"Ти що, майданутий?". Як священника РПЦ покарали через Україну і Навального
"Ніби щур завівся в колективі, вибач Господи", - жінка в чорному одязі, схожому на чернече вбрання, вийшла з храму в місті Димитровград Ульяновської області і побачила, як кореспондент Російської служби ВВС розмовляв на вулиці зі священником Георгієм Сухобоким. Після цього вона підійшла і сама розпочала розмову.
Проте, за словами жінки, її обурило не так те, що він публічно підтримав опозиційного політика, як те, що вже після цього він опублікував запис телефонної розмови з єпископом Діодором, головою Мелекеської єпархії, до якої належить і отець Георгій - донедавна він обіймав посаду речника голови єпархії.
Владика зателефонував до священника. У розмові він згадує людей із компетентних органів у Москві, які нібито з ним зв'язалися і сказали, що більше такого речника у єпископа не має бути. "Тобою зацікавилися, радуйся", - каже на записі владика.
"Навальний, Повальний, Україно, тобі це все навіщо?" - питає єпископ і попереджає, що священник навряд чи знайде собі роботу в інших єпархіях. "Дурень ти, отче Георгію. В інше місце підеш, і тебе викинуть з церкви. Викинуть. Ти цього домагаєшся, це твоя справа", - каже єпископ.
Сам батько Георгій розповів ВВС, що записує всі телефонні розмови - у нього на смартфоні стоїть спеціальний додаток.
Владика Діодор відмовився коментувати ВВС обставини цієї історії, проте свою позицію він висловив у соцмережах. Він фактично визнав справжність запису, але заявив, що його опублікували не повністю - за словами владики, отець Григорій опублікував лише зручні для нього фрагменти.
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Автентичність запису підтверджує і сама єпархія, яка поставила публікацію розмови отцю Георгію у провину.
12 листопада єпископ Діодор випустив указ, у якому священнику Георгію Сухобокому на шість місяців забороняється священнослужіння - "без права вчительства (проповіді), без права покладання на себе ієрейського хреста та без права викладання людям благословення". Це означає заборону на діяльність священника, але не зняття з нього сану та не позбавлення його посади клірика храму.
Крім того, указом єпископа отця Георгія направили на пів року до Свято-Богородиці-Казанського Жадовського чоловічого монастиря "для духовної реабілітації" у зв'язку з "осягнутою побратимом духовною кризою".
23 листопада священника, за його словами, перестали пускати в кафедральний собор Димитровграда, в якому він залишається штатним кліриком зі збереженням платні. У листопаді він служив зовсім небагато, і платня склала лише 8 750 рублів (приблизно 3 200 грн).
Він каже, що зазвичай зарплата клірика становить 25 тисяч рублів (9 100 грн) і не залежить від того, наскільки часто він служить, але виплатили саме таку невелику суму.
"Просто робота"
Отець Георгій Сухобокий народився у казахстанському місті Цілинограді у 1987 році. Це місто після розвалу СРСР перейменували на Астану, а тепер воно називається Нур-Султан.
У священника - білоруське, польське, українське, російське та казахське коріння.
Отець Георгій розповідає, що відчував свою причетність до всієї східноєвропейської культури, тому останніми роками дуже близько сприймав події, які відбувалися в Україні у 2014 році та в Білорусі останніми роками.
Хоча він і був хрещений у два роки, свідомо до церкви вперше потрапив у 1999 році, коли йому було вже понад десять років. За його словами, почуття, які охопили його у храмі, були настільки сильними та світлими, що він вирішив пов'язати своє життя з церквою.
Через рік Георгій став вівтарником у Свято-Катерининському храмі селища Аршали Акмолінської області. Вівтарником він залишався понад 10 років - у 2010 році він вступив до Алматинської православної духовної семінарії, яку закінчив у 2015 році.
Під час навчання у семінарії він служив кліриком у різних церквах Алма-Ати, але ще раніше - з 2011-го почав працювати спочатку в інформаційному відділі казахстанської митрополії Російської православної церкви, а з 2014 року очолив інформаційний відділ єпархії.
У січні 2013 року він від імені Казахстанської митрополії коментував для ВВС історію з публікацією карикатури із зображенням Ісуса.
У серпні 2016 року отець Георгій перейшов спочатку до Уржумської єпархії Російської Православної Церкви, а потім у лютому 2017-го - до Мелекеської єпархії у місті Димитровград. Оскільки він раніше працював у інформаційних відділах у Казахстані, його взяли на посаду речника єпархії.
Сам отець Георгій каже, що хоч він і очолював важливий інформаційний відділ єпархії, але не був близьким до єпископа: "Це просто робота. Ти наче в його оточенні, але я ніколи не був наближеним, і навіть якщо міг спілкуватися з ним з робочих питань у вотсапі, між нами завжди була велика дистанція".
"Знайти себе в Росії"
Кар'єра отця Георгія виглядає досить логічною та послідовною для молодого священника. Але рівною церковну біографію отця Георгія назвати важко. Події, що відбулися через нього в Мелекеській єпархії, за словами самого священника, - продовження попередніх подібних історій.
"Я пам'ятаю свої розмови як людини, яка підтримувала ідеї євроінтеграції, зі священниками там, у Казахстані [...] Вони готові були мене просто побити. Деякі просто ось так підходили: "А ну замовкни! Ти що, майданутий?" Хоча стосунки були нормальними і навіть дружніми, але коли суперечка виникала, таке було", - розповідає він.
Коли ці розмови дійшли до церковного начальства, отця Георгія, за його словами, на початку 2016 року "заслали до монастиря до Астани".
"Дожив я там до літа 2016 року. Подзвонив потім самому митрополиту, бо він як голова Православної церкви Казахстану в кураторському, а не адміністративному сенсі, може розмовляти з єпископами, намагатися врегулювати конфлікти. Я сказав йому, що я їду, поїду до іншої країни, в Росію, і спробую себе знайти там", - пояснює священник.
Отець Георгій у січні 2017 року став служити в Уржумській єпархії, але вже в лютому перейшов до Мелекеської.
В автобіографії - резюме, яке написав отець Георгій для розсилки у різні єпархії - не йдеться про те, що він був у монастирі в Астані, а також про те, що він деякий час у 2015-2016 роках провів у Києві на стажуванні у духовній академії. "Це як магістратура", - пояснив він.
Він три чи чотири рази їздив до Києва, доки йому не заборонили це робити в Уржумській єпархії.
"Пам'ятаю, як я прогулювався Хрещатиком в один із вихідних днів, коли він стає пішохідною вулицею, і зробив фотографії, опублікував їх у Facebook і написав: "Тут я вперше відчув дух свободи". Я відчув атмосферу українського та інших народів, які там живуть", - розповів він.
Цим, як розповів отець Георгій, розгнівав свого тодішнього начальника, який зажадав, щоб він видалив запис - і це довелося зробити.
Однак, як каже отець Георгій, він продовжував симпатизувати Україні та навіть самостійно вивчив українську мову.
На згадку про навчання в Києві у нього залишився блакитний підрясник, який він дуже любить і в якому часто записує відео.
У фейсбук священника чимало публікацій на політичні та соціальні теми, ще більше - у його Tik-Tok. Деякі повідомлення він справді записує українською мовою.
Але більшість публікацій та відео на акаунтах у соцмережах, які веде отець Георгій, присвячені духовним питанням, церковному життю. Зокрема, коротке відео про те, як бути щасливим, чи привітання зі святом Різдва Богородиці.
Політичні теми він часто обговорює цілком нейтрально. Наприклад, він записав ролик з благословенням йти на вибори до Держдуми РФ, а в іншому, цитуючи життя апостола Павла, розповідав про цінність російського громадянства і важливість його для кожного жителя Росії.
Однак є й гостріші публікації, які досить важко уявити на відеоканалі звичайного священника РПЦ. Отець Георгій дозволяє собі критично коментувати висловлювання патріарха Кирила про свободу, або записує ролик, у якому з розумінням та повагою висловлюється про відомого своїми різкими антиклерикальними висловлюваннями журналіста Олександра Невзорова.
Священник каже, що раніше негативно ставився до опозиційного політика, який виступав проти того, щоб у російській конституції згадувався Бог, але після того, як Олексій Навальний прилетів до Росії і опинився у в'язниці, він змінив своє ставлення до нього. Він каже, що побачив, як опозиціонер готовий йти на жертви заради своїх ідей.
"Він критикував владу, він робив різні розслідування, але в мене завжди виникало питання: "Брате, а ти готовий постраждати за свої переконання? Ти готовий не втекти? Ти готовий не піти?" - пояснює священник.
Отець Георгій переконаний, що цей невеликий допис не помітила б широка публіка, якби на нього не відреагували ті самі "органи" та єпископ. Він каже, що через цю реакцію, звільнення його з посади речника, заборону на служіння та вимоги вирушити до монастиря стався так званий "ефект Стрейзанд", коли маловідома публікація стає гучною подією лише через бажання когось змусити приховати або видалити її.
"Рукавичка за розміром"
Владика Діодор у своїй телефонній розмові назвав публічні вислови отця Георгія "хайпом".
"Мені дуже шкода, отче Георгію, ти дуже талановита людина, але в мене вибору не залишається, мені просто сказали, що у мене такого речника не має бути", - закінчує він телефонну розмову.
У відкритому листі до священника, який владика Діодор опублікував згодом у своєму Facebook, він дорікнув отцю Георгію за те, що той намагається підтримувати лише відомих політв'язнів.
"Зізнаюся, дуже радий, що через десяток років служіння у Вас нарешті прокинулося співчуття до ув'язнених. Дуже похвально для Вас, як для священнослужителя... Шкода, щоправда, що воно не торкнулося ув'язнених із пенітенціарних установ нашого міста Димитровграда... Хоча розумію, що статус "попзірки" зобов'язує тримати планку і не опускатися нижче рівня. Ви поставили себе поряд з відомими церковними діячами сучасності і мабуть, вважаєте, що Ваша доля - це елітні політв'язні.... Ваш голос може звучати тільки з високих трибун", - пише єпископ.
За словами владики Діодора, він звільнив отця Георгія не через його погляди, а тому, що той дозволяв собі висловлювати їх публічно, коли був офіційним представником єпархії. Він вважає це професійною непридатністю.
"Я лише звільнив Вас з посади речника і голови єпархіального інформаційного відділу. І не за Ваші особисті переконання, а за те, що Ви просто за фактом не відповідали займаним Вам в єпархії зазначеним вище посадам. Нахабно використовуючи своє становище в статусі мого речника, багаторазово дозволяли собі політичні, часом провокаційні заяви, зокрема, і на загальноцерковних майданчиках", - пише владика Діодор.
Цю позицію поділяє багато коментаторів. Протодиякон Андрій Кураєв, до якого Російська служба ВВС звернулася за коментарем, сказав, що, на його думку, єпископ мав повне право звільнити священника з посади речника, навіть не пояснюючи, чим він незадоволений, не кажучи вже про такий вчинок.
"Якщо ти моє друге обличчя, моє альтер его публічне, природно, я маю право підбирати під свій розмір цю рукавичку. Тут ніяких канонів немає, і його звільнення з цієї посади, яке не супроводжувалося забороною священнослужіння, він залишався священником кафедрального собору і так далі, це важко розцінити як якесь дуже страшне покарання", - сказав протодиякон.
Отець Георгій стверджує, що жодної інструкції з перерахуванням своїх посадових обов'язків він не отримував, й жодних обмежень для публічних виступів у нього як у речника єпархії не було.
"Пенітенціарна установа для духовенства"
За словами протодиякона Кураєва, після допису священника у Facebook той перелік покарань, які описали в указі єпископа, був більш ніж м'яким.
Це стосується не лише зняття з посади - отцю Георгію, як зазначив протодиякон, залишили грошове утримання, він продовжував залишатися штатним кліриком кафедрального собору в Димитровграді, і навіть направлення до монастиря, як вважає Андрій Кураєв, не можна розглядати як особливо тяжке покарання.
"Багато корпорацій вважають, що вони можуть на свій розсуд посилати, відправляти свого співробітника кудись, на якісь важкі ділянки, віддалені і так далі. Іноді це прописано в контракті, іноді ні. У церковників їх немає, звичайно, але така практика насправді є. Я не знаю такої практики в закордонних церквах, у російській - існує. Це досить стара річ, монастирі як пенітенціарна установа для духовенства. Мене теж свого часу патріарх Кирило посилав до Новоспаського монастиря в Москві", - сказав він.
Проте отець Георгій каже, що до монастиря він не поїде. Він вважає, що ті, хто хотів би відправити його до монастиря, хочуть, щоб він припинив свої публічні виступи.
"По суті [потрібно] просто замовкнути. А потім, якщо я смиренно там сидітиму, закінчаться ці пів року, я мушу прийти, напишуть вони мені текст з покаянням, я повинен буду його на камеру якось прочитати, вони його опублікують і будуть задоволені собою і будуть казати: "Ну ось, ще одного, так би мовити, бунтівного попа притиснули до нігтя і задоволені собою". Хай не буде [цього]! - сказав священник.
"Іноді краще ігнорувати"
Отець Георгій винаймає квартиру на околиці Димитровграда. Це, з одного боку, другий за величиною населений пункт в Ульяновській області, але з іншого - досить тихе містечко, забудоване переважно старими панельними будинками, з численними мікрокредитними конторами, магазинами недорогого одягу та кафе.
Місто та будинки в ньому оточені високими соснами. Сосни там усюди - на вулицях, у дворах, навіть на міському прапорі їх три.
Спасо-Преображенський кафедральний собор на головній площі, в якому служить кліриком отець Георгій, побудували у 2007 році. Так само, як Димитровград схожий на багато російських невеликих містечок, так і собор зовні нагадує відразу всі новозбудовані російські храми.
Собор виділяється на тлі старих адміністративних будинків поруч і розміром, і новизною. На протилежному боці площі - традиційний пам'ятник Леніну, який виглядає особливо чорним, або тому, що його так пофарбували, або через контраст з яскравим собором навпроти.
Отець Георгій мешкає досить далеко від собору - у потертому постійними вітрами панельному будинку на околиці Димитровграда.Під час призначення зустрічі журналістам ВВС у своїй квартирі, отець Георгій не став вказувати час - після публічних та особистих дискусій з керівництвом священник здебільшого сидить вдома та чекає на розвиток подій. Його орендована квартира і сама чимось схожа на кафедральний собор - чиста і з новими меблями.Події, в які він виявився залученим, здається, і справді розвиваються поза його квартирою, храмом і Димитровградом, і він просто чекає, коли хтось десь ухвалить рішення про те, що має з ним статися.За словами священника, після того, як про нього почали говорити в пресі, його не приймають інші єпархії, і він не може просто переїхати до іншого російського міста."Я розгублений. Намагаюся вести переговори з людьми, які могли б уможливити для мене священицьке служіння моє. Але як це буде, як це реалізується, я не знаю. Але я докладаю для цього зусиль. Але я лише одна людина в один момент часу, і можливості мої обмежені", - каже отець Георгій.За його словами, він боїться, що його можуть позбавити сану, відлучити від церкви та навіть відправити під слідство.Після того, як отця Георгія перестали пускати в храм, в якому він формально служить, він написав два листи - патріарху Кирилу та митрополиту Воскресенському Діонісію, який керує справами Московської патріархії - з проханням "дати оцінку діям єпископа Діодора". Відповіді на ці листи він наразі не отримав.Андрій Кураєв, втім, вважає, що саме отець Георгій загострює ситуацію, роблячи більш складним зниження напруги. "Розгон йде з його боку", - сказав він.
Протодиякон вважає, що долю священника зараз вирішують у Москві. І, на його думку, є ймовірність, що отець Георгій уникне великих проблем."Іноді у нас буває, що раптом з Москви приходить наказ "не чіпати". "Вони вже почали підраховувати плюси та мінуси в цих піар-війнах, і не завжди вони вважають, що треба натискати саме важелі владні, іноді може бути краще ігнорувати", - сказав він.
Найважливіші новини ви завжди можете отримувати в месенджер. Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!