжується, як і, наприклад, постачання дизпалива, яке, в разі обмеження надходження з Росії, Україна може закупити та завезти морем", – зазначає Герус.
На сьогодні найбільш слабке місце України в контексті вугілля – Луганська ТЕС ДТЕК, яку можна забезпечити сировиною лише залізницею з боку Ростовської області.
І Росія вже блокувала постачання в цьому напрямку, примусивши українську владу переводити станцію на спалювання газу, що в рази збільшило витрати на виробництво електроенергії.
Яка ситуація сьогодні? На початку січня постачання були розблоковані й на Луганську ТЕС надійшла перша партія вагонів з вугіллям.
"На січень укладений контракт і постачальником підтверджена поставка 50 тисяч тонн вугілля. Інформації щодо постачання вугілля у лютому немає.
Наразі на складі Луганської ТЕС знаходиться 29,6 тисячі тонн вугілля. У разі повного блокування постачання вугілля на станцію протягом тривалого часу, під загрозою опиниться енергозабезпечення регіону та теплозабезпечення міста Щастя", – відповіли в ДТЕК.
Чи розуміє усі ризики для регіону Росія? Прекрасно розуміє. Чи можлива повторна зупинка постачань? Як показує досвід, відкидати такий сценарій точно не варто.
Нафтопродукти: залежність є, а резерву – не має
Механізмів впливу Росії на український ринок нафтопродуктів у випадку військового вторгнення – більш ніж достатньо. Варто нагадати, що у передвоєнному 2013 році частка саме російського дизельного палива в структурі українського ринку становила 30%.
У 2014 році вона знизилась до 20%, але в подальші роки частка нарощувалась. Втім минулого року ситуація змінилась.
Якщо у 2020 році на російський дизель приходилось 42%, то за підсумками 2021 року частка скоротилась до 30%. Сталось це не через державну політику скорочення постачання з держави-агресора, а через зупинку продуктопроводу "Прикарпатзахідтранс". Це – історія з конфіскацією так званої "труби Медведчука".
"Скорочення постачання дизпалива з Росії минулого року було не цілеспрямованою державною політикою, а побічним ефектом політичної боротьби", – додав Куюн.
Нічого особистого, тільки бізнес: що відомо про компанії, на які наклав санкції Зеленський
Залежності України від РФ по бензину немає – увесь попит забезпечується внутрішніми ресурсами та за рахунок купівлі палива з інших країн. Частку по дизелю потенційно можна замістити поставками палива з інших країн морем, а також шляхом нарощування власного виробництва. Якби не одне але.
Найбільшим постачальником дизельного палива на український ринок є Білорусь на яку приходиться 42% споживання. А чи не все паливо сусідня країна виготовляє з російської нафти.
"Чи зможе Росія у питанні постачання палива повпливати на Білорусь? Враховуючи градус інтеграції Білорусі та Росії, у Москви серйозні важелі впливу. І якщо буде припинене постачання палива ще й з Білорусі, то, як казав Лукашенко, вони зможуть нас поставити на коліна. Адже по дизпаливу ці дві країни займають майже 70% нашого ринку", – зазначає директор консалтингової компанії "А-65" Сергій Куюн.
Якщо військового вторгнення не буде, то Росія та Білорусь навряд чи влаштують Україні "паливну блокаду", адже це приносить як одній, так і другій країні великі доходи.
"Україна платить за паливо більше за всіх інших, навіть незважаючи на те, що через близькість наших країн транспортні витрати – найменші. Ми платимо їм дуже солідну премію, і як ринок збуту, ми для них дуже вигідні", – пояснює Куюн.
Якщо військове вторгнення все ж станеться, то постачання дизельного палива з високою ймовірністю зупинять.
В Україні вже давно обговорювалась ідея створення мінімального запасу нафти та нафтопродуктів на випадок форс-мажору. Особливо актуальним це питання стало після того, як Росія у 2015-2016 роках накладала ембарго на постачання нафтопродуктів до України.
У 2021 році Міністерство енергетики підготувало законопроєкт про створення мінімального запасу, який мав би дорівнювати обсягу імпорту палива в Україну за 3 місяці. Запрацювати механізм мав з 2023 року.
Але відповідний документ навіть не розглядався урядом, не те що у Верховній Раді. Тобто, фактично за весь час агресії Росії у питанні створення запасу нафтопродуктів не було зроблено нічого.
Ядерне паливо: запасів вистачить на рік-півтора
Ядерна генерація цього опалювального сезону несе найбільше навантаження. Найближчим часом в роботу має бути включений 15 блок АЕС і атомні станції працюватимуть на рекордних максимумах.
При цьому ситуація з ядерним паливом для українських АЕС – набагато краща. З 15 наявних блоків АЕС на шести вже використовується паливо виробництва компанії Westinghouse, ще один блок – Рівненської АЕС – планується перевести на американське паливо до кінця 2022 року.
Решта вісім блоків АЕС працюють на російському ядерному паливі виробництва компанії "ТВЕЛ". Але, як пояснив ЕП колишній керівник Держатомрегулювання Григорій Плачков, наявних запасів для них вистачить ще "на рік-півтора роботи".
Щодо подальшого використання саме російського палива на українських АЕС, то тут ситуація поки що невизначена. Річ у тім, що європейське енергетичне законодавство говорить про те, що задля стабільності роботи виробники атомної енергії повинні мати кілька джерел постачання.
Крім виконання європейського законодавства, наявність кількох постачальників, завдяки конкуренції дозволяє отримувати меншу ціну. Більше того, одномоментне переведення блоків АЕС на паливо іншого виробника неможливе, адже уранові збірки Westinghouse та "ТВЕЛ" мають різний дизайн, і блоки ще потребують модернізації.
Але, як зазначив Плачков, проблема з Росією для української ядерної енергетики – в іншому. Річ у тім, що Україна планувала відмовитись від вивозу до РФ на зберігання відпрацьованого палива, що обходиться державі щорічно у 200 млн дол. Для цього побудували Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива.
Між "зеленими" та Фукусімою: чи є майбутнє в атомної енергетики
Керівництво "Енергоатому" обіцяло, що припинить вивіз палива ще з 2021 року. Але сховище по цей час так і не запрацювало, і коли це станеться – невідомо. Адже навіть після його введення в експлуатацію необхідно провести цикл випробувань та пробні вивезення палива з кожної АЕС.
Поки що відпрацьоване ядерне паливо розміщується на пристанційних басейнах витримки, які є на кожній атомній станції. І вони поступово ним заповнюються.
Але в цих басейнах повинно вистачати місця і для палива, яке вже використовується – на випадок його аварійного вивантаження з блоку. Інакше – такий блок запускати не можна. "І тут може бути велика проблема, якщо Централізоване сховище не введуть в експлуатацію", – зазначив Плачков.