Фото ілюстративнеГроші ЄС для регіонів: що Україна має зробити до вступу і де є проблеми
Після вступу до ЄС Україна зможе використовувати європейські фонди для розвитку регіонів і громад. Але для цього недостатньо мати перелік проєктів, які потребують фінансування. Потрібна система, що пов’язує потреби та потенціал територій зі стратегічними пріоритетами, інвестиціями й очікуваними результатами.
І почати працювати над створенням такої системи треба вже зараз..
Близько 400 мільярдів для регіонів
Політика згуртованості – основна інвестиційна політика ЄС, спрямована на зменшення економічних, соціальних і територіальних диспропорцій між регіонами. У поточному бюджеті 2021–2027 років на неї передбачено близько 392 млрд євро.
Основними інструментами фінансування є чотири фонди: Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР), Фонд згуртованості (ФЗ), Європейський соціальний фонд плюс (ЄСФ+) і Фонд справедливого переходу (ФСП).
При цьому близько 70% асигнувань ЄФРР та ЄСФ+ передбачено для менше розвинених регіонів.
Європейська модель передбачає, що фінансування має відповідати потребам територій і сприяти досягненню конкретних результатів. Для цього держави-члени розробляють багаторічні програми, у яких визначають пріоритети, цілі, заходи, джерела фінансування та показники результативності.
Логіка такого підходу проста: спочатку визначають проблеми й потенціал території, потім – пріоритети та цілі розвитку, а вже на їхній основі формують портфель проєктів і фінансовий план.
Наприклад, якщо проблема полягає в недостатній доступності соціальних послуг, реконструкція кількох будівель не обов’язково її розв’яже. Потрібно врахувати потреби населення, розміщення об’єктів, транспортне сполучення та зв’язки між громадами. Важливо оцінювати не лише кількість реалізованих проєктів, а й те, які зміни вони забезпечили для людей та місцевої економіки.
Україна вже створює основу
Ще 2025 року у звіті щодо прогресу України Єврокомісія наголосила на необхідності узгодити регіональне, просторове й бюджетне планування з реформою управління публічними інвестиціями (УПІ), посилити фінансову, технічну й адміністративну спроможність органів влади готувати та реалізовувати проєкти. А також законодавчо закріпити принцип партнерства із залученням органів влади, соціально-економічних партнерів і громадянського суспільства на всіх етапах програмування регіонального розвитку.
Інститут аналітики та адвокації готує зараз власний звіт про прогрес у впровадженні УПІ. Попередні його результати свідчать про суттєвий прогрес у формуванні основних елементів нової системи – водночас досвід громад виявляє низку практичних труднощів, які потребують подальшої уваги та вдосконалення реформи.
Важливим кроком до наближення регіональної політики України до підходів ЄС стало законодавче закріплення у 2022 році чотирьох функціональних типів територій. А у вересні 2026 року уряд визначив конкретні громади, віднесені до територій відновлення та територій з особливими умовами для розвитку, а також пріоритети їхнього розвитку.
Такий підхід дає змогу враховувати специфічні потреби територій – від водної безпеки степових громад до доступності послуг у гірських територіях.
Водночас робота над визначенням функціональних типів триває: перелік громад, віднесених до регіональних полюсів зростання та територій сталого розвитку, ще належить затвердити.
Це буде також виконанням зобов'язань в межах переговорного про вступ до ЄС.
А саме – розділу 22 "Регіональна політика та координація структурних інструментів".
Однак визначення функціональних типів територій – це лише один із важливих етапів. Наступним має стати розроблення програм розвитку цих територій відповідно до визначених пріоритетів і принципів політики згуртованості ЄС. Важливо, щоб потреби та потенціал громад враховувалися під час планування конкретних заходів, підготовки проєктів і розподілу фінансування, а їх реалізація забезпечувала вимірювані результати для мешканців і розвитку територій.
Архітектура управління коштами ЄС
Ефективне використання коштів ЄС потребує чіткого розподілу функцій і відповідальності між органами управління, а також належної інституційної та кадрової спроможності на центральному, регіональному й місцевому рівнях.
Європейська модель передбачає розподіл функцій між керівним органом, який відповідає за реалізацію програми та відбір проєктів відповідно до встановлених критеріїв, аудиторським органом, що перевіряє системи управління, окремі операції та рахунки, і моніторинговим комітетом, який відстежує прогрес реалізації програми та затверджує критерії відбору проєктів.
До комітету мають входити представники влади, бізнесу й громадянського суспільства.
Україні варто завчасно визначити модель управління програмами, розмежувати відповідальність між залученими органами та оцінити, чи мають наявні установи необхідні повноваження, ресурси й фахівців.
Показовий приклад – Чорногорія.
Вона в межах підготовки до вступу в ЄС запланувала створення 100 нових посад для управління європейськими фондами, щоб бути готовою ефективно використовувати більше фінансування від першого дня членства.
З прицілом на 2028 рік
У межах запропонованої фінансової рамки ЄС на 2028–2034 роки кожна держава-член має підготувати єдиний Національний і регіональний партнерський план (NRPP).
Він об’єднає планування фінансування кількох напрямів, зокрема політики згуртованості, сільського господарства, рибальства, міграції та безпеки, а також соціального клімату. Мета такого підходу – спростити управління коштами ЄС і зробити їх використання ефективнішим.
Фінансування також буде тісніше пов’язане з проведенням реформ і досягненням погоджених цілей.
Остаточної угоди щодо нового бюджету ЄС ще немає, робота над ним триває.
У червні 2026 року Рада ЄС погодила часткову переговорну позицію щодо NRPP, а в жовтні ірландське головування представило оновлений документ із бюджетними цифрами. Остаточні правила ще можуть змінитися, проте Україні варто вже зараз готуватися до нового підходу: пов’язувати регіональні програми з реформами, визначати конкретні результати та залучати регіони й громади до ухвалення рішень.
Водночас ця модель призначена для держав-членів ЄС і не надає Україні автоматичного доступу до цих фондів до вступу.
Що Україні потрібно зробити вже зараз
Перше – пов’язати стратегії з програмами розвитку та інвестиційними проєктами.
Державні, регіональні стратегії та стратегії громад мають ґрунтуватися на аналізі потреб і потенціалу територій, визначати чіткі пріоритети й узгоджуватися між собою. На їхній основі потрібно формувати програми з конкретними заходами, джерелами фінансування та очікуваними результатами, спрямовані не лише на відбудову, а й на розвиток місцевої економіки та покращення якості життя людей.
Функціональні типи територій допоможуть враховувати специфічні потреби громад, а спільні проєкти кількох громад – об’єднувати ресурси для розв’язання спільних проблем.
Друге – узгодити регіональну політику з реформою управління публічними інвестиціями. Необхідно продовжити роботу над забезпеченням узгодженості стратегічного, просторового та бюджетного планування, а також інтегрувати пріоритети регіонального розвитку в систему планування й відбору публічних інвестицій.
Стратегії регіонів і громад мають бути пов’язані з конкретними інвестиційними проєктами та відповідними джерелами фінансування.
Третє – завчасно посилити інституційну та кадрову спроможність.
Україні потрібно до вступу в ЄС підготувати фахівців і налагодити процедури для підготовки проєктів, фінансового планування, управління програмами, моніторингу й аудиту, щоб із першого дня членства ефективно управляти європейськими коштами.
Важливо заздалегідь визначити модель управління програмами, чітко розмежувати повноваження та відповідальність органів влади й оцінити потребу в додаткових інституціях для координації та управління фінансуванням.
Четверте – забезпечити реальне партнерство та залучення зацікавлених сторін.
Підходи ЄС передбачають залучення зацікавлених сторін до підготовки, реалізації та оцінювання програм.
До цього процесу мають долучатися органи влади, місцеве самоврядування, бізнес, наукові установи й громадянське суспільство. Важливо передбачити механізми їхньої участі у визначенні пріоритетів, відборі проєктів і моніторингу результатів, а також забезпечити врахування їхніх пропозицій під час ухвалення рішень.
П'яте – забезпечити прозорість фінансування та оцінювання результатів. Для кожної програми потрібно визначати вимірювані показники, які відображають не лише кількість реалізованих проєктів, а й зміни для населення та місцевої економіки.
Регулярний моніторинг і оцінювання мають давати змогу відстежувати використання коштів і коригувати заходи за потреби. Відкриті дані й цифрові системи, зокрема DREAM, повинні забезпечувати простежуваність зв’язку між потребами територій, пріоритетами, проєктами, фінансуванням і досягнутими результатами.
Політика згуртованості – це не лише фінансування, а й здатність перетворювати потреби територій на якісні програми розвитку, забезпечувати співфінансування, прозоро розподіляти ресурси та досягати вимірюваних результатів. Саме таку систему Україні потрібно розбудувати до вступу в ЄС.
Публікація є частиною проєкту "Громадський нагляд та доброчесність заради стійкості та відновлення України", спрямованого на підвищення ефективності, прозорості та підзвітності процесів відновлення. Проєкт реалізується за підтримки Норвегії.
Автор:
Вячеслав Курило, керівник департаменту аналітики Інституту аналітики і адвокації








