"Кожен може бути принцесою". Як польські геї борються за свої права і, здається, виграють

Після втручання Євросоюзу низка польських регіонів скасувала свої рішення, спрямовані проти ЛГБТ-спільноти. Втім, десятки міст і сіл тут залишаються "зонами, вільними від ЛГБТ", а польські геї кажуть, що їхня боротьба за свої права в країні, яку правозахисники називають найгомофобнішою у ЄС, далека від завершення.
"Це - одна велика територія, вільна від ЛГБТ", - каже Казімеж Стшелець, вказуючи на великий щит з картою своєї малої батьківщини, розташований у центрі села.
Ми стоїмо біля ради гміни Неджвиця Дужа. Гміною поляки називають нижній рівень місцевого самоврядування - зазвичай, об'єднання кількох сіл. Наша гміна розташована приблизно за пів години їзди від 300-тисячного Любліна, найбільшого міста у східній Польщі. До її складу входять аж одинадцять сіл, а через її територію проходить завжди жвава траса, що веде від кордону з Білоруссю на південь, до Жешова. Вздовж дороги розташовані головні визначні пам'ятки Неджвиці - спорткомплекс, костел, кілька магазинів та ресторан "Смажена рибка".
"Це доволі велика гміна за тутешніми мірками. Видно, що розвинена. Шкода тільки, що ментально вона досі у середньовіччі", - продовжує чоловік.
Казімежу Стшельцю 61 рік. Представляючись, він каже про себе: я - поляк, католик, механік, гей. Якщо бути точним, то він єдиний відкритий гей у своїй гміні. Тому коли у травні 2019 року рада гміни затвердила "Заяву щодо впровадження ідеології ЛГБТ у місцевих громадах", тим самим перетворюючи Неджвицю Дужу на "зону, вільну від ЛГБТ", він відчув себе, м'яко кажучи, незатишно.
"Тобто, я тут все своє життя живу, працюю, сплачую податки, які йдуть на розвиток гміни, і тут мені кажуть: жити ти тут, звичайно, можеш, але ти маєш сидіти тихо і не висовуватись. Я на таке не згоден. Так не можна і крапка", - каже він.
"Зони без ЛГБТ"
Якщо ви запитаєте поляків, як і чому саме у Польщі з'явилися "зони, вільні від ЛГБТ", то почуєте кілька версій відповіді на це запитання.
Прихильники чинної влади - консервативної, мало не націоналістичної партії "Право і справедливість", - найімовірніше, згадають, як у лютому 2019 року їхній опонент, ліберальний мер Варшави Рафал Тшасковський підписав декларацію підтримки ЛГБТ-спільноти і заявив, що школи польської столиці дотримуватимуться рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я і додадуть тему про ЛГБТ до програми курсів сексуальної освіти для дітей.
Для багатьох прихильників "Права і справедливості" сама думка про секспросвіту в школах була неприйнятною, годі й казати про те, щоб розповідати дітям про одностатеві стосунки.

Пропустити подкаст і продовжити подкаст

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Тому місцеві ради - переважно на територіях, де підтримка партії влади була особливо сильною, в аграрній та релігійній південно-східній частині Польщі, - почали "давати здачу": ухвалювати заяви та декларації, у яких обурювалися через насильницьке запровадження "ЛГБТ-ідеології" у школах, примус до політкоректності та загрози традиційній сім'ї, що їх несуть з собою нові віяння.
З формальної точки зору ці документи начебто і не накладали жодних санкцій на членів ЛГБТ-спільноти. Однак багато з них сприйняли це як призначення їх громадянами другого сорту. Тому ті території, влада яких затвердила такі декларації, почали називати "зонами, вільними від ЛГБТ".
Назва прижилася, причому не лише у середовищі ЛГБТ й серед правозахисників. Провладна газета Gazeta Polska надрукувала десятки тисяч наліпок з перекресленою веселкою і написом "Зона, вільна від ЛГБТ", і поширювала їх серед своїх читачів по всій Польщі - ці стікери досі можна побачити на вулицях багатьох польських міст і сіл. А у липні 2020 року заступник міністра держактивів Польщі Януш Ковальський заявив, що хотів би, аби вся Польща стала територією, вільною від ЛГБТ-ідеології.

Противники влади, відповідаючи на запитання про походження цих зон, найімовірніше, розкажуть, що концепцію "ЛГБТ-ідеології", яка нібито загрожує кожній польській дитині, влада активно використовувала у своїх передвиборчих кампаніях: у парламентській 2019 року та президентській 2020-го.
"Зони, вільні від ЛГБТ", найактивніше проголошували саме під час президентської кампанії. Це робилося для того, щоби залучити виборців через створення образу ворога. У Польщі взагалі легше заручитися підтримкою на виборах, якщо ти можеш представити свою діяльність як боротьбу проти чогось", - каже Марія Гацек, польська правозахисниця, яка зараз мешкає у Данії.
Прихильники цієї точки зору навіть покажуть вам відеозапис відомого передвиборчого виступу президента Анджея Дуди у червні 2020 року, коли він активно боровся за переобрання. Його спіч у Бжезі, 30-тисячному містечку на південному заході Польщі, привернув увагу світових ЗМІ.

"Нас намагаються переконати, що (ЛГБТ) - це люди, - заявив він під овації натовпу своїх прихильників. - А це просто ідеологія… Не для того покоління моїх батьків сорок років боролося за те, щоб позбутися комуністичної ідеології у школах (…), щоб зараз ми погоджувалися на появу нової ідеології, ще більш руйнівної для людини. Ідеології, яка під виглядом поваги і толерантності приховує глибоку нетолерантність й виключення всіх, хто не бажає їй піддатися".
Ставлення до ЛГБТ-спільноти несподівано стало однією з ключових тем президентської кампанії. А ухвалення резолюцій чи заяв про ставлення до ЛГБТ місцевими органами влади виглядало тоді політичним кроком, який означав підтримку чинного лідера держави.
Але вибори закінчились, а ради гмін, повітів і воєводств (польські аналоги районів і областей) ніби за інерцією продовжували затверджувати такі декларації.
За підрахунками активістів, які вели "Атлас ненависті", що фіксує такі рішення місцевої влади, станом на початок цього року "зони, вільні від ЛГБТ", охопили близько третини території Польщі. Більшість з них розташовані на південному сході країни, у "ядерних" електоральних регіонах партії влади.
"Не спалюють на вогнищах"
"Тут треба розуміти: у "зонах, вільних від ЛГБТ", нас не спалюють на вогнищах", - посміхаючись, каже Хонората Садурська, ЛГБТ-активістка з Любліна.
"Усі ці заяви місцевих органів влади не мають жодного реального впливу на право, тобто вони, наприклад, не впроваджують покарання за гомосексуалізм. Формулювання в них, зазвичай, такі обережні, що причепитися складно. Але вони дають таким людям як ми дуже чіткий меседж: агов, вам тут не раді", - пояснює вона.
Багато активістів у розмовах з ВВС начебто виправдовуються: мовляв, нічого особливо страшного з геями у цих зонах не відбувається. А про погрози й утиски, з якими вони регулярно стикаються, розповідають, як про щось само собою зрозуміле.
"Загалом я почуваюся у безпеці, - каже Казімеж Стшелець. - Але назву свого села під запис не скажу - про всяк випадок".
За його словами, у фейсбуці невідомі "добрі люди" регулярно обіцяють побити, вбити його або спалити його будинок.
"Але я сказав би, що це поодинокі випадки. Так-то гомофобії у нашій гміні немає", - каже він.

Його розповідь загалом типова: схожі історії можна почути практично від кожного гея у цій частині Польщі.
"Нещодавно я просто гуляв парком у своєму містечку. Повз мене проїжджав велосипедом чоловік, який, очевидно, звідкись знав про мою орієнтацію. Він зупинився, вдарив мене ногою, сказав, що спалить мій будинок і вб'є моїх батьків, і просто поїхав далі", - розповідає ВВС 23-річний Хуберт Знайомський зі ще однієї "зони, вільної від ЛГБТ", містечка Ленчна недалеко від Любліна.
На такі речі, як погрози в соцмережах чи регулярні образи на вулицях, юнак уже не звертає уваги: "Коли мене обзивають, я просто не відповідаю: боюся, що через це мене можуть побити, а то й убити".
"Я розумію, що це відбувається не безпосередньо тому, що наша міськрада проголосила "зону, вільну від ЛГБТ". Але я переконаний, що ці напади стають можливими й дедалі частішими саме через риторику нашої влади, зокрема - запровадження цих "зон", - каже він.

"Зрозуміло, нам ніби й гріх скаржитися. Звичайно, не Західна Європа, але, з іншого боку, і не Чечня. Але такими маленькими кроками можна далеко зайти. Сьогодні ми маємо справу з багато у чому символічними "зонами, вільними від ЛГБТ". Завтра влада заборонить згадувати про гомосексуальність у школах. А післязавтра ЛГБТ звинуватять у поширенні якихось хвороб і нам, наприклад, заборонять виходити з дому", - каже ВВС Малгожата Мруз, 23-річна активістка, яка переїхала до Варшави з провінційної Ченстохови.
"Ну і зрозумійте. Це мені 61 рік, і я достатньо сильний психічно, щоб впоратися з хейтом на свою адресу. А уявіть собі молоду людину, яка тільки входить у доросле життя, відкриває свою сексуальність. І ось вона чує від президента своєї країни, що вона - не людина зовсім, а ідеологія. Вона бачить ці "зони". Якщо вона мешкає не у великому місті, а десь на кшталт Неджвиці Дужої, як їй з цим жити?" - питає Казімеж Стшелець.
Він без роздумів називає кілька гучних випадків самогубств підлітків і молодих людей на ґрунті гомофобії, що сталися у польській провінції за останні кілька років: "Домінік з Бежуня, Кацпер з Гурчина, Зузя з Козениць, Міло з-під Познані. Щоб це не повторювалося, потрібно як мінімум прибрати всі ці "зони", потрібно пустити до Польщі свіже повітря".
Війна з зонами
Тому Казімеж Стшелець вирішив боротися - хоча б на рівні Неджвиці Дужої. Спочатку він написав листа до ради гміни: мовляв, ось я, живу тут, вважаю, що рішення про ЛГБТ мене дискримінує, прошу його скасувати.
"Мені відповіли чудовим листом, у якому було написано, що вони мене дуже поважають, і мої погляди теж поважають, нічого проти мене не мають, і що я для них дуже важливий. Але рішення не скасують. Чому - незрозуміло", - розповідає Стшелець.
Потім він зустрівся з керівництвом гміни, і там повторилася та сама історія. Стшельцю розповіли, що ніхто нічого у Неджвиці Дужій проти геїв не має, і рішення гміни спрямоване не проти конкретних людей, а, як виявилося, стало реакцією на образу релігійних почуттів місцевих католиків. Мовляв, так Неджвиця Дужа відповіла на антицерковні гасла та символи, які використовували на ЛГБТ-заходах в інших містах Польщі.

Така відповідь Стшельця не задовольнила, і він почав свою війну за звільнення Неджвиці Дужої від звання "зони, вільної від ЛГБТ".
Він бомбардував листами щодо цього владу своєї гміни, воєводства і місцеву митрополію католицької церкви.
"Взагалі я пишу всюди і розмовляю з усіма, хто хоче мене вислухати. Я навіть папі римському два листи написав про нашу ситуацію, зараз пишу третій. Відповіді, на жаль, не отримав, але принаймні я знаю, що зробив усе, що міг", - розповідає Стшелець.
Паралельно війна з "зонами, вільними від ЛГБТ", точилася й на іншому рівні.
За західними кордонами Польщі історію з цими зонами з самого початку сприймали, м'яко кажучи, неоднозначно.
"Коли люди у Західній Європі дізнаються про існування таких зон, у них це викликає шок. Вони просто не можуть собі уявити, що щось таке може існувати у ХХІ столітті в країні, що входить до складу Євросоюзу", - каже правозахисниця Марія Гацек.
Коли кілька французьких, голландських та німецьких міст призупинили стосунки з польськими містами-побратимами, які проголосили себе "вільними від ЛГБТ", на це мало хто звернув увагу.

Коли президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у вересні 2020 року назвала польські "зони, вільні від ЛГБТ", "територіями, вільними від гуманізму, яким не місце у Євросоюзі", - ця заява теж потонула у хвилі дедалі більшого євроскептицизму Варшави: мовляв, не будуть європейські бюрократи вчити поляків, як їм жити на їхній землі.
Ситуація змінилася, коли мова зайшла про живі гроші.
Гроші проти гомофобії
Перший сигнал польська влада отримала ще влітку 2020 року, коли Європейська комісія вирішила не фінансувати шість проєктів у рамках програми співпраці між містами, у яких брали участь польські гміни, що проголосили себе "зонами, вільними від ЛГБТ".
Втім, тоді втрати постраждалим містам своїм декретом компенсував міністр юстиції Збігнев Зьобро - його називають оплотом консерватизму у польському уряді.
У липні 2021 року Єврокомісія офіційно розпочала розслідування щодо можливого порушення законодавства ЄС польськими місцевими радами, що ухвалювали рішення про такі зони. А на початку вересня п'ять польських воєводств, що проголосили себе "зонами, вільними від ЛГБТ", отримали листи з Брюсселя.

В них вже без натяків йшлося: "Дії вашої регіональної влади, що ухвалила декларації, резолюції чи постанови, які описують ЛГБТ-спільноту як "ідеологію" і проголошують ваші райони недружніми для ЛГБТ, ставлять під сумнів вашу спроможність забезпечити дотримання принципу неприпустимості дискримінації. Цей принцип є передумовою для використання європейських фондів підтримки економічного розвитку".
Іншими словами, вказувала Єврокомісія, якщо "зони, вільні від ЛГБТ", не зникнуть, то місцевій владі, що проголосила їх, не світить отримати кошти з програм регіонального розвитку ЄС сумарним обсягом приблизно 126 млн євро на рік.
Представники уряду в заявах для преси переконували, що цим виплатам нічого не загрожує, і взагалі жодних "зон, вільних від ЛГБТ", у Польщі не існує. Міністр юстиції Збігнев Зьобро звинуватив Брюссель в економічному шантажі польських регіонів.
Але водночас заступник міністра регіональної політики Вальдемар Буда написав на місця листа про ці зони.
"Звертаюся до місцевих органів влади, законодавчі органи яких затвердили подібні документи, з проханням про аналіз та перевірку змісту їхніх положень, які... могли б потенційно стати предметом неправильної інтерпретації", - йшлося у цьому листі.
Після того, як центральна влада "дала добро" на скасування "зон", сеймики (ради) чотирьох воєводств скасували свої рішення, спрямовані проти ЛГБТ-спільноти.

27 вересня це рішення скасував сеймик Люблінського воєводства.
"Звичайно, я радий цьому. І я вважаю, що це заслуга не лише Євросоюзу, а й усієї спільноти "райдужних активістів", які писали про наші проблеми до Брюсселя, показували, як це все виглядає з нашої перспективи", - каже Казімеж Стшелець.
Приклад чотирьох воєводств наслідував десяток рад нижчого рівня. Але не рада Неджвиці Дужої.
Недалеко від її центру вирує робота: вже зовсім скоро тут з'явиться великий дитячий майданчик. На інформаційному щиті біля будівництва вказано, що майданчик споруджують за кошти Євросоюзу. Які, цілком імовірно, закінчаться, якщо місцеві депутати не скасують своє рішення про "зону, вільну від ЛГБТ".
"Та тут куди оком не кинь - скрізь гроші ЄС, - обурюється Стшелець. - Дороги, освітлення, водогін, культурний центр. Я, до речі, до культурного центру писав: попереджав їх, що вони від урізання європейських коштів постраждають найбільше, адже витрати на культуру завжди першими скорочують".

Отримати офіційний коментар від влади гміни Неджвиця Дужа щодо причин та можливих наслідків ухваленої тут "Заяви про запровадження ідеології ЛГБТ у місцевих громадах" виявилось нетривіальним завданням. Місцеві посадовці відмовилися розмовляти на цю тему з журналістами ВВС.
"Є рішення не давати жодних коментарів щодо цього. Це все, що я можу вам сказати", - заявив у телефонній розмові заступник війта (керівника) гміни Неджвиця Дужа Лукаш Чарномський і поклав слухавку.
"Гомофобус" не приїхав
Однак представники люблінської ЛГБТ-спільноти мали всі підстави для тріумфу: їхнє воєводство втратило звання "зони, вільної від ЛГБТ", а мер міста всупереч побоюванням вирішив не забороняти проведення на його вулицях маршу рівності.
У консервативному Любліні цей марш мав відбутися втретє. Два попередні супроводжувалися сутичками з ультраправими активістами. Позаторік (2020-го марш вирішили не проводити через карантинні обмеження) поліція затримала біля ЛГБТ-демонстрації подружжя: у рюкзаку 26-річного монтера знайшли саморобний вибуховий пристрій. Його разом з 20-річною дружиною засудили до одного року позбавлення волі.
"Я боявся, що щось подібне станеться і цього разу. У день маршу прокинувся о п'ятій ранку і відразу помолився за те, щоб все пройшло спокійно, і ніхто не постраждав", - каже Казімеж Стшелець.

Чи то молитва Стшельця була почута, чи то зі своєю роботою впоралися кілька сотень поліцейських у повному спорядженні та з водометом на чолі колони, і це якщо не рахувати десятки працівників у цивільному, що супроводжували учасників маршу, - але марш справді пройшов без ексцесів.
Півсотні учасників публічної молитви "за моральне оновлення польського народу та проти содомського активізму", що відбулася одночасно з маршем рівності на центральній площі Любліна, - прийшли на неї переважно люди похилого віку, - вирішили не йти на фізичне зближення зі своїми опонентами.
Хлопець з гучномовцем, що йшов поруч з колоною і проголошував: "Покайтеся, мешканці Содома і Гоморри! На вас чекає геєна вогненна! Бог створив Адама і Єву, а не Адама і Степана!" - викликав в учасників маршу смішки, а приблизно посеред маршруту і він кудись зник.

Інша річ, що всю дорогу колону супроводжували два десятки юнаків розбишацького вигляду, деякі з яких не приховували атрибутику місцевого футбольного клубу "Мотор" - польські футбольні фанати часто мають ультраправі політичні погляди і використовують на матчах гомофобські кричалки.
"Ми тут Польщу захищаємо", - каже один з юнаків журналістам.
"Від чого?" - дивуються ті.
"Від такого б***ства (неподобства). Ну, де це бачено, щоб пацан у бабу переодягався, подивіться тільки", - сміється його колега, вказуючи на учасників маршу, що йдуть поруч.
"Ми тут представляємо польські цінності, за які наші предки воювали", - серйозніше каже ще один небайдужий юнак.
Спроби фанатів вклинитися у колону маршу жорстко, але коректно припиняли поліцейські: їхня концентрація біля цих молодиків була максимальною.
"Та за яким правом ви мене не пускаєте? Ми маємо таке ж право ходити містом, як і ці", - обурювалися вони.
Поліцейські у відповідь лише закликали молодих людей не матюкатися в громадському місці.

Учасники маршу очікували побачити на ньому "гомофобус" - так активісти називають фургон з прикріпленими до нього динаміками, який їздить польськими містами і транслює гомофобські промови: напередодні цей транспортний засіб помітили на центральній площі Любліна. Але поліція перекрила прилеглі до маршруту маршу вулиці, і потрапити туди "гомофобус" не мав шансів.
А учасники маршу рівності тим часом махали руками людям, що спостерігали за їхньою ходою зі своїх вікон і балконів - деякі зневажливо морщачись, інші розмахуючи райдужними прапорцями, - і закликали їх приєднуватись до маршу.
"Любов! Рівність! Прийняття!" - скандували вони.
А коли марш дійшов до кінцевої точки маршруту - галереї "Лабіринт", де на вечір була запланована масштабна вечірка, півтори тисячі учасників ходи, сміючись, закричали: "Кожен може бути принцесою!"
"Це місто - наше"
"Цей марш - це щось неймовірне. Ми пройшли через усе місто, і ніхто до нас не чіплявся. Люди, гадаю, якщо не прийняли нас, то принаймні не вважають нас ворогами! І це - революція, яку ми зробили! Це місто - наше, і ця країна теж стане нашою", - не приховував свого захоплення Казімеж Стшелець, коли разом з колоною підходив до фінішної точки маршу.
"Я розумію, що це не повна перемога, попереду ще довга дорога, якою нас ще не раз скривдять, нам ще не раз доведеться поборотися. Але такі марші, як сьогодні, показують, що світло в кінці тунелю дедалі ближче, і до повної перемоги нам залишилося зовсім небагато", - вів він далі.
Втім, за межами галасливої і веселої галереї "Лабіринт", де цього вечора панувала радикальна толерантність - ходили на височенних підборах бородаті дреґ-королеви, цілувалися вбрані у карнавальні костюми дівчата та рікою лилося пиво, на учасників маршу чекала інша Польща.

Польща, понад половина мешканців якої, згідно з соцопитуваннями, визнають, що члени спільноти ЛГБТ мають у їхній країні менше прав, ніж гетеросексуальні люди. Польща, в парламенті якої розглядають законопроєкт "Стоп ЛГБТ", що забороняє пропаганду будь-яких сексуальних орієнтацій, крім гетеросексуальної, й де факто ставить поза законом марші рівності. Польща, в якій один з найвпливовіших єпископів надмогутньої католицької церкви називає ЛГБТ-спільноту "райдужною заразою". Польща, яку правозахисники відверто називають найгомофобнішою країною Євросоюзу.
"Я хочу вірити в те, що цей раптовий правий поворот Польщі, криза у сфері прав людини - це частина прогресу. Адже те саме було у Великій Британії: за 15 років після першого гей-прайду в Лондоні уряд Маргарет Тетчер ухвалив гомофобні закони, Британія була змушена пережити це, щоб зараз мати легальні ЛГБТ-шлюби", - каже ЛГБТ-активістка Малгожата Мруз.
"Я хочу на це дивитися саме так. Сподіваюся, що я маю рацію. Гірше, якщо ні. Але якби я не вірила в те, що ми рухаємося у правильному напрямку, то мені треба було б звідси емігрувати. А я не хочу. Польща - це моя країна, і я не хочу звідси їхати, тому що саме цього хочуть гомофоби - щоб ми просто зникли, щоб нас тут не було. Тож боротьба триває", - усміхається вона.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.