Індекси, таблиці та діаграми: неочевидні наслідки друкарської революції
Цікавий день тим, що 14 квітня 2000 року відкрилася, як пишуть, “ретроспективна” виставка у Музеї Йоганна Ґутенберґа у Майнці. У зв’язку з цим сьогодні, 14 квітня 2021 Ґуґл присвятив йому дудл, а Читомо та інші видання присвятили цьому дописи.
Матриця набірного шрифту, який можна розбирати і використовувати знову. Зображення: ActuaLitté, CC BY-SA 2.0У принципі зрозуміло, чому приписали визначну дату до виставки наших часів — бо ми не маємо точної дати народження Йоганна Ґутенберґа, навіть рік народження не дуже знаємо, але цій людині варто присвятити більше часу. І тому тут не огляд книги, а огляд тих невеликих статей, про розвиток друкарства та про життя Ґутенберга, які вийшли сьогодні. Я їх не буду повторювати, тому рекомендую прочитати коротенький “Google присвятив дудл Йоганну Ґутенберґу” від Читомо перед тим, як читати далі.
Також варто додати, що Йоганн Ґутенберґ не був най-найпершим винахідником друкарства. Історія друку містить багато тисячоліть, навіть історія набірного рухливого шрифту має майже тисячоліття, і сягає порцелянової системи Бі Шена, адже друкарство в давньому Китаї є одним з так званих чотирьох великих китайських винаходів. Йоганн Ґутенберг не був першим в світі, хто зробив окремі розбірні металеві літери, замість суцільного дерев’яного різьбленого блоку. Натомість він винайшов легший спосіб їх отримання за допомогою так званих пунсонів та матриць, додав легкий спосіб лиття цих літер зі сплаву свинцю і загалом вдосконалив процес друкарства. Тому коректніше його називати не першим винахідником друкарського верстату, а людиною, яка вдосконалила цей верстат і ввела його в широкий ужиток в Європі. Проте від цього його внесок не стає меншим, бо як у хвилі по воді відголос триває і досі.
Загалом мені здається, що згадуючи сьогодні друкарство, якось Ґуґл та компанія не змогли передати той колосальний вплив на світ, який дало використання друкарського верстату Ґутенберґа. Це призвело до справжньої революції у друкарстві, без якої важко собі уявити історію такою, як вона відбулася. Почнемо з масового збільшення не тільки кількості книжок, а навіть кількості авторів цих книжок. Ренесанс вже йшов певний час, але віднайдення позабутих в середні віки давньогрецьких класиків було дуже дорогим, одну книгу видати було офігеть як дорого. Друкарський верстат пришвидшив цей процес дуже сильно, і здешевів його, і тепер не лише най-найзаможніші люди або цілі християнські монастирі мали змогу володіти, читати та видавати книги, але й інші люди теж. Так світ познайомився не лише з новими авторами, а й з позабутими філософами античності.
Реконструкція Ґутенберґа з книги Printing and writing materials : their evolution (1904)
Про вплив на розвиток Реформації не буду писати, його здається всі вже до дір собі в голови забили: як лютеранство (і контр-Реформація) друкували свої тексти. Скажу лише, що це варто добре уявити: не лише Біблія своєю рідною, зрозумілою мовою (шкандаль то який!) а й так би мовити політична агітація. Тобто не лише Реформація церкви, а і політичний активізм має коріння в друкарському верстаті!
Але от цікаво мені написати про наступне. Не одразу очевидно, що однакові книги з однаковою кількістю сторінок і однаковим вмістом сторінок, дають можливість створити індекси цих книг та однакові таблички! А це важливо! І тут вже Миколай Коперник може читати друге видання Альфонсових таблиць чи Theoricae Novae Planetarum фон Пурбаха, і звіряти свої спостереження з тими таблицями, які він бачить в книгах. Також замисліться на секундочку про важливість змісту та індексації, що знаходиться на якій сторінці.
1543, Нюрнберзька друкарня, перше видання Миколая Коперника “Про обертання небесних сфер”А до друкарського верстата таблиць було дуже і дуже мало. Ілюстрацій було мало. З’явилися діаграми, які можна друкувати великими копіями. І з них вчитися!
Також цікавий аспект, оскільки з’являється багато копій книжок від одного автора, раптово стає важливим збереження самого авторства. Тобто книги розмножуються не переписуванням, з помилками, іноді свідомими, іноді ні, а так би мовити клонуванням — їх одразу випускається велика кількість однакових копій. Це призводить до розвитку авторського права з одного боку, але з іншого — сильно сприяє розвитку комунікації між людьми, і якщо далі йти, комунікації між вченими: багато студентів знають думки такого-то академіка, читаючи його друковані роботи, і коли вже роблять власні спостереження, можуть відповідати з критикою чи коментарями, але — що важливо — не в персональному листуванні, а так, що й інші студенти це теж читають! Наприклад, якщо ми вже згадували Коперника, то викладач Краківського університету, чиї лекції відвідував Коперник, Альберт Брудзевський видав Commentum planetarium in theoricas Georgii Purbachii, коментарі до згаданої Theoricae Novae Planetarum та до Птолемейської геоцентричної системи — добрий приклад раннього обговорення гіпотез зі спостережень за рухом планет, хай самі гіпотези не пройшли випробовування часом. Але з самої дискусії народжується наука як ми її знаємо сьогодні. Тобто без винайдення друкарського верстату не вийшов би не тільки спір Ньютона та Ляйбніца, а й багато інших. І не лише суперечок, а й співпраць. Бо важко співпрацювати по роботі з тими, про чиї праці ви навіть не знаєте.
Елізабет Айзенштайн пише про додаток “Tabula” до Great Boke of Statutes 1530-1533: 46 сторінок хронологічного покажчика глав статутів з 1327-1523. І додає
“[Джон Растел] не просто надавав зміст; він також запропонував систематичний огляд парламентської історії — перший, що бачили багато читачів.”
Уявіть собі, огляди, каталоги, колекції інформації … це все з’являється лише після широкого використання друкарського верстату.
Айзенштайн також підкреслює:
Цей вид дивовижних нововведень, хоча і заслуговує на пильне вивчення, не повинен відвертати увагу від набагато менш помітних, але більш повсякденних змін. Розповсюдження регулярно пронумерованих сторінок, розділових знаків, розривів розділів, заголовків, предметних покажчиків — це все змінило мислення всіх читачів, яка б не була їх професія чи справа.
Важко з нею не погодитися
Але загалом мені, з цифровими проіндексованими науковими статтями і референс-менеджерами на кшталт Zotero чи Mendeley, важко взагалі уявити, як було працювати в науковій літературі в середині XX ст., коли копії наукових робіт були паперові й їх не можна було знайти в інтернеті. Але бібліотеки з їхніми каталогами того, що й де можна знайти — це саме по собі велике нововведення, якому менше пів тисячі років! Ці всі штуки цікаво але і дуже важко уявити) сиджу, уявляю)) вирішила поділитися з вами цим лонгрідом))))
Джерела:
- Eisenstein, Elizabeth L. (2012). The Printing Revolution in Early Modern Europe. Canto Classics (вид. 2). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-63275-2. — дуже рекомендовано!
- The Printing Revolution | Western Civilization. courses.lumenlearning.com
- Roos, Dave. 7 Ways the Printing Press Changed the World. HISTORY
- Copernicus: a new vision of the universe. (1973) The UNESCO Courier
- Malpangotto, Michela. (2012) “The Early Manuscripts of Georg von Peuerbach’s Theoricae Novae Planetarum: Presentation, Description and Elaboration of a Book”, Revue d’histoire des sciences, vol. volume 65, no. 2, pp. 339-380
- Barker, Peter (2013). Albert of Brudzewo’s Little Commentary on George Peurbach’s ‘Theoricae Novae Planetarum’. Journal for the History of Astronomy (en) 44 (2). с. 125–148. ISSN 0021-8286. doi:10.1177/002182861304400201
- Georg von Peuerbach | Austrian mathematician. Encyclopedia Britannica
- The medieval background to Copernicus. Vistas in Astronomy (1975) 17. с. 3–25. ISSN 0083-6656. doi:10.1016/0083-6656(75)90044-6
Зображення запису: Willi Heidelbach, CC BY-SA 3.0
Ще почитати:
Перші Народні читання в «Народній аудиторії»: 120 років потомуSexs, drugs & ембріологія від Олдоса Гакслі