Стівен Мюллер (Stephen Miller) контролюватиме весь документообіг Білого дому - і це є гарантією того, що президент США готується до протистояння з КонгресомЄрмак Дональда Трампа. Як Стівен Міллер очолив офіс президента США та що він думає про Україну
Минулого тижня стало відомо про перше звільнення з адміністрації президента США після масштабної поразки його партії на виборах.
Цього разу Білий дім покинула не абихто, а Сьюзі Вайлз – одна з найвпливовіших осіб в адміністрації, незмінна радниця Дональда Трампа протягом його другого терміну та людина, яка допомогла йому перемогти на виборах 2016 року і переобратися у 2024-му.
Раптове звільнення Вайлз лише за кілька днів після вражаючої поразки республіканців на виборах сигналізує про те, що Трамп поклав на неї провину за невтішні результати.
А оголошена заміна керівниці апарату Білого дому на її заступника Стівена Міллера – це чіткий сигнал і демократам, і американському народу про те, що Трамп не лише не вважає свій курс помилковим, а готовий посилювати його попри очікуваний опір у Конгресі.
Призначення Міллера – погана новина для Києва.
І у складі адміністрації Трампа, і в опозиції він виступав із критичними, навіть обурливими для України заявами. Також він є прибічником жорстких підходів у взаємодії з європейськими партнерами.
Та справжнє протистояння очікується у взаєминах між владою і опозицією у США.
Про те, хто обійме ключову посаду в апараті американського президента та що принесе ця зміна на тлі проміжних виборів, розповідаємо далі.
"Крижана діва" Білого дому
69-річна Сьюзі Вайлз донедавна вважалася другою за впливовістю людиною у Білому домі (після самого Трампа) та була фактично недоторканною завдяки довірі президента.
"Так багато рішень, що мають велике значення, ухвалюються за примхою президента. І, наскільки я розумію, єдиною силою, яка може скерувати чи спрямувати цю примху, є Сьюзі", – відгукувався про екскерівницю апарату Білого дому колишній топпредставник республіканців.
Вайлз називали однією з небагатьох осіб, здатних вплинути на думку та рішення американського президента.
Їхня співпраця почалася у 2015 році – тоді 58-річна політична консультантка стала відповідальною за передвиборчу кампанію Трампа у своєму штаті Флорида. За її сприяння у 2016 році Трамп переміг демократку Гілларі Клінтон у цьому штаті.
Після цього вона супроводжувала передвиборчу кампанію Рона Десантіса у губернатори Флориди. А за кілька років, коли Вайлз повернулася до Трампа, Десантіс став його конкурентом на республіканських праймериз. Подейкують, що досвід Вайлз зі співпраці з Десантісом допоміг трампівській команді виявити слабкі місця суперника та підштовхнути його до виходу з перегонів.
У 2024 році Вайлз стала керівницею передвиборчої кампанії Трампа. Її вважають причетною до його успішного відродження після болючої поразки на виборах-2020. А після повернення до Білого дому Трамп призначив Вайлз керівницею свого апарату.
До певної міри її можна назвати аналогом Андрія Єрмака на чолі ОПУ.
Посада глави апарату не прописана у конституції США – так само як очільника офісу українського президента.
Трамп не має погоджувати це призначення з Конгресом або Сенатом; ця людина підзвітна і підконтрольна виключно президенту. При цьому обов’язки та роль керівника апарату Білого дому не закріплені на законодавчому рівні, і по факту цей посадовець або посадовиця може мати дуже широкі повноваження.
По суті, Вайлз очолила виконавчий офіс президента. Не кажучи вже про вплив на рішення. Але за цим впливом Сьюзі Вайлз була скоріше "анти-Єрмаком".
На цій посаді вона зарекомендувала себе запобіжником, стримувачем хаотичності 47-го президента США.
Вайлз описують як помірковану республіканку, яка прагнула пом’якшення деяких політик адміністрації. Це дратувало ультраправе крило у Білому домі, яке наполягало на її усуненні.
Розкол між Трампом та його найближчою радницею зростав із наближенням до проміжних виборів. Спершу президент обійшов Вайлз у призначенні нової речниці Білого дому – і обрав на цю посаду малодосвідчену коментаторку Кеті Захарію, яка після жорсткої критики у ЗМІ звільнилася вже після першого брифінгу.
Остаточно довіру було підірвано під час проміжних виборів до Конгресу 3 листопада, які стали катастрофою для Трампа та його партії.
За даними ЗМІ, у ніч виборів президент за присутності інших членів команди звинуватив Вайлз у провалі. Трамп згодом заперечив цю інформацію, але так і не навів інших можливих причин для звільнення.
"Просто настав час. Іноді люди змінюються", – сказав він.
Та не менш важливим є те, хто прийшов на заміну Вайлз.
Хто такий Стівен Міллер
Новим очільником апарату Білого дому став колишній заступник Вайлз та радник президента з внутрішньої безпеки Стівен Міллер. Його називають архітектором ключових рішень адміністрації у найвпливовіших сферах – боротьбі з міграцією, внутрішній безпеці (що, по суті, означає формування значної частини внутрішньої політики) та зовнішній політиці.
Міллер починав свою співпрацю з Трампом приблизно в той же час, що і його екскерівниця Вайлз. Спершу він був спічрайтером кандидата у президенти та допомагав Трампу готуватися до дебатів з Клінтон. Він же виступив автором інавгураційної промови після його перемоги у 2016 році. А через чотири роки Міллер напише текст виступу Трампа про сфальсифіковані вибори на мітингу 6 січня перед натовпом його прихильників, які після його слів вирушать на штурм Капітолія.
Під час першої президентської каденції Трампа Міллер також мав політичний вплив.
Він очолив кампанію за припинення програми DACA (Deferred Action for Childhood Arrivals), яка дозволяла особам, привезеним до США в дитинстві без документів, отримувати юридичні посвідки для навчання та працевлаштування. Він також стояв за рішенням заборонити в’їзд до США громадянам семи країн, де більшість населення становлять мусульмани.
Під час другого президентства Трампа Міллер став більш публічним і впливовішим.
Чи були успішними його поради президенту Трампу? Украй спірно.
За логікою, провал республіканців на конгресових виборах, скоріше, мав коштувати посади Міллеру. Адже перелік сфер відповідальності Міллера у Білому домі майже повністю збігається з тими, де кроки адміністрації спричинили катастрофічне падіння рейтингів Трампа і відштовхнули виборців від кандидатів з його партії.
Тож те, що всупереч цьому Міллер пішов на підвищення після виборів, дає підстави очікувати, що він і надалі просуватиме своє бачення, а президент це бачення поділяє.
Досі найбільшим був вплив Міллера на антиміграційну політику. У цьому питанні він є чи не найжорсткішим "яструбом", іноді обганяючи й самого Трампа у радикальності. Саме Міллера, разом із вже колишньою міністеркою внутрішньої безпеки Крісті Ноем, вважають архітектором жорстоких рейдів Імміграційної та митної служби США (ICE) – коли вони встановили для агентів ICE обов’язкову "норму" у 3 тисячі арештів на день. Він також особисто вимагав, щоб агенти ICE переслідувати будь-кого, хто нелегально перебуває в США, а не лише тих, хто має судимості – про це свідчать джерела численних американських медіа.
Політика Міллера призвела до резонансних вбивств, скоєних агентами ICE – коли ті застрелили беззбройних громадян США Рене Ніколь Гуд та Алекса Претті. Влада називала ці вбивства "самозахистом" з боку агентів, хоча відео це спростовували. Сам Міллер у спробах відбілити дії службовців навіть називав вбитого медпрацівника Претті "внутрішнім терористом".
Особи агентів ICE, що стріляли в людей, встановлені, але жодного з них не покарали.
Ці події спричинили протести у США, закріпили за Імміграційною та митною службою криваву репутацію та відвернули від республіканців частину виборців, зокрема латиноамериканського походження.
Міллер також очолював кампанію тиску та втручання у роботу низки американських університетів в рамках боротьби з антисемітизмом та програмами з рівності, інклюзії та різноманітності (або ж "радикальними лівими", як це називали в адміністрації).
Та його ініціативи заслуговують на увагу не лише у сфері внутрішньої політики і безпеки.
Прибічник російської лінії та претензій до України
Стівен Міллер відзначився радикалізмом і у зовнішній політиці, причому в багатьох її напрямах.
Він є прихильником жорсткої лінії проти Ірану, тому не варто чекати, що він намагатиметься переконати Трампа завершити катастрофічну для рейтингу президента та для гаманців американців війну на Близькому Сході. Навіть попри те, що саме ця війна, імовірно, коштувала Трампу втрати контролю у Сенаті після проміжних виборів.
Він також підтримує тарифні війни Трампа, оголошені проти всього світу.
А під час кризи довкола Гренландії на початку цього року Міллер публічно заявляв, що арктичний острів має належати Штатам. Тоді ж він стверджував, що відповідно до "доктрини Трампа" США будуть без докорів сумління використовувати свої збройні сили для захисту американських інтересів, і не виключав залучення армії для захоплення данського острова.
"Ми живемо в реальному світі… який керується силою, який керується примусом, який керується владою", – заявляв тоді ж Міллер.
Він був підбурювачем ударів по суднах у Карибському морі та Тихому океані в рамках операції проти обігу наркотиків з Латинської Америки. В цих ударах загинули понад 200 людей. Тоді адміністрація Трампа не надала достатніх доказів причетності цих суден до контрабанди наркотиків до США і не визнавала, що ці дії були грубим порушенням міжнародного права.
Стів Міллер висловлювався і щодо України – і ці заяви не є приємними.
Він є послідовним прихильником курсу адміністрації з якнайшвидшого припинення війни, в якому дотримання українських інтересів не грає центральну роль. Цю позицію він відстоював ще до повернення Трампа до влади.
У 2023 році у соцмережах він розкритикував виділення адміністрацією Джо Байдена значних коштів на підтримку України, заявивши: "Як і більшість американців, я виступаю проти фінансування війни в Україні та рішуче підтримую мирне врегулювання".
Того ж року Міллер назвав російське повномасштабне вторгнення в Україну "проксі-війною США проти Росії", яка нібито стосується питання розширення НАТО.
Він заперечував, що мотиви Москви спрямовані проти України та українського народу. "Це не війна з метою геноциду, спрямована на знищення релігії, племені чи народу. Навпаки, ця найтрагічніша війна є побічним продуктом ширшої боротьби між Росією та Заходом, яка вимагає дипломатії, розрядки напруги та державницької майстерності", – писав Міллер.
Після запеклої суперечки Дональда Трампа з Володимиром Зеленським у Білому домі 28 лютого 2025 року Міллер похвалив американського президента за те, що той "поставив на місце Зеленського", назвавши це "одним із найвизначніших моментів в історії американської дипломатії".
А коментуючи українсько-американську угоду про корисні копалини, він називав її "погашенням боргу" України перед США за "сотні мільярдів доларів, які пішли на фінансування війни".
І хоча наразі неясно, наскільки значним буде вплив Міллера на зовнішню політику (адже тут він конкуруватиме з держсекретарем та радником з нацбезпеки Марко Рубіо), попередній досвід дозволяє очікувати, що цей вплив буде значним.
Курс на війну з Конгресом
Ще до нинішнього підвищення позиції Стівена Міллера у Білому домі були твердими.
Вважають, що через його руки пройшли майже всі виконавчі укази Трампа (за два роки таких документів було близько 300), а до розробки багатьох з них він був тісно причетний. Та далі може бути більше.
The Wall Street Journal повідомляє, що зараз Міллер співпрацює з очільником Офісу менеджменту та бюджету США Расселом Воутом, щоб разом скласти програму дій адміністрації на основі виконавчих указів, які не потребуватимуть схвалення Конгресу. Тобто Міллер готує ґрунт для того, щоб адміністрація Трампа просувала свій порядок денний всупереч позиції Конгресу, який, очевидно, відхилятиме трампівські ініціативи.
Це суперечить заявам Трампа про готовність співпрацювати з демократами в Конгресі.
Тож попереду – юридична і правова війна.
Попередні роки показали, що у ситуаціях, коли укази Трампа виходять за межі президентських повноважень, їхню дію можуть зупиняти суди – але за нового керівника апарату немає гарантії, що Білий дім зважатиме на усі судові рішення.
Варто додати також, що Сенат та Палата представників здатні заблокувати президентський указ, схваливши відповідний законопроєкт – але на практиці для цього їм знадобиться подолати вето Трампа, а це потребує 2/3 голосів, тобто необхідною буде підтримка частини республіканців.
У Демократичній партії вже висловили занепокоєння через призначення Міллера – але також готуються до боротьби. У Палаті представників радять Міллеру шукати адвоката, оскільки готуються розслідувати його діяльність.
А лідер демократів у Сенаті Чак Шумер заявив, що Трамп "нічого не навчився зі своєї історичної поразки". "Стівен Міллер – архітектор найбільш варварської та найнелюдянішої політики цієї адміністрації. Трамп не міг зробити гіршого вибору. Наша демократична більшість буде протистояти йому на кожному кроці", – написав майбутній глава сенатської більшості.
Утім, з Білого дому не надходило сигналів занепокоєння щодо майбутніх розслідувань. Зовсім навпаки – видається, що адміністрація готова відбиватися від спроб тиску демократів і готова сама йти на загострення. Американські ЗМІ пишуть навіть про плани тиску на журналістів, аж до арештів, хоча підтверджень цього немає.
Загалом можна з певністю говорити, що тепер Трампа у Білому дому не буде кому "гальмувати", як це робила попередниця Міллера Сьюзі Вайлз.
Якщо повернутися до аналогії з Єрмаком, то Міллер – чіткий аналог. Без поправки на мудрість Вайлз.
Причому він – показово відданий і лояльний президенту в усіх сферах політики, що дає синергію його зусиль та прагнень із трампівськими. А також – імовірно, гарантує, що до кінця каденції Трампа очільник його апарату вже не зміниться.
До слова, покійний сенатор Ліндсі Грем свого часу попереджав, що спроби послабити вплив Міллера є марними. Навіть коли його дії є шкідливими.
"Моїм колегам, які вважають, що можна переконати Дональда Трампа в тому, що Стівен Міллер є для нього тягарем – "бажаю успіху". Коли ера Трампа добіжить кінця, кілька людей останніми вийдуть з дверей разом із ним, і Стівен Міллер буде серед них", – казав Грем. І, схоже, виявився правим.
Авторка: Ольга Ковальчук,
журналістка "Європейської правди"