Канцлер Шольц: все про новий уряд Німеччини та його співпрацю з Україною
Після двох місяців переговорів німецька "світлофорна коаліція" представила в середу свою коаліційну угоду.
Став відомий і розподіл посад у новому кабінеті між соціал-демократами, "Союзом 90/Зеленими" та Вільною демократичною партією.
Очікується, що голосування за Олафа Шольца як нового канцлера ФРН відбудеться вже 6 грудня. До того часу рішення керівництва стосовно укладення коаліційної угоди мають підтримати й представники ширших кіл політичних сил, що беруть участь у коаліції.
"Союз90/Зелені" вже почали опитування своїх членів, вільні демократи та есдеки визначатимуться стосовно коаліційної угоди на початку грудня.
Тож яким буде новий німецький уряд і яких сюрпризів тут варто чекати?
Уряд із запобіжниками
Укладення коаліційної угоди між політсилами розв’язало одразу кілька інтриг.
Перша з них стосувалася здатності трьох партій з різними політичними орієнтирами в різноманітних сферах, починаючи від економіки та соціального порядку денного і закінчуючи фінансами й зовнішньою політикою, домовитися між собою.
Більше того, прагнення до конструктиву було очевидним від самого початку консультацій між трьома політсилами, що, зрештою, відобразилося в доволі швидкому темпі післявиборчих консультацій та, кінець кінцем, коаліційних перемовин.
Тож нині цілком зрозуміло, що з різдвяною промовою до німців звертатиметься вже не Ангела Меркель.
По-друге, завершення переговорів зняло спекуляції стосовно розподілу посад у новому уряді.
Перемовини між трьома партіями проходили за зачиненими дверима, а витоків, котрі могли б потрапити до преси, практично не було.
Тож у ЗМІ ширилися чутки про те, що, приміром, для балансування інтересів трьох партій буде засновано дві посади віцеканцлерів. Іншою чуткою було створення при відомстві федерального канцлера Ради національної безпеки, котра б координувала зовнішньополітичні та оборонні питання.
Втім, цього не відбулося.
Крісло віцеканцлера в новому уряді відійде "Союзу90/Зелених" в обличчі Роберта Габека, котрий у новому кабінеті отримає посаду "суперміністра" у відомстві, відповідальному за економіку, енергетику та клімат.
"Зелені" отримають і Міністерство закордонних справ, на чолі якого, найімовірніше, стане співголова партії Анналена Бербок.
Соціал-демократи в новому кабінеті опікуватимуться питаннями охорони здоров’я, праці, будівництва та внутрішніх справ. Окрім того, есдекам відійде одне з найскладніших відомств, а саме Міністерство оборони.
Своєю чергою вільні демократи отримають міністерства фінансів, транспорту, котре також займатиметься діджиталізацією, юстиції та освіти.
При цьому, як заявили в середу вільні демократи, на чолі фінансового відомства стане їхній лідер Крістіан Лінднер.
З іншого ж боку, в умовах трипартійного уряду та амбіцій коаліціантів з поліпшення державного управління в цілому не менш важливим є й питання координації.
Тож і не дивно, що сторони домовилися щотижня проводити засідання "коаліційної комісії", котра складатиметься з урядовців, лідерів та генеральних секретарів політсил, котрі увійшли до уряду.
На їхню думку, це сприятиме пришвидшенню процесів прийняття рішень і дозволить оперативно розв’язувати питання, що поставатимуть перед коаліціантами.
Більш того, в коаліційній угоді прямо зафіксована опція для будь-якої зі сторін заблокувати рішення, стосовно котрих немає згоди.
На що може розраховувати Україна?
По-перше, факт отримання "Союзом90/Зеленими" як політсилою, прихильною до України, портфеля в німецькому МЗС є позитивним аспектом, зокрема й через вже згадану "відомчу автономію".
З іншого ж боку, в період канцлерства Меркель низка зовнішньополітичних компетенцій була перетягнута до відомства канцлера.
Таким чином, успіх Анналени Бербок на посаді голови МЗС залежатиме, з одного боку, від того, чи поверне Олаф Шольц МЗС його традиційні повноваження, а разом із тим – чи буде сама Бербок наполягати на автономії свого міністерства.
Обнадійливий сигнал у цьому плані дає відмова від створення Ради національної безпеки при канцлері.
По-друге, нова коаліційна угода зафіксувала незмінність курсу Німеччини на підтримку України як у процесі реформ, так і у відновленні її територіальної цілісності.
В останньому аспекті позитивним для української сторони є й згадка про Мінські домовленості саме як про "домовленості", а не про "угоди", як це було в договорі попереднього парламентського союзу ХДС/ХСС-СДПН.
Це відображає більш чітке розуміння коаліціантами сутності цих документів. Більше того, сторони теж натякають на готовність тиснути на РФ в плані врегулювання на Сході України й утримувати санкційний режим проти РФ до відновлення територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах, причому виконання "Мінська" є лише однією з передумов до їх послаблення.
Ба більше, коаліціанти задекларували готовність до ширшої координації "російської політики" ФРН загалом на рівні Європейського Союзу.
По-третє, сторони визнали необхідність ширшої співпраці з "асоційованим тріо" України, Молдови й Грузії на євроінтеграційному напрямку.
На цьому напрямку, до слова, зафіксована амбіція стосовно розвитку енергетичного партнерства з Україною й, зокрема, розширення потенціалу нашої держави в плані "зеленої енергетики", енергозбереження та водневих технологій.
З іншого ж боку, готовність коаліціантів до ширшого використання інструментів ЄС в підтримці українських трансформацій означатиме й більш суттєвий контроль за втіленням цих змін.
Тож успішність німецької політики на українському напрямку залежатиме й від дій української влади.
Автор: Віктор Савінок,
політолог, з Берліна (Німеччина)