Фото Associated Press/East NewsЯк Лавров вбиває "Нормандію" та чому МЗС РФ зробило Україні несподіваний подарунок
Два роки тому експресивний лідер США Дональд Трамп шокував дипломатичну тусовку, зробивши те, чого до нього не робив жоден світовий лідер: Білий дім, намагаючись уникнути початку процедури імпічменту, оприлюднив стенограму переговорів президента зі своїм колегою Володимиром Зеленським.
Це був безпрецедентний крок.
Трампу він так і не допоміг. А от Україні тоді це завдало шкоди, хоч і не критичної. Річ у тім, що Зеленський у розмові сам-на-сам не надто добре відгукувався про Німеччину, і у Берліні це помітили. А ще це стало уроком для всіх світових лідерів, які з’ясували, що навіть їхні розмови із президентом США можуть стати надбанням інтернету.
Схоже, у МЗС Росії вирішили, що вони – не гірші за Трампа ;)
У середу ввечері офіційний сайт дипслужби РФ опублікував 28 сторінок закритого, непублічного листування свого керівника Сергєя Лаврова з очільниками МЗС Німеччини та Франції. Звісно ж, без дозволу з їхнього боку на таке оприлюднення.
Втім, такий крок Лаврова грає дуже на користь Україні. Хоч Київ і не може заявити про це офіційно.
ЄвроПравда розповіла про це у відеоблозі, і якщо ви хочете розібратися у цьому якнайшвидше, радимо його переглянути.
А для тих, хто віддає перевагу текстовому формату або потребує деталей, пропонуємо цей текст.
І додамо, що у цієї історії є три виміри. Перший – руйнування довіри до РФ, другий – непублічне ставлення німців та французів до російської агресії, і третій – перспективи Нормандського формату. Ці три компоненти усі разом дають ідею про те, що могло бути причиною такої, здавалося б, безглуздої витівки російського МЗС.
Дипломатія гопників
У чому взагалі проблема з оприлюдненням? Річ у тім, що дипломатія – це особлива сфера, де відносини ґрунтуються на довірі.
Дипломатія – це мистецтво пошуку компромісу за умов, коли стартові позиції сторін є дуже відмінними. Для цього треба знаходити спільне, шукати простір для поступок тощо. Через це переговори очільників МЗС будь-яких держав, президентів тощо завжди відбуваються за зачиненими дверима. Щоби домовитися про будь-яке рішення, треба бути готовими говорити один одному те, що ніколи не прозвучало би перед телекамерами.
Саме тому дипломатичне листування вважають "закритим", таємним, і його витоки у ЗМІ є рідкісними, хоча й трапляються. Але щоби МЗС якоїсь країни саме оприлюднило листи іноземних міністрів – такого з ходу і не пригадати.
Та у МЗС РФ вирішили, що "мають на це право". Ба більше, Лавров у окремому листі до очільників МЗС Франції та Німеччини, Жана-Іва ле Дріана та Гайко Мааса, пояснив мотив своїх дій та визнав, що це є асиметричною відповіддю на спільну заяву Берліна та Парижа, які на початку тижня застерегли Росію від нової хвилі агресії проти України (див. с. 27 оприлюдненого МЗС РФ пакета документів). Лавров підкреслив свою образу на те, що колеги попередили РФ про "наслідки" у разі такої агресії, та визнав, що його відповідь є "нестандартним кроком", щоби "донести правду до світової спільноти".
І дарма, що у цьому бракує логіки; далі ми пояснимо, що мотивація є іншою.
І заради неї Лавров вирішив, що готовий понести навіть іміджеві втрати. А вони є серйозними.
Дії МЗС РФ знищують залишки довіри Заходу до майбутніх переговорів із Москвою.
І справді, про яку довіру можна говорити, якщо твій "партнер" готовий порушувати ключові правила переговорів?
Як можна розраховувати на діалог із Москвою, якщо та сповідує "гоп-стратегію" і готова руйнувати відносини на рівному місці? І справді, заява Парижа та Берліна на підтримку України хоч і була правильною та достатньо жорсткою, але точно не була унікальною. Подібне лунало від Парижа та Берліна неодноразово!
Удар по Нормандії
Звісно, можна жартувати про те, що Лавров "вирішив відчути себе Трампом" та не врахував, що Росія – не США.
Однак є й інша, більш реалістична версія причин цих подій, за якою Лавров діяв цілком свідомо та узгоджено з Кремлем. Це, до того ж, підтверджують коментарі Путіна з приводу цього інциденту.
Першим про це офіційно заявив Дмитро Кулеба.
"Росія своїми діями просто добиває Нормандський формат, демонструє, що вона не зацікавлена в його розвитку... Але ми домовилися з німецьким і французьким колегами, що не подаруємо Росії розкіш знищити Нормандський формат чужими руками. Ми будемо працювати над залученням РФ до переговорного процесу", – заявив він на брифінгу у четвер.
Тут є логіка.
По-перше, у пакеті документів, які "злили" росіяни, є низка конфіденційних пропозиції саме стосовно Нормандського формату. Там немає нічого геть несподіваного, але сам факт того, що Росія може опублікувати непублічні "нормандські" пропозиції, підриває можливість діалогу з нею. Ба більше, Владімір Путін у четвер підтримав свого міністра і оголосив, що переговори "зайшли в безвихідь".
І цілком можливо, що Росія розраховувала, що у відповідь на її крок або Україна, або Франція з Німеччиною оголосять про призупинення нормандських переговорів, участі у яких Росія системно уникає.
Втім, ці очікування, якщо і були, то не справдилися.
Наразі Київ, Берлін та Париж не зробили ані кроку, вигідного Росії.
Ба більше, у стратегічній перспективі дії РФ будуть вигідні... передусім Києву!
Хоча офіційно ані Кулеба, ані інші українські посадовці цього, звісно ж, не визнають.
По-перше, будемо говорити відверто, Нормандський формат справді себе вичерпав, і його перегляд давно назрів. Але Україні було політично невигідно першою робити крок до його руйнування. А нині цей крок робимо не ми, а Лавров. Тож з боку України лишається хіба що йому подякувати!
По-друге, такі дії РФ є як ніколи вчасними.
Зараз у Німеччині змінюється влада, і це створює для України серйозний виклик. Якою буде позиція нового МЗС та нового канцлера-соціаліста? Чи не будуть вони більш поступливими у Нормандських переговорах, аніж ми це бачили за Меркель?
Та нинішні дії МЗС РФ та Кремля роблять кроки наступної німецької влади безальтернативними. Після "кидка" з боку головного російського дипломата просто неможливо буде "почати з чистої сторінки". Нова влада Німеччини вступить у гру за умови, коли довіра до Росії – на найнижчому рівні. І все це дає Україні безумовну перевагу.
Тож хай якими були реальні мотиви Лаврова, можна констатувати: у середу він зробив постріл собі в ногу, вкотре показавши світові, ким насправді є російська влада.
Автор: Сергій Сидоренко,
"Європейська правда"