Подільське Макондо у домі Мієчки. Вадим Карп'як про роман Кузнєцової
Рецензія члена журі Вадима Карп'яка на книгу "Спитайте Мієчку" Євгенії Кузнєцової, яка увійшла до короткого списку Книги року ВВС-2021.
Легка, тепла, атмосферна, кумедна… це лише деякі з найпоширеніших епітетів, якими читачі вже встигли наділити "Мієчку" у своїх рецензіях на порталі Goodreads. Та й сама кількість відгуків сигналізує, що в Україні все частіше з'являються книжки, написані автором не для кількох своїх шанувальників, а, як це люблять писати в анотаціях, "для широкого кола читачів".
В центрі сюжету дві сестри: Мієчка і Лілічка. Вони приїздять до своєї 96-річної бабусі Теодори в її сільську хату. По-перше, щоб трохи передихнути від бурхливого життя, а по-друге - спробувати в цій рекреаційній сімейній зоні спланувати майбутнє.
Але планування дається складно, бо в це ж родове помістя злітаються і мама сестер, і їхня кузена з двійнею в животі, і дочка ліліччиного чоловіка від іншого шлюбу… І вся ця жіноча комуна живе у своїй реальності, котра нагадує подільське Макондо, де часопростір дивакуватий і умовний, як і в текстах магічного реалізму, по якому в Іспанії захищала наукову роботу авторка "Мієчки".
Тільки у нашому випадку замість містечка чи сімейства у книжці головним стрижнем, довкола якого все крутиться, стає будинок. Саме дім, в муках збудований дідом Мієчки і Лілічки, має власну історію, котра виявляється магнітом для всієї родини.
Саме його історія обумовлює атмосферу, до якої прагнуть усі ці жінки. І саме дім, як оскароносний актор другого плану, визначає весь хід подій книжки, паралельно даючи персонажам впевненість у тому, що цей хід цілком у їхніх руках.
Вся ця прекрасна латиноамериканщина чудово дає собі раду, допоки у домі не потік дах (і тут ваші можливі аналогії зі словами "поїхав дах" теж мають право на життя). Тоді на сцену виходить чоловік, покликаний той дах відремонтувати. Але принісши спокій з приводу сухості і комфорту, він забирає у декого спокій душевний.
І на цьому місці текст робить кульбіт, щоб з претензії на герменевтику перетворитися на любовну історію. І не одну. І не обмежену навіть однією країною. Історію, яка може висікти і сміх, і сльозу. Рідкісне мистецтво, яке в наш час опановує все менше оповідачів.
Можна назвати цю книжку любовним романом, можна сімейною притчею, можна історією про сестринство, а можна і самоіронією. Називайте як хочете, зрештою. Все одно Мієчку неможливо втиснути в якесь одне визначення. Хоча, можете у неї спитати про це самі.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.