
Посол ЄС: Ми знайшли рішення, як провести низку реформ, та ті сподобаються не всім в Україні
Катаріна Матернова – посолка ЄС в Україні, що працює на цій посаді з 2023 року. Але питанням вступу нашої держави до Євросоюзу вона опікується добряче понад 10 років.
Матернова вже оголосила, що наступного року завершує роботу на посаді посла та у євроінституціях загалом, тож цьогорічний звіт з оцінкою реформ в Україні став для неї останнім. Але цей документ є особливим для неї також з іншої причини – очільниця європейської дипмісії особисто доклалася до того, дуже позитивний для України, щоби звіт підтвердив прогрес України, і вона захищає це рішення.
Але водночас визнає: з темпом реформ не все добре.
"Україна має прискоритися, і зробити це треба саме зараз!", емоційно каже дипломатка. Це – обов’язкова умова для того, щоби Україна наздогнала інших кандидатів лідерів, у тому числі Молдову.
Про те, чому Україні об’єктивно складно проводити реформи; про те, як це подолати; а також про реалістичну, на думку представниці ЄС, дату вступу – дивіться у її великому інтерв’ю. Ми поговорили також про складні реформи, включаючи відбір нового генпрокурора.
Також ми опублікували версію англійською – оригінал розмови, а для вашої зручності озвучили її й українською.
А для тих, хто віддає перевагу читанню – публікуємо трохи розширену текстову версію (у ній є блок про "фінансовий безвіз", який не увійшов до відеоверсії)
"Україна досі не втратила жодного євро"
– Європейські посли у останні тижні кажуть про плани залишитися в Києві, що б не сталося. Чи можемо ми бути впевнені, що представництво ЄС залишиться тут, навіть якщо ситуація в Києві погіршиться?
– Ми тут, і ми залишаємося. Ми не піддаємося погрозам Росії, ми будемо разом з Україною.
Якщо ми говоримо, що ми є найбільшим і найнадійнішим партнером України, це також означає, що ми маємо бути тут.
Я, звісно, не можу передбачити ситуацію у Києві. Якщо буде комунальний Армагедон абощо – будемо дивитися на реалії. Але зрештою, минула зима була досить важкою, і ми були тут. Тож безумовно ми плануємо бути в Києві і готуємося до цієї зими, як і кожна українська родина.
І ми будемо тут.
– Щойно завершився саміт Євросоюзу в Дубліні, де йшлося також про фінансовий дефіцит України.
– Так, і це не нова дискусія. Фінансовий дефіцит України вперше обговорювали на зустрічі "Коаліції охочих" 24 серпня у Києві.
Далі трохи часу пішло щоби встановити цифри. Зараз із цим є чіткість. Очікується, що ваш дефіцит наступного року буле близько 70 мільярдів євро: 30 мільярдів на цивільні потреби, ще 40 мільярдів – на військові потреби.
– ЄС підтверджує цю суму?
– Так, це ті цифри, з якими ми працюємо. І тут є кілька моментів, на яких я хочу наголосити.
По-перше, Євросоюз планує покрити приблизно дві третини цього дефіциту. І ми очікуємо, що інші партнери України покриють одну ще третину, тож ми дуже розраховуємо на спільні рішення з партнерами-однодумцями.
По-друге, нагадаю, що у вас лишаються два наявних інструменти допомоги ЄС, кошти з яких будуть надходити цього та наступного року. Це Ukraine Facility на 50 мільярдів євро, що діє з 2024 року, та програма допомоги на 90 мільярдів, яку затвердили цього року. Фінансування цивільних потреб там пов’язане з реформами, що викладені в Плані України. Тому важливо, використати цю підтримку в повному обсязі.
І попри всю драматичність, яка іноді супроводжує голосування у Верховій Раді, я хочу наголосити, що досі ми не втратили жодного євро цих грошей.
Затримки були. Зрештою, проведення реформ – це не точна наука, щоби розпланувати її на конкретний місяць чи конкретний квартал, тож затримки бувають. Але наразі жодного євро не втрачено, бо затримані реформи згодом відбулися. Дуже сподіваюся, що так буде і надалі.
"Україна має прискоритися, і зробити це треба саме зараз"
– А крім того, проведення реформ пов’язане з європейським майбутнім України. Європейська комісія оцінила її у звіті про розширення. Який ваш висновок з цього документа?
– Це останній звіт про розширення за час моєї роботи послом в Україні. Почався четвертий, останній рік моєї роботи тут. І я рада, що цей звіт – найсильніший за сотири роки
– У якому сенсі?
– Він найбільш обнадійливий. І цей звіт нарешті – я свідомо вживаю слово "нарешті" – визнав сукупний прогрес України у реформах за минулі роки.
Показник готовності України виріс у 14 різних сферах, включаючи практично всі з блоку "Основи". Адже у звіті є дві оцінки. Одна з них – оцінка реформ, що відбулися за минулий рік. Друга – оцінка рівень готовності – оцінює сумарно результат реформ за всі роки.
Саме це враховує підтверджений досвід, track record, який найважче побудувати. Але саме тут Україна – найсильніша. У вас є track record у боротьбі з корупцією, антикорупційні органи дають результати.
Нарешті це врахували в оцінці України. Тож я дуже задоволена звітом про розширення.
– Для мене, як для українця, головне питання – коли ми будемо готові до вступу в ЄС. За збереження темпів реформ, про які свідчить цей звіт, на це піде ще 10 років...
– Я вважаю цю оцінку надто песимістичною.
Я розумію ваше розчарування. ЄС також активно вів діалог про це наприкінці минулого року та в першій половині цього, коли реформи в Україні уповільнилися.
Але зараз реформи прискорилися.
Також важливо, що звіт чесно говорить про проблеми. Він штовхає Україну прискоритися ще. Бо я повністю згідна: за того темпу реформ, який був у першій половині 26-го року, Україні буду дуже важко лишитися на курсі до вступу в ЄС.
Але погляньте на рішення Верховної Ради за останні тижні, на пленарне засідання цього тижня. Все інакше! Вони схвалили низку важливих реформ в першому читанні, деякі – у другому.
Тому я справді вірю, що поєднання рекомендацій для вступу в ЄС та умов фінансування за "Планом України" дозволить Україні наздогнати інших лідерів і далі, з наступного року, йти з ними нога в ногу.
Але для цього Україна має прискоритися. І зробити це необхідно саме зараз.
"Вступ до 2030го року – досі реальний"
– Тож яка дата є реалістичною для виконання всіх вступних вимог?
– Особисто я вважаю, і казала про це публічно, що впоратися до кінця десятиліття – це реальний термін для вступу до ЄС.
Досі реальний.
– Досить амбітно.
– Але для цього вам треба підтримувати прискорений темп реформ, особливо тих, що пов’язані з IBAR – а це ваше наступне завдання дорогою до вступу. Причому темп реформ має лишатися високим також під час війни – навіть це звучить як складне завдання.
Щоби досягти цієї мети, ви маєте підтримувати імпульс реформ і завершити всю технічну роботу до кінця 2028 року.
Наразі наступний важливий крок, найважливіший крок на цьому шляху – виконати проміжні бенчмарки, IBAR. Це дасть вам дозвіл почати закривати глави переговорів про вступ.
– Про те, що IBAR, тобто оцінка бенчмарків, є нашою наступною метою – кажете і ви, і адміністрація президента, і уряд. Коли, на вашу думку, це реально зробити?
– План, визначений Брюсселем – пройти цей етап влітку, у першій половині наступного року.
Я знаю, що прем’єр-міністр та його команда хочуть зробити це навіть раніше. Але я обережніша у прогнозах, бо очікую, що зима буде дуже-дуже важкою, і буде період, коли у вас можуть з’явитися інші пріоритети, ніж IBAR.
Але я дійсно вважаю, що літо наступного року – це реальний термін.
– Це означає, що Молдова випередить нас, бо вони отримають IBAR раніше. Чи є проблемою розділення пари Україна-Молдова?
– Я чудово знаю, що питання щодо Молдови є тут суперчутливим. Про це пишуть медіа, і навіть мої друзі питають про це за вечерею. Для людей це питання справедливості. Тут є майже сором від того, що ви відстали від Молдови.
Але давайте дивитися на факти. Так, Росія веде гібридну війну в Молдові, як і у решті Європи. Але там немає бойових дій. Не треба писати закони в бомбосховищах, немає щоденних бомбардувань. Вони не у стані війни.
І це не єдина проблема. Не забуваймо, що це скликання Верховної Ради працює вже восьмий рік. Це поза межею, парламент потребує заміни, але провести вибори під час обстрілів та воєнного стану неможливо.
Крім того, ваша конституція вимагає для будь-якого закону 226 голосів, тобто 50% плюс один голос від теоретичної кількості депутатів, якої у Раді ніколи не було, бо в Криму і на окупованих територіях Сходу не обирали депутатів.
Тому реальність така, що у вас кожен закон, кожне голосування парламенту вимагає не більшості, а 60%.
– Навіть більше.
– Навіть трохи більше 60%.
Тож вашу ситуацію неможливо порівнювати з Молдовою, де є свіжий парламент після нещодавніх виборів.
Так, я розумію розчарування тим, що Молдова попереду вас. Але це – цілком природно.
– Євросоюз зазвичай проводить розширення хвилями. Чи має Україна шанс заскочити у наступну хвилю розширення?
– Виконайте проміжні бенчмарки до літа, і я думаю, тоді ви знову будете у грі на одному рівні.
"Вам потрібно знайти, як переконувати скептиків"
– Якими є ключові вимоги?
– Зараз Рада розглядає законопроєкт про прокуратуру. Він пройшов перше читання, має пройти друге. Але щоб виконати бенчмарки, ви маєте також запровадити більш прозорий та заснований на заслугах відбір генерального прокурора. Це одна з проблемних точок.
Ще одне складне питання – реформа Державного бюро розслідувань.
Є низка питань, пов’язаних із відбором суддів, Конституційним судом, Верховним судом та судовими органами, але я вважаю, що тут ми рухаємося у правильному напрямку.
Тут я хочу окремо відзначити: у жовтні, після угоди між президентами фон дер Ляєн та Зеленським, ми створили робочу групу, Task force, під політичним керівництвом прем’єр-міністра Сергія Корецького та комісарки Марти Кос. Там є також робочий рівень, де активно задіяні віцепрем’єр Всеволод Ченцов та міністр юстиції Денис Маслов.
Цей Task force збирається двічі на тиждень. Його мета – допомогти Україні швидше виконати вимоги IBAR. І я бачу дуже хорошу динаміку.
Є попередня згода щодо такого чутливого питання, як залучення міжнародних експертів у відборах, а також щодо багатьох інших питань. Поки що не можу розкривати деталі, бо це має бути узгоджено на рівні керівників (очільники Task force зустрілися у Брюсселі у неділю, вже після інтерв’ю -ЄП)
При цьому бенчмарки не змінюються, але Task force дає інструмент для їх інтерпретації, дозволяє знайти робочі рішення. Тож це дуже корисний механізм.
– Task force створений між урядом та Єврокомісією. А на практиці приходять депутати і кажуть: Україна погано домовилася, ми не будемо робити ось це і ось це.
– Дуже слушне зауваження. І ми також бачимо цю проблему. Тому ми домовилися залучати у Task force депутатів, які відповідають за конкретні сфери. Наприклад, Анастасію Радіну (очільницю комітету ВР з протидії корупції) запрошуємо на зустрічі, коли обговорюємо питання антикорупційної стратегії.
– А Іонушаса? (Прим ЄП: Сергій Іонушас, голова Комітету ВР з правоохоронної діяльності, традиційно критично налаштований до європейських законів)
– Коли ми будемо обговорювати реформу правоохоронних органів, пан Іонушас також буде з нами.
Крім того, ми розширюємо коло залучених з боку громадянського суспільства. Раніше в цих сферах здебільшого було чути голоси однієї-двох-трьох організацій. Хоча є набагато ширше коло експертів, що працюють над питаннями, фундаментальними для ЄС – чи то щодо демократії, чи то щодо виборів, чи то у боротьбі з корупцією, чи щодо судової системи.
Отже, ми розширюємо коло залучених.
– Ви навели приклад Радіної, але ж її не треба переконувати у потребі реформ для вступу в ЄС. А от коли з’являється Іонушас – з’являються проблеми. Це ж не секрет, що у парламенті є скептичні голоси.
– Є скептичні голоси.
Та я підкреслю, що вступ до ЄС – це задача для всього суспільства. Ви, журналісти, відіграєте незамінну роль. Громадянське суспільство відіграє незамінну роль. Але і скептики – так само! Вам потрібно знайти, як переконувати скептиків.
Я працювала з парламентом Словаччини, коли там голосували за вступ до ЄС, і це був єдиний випадок, коли у нас був повний склад парламенту, 100% явка та 100% голосів. У тому числі й скептиків. Бо скептики завжди будуть.
"Має бути певний відбір на посаду генпрокурора"
– Чи можливо переконати ЄС, що Україна не має виконувати якісь бенчмарки?
– Це дуже складно. Загалом я вважаю, що бенчмарки для України добре обрані і вони обґрунтовані. Але вони свідомо сформульовані так, щоб залишити простір для інтерпретації та пошуку рішень. А Task force може дозволити знайти вихід із ситуації, яка здається безвихідною.
Чи задовольнить знайдене рішення всіх експертів громсуспільства і кожного народного депутата? Напевно, ні.
Але я вважаю, що ми знайшли добрі рішення і щодо відбору суддів, і щодо залучення міжнародних експертів, є добрий текст закону про прокурорів.
– ЄС підтримує нинішній законопроєкт про реформу прокуратури?
– Так, так! Я знаю, що будуть ті, хто скаже: "Та цей закон не вирішує те й те".
Але він ніколи не мав на меті регулювати призначення генерального прокурора, до прикладу. Цього там не мало бути, і цього там немає. І це нормально.
Цього закону достатньо, щоб Україна отримала кошти, зав’язані на нього. Офіційного висновку ще немає, але не чула про серйозні зауваження.
– Чи правильно я розумію, що Україна має розробити інший закон, саме щодо процедури призначення генпрокурора, і лише тоді можлива позитивна оцінка за IBAR?
– Так!
Бо у бенчмарки кажуть про більш прозору процедуру, засновану на заслугах. Це формулювання звідти.
– Має бути відбір кандидатів?
– Так, має бути певний відбір. І зараз Task force обговорює різні варіанти.
Ця робота триватиме також у 2027 році, адже термін виконання цього пункту ще не настав.
Ми також усвідомлюємо, що Конституція встановлює повноваження президента у призначенні генпрокурора. Під час воєнного стану Україна не зможе внести зміни до Конституції, навіть якщо голоси для цього будуть.
Як само ми це вирішимо? Ось у цьому і є завдання Task force – знайти таке вирішення завдання, яке виконає бенчмарки та відповідатиме їх духу і букві.
– Днями Рада ухвалила законопроект про SEPA, який давно був на розгляді – щодо створення реєстру рахунків та банківських скриньок. Однак депутати скоротили кількість органів, які можуть мати доступ до цього реєстру. Чи влаштовує це ЄС?
– Колеги у Брюсселі зараз вивчають це питання, тож я не хочу поспішати з висновками. Розумію занепокоєння щодо того, щодо доступу до реєстрів нереформованих органів матимуть доступ до реєстрів, але варто дочекатися цих висновків. І тоді буде можливість доопрацювати закон так, щоб він задовольняв і Світовий банк (адже це була одна з їхніх вимог) і забезпечував відповідність праву ЄС.
Але мені питання цієї реформи дуже близьке.
SEPA – це єдина європейська платіжна зона. І це, можна сказати, "фінансовий безвіз".
У країні, яка входить до SEPA, не має значення, чи я надсилаю гроші своєму сусідові у Словаччині, чи колезі в Італії. І те і те стає внутрішньою трансакцією.
Практичний ефект полягатиме в тому, що 5 мільйонів українців, які проживають у Європейському Союзі та надсилають гроші в Україну або навпаки, не муситимуть сплачувати комісію у розмірі 50, 60 чи 70 євро – це буде безкоштовна операція або така, що коштуватиме дуже мало. Тому це надзвичайно важливо для окремих громадян, і це надзвичайно важливо, зокрема, для малого бізнесу.
Але ціна цього спрощення – прозорість фінансових потоків. Це означає, що більше не можна мати таємних, анонімних рахунків, наприклад.
Ми всі пройшли цей перехід кілька років тому в Європі, і всі дуже задоволені тим, як працює SEPA. Молдова, Чорногорія також ухвалили ці зміни.
"Україна найкорумпованіша у світі? Та це просто смішно!"
– І ця прозорість також важлива для боротьби з корупцією, тож поговорімо про це. Які основні очікування та ключові завдання для України є у цій сфері? Що нам потрібно зробити зараз?
– Перш за все, ухвалити антикорупційну стратегію.
Далі є кілька змін до Кримінального процесуального кодексу. Жодна з них не є привабливою, але всі вони важливі, щоб пришвидшити розгляд справ про корупцію.
Також на порядку денному – проблема "правок Лозового" щодо дострокового закриття справ. Значна їх частина уже скасована, але деякі лишаються.
А ще у нас є "вічнозелене" завдання забезпечити НАБУ та САП якісною експертизою для використання в суді. Але не йдеться про те, щоб вони мали власну експертизу, а про доступ до незалежної експертизи. Але я думаю, що про це реально буде домовитися з Міністерством юстиції.
Проте тут я знову хочу відзначити важливу деталь, де Україна виграє навіть у порівнянні з іншими країнами-лідерами. Так, вони просунулися далі в ухваленні законодавства. Але Україна має те, чого досягти найважче. Йдеться про досвід, track record.
Ви маєте вражаючий досвід антикор-інституцій. В інших країнах є закони, але немає доказів, що це працює. А у вас це все дійсно є. Кожне викриття, кожний корупційний скандал свідчить, що інституції достатньо сильні, аби протистояти будь-якому політичному тиску та виконувати свої повноваження.
– Виходить, що у корупційних скандалах є і позитиви?
– Звісно, в інформаційному просторі вони є вашою проблемою. Ті, хто мало знає про Україну, більше схильні вірити різним наративам, зокрема російським. Зокрема, це російський наратив про те, наскільки глибоко корумпована Україна…
– …і ви вважаєте, що це неправда.
– Я переконана, що це неправда. Так, в Україні є корупція. Але є також НАБУ та САП.
Так, іноді рівень корупції шокує. Але українці – це суспільство, яке бореться з корупцією!
А ідея, яку нав’язують ці наративи, що Україна "найкорумпованіша у світі" – та це просто смішно!
– Водночас, Верховна Рада не може ухвалити навіть антикорупційну стратегію – усі бояться про це й думати. У чому причина? Чому депутати так боїться антикорупційних законів?
– Тому що антикорупційні інституції, які реально працюють. І люди бояться того, що ті можуть виявити...
– І бояться опинитися за ґратами.
– І опинитися за ґратами.
Дивіться: в Україні до Революції гідності багато років поспіль діяла система, яка має змінитися. Але період змін ніколи не буває простим і ніколи не буває легким.
"Вступ до ЄС стає складнішим з кожною хвилею"
– Чого ми чекаємо у відносинах з ЄС до літа 2027 року, поки ви є послом?
– Я дуже, дуже сподіваюся, що IBAR, звіт щодо виконання Украною проміжних критеріїв, не лише буде готовий, а й буде позитивно сприйнятий державами-членами ЄС.
– Це буде серйозним кроком на шляху України до членства в ЄС.
– Багато кроків вперед у різних сферах, так.
– До вступу в ЄС ми рухаємося активніше, ніж до НАТО. Попри це, саме у НАТО є офіційно затверджена формула, яка каже, що членство України у Альянсі є "незворотним". Чому з ЄС у нас такого немає?
– Тому що держави-члени Європейського Союзу мають поганий досвід попередніх розширень, особливо у сфері верховенства права. Були великі розчарування.
Тому є радше протилежне прагнення, яке Єврокомісія представила 16 жовтня. Йдеться про те, щоби включити до договорів про приєднання нових членів "стоп-положення": у разі, якщо держава розверне європейські реформи – розвернути можна буде і її вступ.
Я хочу наголосити: вступ до ЄС дійсно стає складнішим з кожною хвилею. Це має дві складові. По-перше, обсяг законодавства ЄС, яке Україна має втілити, зараз набагато більший, ніж понад 20 років тому, коли Словаччина вступала до ЄС. І по-друге, держави-члени більше стережуться відкату реформ.
Досі було так: якщо ви вже стали членом, то у ЄС немає дієвих механізмів впливу. Тому будуть серйозні спроби запровадити цей механізм хоча б для нових членів.
– Щоб запобігти такому.
– Так.
– Але я все одно вірю, що Україна вже на незворотному шляху до ЄС.
– Я думаю так само. Це дійсно так. Просто ми не вживаємо цього слова.
Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди",
відео Михайла Алексеєва,
озвучування Тетяни Пиріжок









