Вирішальний бій. Чи позбудеться Петраков приставки в.о.?

Вся кваліфікація для України складалася не найкращим чином: за сім матчів відбору жовто-блакитні набрали дев’ять очок, лише раз здобувши перемогу і шість разів розписавши мирову з суперниками.
Ще сильніше згустилися хмари над нашою збірною після того, як фіни в минулу суботу обіграли Боснію (3:1), посунувши нас з бажаного другого місця.
Тепер вихід України у плей-офф відбору на ЧС-2022 залежить не лише від нас: потрібно не тільки перемагати боснійців, а й сподіватися, що Фінляндія програє не мотивованій Франції, яка вже забезпечила собі першу позицію в групі. У разі поразки чи нічиєї з Боснією команда Олександра Петракова втратить шанси на рятівне друге місце.
То хто ж винен у тому, що в цій, об’єктивно не дуже важкій групі, розв’язка для нас обіцяє бути такою нервовою?
Після того, як Андрій Шевченко вивів збірну до 1/4 на Євро2020, довіра та любов до нього, як до тренера досягла найвищого рівня. Саме тому всіх собак у разі невдачі повісять на Олександра Петракова. Хоча Шева провів зі збірною аж три матчі у цій кваліфікації. І якщо нічия з французами – це хороший результат, то втрати очок з Фінляндією та Казахстаном для зіграної та сталої збірної стали провалом.

Після того, як ФФУ не продовжила контракт з Шевченком, збірна довго залишалася у підвішеному стані. Перемовини з найбільш очевидним та популярним серед фанатів кандидатом – Сергієм Ребровим та його клубом «Аль-Айн» постійно буксували. Тому УАФ у прискореному режимі призначила виконувачем обов’язків тренера Олександра Петракова за три дні до матчу з Казахстаном, який став черговим розчаруванням. Але чи був цей провал тренерським? Навряд чи, команда створила безліч гострих та якісних моментів, але не втілила їх у голи. Слабка реалізація – головна проблема. Якщо б Українці реалізували бодай третину своїх моментів з казахами та фінами, то останній матч не мав би такого важливого значення.
Але заради справедливості слід сказати, що в цьому провини Петракова точно бути не може. Він і сам доречно заявив на інтерв'ю, що не може вийти на поле і замість хлопців реалізувати стопроцентну гольову ситуацію.
Після перших матчів Петракова чимало оглядачів відзначили надто нудний стиль гри нового наставника. Проте тотальний контроль м’яча вже давно не є показником потужності та потенціалу команди. Легендарний Жозе Моуріньо одного разу сказав, що команда суперника може навіть забрати м’яч собі додому, а він краще забере залікові очки. Збірна Петракова не стала атакувати менш гостро чи якісно, вона просто робить це інакше.

Вже з перших матчів стало помітно, що українці намагаються проводити менше часу на своїй половині поля. При Шевченку на полі часто був принцип «пас заради пасу»: передачі ближнім для того, щоб навмисно збити темп гри, дати відпочити партнерам, чи дочекатися більш безпечного варіанту почати наступ. А Петраков змушує своїх підопічних починати атаки швидкими, вертикальними передачами та витрачати менше часу на побудову білд-апу (вихід та шлях команди від своїх воріт в атаку при позиційній обороні суперника). Також Петраков почав набагато частіше використовувати фланги, з цим багато хто пов’язує високу статистику успішних дій Ярмоленка в останніх матчах.
Різняться у обох наставників і схеми гри. 4-3-3 у Шевченка і 5-4-1 у Петракова. Саме з цим і пов’язаний гучний конфлікт нового коуча з одним із лідерів команди Малиновським, якому просто не знайшлося місця у новій розстановці. Адже в центрі півзахисту тепер лише два місця, одне з яких безальтернативно належить «чистому» опорнику Степаненку чи іноді Сидорчуку, а на креативну роль плеймейкера претендують Зінченко, Малиновський та Шапаренко. Завдяки цьому варіативність Петракова є більшою, адже з’являється можливість вибрати потрібного гравця залежно від суперника та ігрової задачі на полі. Але з іншого боку один з лідерів точно залишиться поза стартовим складом, що безперечно зменшує потенціал нашого підбору виконавців.
Другий матч при Петракові – зі збірної Франції – узагалі став одним з найкращих для нашої команди за всі тридцять років. Українці були на рівних з чинними чемпіонами світу, грали в сміливий футбол і не боялися суперника. Якщо згадати наші історичні перемоги за останній час над Іспанією чи Португалією, всі вони були здобуті завдяки глибокій обороні та обережній грі від захисту. В матчі з «Лє Блю» була абсолютно рівна гра, що добре видно по післяматчевій статистиці, а статистика, як відомо річ уперта. Звичайно, головне в футболі результат і рахунок на табло, але якщо виходить здобувати результат більш видовищним і яскравим способом, чому б не спробувати?

Таким чином, істеричні викрики багатьох фанатів у соціальних мережах, що Петраков «руйнує збірну, побудовану Шевою», не є об’єктивною критикою. Так, Шевченко багато зробив для збірної і провів дуже якісну роботу, але Петраков також заслуговує на підтримку.
Новий тренер будує команду під себе, зі своєю схемою, своїм підбором гравців, своєю філософією гри. З моменту першого матча Петракова на чолі збірної пройшло лише три місяці і чотири офіційні матчі. І якщо Олександру Петракову вдасться застрибнути в останній вагон і посісти друге місце, то слід прибрати приставку «в.о.», адже перспективи у оновленої збірної є. Проте всі ці слова і аргументи не будуть нічого коштувати без перемоги над Боснією.
