Як ковід дав шанс зупинити зростання нерівності у світі
Нерівність у світі зростає дуже швидко - як у розвинених і демократичних країнах, так і в авторитарних. Якщо нічого не робити, мільйонерам буде добре, а народу - погано. І тоді не уникнути революції знизу чи диктату згори, вважають вчені.
Однак світ не приречений на нерівність - вона є результатом усвідомленого вибору економічної та соціальної політики, як показує досвід повоєнної Європи, постперебудовної Росії та сучасних США епохи ковіду. Цю політику завжди можна скоригувати, і коронавірус ще раз продемонстрував це.
Пандемія показала, що рішучі дії у соціальній політиці здатні зробити світ більш справедливим і скоротити розрив у доходах та добробуті людей. Цей розрив за останні 30-40 років розширився до прірви, небаченої з часів розгулу раннього капіталізму та західного імперіалізму початку 20 століття.
"Тільки в одному можна не сумніватися: якщо розшарування продовжиться тими ж темпами, розрив між багатими та бідними досягне гігантських розмірів. Без різких поворотів у політиці або зовнішнього шоку на кшталт природних катастроф, воєн та криз, майбутнє належить нинішнім мультимільйонерам", - йдеться у нещодавній доповіді про нерівність у світі.
Вчені давно кажуть, що світ стає менш справедливим, особливо у найбагатшій країні світу США. До них прислухаються не лише марксисти та революціонери, а й мільярдери, які самі пропонують поділитися заради відновлення гармонії у суспільстві.
Не обов'язково чекати на революцію
Нове попередження про небезпеку, що насувається, надійшло від лабораторії економістів, які вважаються головними світовими авторитетами в цьому питанні, - від Тома Пікетті до нобелівських лауреатів, подружжя Естер Дюфло і Абхіджіта Банерджі.
Вони опублікували найбільше та найповніше на сьогодні дослідження бідності та багатства на основі масивів даних, зібраних протягом чотирьох років.
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
"На виході з пандемії, коли увага знову прикута до економічної політики, такий звіт неймовірно своєчасний. Він здатний змусити нас діяти негайно, не чекаючи, поки концентрація економічної (та іншої) влади в руках дедалі меншої кількості людей позбавить нас можливості виправити ситуацію", - написали Дюфло і Банерджі у передмові до 236-сторінкової праці.
"Немає жодних підстав опускати руки або відсиджуватися в очікуванні революції", - пишуть вони.
Потрібні глибокі перетворення у соціальній політиці. І для них вже є обкатані на практиці рішення, а якщо ні - є моделі, що дозволяють їх швидко підготувати та втілити в життя.
Справа за малим - потрібна політична воля. І пандемія коронавірусу показала, що ця воля є.
Це хороша новина. Але є і погана - пандемія збільшила нерівність як між багатими і бідними громадянами, так і між розвиненими країнами, що розвиваються, повернувши назад і без того скромні досягнення останнього десятиліття.
Чому зростає нерівність у світі
Джерела нерівності в сучасному світі сягають корінням у зовсім недалеке минуле.
Після століття прискореного розшарування на початку 20 століття ситуація стала вирівнюватися завдяки коректуванню відносин між капіталом та робочою силою у відповідь на Велику депресію у США та Жовтневу революцію у Росії.
А після Другої світової Захід взагалі захопився будівництвом соціальної держави, що різко скоротило нерівність між групами громадян в окремо взятих країнах. Водночас Європа відмовилася від колоній, що створило передумови зменшення розриву у добробуті між країнами.
Проте дві події звернули цей процес.
У 1970-х економічне зростання у США та Європі сповільнилося, і вони пережили правий неоліберальний поворот, який іноді називають "революцією Рейгана і Тетчер". Це керівники США та Великої Британії, які розібрали соціальну державу на користь більшої підприємницької свободи, зниження податків та скорочення впливу влади та профспілок на бізнес.
Друга подія - крах колишніх економічних моделей у СРСР, Китаї та Індії наприкінці минулого століття.
Результат: за 30-40 років світ виявився відкинутим на сторіччя тому. Нерівність зростала прискореними темпами, і лише після фінансової кризи 2008 року цей процес припинився. А потім прийшов ковід.
Але про це трохи згодом. Спочатку коротко про підсумки згаданих двох подій, які розвернули назад соціальний прогрес.
Виграш отримав найбагатший 1% населення планети. Статки багатіїв примножувалися набагато швидше, ніж статки середнього класу і тим більше статки у найбідніших. З 1995 по 2021 роки на "золотий відсоток" припало 38% всього приросту світового багатства, тоді як найбіднішим 50% перепало лише 2%.
Аналогічна ситуація з доходами - якщо у 1970 році найбагатший 1% отримував 16% усіх доходів у світі порівняно з 26% на піку Прекрасної епохи у 1910 році, то до 2020 року він відіграв частину втрат та збільшив свою частку у світовому заробітку до 21%.
Багато в чому це сталося через бум ринку цінних паперів у США, багато в чому - через масштабне розшарування в Росії після краху СРСР. Недарма США, найбільша світова економіка, займають перше місце у світі за кількістю мільярдерів, а Росія, економіка якої у 14 разів менша й у світовому рейтингу лише 12-а, випереджає суперників і за кількістю мільярдерів посідає у списку Forbes п'яте місце.
"Перехід до капіталізму в Росії з початку 1990-х призвів до прискореної концентрації багатства в руках 10% найбільш забезпечених росіян. Вона перевищила 70% загальнонаціонального добробуту, що зробило Росію одним із лідерів нерівності у світі", - пишуть автори дослідження.
Вони називають нинішніх багатих росіян головними бенефіціарами "шокової терапії" під час переходу до ринкової економіки у 1990-х, великомасштабної приватизації та готовності влади дивитися крізь пальці на оптимізацію фінансових потоків та оподаткування великого бізнесу та олігархів.
Як ковід позначився на нерівності
Пандемія занурила світ у глибоку кризу і збільшила прірву між багатими та бідними, однак, вона ж і показала, що цей процес має зворотний шлях.
За два роки коронакризи статки найбагатшої однієї тисячної відсотка (0,001%) населення планети виросли на 14% при загальному зростанні всього на 1%. Кошти на рахунках мільярдерів зросли у півтора раза, але нерівність у доходах, як не дивно, скоротилася.
Все завдяки політиці влади, що ще раз доводить тезу про те, що нерівність - політичний вибір, а не доля та неминучість, пишуть вчені лабораторії Тома Пікетті.
Звичайно, основа нерівності - саме накопичені статки, а не поточні заробітки, бо перші приносить багатим додаткові прибутки. Як прямі (відсоткові та у зв'язку зі зростанням цін активів, наприклад, подорожчання нерухомості), так і непрямі (спадщина, можливість закласти квартиру чи акції, пустити гроші в обіг: відкрити бізнес або купити щось непотрібне, щоб потім продати його дорожче та заробити).
Однак пандемія показала, що якщо не статки, то хоча б доходи різних груп населення можна вирівняти, якщо діяти рішуче.
Влада багатьох країн у відповідь на економічний спад підтримала громадян та бізнес за рахунок грошей платників податків. В результаті в Америці, наприклад, де уряд розсилав чеки на тисячі доларів усім без винятку, рівень бідності скоротився на 45%. З 2018 року 20 млн американців попрощалися зі злиднями.
"Без рішучих заходів держпідтримки нерівність би різко зросла, проте дії влади пом'якшили і навіть компенсували ці наслідки кризи, - пишуть вчені. - Ось вам доказ того, що немає жодної неминучості в нескінченній бідності. З нею можна і треба боротися рішучими заходами соціальної політики".
Як досягти справедливості та рівності
Але мало зробити правильний вибір під тиском обставин. Його доведеться робити постійно.
Взяти хоча б той самий ковід: масштабна держпідтримка населення та економіки скоротила нерівність, але призвела до вибухового зростання держборгу - десь на 5%, а в деяких країнах і на всі 20%.
Якщо тягар його виплати через податки чи інфляцію ляже на плечі громадян без огляду на різницю у добробуті, щойно отримані здобутки у соціальній справедливості можуть швидко втратитися, попереджають вчені, закликаючи не розслаблятися.
Навіть у Нідерландах люди незадоволені рівнем життя. Марш за доступне житло в Утрехті"Борг цей доведеться віддавати громадянам, у тій чи іншій формі. Ніхто поки що не знає, в якій саме. Можливі різні стратегії, і від вибору шляху залежить, як пандемія в результаті позначиться на нерівності", - пишуть вони.
Що ж робити, щоб світ став справедливішим, і що буде, якщо нічого не робити?
На це питання вчені, як завжди, дають дуже теоретичну відповідь.
У ідеальному світі економісти-неокласики запропонували б перенаправити частину багатства з рахунків забезпечених громадян на створення умов для зростання добробуту незаможних.
Якщо гроші зосереджені в руках меншості, значить для скорочення нерівності, теоретично, необхідно вмовити мільйонерів у вільних країнах та корупціонерів у невільних вкласти зароблене та накрадене в інфраструктуру, систему охорону здоров'я, в освіту та у рівний доступ до капіталу. Тоді у бідних з'явиться шанс стати багатим.
Але практика відрізняється від теорії.
"З очевидних політико-економічних причин такий елементарний перерозподіл багатства малоймовірний. Багаті не розлучаться з власністю без примусу - революції, земельної реформи чи прогресивного оподаткування", - пишуть автори дослідження і нагадують, що доведеться домовлятися, оскільки заможні громадяни без бою не здаються.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!