Східні проблеми НАТО
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (у центрі) та міністр оборони Латвії Артіс Пабрикс (зліва) відвідують військову базі Адажі.Найбільш зацікавлені у якнайшвидшій нейтралізації чи хоча б мінімізації загроз, а також виробленні механізмів реагуванні на такі виклики – країни Балтії та Польща, якщо казати про членів Альянсу. Проте подібні загрози слід розглядати комплексно. Тобто криза із мігрантами не стосується лише Польщі, адже потуга НАТО саме у принципі колективної безпеки. Так і загроза нової ескалації ситуації в Україні не гарантує, що усі інші країни Європи мають імунітет від російського вторгнення.
Проте згадані події дещо змістили фокус від не менш значимих регіонів – Чорного та Балтійського морів. Наприклад, модернізація та посилення російського угруповання у Калінінграді оперативно-тактичними комплексами «Іскандер» у 2018 році - це вже загроза й центральній Європі із врахуванням дальності ракет цього типу озброєння. До речі, причинами для посилення свого угруповання військ у Калінінградській області РФ називає стягування військ НАТО до її кордонів. Не дарма Швеція активно зайнялась закупівлею американського зенітного ракетного комплексу Patriot для нейтралізації загрози від російських «Іскандерів» у Калінінградській області. На такі системи країною вже витрачено 10 мільярдів шведських крон. Із замовлених чотирьох батарей, одну передано, інші планується поставити до 2023 року, щоб до 2025-го сформувати протиракетний щит країни.
Повертаючись до зустрічі у Ризі. До початку основної частини заходу вже сформувалась тенденція до спільної для НАТО та ЄС позиції стосовно оцінки ролі Москви у провокуванні кризових явищ в Європі. І саме Росії, адже міграційна криза вивела назовні ще одне явище – прагнення РФ здійснити повну військову інтеграцію Білорусі у російські військові структури.
Фото: discover24.ruВсе це теж нестиме нові виклики колективній безпеці НАТО. Адже таке двояке становище Білорусі Москві вигідно використовувати у своїх інтересах. Коли треба, як у випадку із мігрантами, Білорусь позиціонується як самостійна країна. Якщо ж Кремлю необхідно акцентувати увагу на військах НАТО у Польщі – тоді це вже загрожує Союзній державі. Тож зустріч міністрів закордонних справ саме про це – вироблення механізмів реагування на подібні виклики.
Прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш заявив після зустрічі з головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн і генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, що Росії слід дати сигнал про «дуже чіткі наслідки» в разі ескалації на кордонах з Україною.
Проте у НАТО не відмовляються від діалогу з Росією остаточно. В Альянсі, за словами Єнса Столтенберга, незмінним лишається дуальний підхід до РФ – оборона та діалог. Тому відкритою є пропозиція про проведення Ради Росія – НАТО. Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу запросив Москву на таке засідання у червні 2021 року. У згаданому форматі сторони могли б обмінятись інформацією про військові маневри, що стало б у нагоді в контексті нинішньої концентрації військ на українському кордоні.
Прем’єр-міністр Латвії Кріш’яніс Каріньш (в центрі) , голова Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн та генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг під час спільної прес-конференції після зустрічі в Ризі, 28 листопада 2021 р.Втім, слід нагадати, що зустрічі Ради не відбувались вже більше року. І навряд чи щось зміниться ближчим часом. Згадати хоча б нинішню заяву заступника міністра закордонних справ РФ Олександра Грушко. Він вважає малоймовірним відновлення роботи російського представництва при НАТО у Брюсселі.
Можна пригадати ще про статтю у The Wall Street Journal, в якій зазначалось, що адміністрація Байдена збирається використати зустріч міністрів закордонних справ НАТО у Ризі для реагування на військовий тиск Росії на Україну. Помічниця Держсекретаря США з питань Європи та Євразії Карен Донфрід повідомила, що на тлі масштабних та незвичайних маневрів російських військ поряд з Україною Сполучені Штати розглядають різні варіанти реагування без уточнень. Хоча далі у статі, з посиланням на офіційних осіб США, зазначалось, що вони варіюються від збільшення оборонних спроможностей України до активізації дипломатії для деескалації. Під інструментами деескалації ті ж неназвані офіційні особи США вказували опції по зниженню ризику конфронтації з РФ, у тому числі обмеження військових навчань США у Європі чи призупинення військові допомоги Україні, щоб не провокувати росіян.
Останній варіант скоріше розцінюватиметься Москвою як прояв слабкості, і може ще більше розв’язати їй руки, адже російські інтереси не завершуються лише на українських кордонах, і поки це найбільш чутливо відчувають сусідні до РФ країни. Та й Вашингтон, попри свою першість у Альянсі, не може диктувати усім країнам свою волю і вирішувати усе одноосібно. У Києва ж на цьому напряму є свої друзі та адвокати.
Фото: nato.intОбговорення у Ризі розробки стратегічної концепції НАТО ще матиме час для доопрацювання та корекції до її затвердження главами держав та урядів на Саміті у Мадриді у 2022 році. Поки ж важливо, що у всіх є чітке розуміння, що саме Росія повинна знизити рівень напруги для стабілізації ситуації.
Минулого разу Рига приймала Саміт НАТО у 2006 році. Як і тоді, на порядку денному поставали питання трансформації Альянсу. П'ятнадцять років тому члени Альянсу обговорювали результати та проблеми спільної місії в Афганістані. Цього ж разу міністри дискутуватимуть щодо наслідків виведення натівських військ із центральноазіатської держави. Проблем стає усе більше.