Дикі вимоги Росії. Коли Москва сама себе переграла
Фото: EPA/UPGЦі документи про гарантії безпеки були представлені на широкий загал не просто так. Росія дуже хотіла, щоби кожен ці «пропозиції» Кремля міг побачити. Нащо? Бо Москва, і це один із варіантів, написала текст, який неможливо виконати. І вона це прекрасно розуміє. Це як відмовка: мовляв, ми запропонували, а ви не захотіли, тому далі ескалація на українському кордоні продовжиться до вжиття вами тих чи інших потрібних нам заходів.
За великим рахунком, Росія так і не винесла уроки з Карибської кризи – США на шантаж не підуть, а навпаки – також підніматимуть ставки. Про це вже, до слова, заявила речниця Білого дому Джен Псакі.
«Ми не підемо на компроміс за ключовими принципами, на яких будується європейська безпека, зокрема, що всі країни мають право вирішувати своє майбутнє та зовнішню політику і вільні від зовнішнього втручання», – наголосила вона.
Речниця Білого дому Джен ПсакіРосія вимагає нездійсненні речі – прибрати усю інфраструктуру НАТО зі Східної Європи, відмовити Україні та іншим пострадянським країнам у мінімальній перспективі членства в альянсі та загалом зупинити співпрацю з ними з боку Організації, не розміщувати натівську зброю там, де буде проти РФ. Причому, що найсмішніше, остання точно не збирається прибирати власне стратегічне озброєння з власної території, – а отже з Калінінграда, до прикладу, чи окупованого Криму.
Зрозуміло, що ані США, ані НАТО на це не підуть. Якщо Росія не хоче ескалації, а прагне до постійних переговорах зі Сполученими Штатами, то тоді ми з вами отримаємо друге пояснення того, нащо російська сторона передала американцям такого роду письмові вимоги.
Є таке правило у бізнесі – зазвичай ним користуються на старті не дуже досвідчені переговорники: напиши у своїх пропозиціях все, що тільки здатен вигадати твій мозок, а потім опонент задля віднайдення хоч якогось компромісу піде на поступки за деякими пунктами, які не надто йому зашкодять.
Американсько-польські військові навчання на полігоні поблизу міста Дравсько-Поморське на півночі ПольщіДе межа компромісу у США та їх союзників ми не знаємо, одначе найбільш логічними виглядають наступні російські вимоги: зменшення військових навчань поблизу російського кордону, використання стратегічної авіації під час цих навчань, мінімізація поставок сучасного озброєння Україні, зниження рівня військової активності на території нашої держави та інших пострадянських країн, розгортання додаткового озброєння на східному фланзі НАТО.
Якісь з цих пропозицій хоча б ще можна розглядати та давати свої аргументи. Якщо це дійсно Росію цікавить. Разом з тим на місці США та їх союзників я би тепер двічі подумав перед тим, як надавати РФ письмову відповідь: вона ж все рівно її опублікує.
Одначе Москва, бравіруючи на весь світ, граючи своїми м’язами, допустилася значної помилки, через що сама ж втрапила в пастку. Вказавши вимогу забрати усю натівську інфраструктуру зі Східної Європи, яка була встановлена після 1997 року, вона поставила під удар «нових членів» НАТО – Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію, Естонію, Литву, Латвію, Словенію, Хорватію, Албанію, Чорногорію та Північну Македонію.
Генеральний секретар НАТО Єнс СтолтенбергІ питання навіть не в цій дикій вимозі, а в тому, що Кремль остаточно втратив шанс усе вирішити зі Штатами та окремими країнами Західної Європи поза очі східноєвропейських партнерів. Тепер Вашингтон, Берлін, ряд інших столиць не зможуть – навіть, якщо б і захотіли – обійти заяви країн східного флангу, не зможуть вести перемовини із Росією без участі держав, яких Москва нині прагне перетворити на «сіру зону».
Ба більше, останнє якраз і показала, чого прагне Росія – повернення під власний контроль того, що було остаточно втрачено після розпаду Радянського Союзу. Україною усе не завершиться. Апетит до Москви приходить під час агресії.