Діти запитують, коли почнеться війна. Як Польща переживає міграційну кризу
Польща зіткнулася з найсерйознішою міграційною кризою за останні десятиліттяПоки мігранти штурмують кордон між Білоруссю і Польщею, а Брюссель обговорює новий список санкцій проти Олександра Лукашенка, прикордонні райони Польщі живуть у режимі надзвичайної ситуації.
Місцеві бояться мігрантів. Самі мігранти ховаються в лісах від силовиків і агресивно налаштованих націоналістів, але шукають біженців не лише вони, а й волонтери, які хочуть їх нагодувати.
Сільськими дорогами таємно пересуваються контрабандисти, які довозять мігрантів до німецького кордону.
Коли всім страшно
"Я іноді проводжу уроки в бібліотеці для місцевих дітей. До нас на урок прийшла літня людина, щоб просто поговорити з ними. Діти запитали, що таке війна і коли вона почнеться у нас. Адже вони бачать по телевізору те, що відбувається на кордоні - і дуже бояться", - розповіла Російській службі ВВС Сільвія з польського містечка Домбрава.
Мешканка прикордонного містечка Сільвія каже, що місцеві жителі дуже бояться мігрантівЗа 15 кілометрів звідси - КПП Брузги-Кужниця, де кілька тисяч мігрантів періодично штурмують польський кордон. Багато з тих, хто зміг його перетнути, вже щонайменше другий тиждень живуть у лісі.
"Це все дуже страшно, більшість з нас боїться, - каже Російській службі ВВС Ян з польського містечка Сокулка. - Зазвичай у селах люди навіть машини не закривають. А тиждень тому, коли з'явилася інформація про те, що сюди йдуть вісім тисяч людей, місцеві перестали виходити з дому".
Бюджетні готелі, бари і магазини - це те, чим до цього часу жили північно-східні райони Польщі. Люди з сусідніх країн масово приїздили сюди на закупи - низькі ціни, висока якість, розвинена інфраструктура. Зараз вулиці порожні, якщо не брати до уваги людей у формі.
"Бізнес боїться воєнного конфлікту. Військові живуть у готелях, а ресторани і бари закриваються. З Кужниці бізнес вже пішов. Так, військові приходять, а місцеві припинили - вони бояться виходити з дому", - продовжує Ян, який працює у місцевому кафе.
Ще один місцевий житель на ім'я Ян каже, що весь місцевий бізнес не працює, а до кафе ходять лише солдатиНа початку вересня Польща запровадила надзвичайний стан у трикілометровій зоні вздовж кордону з Білоруссю. Сюди перекинули 15 тисяч військових. І якщо в Литві, де режим НС діє у 10-кілометровій смузі вздовж кордону, військовий транспорт зустрічається лише іноді, то на деяких дорогах Польщі немає практично нічого, крім військового транспорту.
"Треба розуміти, що [солдати] - дуже молоді люди. Вони приходять до нас за кавою, ми спілкуємося - їм теж страшно", - каже Ян.
"Нам допомагали, і ми повинні"
Ян розповідає, що до нього додому мігранти приходили тричі: "Одного разу прийшли двоє, наступного разу - п'ятеро. Потім було троє людей, мій друг був удома, вони попросили їжі й води. Він викликав поліцію, але поки вона їхала, за ними [мігрантами] приїхала машина, ми не знаємо, звідки. Вони сіли і поїхали, напевно, їм скинули геолокацію".
Судячи з інформації у соцмережах, послуги контрабандистів коштують кілька тисяч євро. За ці гроші одні довозять людину з Мінська до білорусько-польського кордону, інші - до кордону між Німеччиною та Польщею.
Проїхати прикордонними районами Польщі непоміченими - великий виклик, пости поліції є практично скрізь. Машину Російської служби ВВС одного разу перевірили чотири рази протягом години.
Польська і литовська влада періодично повідомляє про затримання груп, що "сприяють нелегальному перетину кордону". Це, зазвичай, громадяни інших країн ЄС.
На прикордонних дорогах у Польщі практично не залишилося цивільного транспортуЗгідно з опитуваннями громадської думки, опублікованими польськими ЗМІ у листопаді, більш як половина поляків підтримують обрану урядом тактику виштовхування мігрантів на територію Білорусі.
І ті, хто не хоче бачити у Польщі мігрантів, і ті, хто готовий їм допомагати, посилаються на досвід самих поляків під час Другої світової війни.
"Мій дід воював, батько працював, щоб відновити країну після війни. Чому ці люди біжать сюди? Чому вони не хочуть відбудовувати свою країну після війни?" - каже Російській службі ВВС Ян із польського містечка Сокулка.
"Поляки після Другої світової війни теж були біженцями, нам люди допомагали, чому ми зараз не допомагаємо іншим?" - дотримується іншої точки зору Сільвія з сусідньої Домбрави.
Говоримо польською, молимося арабською
За 15 км від білоруського кордону - мусульманське село Богоники, тут вже 600 років живуть липські татари. У селі - дерев'яна мечеть, культурний центр та мусульманський цвинтар.
15 червня на цьому цвинтарі поховали 19-річного Ахмеда Аль-Хассана, сирійського мігранта, який загинув під час перетину кордону між Польщею і Білоруссю.
Кілька днів по тому тут поховали ще одного мігранта, який намагався потрапити до ЄС. Його ім'я невідоме. За словами голови місцевої мусульманської громади Мачея Щесновича, найближчими днями відбудеться ще один похорон.
18 листопада у польських Богониках поховали біженцяПропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
У мусульманському селі ситуацію бачать інакше, ніж в інших районах Польщі. Мешканці села готові провести похорон за мусульманськими традиціями, годувати армію та допомагати мігрантам.
Місцева у тринадцятому поколінні Зофія каже, що жодних проблем з поляками місцеві мусульмани ніколи не мали. "Різниця лише в тому, що ми ходимо в мечеть, а вони у костел. Ми говоримо польською, молимося арабською", - каже вона.
Зофія, на відміну від більшості мешканців цих районів, не впевнена, що зателефонувала б в поліцію, якби люди прийшли до її будинку. А те, що роблять польські силовики на кордоні з Білоруссю, вона вважає нелюдяним.
"Польща відповідає за кожну смерть на кордоні, - каже вона Російській службі ВВС. - У мене ось котик спить на своїй подушечці, собачка ходить - як же можна на людину не зглянутись... Я б дала їм поїсти, помитися, переодягтися, це ж люди. А потім сказала б - ідіть потихеньку. Я б усіх пропустила, нехай ідуть куди хочуть".
Зофія розуміє, що люди у Польщі налякані, вона теж боїться, але вважає, що допомагати все одно треба. "Там же теж є і хороші люди, і погані, я так думаю, - каже вона. - А можливо, це добра людина, але коли голодна і замерзла, все може зробити".
Волонтери, медики, націоналісти
Якщо мешканці прикордонних районів бояться мігрантів, то волонтери, які допомагають мігрантам, бояться лише силовиків і націоналістів. Агата Колодзей працює у фонді Ocalenie - організації, що вже 20 років займається інтеграційними проєктами.
З серпня працівники НПО та волонтери постійно перебувають у гуманітарних місіях біля білоруського кордону. За словами Колодзей, працювати стає все складніше.
Волонтерка Агата Колодзей розповідає, що біженці ховаються в лісі й бояться всіх: поліції, влади, місцевих і навіть тих, хто хоче їм допомогти"Ми регулярно ходимо в ліс вночі і боїмося лише людей в уніформі, - каже Російській службі ВВС вона. - Силовики намагаються нас залякувати, але прямої агресії з їхнього боку ми не бачили. А зараз тут почали збиратися ще й групи націоналістів".
Вона вважає, що допомагаючи мігрантам, волонтери не порушують жодних законів, тому формальних претензій з боку влади бути не може. "Якщо я зустрічаю людину в лісі, я не зобов'язана запитувати її національність і документи, я просто допомагаю, - продовжує Агата Колодзей. - А годувати людей не вважається злочином на території Польщі".
Зіткнення з націоналістами відбуваються все частіше, каже вона: "Тут працювала організація "Медики на кордоні", їм розбили машини. Іноді активістів витягують з автівок, а самих мігрантів б'ють і грабують".
"Медики на кордоні" їздили на виклики у тих випадках, коли мігранти, які застрягли в лісі, потребували термінової медичної допомоги. Вони відпрацювали 39 змін, а в останню не виїхали з міркувань безпеки. У соцмережах волонтери повідомили про п'ять розбитих автівок з проколотими шинами.
Згодом у зв'язку з інцидентом польська поліція затримала трьох молодих мешканців Білостока, які мають зв'язки з місцевими вуличними угрупованнями. У них вилучили мачете, яке, як повідомляють волонтери у своєму інстаграмі, ймовірно, використовували під час нападу.
"Медиків на кордоні" замінить інша медична організація - PCPM. Щодо решти волонтерів, то згортатися вони не збираються, попри ризики.
Коли всі ховаються
За словами Колодзей, зараз на кордоні працюють кілька сотень добровольців, деякі є штатними працівниками польських НПО, деякі працюють безплатно. Їхнє завдання - допомогти вижити людям, що опинилися в лісі.
Зазвичай, з волонтерами зв'язуються або самі мігранти, або їхні родичі. Якщо група, що застрягла у лісі, за межами досяжності конкретної НПО, вона передає контакти іншій НПО, котра може надати оперативну допомогу. Зазвичай, йдеться про одяг, їжу, воду та медикаменти.
Якщо група біля самого кордону, у зоні, на яку поширюється надзвичайна ситуація, туди вирушають місцеві, які готові співпрацювати.
"У цьому регіоні є люди, які зроблять усе можливе, щоб допомогти. Є ті, хто зателефонує до поліції, - деякі вважають, що так правильно. Є ті, хто просто боїться співпрацювати. Я б сказала, що тих, хто готовий допомагати, досить багато", - каже Колодзей.
Волонтери намагаються проникнути в ліс непоміченими, бо мігранти, зазвичай, приховують своє місцеперебування. Іноді вони такі налякані, що не хочуть зустрічатися навіть з представниками НПО, у таких випадках добровольці просто залишають речі у лісі. Але, за словами Агати, частіше їм все ж таки вдається поспілкуватися з мігрантами.
"Ми поважаємо бажання людей. Дехто не хоче подавати документи для отримання статусу біженця в Польщі, багато вже мають поганий досвід спілкування з прикордонниками, деяких виштовхували через кордон по вісім разів, - пояснює волонтерка. - Тоді ми даємо їм одяг, їжу та ліки, потім просто залишаємо групу там, де вона є. А якщо вони хочуть подати на статус біженця, ми намагаємося переконатися, що вони зможуть це зробити".
Біженці без статусу
За словами Агати Колодзей, влада всіляко перешкоджає отриманню статусу біженця, навіть якщо людина готова пройти процедуру. "У таких випадках є довіреність, з якою ми маємо право отримувати інформацію, але нам її не дають. Діє складна бюрократія. Влада робить усе, щоб ускладнити нашу роботу", - розповідає вона.
А якщо влада знає місце розташування мігрантів, які заявляють про бажання отримати статус біженця, їх, за словами Агати, виштовхують на територію Білорусі - попри всі норми про міжнародний захист. "Це суперечить міжнародним нормам, але чинне польське законодавство дозволяє це робити", - каже вона.
Під чинним законодавством мають на увазі режим надзвичайного стану. Річ у тім, що, відповідно до європейських директив, кожна країна Євросоюзу зобов'язана надати людині можливість подати документи для отримання статусу біженця. Але країни не зобов'язані приймати ці документи у будь-який час і в будь-якому місці.
Посилаючись на цю обставину, Литва, приміром, готова прийняти документи мігрантів прямо на КПП. Латвія і Польща відмовляються приймати документи на КПП, посилаючись на своє право призупинити роботу прикордонного пункту на період надзвичайного стану.
Тому мігранти місяцями бояться вийти з лісу і живуть лише за рахунок допомоги, яку надають волонтери. Вони бояться силовиків і місцевих, а повернутися до Білорусі вони не можуть, бо звідти їх знову виштовхнуть на територію Польщі.
Агата Колодзей не вірить, що хтось з мігрантів зможе пройти через всю Польщу і залишитись непоміченим: "50 кілометрів - це максимальна відстань від кордону, яку вдавалося пройти мігрантам, з якими ми зустрічалися".
* * *
"Ми зустріли двох братів, їхній стан був близький до [переохолодження] гіпотермії, вони не могли навіть говорити з нами. А температура в цих місцях незабаром опуститься до мінус 30 градусів. Таких людей буде більше, і тіл ми знаходитимемо все більше", - каже Агата.
В таких випадках волонтери викликають швидку. "Але навіть якщо людей доправляють до лікарні, це ще не означає, що їх потім не відвезуть на кордон, щоб знову виштовхнути назад до Білорусі. Траплялися випадки, коли людей відправляли на кордон після кількох днів у лікарні", - розповідає волонтерка.
На сьогодні у прикордонних районах Польщі знайшли вже 11 тіл загиблих біженців. Колодзей переконана, що жертв міграційної кризи на території Польщі значно більше.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.