
Директор "Фрезеніус Медикал Кер Україна" Роман Шурдук: доступний діаліз, медична реформа та лібералізація економіки
Що можна змінити завдяки державно-приватному партнерству в медичній сфері, чому європейські компанії бачать в Україні перспективний ринок та як покращити умови лікування для пацієнтів з хворобами нирок.
За даними, які наводить Центр громадського здоров’я України, з хронічною хворобою нирок живуть 10% населення у всьому світі, а понад 2 млн людей на планеті отримують лікування діалізом або за допомогою трансплантації.
Ниркові патології та хронічні хвороби нирок сьогодні називають "тихою епідемією", адже загалом кожна десята людина у світі перебуває на тій чи іншій стадії патології нирок. Проте не всі вдаються до первинної діагностики вчасно, через що хвороба може стрімко прогресувати до критичних стадій.
Відповідно до даних Національного реєстру хворих на хронічну хворобу нирок та пацієнтів з гострим пошкодженням нирок за 2020 рік, в Україні налічується 39 тис 430 людей з хронічними хворобами нирок, з яких 11 тис 015, або 84,2% — на замісній нирковій терапії. Діаліз отримують 9 тис 649 українців.
За оцінками експертів, це — лише приблизно третина з усіх пацієнтів з діагнозом "ниркова недостатність", які потребують діалізу в закладах охорони здоров’я. Нерідко на шляху до отримання лікування такі люди стикаються із цілою низкою складнощів: відсутність профільних медустанов або відділень поблизу з домом, незручна логістика, черги та зношене медобладнання.
Fresenius Medical Care — провідний світовий постачальник продуктів та послуг для діалізу, який працює також і на українському ринку. В серпні 2021-го "Фрезеніус Медикал Кер Україна" відкрили діалізний центр у Харкові — третій у мережі центрів цієї компанії в Україні після Черкас та Чернігова. Крім того, на технології Fresenius повністю функціонують ще чотири партнерських центри: у Львові, Одесі, Запоріжжі та Києві.
Директор ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" Роман Шурдук каже: це — лише початок. У інтерв’ю "ЕП" він розповідає про особливості приватно-державного партнерства, плани щодо відкриття нових центрів та ділиться ідеями стосовно того, як Україні сформувати та утримати на внутрішньому ринку нові, висококваліфіковані медичні кадри.
- Пандемія COVID-19 "підсвітила" багато проблем в сфері охорони здоров’я: низькі зарплати лікарів, нестача кадрів, погані умови у державних медзакладах тощо. Які проблеми стали видимими завдяки пандемії у вашій галузі?
- Діаліз — донедавна одна із найбільш консервативних та досить специфічна сфера. Тож проблеми, які притаманні медичній сфері в Україні загалом, саме в таких специфічних галузях стають особливо видимими. Пацієнти, якими ми опікуємося, залежать від нас, адже ці люди пожиттєво залежні від замісної ниркової терапії.
Я вважаю, що держава почала просвітницькі заходи та впровадження профілактичних засобів у боротьбі з коронавірусом надто пізно, через що Україна має не ті результати перебігу вакцинації, які хотілося б. Тож сьогодні героїчними зусиллями всієї професійної спільноти ми поступово рятуємо ситуацію.
Ще одна проблема — це логістика. Пацієнти з нирковою недостатністю мають відвідувати діалізне відділення тричі на тиждень. В умовах локдауну нам доводилося терміново вирішувати проблеми з транспортом, часом — зусиллями місцевої влади, часом — завдяки ентузіастам, волонтерам, а іноді й бізнесу, який долучався до цього процесу. Проте слід відзначити, що є регіони, в яких місцева влада відповідально поставилась до цього питання, забезпечивши хворих муніципальним транспортом.
Загалом же проблема в тому, що недоліки, які ми спостерігаємо впродовж двох останніх років, мають і кумулятивний ефект. Це не просто поточне кризове явище — воно впливатиме на подальше функціонування закладів охорони здоров’я.

- Як вплинула коронавірусна пандемія на роботу вашої компанії?
- Для компанії "Фрезеніус Медикал Кер Україна" не було жодного дня локдауну. Ми вважаємо себе стратегічним підприємством. Так само і медики у лікарнях — вони не відпочивали жодного дня, адже були, фактично, на фронті. А цей фронт не може функціонувати без тилу і забезпечення. Саме таким тилом виступають компанії на зразок нашої.
Оскільки комунальні медзаклади ставали опорними пунктами в боротьбі з COVID-19, деякі з них обмежували доступ хворим на ниркову недостатність до своїх діалізних відділень. Тож ми "підставляли плече" і перенаправляли цих пацієнтів до себе, забезпечували для них умови ізоляції, також належну медикаментозну, апаратну підтримку.
Ці два роки показали, що незалежно від того, про кого йдеться — про приватні медичні компанії, комунальні або ж державні медзаклади — у питанні порятунку пацієнтів у таких умовах між гравцями на ринку не може бути жодної конкуренції. Жодна країна в світі не змогла самотужки, без допомоги бізнесу, волонтерів та небайдужих людей подолати наслідки пандемії та впоратися з цими викликами.
- Чи правда, що з початком пандемії хворі на ковід мали проблеми із доступом до діалізу, зокрема через відсутність умов для самоізоляції під час отримання діалізу?
- Так. Але я дуже сподіваюся, що це був, так би мовити, "ефект початку пандемії", коли багато провайдерів медпослуг, переважно — комунальних, були просто не готові до цього ні організаційно, ні психологічно. Там, де була можливість забезпечити ізольовані умови для лікування таких хворих, це робили. Проте така можливість була не всюди.
Ми провели чимало просвітницької роботи, щоб попередити розповсюдження коронавірусу та знизити ризики інфікування цим вірусом. Зокрема спільну з ЮНІСЕФ кампанію, яка мені видається дуже успішною. Наш медичний директор та його команда регулярно проводили майстер-класи та ділилися досвідом, який напрацювали "Фрезеніус Медикал Кер" у закладах своєї мережі — а це понад 4 тис. клінік по всьому світу.
Результати такої просвітницької діяльності в Україні загалом — дуже втішні: у нашому центрі в Черкасах вакциновано 90% пацієнтів, у Чернігові — 80%, в Харкові — 70%, там показник поки що менший, адже цей центр відкрився не так давно. Серед персоналу досягнуто 100% рівня вакцинації. На жаль, якщо говорити про невакцинованих пацієнтів в Україні, які хворіють на коронавірус, в таких випадках летальність — від 22 до 25%.
- З якими ще проблемами стикаються хворі у комунальних закладах охорони здоров'я сьогодні?
- Є проблеми з якістю надання медпослуг, також — із наявністю необхідних супровідних медикаментів, оскільки пацієнти потребують не лише діалізної терапії, але і супутньої, медикаментозної. Наскільки я знаю, не всі заклади охорони здоров’я відповідально ставляться до цього питання і закуповують обов'язкові для цих пацієнтів медикаменти, навіть отримавши компенсацію за лікування хворих діалізом у повному обсязі. Хоч, безумовно, є і відповідальні провайдери.
Я би також виокремив такі проблеми як дуже низька обізнаність населення про хвороби нирок загалом, а ще — харчування під час діалізу, також вже згадані логістика і транспорт. Тож я хочу, щоб ці два компоненти — харчування і транспорт — держава могла включити до свого до тарифу. Таким чином рівень надання допомоги пацієнтам міг би значно покращитися.
Черги на діаліз — дуже поширена раніше проблема, яка, на мій погляд, є просто нонсенсом. Якщо людина отримала відповідний діагноз і приходить до закладу охорони здоров'я, який має укладений з Національною служба здоров’я договір, їй зобов’язані надати допомогу — відмовити не мають права.

- Fresenius Medical Care — німецька компанія. Який інтерес рухав нею, коли вона вирішила освоїти саме український ринок?
- Великі європейські холдинги з увагою та з надією спостерігають за Україною як за потенційно успішною країною. Проте амбітні поривання великих брендів часто щось стримує.
Україна — це велика країна, в якої є все для того, щоб стрімко розвиватися. Раніше державно-приватне партнерство в Україні було радше брендом, ніж реальним механізмом. До запуску медреформи юридичних передумов для активного розвитку такого напрямку просто не було. Зміни стали можливими, коли в Україні запрацювала НСЗУ як єдиний дійсно незалежний центральний орган виконавчої влади. На мою думку, єдина справжня реформа, якої потребує українська економіка сьогодні — це її реальна лібералізація. Досі ми спостерігали переважно симуляцію лібералізації. Безумовно, спрощення адміністративних процедур, зменшення тиску контролюючих органів та запровадження ринку медичних послуг має свою специфіку, що пов'язана з безпекою здоров’я пацієнтів. Основна роль держави в такому випадку має полягати в першу чергу у контролі за якістю медичних послуг, що надаються провайдерами будь-якої форми власності.
На безпеку пацієнтів, перш за все, впливають такі фактори як: ліцензування, проміжний, а також результативний контроль. Решту зробить ринок. Підлаштуються під такі зміни і комунальні заклади охорони здоров'я, оскільки захочуть бути конкурентними у цьому середовищі. Ті ж, хто ще до початку реформи працював за застарілими, але часто "класичними" для української медицини стандартами, стануть рудиментами — більше не матимуть економічної ефективності.
Інфраструктура для медицини є відправною точкою. Наступний етап — операційна діяльність. За такою схемою працюють різні країни світу: є пацієнти, за яких відповідає держава, а вона, в свою чергу, в межах договорів про державно-приватне партнерство залучає провайдерів тієї чи іншої послуги світового рівня для забезпечення потреб цих пацієнтів. Для України такий вид співпраці й досі — ноу-хау, оскільки наше законодавство в сфері державних закупівель є досить застарілим. Воно не відповідає сучасним трендам у частині державно-приватного партнерства, хоч певні можливості, безумовно, існують.
Що ж до пацієнтів, то вони від таких змін мають лише виграти. Як і інфраструктура в цілому, так і держава загалом. Саме тому, як на мене, запорука розвитку медицини в Україні — це лібералізація галузі та створення конкурентних умов між провайдерами послуг усіх форм власності.
- Як можна вдосконалити надання послуг пацієнтам завдяки такому державно-приватному партнерству?
- Державна інфраструктура закладів охорони здоров’я — давно застаріла. Капіталовкладення, необхідні для того, щоб цю інфраструктуру наблизити як мінімум до цивілізованих умов, а як максимум, до європейського рівня — дуже високі. Тому різні формати державно-приватного партнерства — оптимальні для вирішення подібних ситуацій.
Україні слід залучати більше профільних компаній, які зможуть оновити інфраструктуру, а також — забезпечать власним ноу-хау всю процедуру лікування. За цим сценарієм рухаються багато успішних країн, від Західної Європи до ОАЕ.
Лікування у наших клініках відрізняється не лише найсучаснішою інфраструктурою і матеріально-технічним забезпеченням. Тут слід згадати про інший бік: навіть найсучасніше обладнання можна дискредитувати його неналежним застосуванням. Тому ми дбаємо про рівень підготовки наших фахівців — вони вдосконалюють свої знання на базі європейських тренінгових центрів, переймаючи досвід колег з клінік у мережі по всьому світу.
Ми вже започаткували співпрацю з декількома закладами середньої профільної, а також — вищої медичної освіти, і хочемо стати базою для проходження інтернатури. Молодих спеціалістів треба знайомити з європейськими стандартами надання допомоги.

- Поділіться професійними планами: як оцінюєте перспективи розвитку вашої компанії в майбутньому, 2022 році?
- Підсумовуючи наші професійні досягнення за цей рік, я вже бачу багато успіхів. Це і відкриття приватного діалізного центру в Харкові, і безперебійна робота в умовах коронавірусної пандемії, про що вже було згадано, і поява конкурентних приватних центрів, що також є показником успіху, адже йдеться про створення ринку. Ми любимо конкуренцію та вважаємо, що це дуже важливо — щоб пацієнт міг обирати найкращу з пропозицій на ринку самостійно.
З огляду на те, чого нам вже вдалося досягти, плани на 2022 рік мають бути не менш амбітними. Тож, безумовно, ми плануємо і надалі працювати над розвитком мережі та над створенням нових медичних центрів в різних точках України: робимо все для того, щоб навіть у найвіддаленіших куточках нашої батьківщини, в тому числі, у прикордонних населених пунктах, а також — поряд із лінією розмежування на Донбасі, пацієнти могли отримувати якісні послуги в комфортних умовах. Задля досягнення цієї мети ми готові підтримувати всіх провайдерів медичних послуг своєю експертизою, обладнанням, технологіями.
Мені надзвичайно імпонує вислів, що солдати на фронті захищають Україну, а наше з вами завдання в цей час — зробити країну гідною того, щоб її захищали. Це і є нашим основним пріоритетом.