Найвищий суд ООН уперше визнав державу винною в геноциді
Міжнародний суд ООН уперше в історії визнав державу — М'янму — винною в геноциді проти народності рохінджа, ухваливши рішення дев'ятьма голосами проти шести у листопаді 2026 року. Суд встановив, що військові чинили невибіркової масові вбивства, сексуальне насильство та змушували сотні тисяч людей втікати з країни, відхиливши аргументи М'янми про проведення антитерористичних операцій. • МС ООН зобов'язав М'янму виплатити компенсації, забезпечити безпечне повернення рохінджа та їхню захист від дискримінації, хоча виконання рішення малоймовірне через опір військової влади. • Цей прецедент впливає на інші справи, зокрема позов Південної Африки проти Ізраїлю, який також розглядається судом.
Фото: aa.com.trМ’янма вчинила геноцид проти народності рохінджа, яка тривалий час зазнавала переслідувань у країні. Такого висновку в четвер дійшов Міжнародний суд ООН, пише CNN. Це безпрецедентне рішення, на яке постраждалі від звірств чекали майже десять років.
Це рішення стало першим випадком за 80-річну історію Міжнародного суду ООН (МС ООН), також відомого як Всесвітній суд, коли державу визнали відповідальною за геноцид. Наслідки цього вердикту виходитимуть далеко за межі М’янми.
Суд ухвалив рішення дев’ятьма голосами проти шести.
Реклама
Рішення МС ООН є остаточними та обов’язковими до виконання, однак суд, який розглядає суперечки між державами, не має повноважень примусово забезпечувати їх виконання. Водночас його постанови передаються до Ради Безпеки ООН, яка може вирішити реалізувати рішення суду шляхом ухвалення резолюції.
У 2016–2017 роках військові М’янми, де переважає буддистське населення, атакували села й міста, в яких жили рохінджа. Вони грабували та спалювали оселі, вбивали мешканців і виганяли сотні тисяч людей із країни.
Позов проти М’янми у 2019 році подала Гамбія – країна, розташована за тисячі кілометрів від місця, де відбувалися вбивства. Це стало першим таким випадком у світі. Раніше США та Канада вже заявляли, що ці звірства були геноцидом.
Після семи років вивчення доказів і заслуховування свідчень суд дійшов висновку, що масштаби та характер звірств М’янми «свідчать про намір знищити значну частину групи», заявив головуючий суддя Івасава Юдзі під час майже тригодинного оголошення рішення.
Суд встановив, що військові «вдавалися до невибіркових убивств». Особливу увагу він приділив «масштабним актам сексуального насильства та надзвичайно жорстоким діям щодо дітей», а також нападам сил безпеки на «рохінджа, які масово намагалися втекти до Бангладешу».
М’янма заперечувала, що так звані «операції з зачистки» мали на меті знищення населення рохінджа. Влада стверджувала, що військові проводили законні антитерористичні операції проти повстанського угруповання рохінджа. Суд відхилив цей аргумент, зазначивши, що військові М’янми не розрізняли бойовиків і цивільне населення.
Після того як Гамбії вдалося домогтися розгляду своєї справи, МС ООН дозволив Південній Африці подати позов проти Ізраїлю через його війну з угрупованням ХАМАС у секторі Гази, внаслідок якої загинули понад 74 тисячі палестинців. Ізраїль заперечує звинувачення в геноциді.
МС ООН зобов’язав М’янму виплатити рохінджа компенсації. Зокрема, країна має «дозволити та сприяти безпечному, добровільному й гідному поверненню людей до місць їхнього проживання та возз’єднанню родин», а також повернути все майно, яке було втрачено або пошкоджено.
Реклама
Крім того, суд зобов’язав М’янму забезпечити захист рохінджа від дискримінації та переслідувань у майбутньому.
Однак малоймовірно, що М’янма виконає це рішення. Очільник військових під час масових убивств Мін Аун Хлайн нині керує країною після повалення обраного уряду. Він називав ідентичність рохінджа «вигаданою». Уряд, який спирається на підтримку військових, не виявляє особливого бажання дозволити рохінджа повернутися.
Інше питання – куди саме вони зможуть повернутися. У штаті Ракхайн, який є батьківщиною рохінджа, уряд, підтримуваний військовими, не контролює ситуацію. Переважна частина штату, зокрема райони на кордоні з Бангладешем, перебуває під контролем етнічного збройного угруповання «Армія Аракана». Його звинувачують у масштабних порушеннях прав цивільного населення на підконтрольних територіях.
Рохінджа, які нині живуть у таборах, не мають права працювати й перебувають у вкрай тяжких умовах. Вони стикаються з торгівлею людьми, експлуатацією, мізерними продовольчими пайками та відсутністю базової освіти.






