Мітинг за відставку та кримінальне покарання Себастьяна Курца. Відень, 7 жовтня 2021 рокуКорупційний землетрус: як в Австрії звільнили прем'єра та що чекає на країну
"Зараз нам потрібна стабільність. Щоб вийти з глухого кута, я хочу звільнити крісло, щоб запобігти хаосу. Моя країна для мене важливіша за мене самого", – із цими словами ввечері 9 жовтня австрійський канцлер Себастьян Курц оголосив про свою відставку.
Це вже друга його відставка з провідної позиції в кабінеті.
Перша трапилася в травні 2019 року внаслідок першого в історії Австрії вдалого вотуму недовіри федеральному канцлеру, викликаного наслідками так званого "скандалу з Ібіцою".
При цьому Себастьян Курц не лише не залишає політику, але й зберігає свій вплив. Він залишає за собою лідерство в Австрійській народній партії (АНП), внаслідок чого з’являються підозри, що він стане "тіньовим канцлером", залишивши за собою вплив на урядові рішення.
Втім, чи вдасться Курцу повторити свій "камбек" та втрете повернутися на канцлерську посаду? Чи за порушеннями неодмінно має йти покарання?
І чи матимуть ці зміни вплив на курс Відня щодо України та РФ?
"Курц тепер може "випорожнюватися" грошима"
Перші ознаки того, що крісло під австрійським канцлером може захитатися, з’явилися ще наприкінці березня цього року.
Тоді австрійська антикорупційна прокуратура, а за нею й ЗМІ встановили, що Курц в бутність міністром закордонних справ в 2016 році намагався отримати підвищення фінансування для свого відомства, посилаючись нібито на наслідки міграційної кризи (в Австрії МЗС опікується також питаннями інтеграції біженців та мігрантів у суспільство).
При цьому робив він це в обхід передбаченої законом процедури, домовляючись про додаткові кошти з генеральним секретарем Мінфіну.
Тоді вдалося провести підвищення бюджету МЗС на 30%.
Сам же відповідальний чиновник і добрий знайомий Курца на ім’я Томас Шмід прокоментував цей крок у чаті з впливовим "народником" і пізнішим головою відомства канцлера в першому уряді Курца (2017-2019) Гернотом Блюмелем у дещо своєрідний спосіб, вказавши, що "Курц тепер може "випорожнюватися" грошима".
Самому ж Курцу в телефонному листуванні Шмід натякнув, що за додаткові фінанси "він щось йому винен".
Відшкодування з боку теперішнього ексканцлера фінансист дочекався в 2019 році, ставши гендиректором холдингу ÖBAG, який управляє державними пакетами акцій низки компаній, таких як Австрійська пошта, нафтогазовий концерн OMV чи Telekom Austria, на загальну суму понад 20 млрд євро.
Зрештою, саме з телефону Шміда австрійська антикорупційна прокуратура й отримала доступ до скандальних чатів.
Тоді ж зі змісту чатів представників АНП, котрі потрапили до преси, стало зрозуміло, що ця фінансова операція спрямована на те, щоб укріпити позиції Курца.
Втім, навесні, попри розгортання скандалу, канцлерові вдалося відвести від себе підозри. До того ж третя хвиля пандемії коронавірусу навряд чи була добрим часом для урядової кризи та зміни кабінету.
Нині ж антикорупційна прокуратура висунула проти Курца більш суттєві звинувачення: підкуп, отримання хабарів та надання неправдивих свідчень.
В результаті розслідувань виявилося, що, будучи головою МЗС, Курц вже почав працювати на формування власного іміджу й готуватися до більш амбітних кроків.
Для цього він потребував прихильної суспільної думки. Рішення було знайдено – під вивіскою авторитетного тижневика Österreich в публічний обіг були заведені підроблені соціологічні опитування.
До того ж, як встановила прокуратура, фінансувалися "дослідження" з коштів австрійського Мінфіну.
При цьому в руках Курца як урядовця були важелі для того, щоб розповсюдити ці підробки в не менш відомих газетах і журналах, зокрема і в найбільшій Kronen Zeitung.
Це виявилося вдалим маркетинговим ходом, який додав Курцу та його АНП балів у змаганні з Партією свободи на виборах 2017 року.
"Зелений" ультиматум
Скандал вдарив не лише по особі Курца, його найближчому оточенню чи Народній партії, але й по австрійському політикуму в цілому.
Адже дискредитованою виявилася сама ідея виборів як змагання програм, ідеологічних підходів та візій. Виявилося, що достатньо створити ілюзію позитивної суспільної думки про кандидата й, спираючись на це, вибудувати йому певний імідж.
Як показав зміст листування, за личиною модернізатора, близького до звичайних людей, ховалися корупція, непрозорий розподіл посад та маніпулювання даними.
На це, зокрема, звернув увагу президент Александр ван дер Беллен, який перепросив австрійців за дії політиків і заявив, що очікував від них більшої ретельності у веденні справ та вищого рівня політичної культури.
Втім, одразу після обшуків Курц, а за ним і вся АНП "зайшли в глуху оборону".
Ввечері 6 жовтня під час короткої заяви для преси канцлер дав зрозуміти, що звинувачення є сфабрикованими, а відтак він не збирається у відставку. Те саме повторювали й провідні члени Народної партії.
Втім, вже 7 жовтня ситуація почала змінюватися не на користь Курца.
По-перше, про нього почали грати його партнери по коаліції – австрійські "Зелені", які опинилися у двозначній ситуації.
З одного боку, вони були зацікавлені зберегти посади в уряді. З іншого ж було зрозуміло, що співпраця з Курцом обернеться втратою виборчих симпатій.
Тож і не дивно, що віцеканцлер від цієї політичної сили Вернер Коглер оголосив Курца "непридатним до ведення справ та займаної посади".
Зрештою АНП отримала чітку вимогу – або вона замінить канцлера, або вже 12 жовтня "Зелені" разом з трьома опозиційними політсилами проголосують за вотум недовіри.
Більше того, вже минулого четверга у медіа з’явилися повідомлення про те, що "Зелені" неформально консультуються з опозицією як стосовно вотуму, так і щодо потенційного чотирипартійного тимчасового уряду. Останній мав би включати есдеків, "Зелених", лібералів з партії NEOS та правопопулістську Партію свободи.
На чолі такого альянсу мала б стати лідерка соціал-демократів Памела Ренді-Вагнер, завданням котрої було б урядування до чергових дочасних виборів.
По-друге, в четвер і п’ятницю свої позиції почали формувати й місцеві та регіональні організації АНП.
І вони виявилися не надто сприятливими для Себастьяна Курца, адже йому дали зрозуміти, що партія не пробачить йому другого поспіль вотуму недовіри.
Як потім визнав сам ексканцлер, консультації з главами земельних урядів стали одним із вирішальних чинників, які спонукали його до відставки. До того ж тиск на канцлера підсилювали акції протесту та скандальна хвиля у ЗМІ.
Операція "Наступник"
Тож і не дивно, що ввечері 9 жовтня Себастьян Курц, все ж оголосив про свою відставку.
Водночас, попри полишення головного урядового крісла, він поки що не збирається відмовлятися від лідерства в партії. Ба більше, він обійме впливову посаду голови фракції АНП в австрійському парламенті – Національній раді. Ця посада, до слова, дасть йому змогу навіть брати участь у засіданнях уряду.
Більше того, цю відставку, знову ж таки, можна "вигідно продати" громадській думці, показавши, що 35-річний політик не тримається за посаду й поводиться як зрілий держаний діяч.
Щонайменше це дозволить неформально відступити на "другий план" й таким чином дещо прикритися від подальшої критики.
Проте навіть відставка Курца з посади канцлера й перехід на роботу до фракції – це далеко не кінець історії.
Адже розслідування антикорупційної прокуратури триватиме щонайменше до початку наступного року.
Сам ексканцлер вже заявив, що не перешкоджатиме процесуальним діям і подасть заяву про зняття депутатської недоторканості. Тож не виключено, що рано чи пізно слідство встановить нові факти, які впливатимуть як на подальшу роботу коаліції, так і на "рукоподаваність" самого Курца.
З іншого ж боку, безперечним фактом лишається те, що завдяки маневрові Курца поки що вдалося уникнути дострокових парламентських виборів. На тлі корупційних скандалів й відсутності медійного кандидата, спроможного замінити Курца, їхній результат для Народної партії був би надто непередбачуваним.
Практично одночасно з відставкою Курца стало відомо і про його наступника. На посаді голови уряду його змінив голова МЗС Александр Шалленберг.
Для Народної партії Шалленберга складно назвати "стовідсотково своєю людиною". Адже він вступив до цієї політичної сили, вже працюючи в уряді під керівництвом Курца.
Втім, цілком чужим він теж не є – ще в 2017 році Шалленберг представляв АНП під час коаліційних переговорів з Партією свободи, ведучи консультації з питань зовнішньої політики та євроінтеграції.
Крім того, Шалленберг, який досі не мав політичних амбіцій, є зручною фігурою для Курца на випадок, якщо політична кар’єра дозволить йому повернутися на перший план.
* * * * *
Що ці зміни означають для України?
З першого погляду, істотних змін очікувати не варто.
Відень однозначно збереже курс на підтримку України в питаннях мирного врегулювання на Сході чи протидії окупації Криму.
Одночасно австрійська сторона діятиме, виходячи зі своїх економічних інтересів, зокрема і в деяких суперечливих для українського спостерігача темах, як участь бізнесу в будівництві "Північного потоку-2" чи у будівельних проєктах в окупованому Криму.
Щоправда, на посаді голови МЗС Шалленберг відзначився досить гострими заявами на адресу РФ. Достатньо згадати нещодавній візит до Відня голови МЗС РФ Сергєя Лаврова, який почув від австрійського колеги несподівано гострі та неоднозначні заяви про підтримку територіальної цілісності України.
Це дає надію, що зовнішня політика Австрії за нового канцлера буде хоч трохи, але більш віддана принципам і менш схильна до компромісів із РФ.
Автор: Віктор Савінок,
політолог, з Берліна (Німеччина)