Від початку президентства Трампа американці регулярно виходять на акції протестуБез популізму не обійтися: чим демократи зможуть утримати виборців, які пішли проти Трампа
Двадцять років. Тридцять років. Вісімдесят років, а часом й усі дев’яносто.
Деякі посади, що їх здобули кандидати від Демократичної партії на проміжних виборах, десятиліттями залишалися для них недосяжними. Від місць у Сенаті до посад генеральних прокурорів штатів.
Результати цих виборів навіть більшою мірою, ніж проміжних 2018 року, можуть на багато років уперед змінити американську політику та державний курс. Але якщо демократи хочуть максимально скористатися своїми здобутками, їм потрібно діяти амбітно – навіть зухвало.
Зараз буде багато коментарів, ґрунтовних досліджень та аналізу – як демократам це вдалося? У чому секрет їхнього успіху в таких штатах, як Канзас, Південна Кароліна й Техас? Які групи виборців, що традиційно підтримували республіканців, перейшли на бік демократів?
Причина поразки республіканців
Але результати проміжних виборів, як і значна частина американської політики протягом останнього десятиліття, зводяться до одного незмінного чинника: Дональда Трампа.
Він – початок і кінець епохи MAGA.
Відповідальність за кризу вартості життя, з якою зіткнулися американці – одну з головних проблем, що визначила результати нещодавнього голосування, – цілковито на ньому.
Хаотичні торговельні війни Трампа призвели до зростання витрат великих компаній, малого бізнесу та звичайних споживачів по всій країні.
Через запроваджені ним мита ціни на більшість товарів зросли приблизно на 3%.
Він ініціював війну проти Ірану – від бомбардування ядерних об’єктів країни у 2025 році до масштабних ударів, що спричинили геополітичні потрясіння та зупинили судноплавство через Ормузьку протоку з лютого 2026 року. Це ще більше підштовхнуло ціни вгору, особливо на добрива та дизельне пальне.
Як наслідок, Трамп відштовхнув від себе одну з ключових груп власного електорату – білих сільських виборців.
Ситуацію погіршує те, що Трамп демонструє цілковиту зневагу до людей, які потерпають від наслідків його політики. Натомість він вихваляється тим, що нафтогазова галузь "заробляє просто шалені гроші". Його поведінка стає дедалі непередбачуванішою, і значна частина прихильників Трампа втратила терпець. Багато хто з них у вівторок просто не прийшов на виборчі дільниці, а дехто віддав голос за демократів.
Незалежні виборці, зі свого боку, підтримали переважно демократів.
Демократи мають змінитися
Однак нова більшість має не святкувати цю перемогу беззастережно, а сприймати її як застереження.
Виборці, схильні змінювати політичні уподобання, голосують радше за ту партію, яка викликає в них найменше роздратування. Якщо демократам не вдасться переконати їх залишитися на своєму боці, на виборах у 2028 році такі виборці цілком можуть від них відвернутися.
З іншого боку, хоча головним визначальним для результатів виборів чинником був гнів на Трампа, демократи також завдячують успіхом високій якості своїх кандидатів у більшості ключових штатів. У таких як Канзас, Пенсильванія й Техас кандидати зуміли поєднати місцеві настрої з обуренням виборців, яким вже обридла нинішня ситуація.
Але тут демократи знову ризикують зробити хибний висновок. Коли помірковане крило партії приписує собі заслугу в переході традиційно республіканських штатів на бік демократів, воно не бере до уваги, що США й досі перебувають в епосі популізму та антиістеблішментських настроїв – особливо в економічній сфері.
Багато переможців від Демократичної партії самі називають себе популістами.
Зокрема, обрана губернаторка Техасу Джина Інохоса.
В інтерв’ю The New York Times напередодні виборів Інохоса зауважила, що зосередження на культурних питаннях – це пастка, адже саме цього виборці у 2026 році не шукають. Після цього вона провела кампанію, сконцентровану на економічних проблемах техасців, і здобула перемогу над Грегом Ебботтом. Він останні 12 років концентрував політичну й адміністративну владу у власних руках, догоджав заможним донорам і корпораціям, а також перекроював межі виборчих округів штату на користь республіканців.
Та популізм, особливо економічний, викликає в професійних політиків-демократів справжню алергію.
Вони вважають його естетично непривабливим і несумісним із відживаючим неоліберальним економічним порядком, якому й досі вперто залишаються відданими.
Але їм доведеться це пережити. Настав час Демократичній партії відкинути інституційну обережність і розширити власні політичні амбіції.
Штучний інтелект – гарна відправна точка.
Всупереч наративу, який просувають технологічні компанії та ціла армія їхніх консультантів, американські виборці насправді не люблять дата-центри. Вони також розуміють, що безконтрольний розвиток штучного інтелекту створює економічні, соціальні та екзистенційні ризики. Якщо демократи в Конгресі схиляться перед великим технологічним бізнесом, то невдовзі знову опиняться в тій самій ситуації, що й два роки тому.
На рівні штатів новообрані губернатори-демократи мають усвідомити природу власної влади. Чекати, коли розділений політичними суперечностями Вашингтон почне щось робити, поки Білий дім і далі займає Трамп – означає марнувати час.
Вони повинні від самого початку діяти рішуче, пропонуючи сміливі й нестандартні програми, спрямовані не лише на зниження цін, а й на підвищення заробітних плат. Бо насправді криза доступності життя – це криза доходів.
Упродовж наступних 18 місяців простір для нових ідей у США – системних та економічних – буде відкритішим, ніж, імовірно, протягом наступних десятиліть.
Американські виборці завдали Трампу відчутного удару.
І демократи – як, зрештою, й усі американці – мають цьому радіти.
Але ейфорія Демократичної партії повинна вщухнути й перетворитися на тверду рішучість.
Місце, де ми перебуваємо сьогодні – не те, де мали би бути. І не те майбутнє, в якому американці очікують опинитися завтра, наступного року чи через п’ять років.
Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника
Рід Гейлен
Засновник Civic Forum, президент коаліції JOINTHEUNION.us