Переворот у Судані: військові скинули дружнього до Росії президента аль-Башира
Президент Омар аль-Башир керував Суданом з червня 1989 року. Міжнародний кримінальний суд у 2009 році видав ордер на його арешт за звинуваченнями в геноцидіУ Судані військові усунули від влади 75-річного президента Омара аль-Башира, який керував країною майже 30 років. Цьому передували кілька місяців масових протестів та звернення демонстрантів до армії з проханням перейти на їхній бік.
Міністр оборони Авад ібн Ауф оголосив у зверненні до народу по телебаченню, що військові беруть владу і встановлюють дворічний перехідний період правління військової ради.
"На перехідний період у два роки збройні сили приймають владу разом з представниками народу, щоб прокласти шлях для нації", - наголосив Авад ібн Ауф.
"Тривалий час ми були свідками того, що відбувається в державі, свідками корупції... як бідні стають біднішими, а багаті - ще багатшими і немає однакових шансів для людей", - додав він.
Міністр оборони пообіцяв, що президент аль-Башир буде заарештований і перебуватиме "в безпечному місці". Водночас, досі нічого не відомо про його місце перебування, тому поширюються чутки про втечу аль-Башира до Саудівської Аравії.
В ніч з 10 на 11 квітня в Судані було перервано мовлення телебачення, на радіо програми замінили військовими маршами. Військові зайняли ключові дороги та мости в столиці країни Хартум.
В країні поповзли чутки про арешт аль-Башира та військовий переворот.
Як повідомили свідки агентствам Reuters та AFP, демонстранти увірвалися в штаб-квартири спецслужб в містах Касала та Порт-Судан і нищать майно всередині.
"Усі щасливі"
Демонстрант Ясір Хохле поспілкувався з ВВС під час маршу до штабу армії в Хартумі.
"Я бачу, що всі люди, всі люди у Судані щасливі від кінця цього диктатора, - сказав він. - Таке відчуття, що весь Хартум тут. Люди щасливі, вони святкують, вони плачуть, уряд скинуто, уряд скинуто!".
Саудівський телеканал Al Arabiya TV повідомив з посиланням на власні джерела, що всі політичні в'язні звільнені.
Згідно з джерелами AFP та Reuters, військові проводять обшуки в штаб-квартирі Ісламського руху, який входить до правлячої партії "Національний конгрес". Кілька провідних чиновників арештовані.
Армія підтримала демонстрантів після кількох місяців протестівДемонстрантка Хіба Алі у розмові з ВВС відзначає, що поліція та агенти спецслужб зараз просто зникли з вулиць Хартума.
"Те, що ми можемо побачити зараз, - це сили швидкого реагування та військові офіцери, які пересуваються по вулицях і захищають приміщення армійського штабу, а також захищають демонстрантів, як вони робили протягом останніх чотирьох днів протестів. Я не бачу жодних ознак наявності поліцейських в блакитній формі або народних сил, якими командує служба національної розвідки та безпеки", - зазначила вона.
Як розвивалася ситуація
Протести проти президента аль-Башира тривали кілька місяців.
У грудні 2018 року уряд Судану спробував запобігти економічному краху, викликаному роками американських санкцій та втратою доходів від продажу нафти.
Були запроваджені заходи економії та відбулася різка девальвація валюти.
Скасування субсидій на паливо та хліб викликало демонстрації через падіння рівня життя, гнів швидко поширився на столицю Хартум.
Спочатку вимоги були економічними, але швидко демонстранти почали вимагати відставки Омара аль-Башира, який керує вже 30 років.
На вулиці вийшли представники всіх верств суспільства. Ключовим організатором стала профспілка Суданська професійна асоціація, до складу якої входять юристи, лікарі та працівники освіти.
Кількість жінок серед учасників протестів сягає 70%.
Алаа Салах (крайня праворуч), яку демонстранти назвали "нубійською королевою", стала символом протестів, після того як годинами співала пісні проти президента аль-БашираПопри неодноразові придушення та заборону, протести продовжуються.
За даними Human Rights Watch, понад 50 людей загинули від грудня. Уряд стверджує, що загиблих лише 38.
У лютому Омар аль-Башир запровадив надзвичайний стан. Він також звільнив деяких чиновників.
Остання хвиля протестів почалася у суботу 6 квітня. Тисячі демонстрантів зібралися біля штабу армії, міністерства оборони та президентського палацу. Вони закликали армію відмовитися від підтримки президента та сприяти формуванню перехідного уряду.
Акції проходили мирно у формі сидячого страйку, але періодично спецслужби намагалися розігнати натовп.
Агенти Національної служби розвідки та безпеки (NISS), за словами демонстрантів, використовували проти них сльозогінний газ та вогнепальну зброю.
Військові натомість намагалися запобігти використанню спецслужбами зброї проти демонстрантів.
Демонстранти почали святкувати перемогу ще 10 квітня, коли з'явилися чутки про арешт президентаУ понеділок в соцмережах з'явилося відео, як військові відстрілюються від когось, затуливши собою демонстрантів. Демонстранти повідомили, що солдати відреагували на стрільбу агентів NISS, інші очевидці стверджують, що агентів спецслужб намагалися відігнати від натовпу попереджувальними пострілами.
Чим відомий аль-Башир?
Як реагує Росія
Президент Омар аль-Башир був одним з дружніх до Росії лідерів у регіоні. У листопаді 2017 року під час зустрічі з Володимиром Путіним в Сочі Омар аль-Башир заявив: "Ми можемо сказати, що Судан може бути ключем Росії до Африки".
У 2018 році дехто з демонстрантів та ЗМІ звинуватив російські приватні військові компанії в наданні допомоги та консультацій суданським силам безпеки.
У минулому році Російська служба Бі-бі-сі під час розслідування отримала інформацію від джерела зі зв'язками у сфері оборони, що деякі найманці дійсно були в Судані.
В коментарі Интерфакс 11 квітня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія розглядає події як внутрішню справу Судану і сподівається, що "в найближчому майбутньому ситуація повернеться у конституційне русло".
"Незалежно від результату, російсько-суданські відносини будуть незмінними у зовнішній політиці Судану", - додав він.
Не відомо, чи змінить нова влада зовнішньополітичний курс країни.
Звинувачення проти аль-Башира
Правозахисники повідомили про понад 50 загиблих під час протестів з грудняУ 2003 році на заході Судану в регіоні Дарфур, багатому на нафту, почалося повстання. Повстанці, переважно мусульмани з негроїдних народів, звинуватили уряд в дискримінації.
Проти повстанців в регіоні почали діяти добровільні загони суданців-арабів Джанджавід. Сотні тисяч мешканців регіону стали біженцями або переміщеними особами.
У 2009 році Міжнародний кримінальний суд звинуватив Омара аль-Башира в злочинах у цьому регіоні. Йому було висунуто обвинувачення по пятьох пунктах щодо злочинів проти людства, двох пунктах військових злочинів і трьох пунктах щодо геноциду.
Звинувачення у геноциді:
Злочини проти людства:
Військові злочини
Історія Судану в переворотах
Збройні сили Судану відіграють провідну роль у політиці країни після здобуття незалежності в 1956 році. Армію неодноразово критикували за те, що вона використовує народне невдоволення владою, а потім створюють недемократичні репресивні режими.
У 1958 році, лише через два роки після здобуття незалежності, начальник Генерального штабу генерал-майор Ібрагім Аббуд захопив владу в безкровному перевороті.
Народне повстання змусило військових відмовитися від влади в 1964 році.
Потім військові повернулися до влади після перевороту у 1969 році на чолі з генералом Джафаром Німейрі. Він правив 16 років і за цей час відбулося кілька спроб військових усунути його та повстань. За правління Німейрі, 1983 року країну було оголошено ісламською республікою та запроваджено закони шаріату.
У 1985 році генерал-лейтенант Сівар ад-Дагаб на чолі групи офіцерів, невдоволених посиленням ісламських радикалів, скинув Німейрі, коли той перебував за кордоном.
Сівар ад-Дагаб пішов з влади через рік після проведення виборів, передавши владу обраному уряду аль-Садика аль-Махді.
На цьому фото Омар аль-Башир у перші дні перебування при владі в 1989 році. За його правління країна розділилася на дві частини - Південний Судан став незалежним у 2011 роціАле через три роки, у червні 1989 року, ісламістські військові офіцери на чолі з бригадним генералом Омаром аль-Баширом скинули уряд Аль-Махді.
Відтоді аль-Баширу вдавалося утримувати владу майже 30 років. За його правління внаслідок довгої громадянської війни країна розділилася на дві частини - власне Судан та Південний Судан, який став незалежним 2011 року.
Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.