В заручниках у диктатур: як міграційна криза змусила Захід йти на поступки і до чого тут Україна
Польська поліція та прикордонна служба охороняють паркан під час операції «Посилена підтримка» біля польсько-білоруського прикордонного переходу в Кузниці, 11 листопада 2021 р.«Ми захищаємо всю Європу»
Зараз через міграційний тиск в прикордонній зоні з Білоруссю у 183 населених пунктах Люблінського та Підляського воєводств Польщі діє надзвичайний стан. Згідно з указом президента Анджея Дуди, виданим на прохання Ради міністрів, він був запроваджений на 30 днів, після чого польський Сейм погодився продовжити іще на 60 днів. Також було вирішено до середини 2022 року на кордоні з Білоруссю встановити сталевий паркан.
Втім, продовження розгортання міграційної кризи та неможливість введення надзвичайного стану більше ніж на 90 днів, змусило Варшаву піти на подальші кроки.
Голосування у Сеймi, 17 листопадаТак, 17 листопада Сейм Польщі ухвалив зміни до закону про охорону державного кордону. За поправку проголосували 245 депутатів, проти – 167, утрималися – 25. Ця норма запрацює одразу після скасування надзвичайного стану і передбачатиме заборону на довготривале перебування в прикордонній зоні.
Слід зазначити, що Варшава постійно наголошує на ключовій ролі Польщі в захисті Європи. Прем’єр-міністр Матеуш Моравецький в інтерв’ю німецькому виданню «Bild» заявив, що «поляки налаштовані всіма силами захищати свій кордон, який також є східним кордоном Європи та НАТО».
«Мігранти використовуються Білоруссю як зброя. А ціллю є Німеччина, Франція, Нідерланди. Отже, захищаючи польський кордон, ми захищаємо всю Європу», – заявив очільник польського уряду.
Прем’єр-міністр Польщі Матеуш МоравецькийЧи розуміє Брюссель усю заразливість ситуації? Не схоже. 15 листопада міністри закордонних справ країн Євросоюзу схвалили критерії запровадження нових санкцій проти Білорусі. Як повідомляє «Financial Times», під штрафні заходи може потрапити національний аеропорт Мінська, куди прибувають рейси із мігрантами. А також близько двадцяти білоруських чиновників, готель «Менск», сирійська авіакомпанія «Cham Wings Airlines» та білоруська «Белавіа».
Не дивно, що в такій ситуації режим Лукашенка вирішив завдати ще одного удару.
Ультиматум Лукашенка
Іще минулого тижня, коли ситуація почала набувати гострого характеру, лідер білоруського режиму пригрозив, що посилення санкцій ЄС проти Білорусі зустріне відповідну реакцію. Тоді він мав на увазі припинення постачання природнього газу. Зокрема, Лукашенко пригрозив перекрити газопровід «Ямал-Європа».
Втім, Мінськ пішов на дещо інший крок. Так, білоруський оператор нафтопроводу «Дружба» «Гомельтранснефть» обмежив надходження до Польщі сирої нафти. Офіційна причина – незаплановані ремонтні роботи.
«У зв’язку з проведенням незапланованих ремонтних робіт на нафтопроводі Унеча-Мозир у Білорусі до ранку четверга нафту в Польщу та Німеччину перекачуватимуть у дещо зниженому режимі», – йдеться у повідомленні «PERN» – польської компанії, що займається логістикою нафти. Це далеко не перше під час міграційної кризи припинення поставок нафти до Польщі з Білорусі. Так, у червні поставки були обмежені 96 годинами. А в липні також проводилися ремонтні роботи.
Ремонт на нафтопроводі Унеча-Мозир , травень 2021Можна припустити, що Лукашенко почав піднімати ставки задля того, щоб виторгувати собі преференції, включаючи визнання його в якості легітимного лідера Білорусі. І, слід визнати, результати ультиматуму таки спрацьовують.
За останній рік білоруська влада мала постійний офіційний контакт лише з президентом Росії Володимиром Путіним. Однак 15 листопада, мабуть користуючись порадою очільника Кремля, Олександру Лукашенку зателефонувала канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Під час 50-хвилинної розмови Меркель і Лукашенко мали говорити лише про ситуацію на польсько-білоруському кордоні. За словами прес-секретаря Меркель, політики обговорювали, зокрема, способи надання гуманітарної допомоги мігрантам.
Рішення Меркель піти на контакт із Лукашенком піддали гострій критиці, особливо в країнах, що розташовані на східних рубежах Євросоюзу. Так, голова комітету із закордонних справ парламенту Естонії Марко Міхельсон заявив, що таким чином канцлер Німеччини де-факто «визнала Лукашенка законним президентом Білорусі».
Критика пролунала і в Бундестазі. А також від білоруської опозиції, яка висловила стурбованість у зв’язку з тим, що Європа починає знову ставитися до Лукашенка як до рівного партнера.
Хай там як, незважаючи на те, що в 50-хвилинній розмові німецька політикиня жодного разу не назвала Лукашенка «президентом», можна з великою вірогідністю припустити, що задачу-мінімум таки було досягнуто.
Іракці сідають на літак до Багдаду у Мінську, 18 листопадаАдже невдовзі після перемовин з міжнародного аеропорту Мінська вилетів літак у напрямку до Багдада. І того ж дня, прес-секретар Лукашенка в офіційній заяві оголосила, що Білорусь готова депортувати близько 5 тис. осіб. Ба більше, ЄС оголосив про виділення 700 тис. євро негайної гуманітарної допомоги для мігрантів з країн Близького Сходу.
Щоправда офіційний речник міністра-координатора польських спецслужб Станіслав Жарін висловив сумніви щодо щирості дій Мінську. Зокрема, він заявив про те, що не виключено, що білоруси можуть підготувати нову пропагандистську кампанію проти Польщі після подій попередніх днів.
Україна як стратегічна ціль Кремля
Виникають логічні запитання: чи справді метою кризи було отримання визнання легітимності президентського мандату Лукашенка? І чи за її розпалом ховається бажання помстися Європі?
Цілком зрозуміло, що криза відіграє роль своєрідного інструменту Російської Федерації для досягнення однієї з головних стратегічних цілей її керівництва – створення буферної зони на території колишнього СРСР. Й підрив територіальної цілісності України, а також деяких інших держав, таких як Грузія чи Молдова, має стати на перешкоді розширенню НАТО та ЄС на схід.
Табір мігрантів на білорусько-польському кордоні біля пункту пропуску Брузги-Кузниця, Гродненська область, Білорусь, 17 листопада 2021 р.Путін показав, що готовий застосувати військову силу і навіть окупувати частину території країни, що не входить до Альянсу. Кремль також веде посилену агресивну діяльність біля кордонів країн НАТО, включаючи провокації, порушення повітряного простору, імітацію атак, організацію великих військових маневрів.
Реакція країн Заходу на дії Кремля та режиму Лукашенка засвідчила, що нашу державу цивілізований світ готовий захищати від агресії РФ. Ми бачимо й сигнал, який надійшов від Білого дому — президент Байден збирається провести відеоконференцію з Путіним до кінця року, де порушити питання безпеки України.
Київ готується до різних сценаріїв розвитку ситуації. Приміром, на ділянці прикордонного підрозділу «Грабове» відбулися навчання з протидії масового порушення державного кордону мігрантами. Також мала місце спроба групи іноземців із Близького Сходу у кількості п’ятнадцяти осіб через Білорусь потрапити до України під виглядом туристів. Їх затримали прикордонники.
Водночас в Києві розуміють, що Білорусь в перспективі стане новим плацдармом для агресії військ РФ. Наразі ця територія вже мілітаризується. Виклики посилюються, однак – і це вже помітно – Україна та Захід готові на цю нову-стару загрозу реагувати.