Перезавантаження влади в Сербії. Як поразка Вучича вплине на відносини з Україною
Владу Вучича знесли протести
Парламентські вибори в Сербії суттєво похитнули позиції пропрезидентської Сербської прогресивної партії й Александара Вучича, який керував державою з 2017 року, а до цього ще три роки був премʼєр-міністром.
Александар Вучич після визнання поразки під час пресконференції в штаб-квартирі партії в Белграді, Сербія, 25 жовтня 2026 року.Він — один із політичних довгожителів, якщо враховувати, що розпочав свою політичну карʼєру за часів режиму Слободана Мілошевича й у 1998–2000 роках обіймав посаду міністра інформації. Тоді відзначився запровадженням штрафів для журналістів за критику уряду і блокуванням закордонного телебачення.
Реклама
Розпочавши європейський курс Сербії, Александар Вучич перепросив за свої дії. Хоча в окремих ситуаціях вибачень буває недостатньо.
Обвал тільки-но відремонтованого навісу на залізничному вокзалі Нового Саду — другого за величиною міста Сербії — не лише став трагедією, внаслідок якої загинули 16 людей, але й викликав політичну ланцюгову реакцію. У місті почалися протести проти корупції і безкарності влади, які поширилися по всій країні, а Сербія опинилася у суспільно-політичній кризі, що завершилася відставкою чинного президента. Громадські активісти вбачали у відставці Вучича політичний трюк: піти з поста глави держави, щоб перемогти на виборах і повернутися в крісло премʼєр-міністра з розширеними можливостями.
Тривалий час Александар Вучич намагався втриматися на двох стільцях: Сербія з 2012 року є кандидатом на вступ до ЄС і в той самий час зберігає дружні стосунки з Москвою, досі не приєдналася до антиросійських санкцій, купує російські енергоносії. І щодо російської агресії в Україні сербська позиція не була до кінця чіткою. Держава надавала гуманітарну допомогу, підтримувала ініціативи щодо відновлення енергетики і водночас продавала боєприпаси через треті країни.
Володимир Путін і Олександр Вучич під час зустрічі в Сочі, 25 листопада 2021 року.Дедлайн для Сербії: між санкціями Вашингтона та енергетичним диктатом Кремля
Основною рушійною силою протестного руху були студенти, але вони отримали підтримку інших верств суспільства. Це дозволило створити власний політичний проєкт, який виявився успішним на виборах. Прикметно, що студенти не залучали до свого списку представників опозиційних партій, вважаючи їх неефективними. Хоча ті підтримали «Студентський список».
Списки до парламенту формувалися через університетські пленуми. До них увійшли викладачі, юристи, громадські діячі, інтелігенція. Перевага надавалася кандидатам, які не займались політикою й не були на державній службі. А виборча кампанія будувалася за принципом «від дверей до дверей». Під час агітації «Студент — у кожному селі», за даними сайту «Студентського списку», активісти студентського руху відвідали 400 населених пунктів, де особисто зустрілися з двадцятьма тисячами людей.
Учасники передвиборчого мітингу громадського руху «Студентський список» у Белграді, 22 жовтня 2026 року.Танці і співи — на вулицях, вибачення — в ефірах
Реклама
«Атмосфера в Сербії досі карнавальна. Усміхнені обличчя студентів, у день голосування ввечері люди святкували, співали й танцювали традиційне сербське коло — від столиці до найменших міст країни. Весела молодь святкує перемогу “Студентського списку”. Люди й досі радіють…» — описує атмосферу перемоги опозиційних сил сербський журналіст і політолог українського походження Борис Варга.
Протестувальники увірвалися до телекомпанії TV Informer — одного з пропагандистських телеканалів Вучича — і під час прямого ефіру сперечалися з пропагандистами, які роками ображали опонентів режиму. А суспільний регіональний мовник «Радіо і телебачення Воєводини» (RTV) вибачився перед глядачами в ефірі за те, що не виконував своїх функцій. Ведучий новин зачитав звернення, де визнав, що телеканал «замовчував, заплющував очі, подавав однобічно інформацію, висвітлював події некритично, не ставив правильних запитань або взагалі не ставив запитань».
«Фактично це друга “електоральна революція” в Сербії від запровадження багатопартійності у 1990-х роках, коли після масових протестів студентів і громадян автократа усунули від влади мирним шляхом — на виборах. Перша відбулася 5 жовтня 2000 року, коли внаслідок масових протестів визнав свою поразку на виборах колишній сербський лідер Слободан Мілошевич», — пояснює Варга.
Сербія виходить з гри. Як близький партнер кинув Віктора Орбана
Голосування на виборчій дільниці під час дострокових парламентських виборів у Белграді, 25 жовтня 2026 року.Виборча кампанія, за його словами, проходила в умовах очевидної нерівності. З одного боку, Вучич і його Сербська прогресивна партія мали у своєму розпорядженні весь адміністративний ресурс і великі гроші на агітацію. Були зафіксовані випадки підкупу виборців. З іншого боку, студенти мали мінімальний бюджет і проводили невеликі флешмоби з банерами, які привертали величезну увагу громадян. І висока явка виборців засвідчила прагнення змін.
«Найбільше людей мобілізували гнів і насильство, до яких режим Вучича вдавався протягом останніх двох років під час студентських і громадянських протестів. Водночас студенти завдяки своїй стриманості та авангардній організації зуміли зберегти мирний характер протестів і виборчої кампанії. У Вучича залишилися лише прихильники, яких він підкупив, і злочинці, що збагатилися протягом попереднього десятиліття», — коментує Борис Варга.
Феномен саме цих виборів у Сербії в тому, що децентралізований студентський рух без лідера, організований за горизонтальним принципом, зміг перемогти добре організовану за вертикальною моделлю державну корупційну машину Вучича.
«Уже зараз можна говорити про спадщину студентського руху: його інноваційні методи самоорганізації, що містять елементи прямої демократії. Насамперед це ухвалення рішень на студентських пленумах і організація громадян на місцевому рівні через громадянські збори», — каже політолог. Він сподівається, що фахівці й експерти, представлені у «Студентському списку», стануть рушіями змін у Сербії. Країна і суспільство потребують великих зусиль, щоб відновити роботу політичних інституцій за демократичними принципами.
Реклама
Кандидати від «Студентського списку» вітають прихильників під час мітингу громадського руху у Белграді, 22 жовтня 2026 року.Україні зарано радіти? Антиросійських санкцій не буде
Експертка з міжнародного розвитку Уляна Бах вважає, що тішитися програшу Вучича зарано — потрібно аналізувати подальший розвиток подій і практичні дії нової влади.
Вона звертає увагу, що ще 30 вересня, під час виборчої кампанії, студентський рух у Сербії офіційно оголосив, що не запроваджуватиме санкції проти Росії. Ця теза також стала одним із перших зовнішньополітичних меседжів після їхньої перемоги. Ввечері 25 жовтня один із найпомітніших представників «Студентського списку», професор соціології Йово Бакіч, підтвердив це в ефірі російського RT Balkan. Він сказав, що в зовнішній політиці щодо Росії нічого не зміниться, оскільки для Сербії це історично важливий партнер і в багатьох випадках навіть захисник.
Водночас Уляна Бах припускає, що Москва могла підтримувати як Вучича, так і його опонентів. Адже першого жовтня Путін особисто висловив сподівання, що Вучич стане наступним прем'єр-міністром Сербії. Він похвалив Белград за відмову від санкцій і бажання співпрацювати з Росією. До того ж, російська підтримка Вучича не обмежувалася дипломатією. У березні 2025 року тодішній віцепрем'єр Сербії Александар Вулін публічно подякував російським спецслужбам за допомогу в боротьбі проти «кольорових революцій».
Сербський політолог і журналіст Борис Варга: «Сербська любов до росіян — це приховані антизахідні настрої»
«Однак є друга, значно менш очевидна частина історії», — коментує експертка. Вона наводить розслідування Radio Free Europe/Radio Liberty, опубліковане на початку жовтня, яке показало, що проросійське інформаційне середовище Сербії підтримувало не лише Вучича.
RT Balkan і Sputnik — російські медіа, заборонені в ЄС, але присутні в інфопросторі Сербії, — поширювали заяви «Студентського списку» про відмову від санкцій. Частина проросійських телеграм-каналів підтримувала владу, але інші відкрито симпатизували саме студентам. І навіть ультраправі «Народні патрулі» Дамняна Кнежевича, які раніше організовували акції на підтримку російського вторгнення в Україну, також виступили на боці студентського руху.
Прихильники святкують перемогу «Студентського списку» у штабі руху після позачергових парламентських виборів у Белграді, 25 жовтня 2026 року.«А знаєте, чому частина проросійських сил була незадоволена Вучичем? Бо він, попри всі свої зв'язки з Путіним, насправді не був беззастережно проросійським політиком. Він був політиком, який чудово вмів сидіти на шпагаті. З одного боку, не запроваджував санкцій проти Росії та дружив із Путіним, а з іншого — сербські боєприпаси потоком йшли в Україну через західних посередників», — пише Уляна Бах.
Тому, на її думку, постачання боєприпасів Україні стало однією з причин, через які Вучич втрачав підтримку частини проросійських сил, які тепер симпатизують студентському руху.
Реклама
«Тобто зараз “Студентський список” — це така собі wild card, і поки що ніхто не може точно сказати, як він діятиме», — констатує експертка.
Вона звертає увагу, що основними маркерами можна вважати реагування на завершення в жовтні терміну дії американської ліцензії OFAC, яка дозволяє продовжувати роботу сербській нафтовій компанії NIS, пов’язаній із російським «Газпром Нефть». Крім цього, в кінці року завершується термін дії чинної угоди Сербії з російським «Газпромом».
Не геополітична перемога, а радше вікно можливостей для дипломатії
Народна депутатка України від партії «Голос», заступниця голови постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО Соломія Бобровська теж застерігає: немає підстав вважати, що нова влада автоматично дистанціюється від Росії або поглиблюватиме співпрацю з ЄС. Вона звернула увагу, що «Студентський список» об’єднав противників команди Вучича, але не запропонував чіткої проєвропейської чи антиросійської програми. Постає питання, чи зможе нова команда ефективно керувати державою, чи здатна сформувати узгоджену команду, домовлятися між собою та втілювати політичні рішення. «Об’єднати суспільство навколо боротьби з корупцією — одне завдання, а побудувати дієздатну систему управління — зовсім інше», — пише політикиня.
Учасники акції тримають примірники Конституції Сербії під час заключного передвиборчого мітингу громадського руху «Студентський список» у Белграді, 22 жовтня 2026 року.Країна на розтяжці. Подорожні нотатки з Боснії і Герцеговини
Соломія Бобровська вважає, що для України результати цих виборів не є геополітичною перемогою. Це радше вікно можливостей для інтенсивнішої дипломатичної роботи із Сербією. Тому найближчим часом українській дипломатії варто зосередитись на налагодженні діалогу з новою владою та розвитку практичної співпраці. Зокрема шукати спільні інтереси в гуманітарній сфері, відновленні, захисті міжнародного права та європейській інтеграції. «Водночас варто стежити за конкретними рішеннями, а не за заявами Сербії. Яким буде її голосування в міжнародних організаціях? Якою буде подальша позиція щодо санкцій проти Росії? Чи будуть практичні кроки на підтримку України? Чи зміниться характер відносин із Москвою? Питання, які залишаються відкритими», — зазначила депутатка.
Ані посольство України в Сербії, ані міністерство закордонних справ України поки що не відреагували на результати парламентських виборів у Сербії, оскільки результати офіційно ще не оголошені.
Прихильники розмахують прапором із написом «Студенти переможуть» під час передвиборчого мітингу громадського руху «Студентський список» у Белграді, 22 жовтня 2026 року.Не можна порівнювати Косово і Крим. Як на Балканах реагували на візит президента Зеленського до Сербії
Політичний баланс змінений, але системні зрушення — під питанням
Євроінтеграція, війна в Україні і питання Косова можуть бути визначальними в оцінці зовнішньополітичних кроків нової влади Сербії. Нагадаємо, Сербія не визнає Косово як суверенну державу. Не визнає вона й державної відповідальності за воєнні злочини, скоєні під час війни в Косові в 1998–1999 роках сербською армією та поліцією.
Експерт із міжнародних відносин, професор UNI College з Косова Гуракуч Кучі висловив думку, що перемога на виборах сил, які опонували Вучичу, змінює баланс у парламенті Сербії, тоді як системні зміни вимагають інституційних реформ, верховенства права та ефективного демократичного контролю над державними структурами.
Реклама
Явка виборців на рівні приблизно 70% і перемога «Студентського списку» свідчать про надзвичайну громадянську мобілізацію і що інституційні переваги уряду виявились недостатніми для запобігання змінам на виборах.
Магія домовленостей. Парламент Республіки Косово на фоні вуличних протестів обрав президентку
Фахівець зауважує, що поразку Вучича на парламентських виборах не слід автоматично розцінювати як завершення доби його перебування при владі. «Протягом усіх років перебування Вучича при владі Сербська прогресивна партія (SNS) зміцнила свій вплив у державній адміністрації, інституціях та ключових секторах держави. Тому головним викликом залишається ефективна передача влади та запровадження демократичного контролю над державними інституціями», — наголошує Гуракуч Кучі. Під час перехідного періоду слід серйозно ставитися до ризиків інституційної обструкції, мобілізації неформальних мереж та політичного напруження.
Александар Вучич після визнання поразки під час пресконференції в штаб-квартирі партії в Белграді, Сербія, 25 жовтня 2026 року.Також він не очікує, що зміна влади в результаті виборів автоматично призведе до зміни державної політики Сербії щодо Косова. «Студентський рух мобілізувався насамперед проти системи управління Вучича, а не проти традиційної політики Сербії щодо Косова. До того ж, у своєму травневому меморандумі рух заявив, що вважає Косово невід’ємною частиною Сербії та виступає проти його незалежності. Це свідчить про те, що зміна політичної еліти може відбутися без кардинальної зміни стратегічних цілей держави щодо Косова», — зазначає експерт.
Експрезидентка Косова Атіфете Ях’яґа: «Я дала собі обіцянку, що ніколи не підведу жінок»
Невідомо, чи змінить уряд свою позицію щодо брюссельського діалогу, «Сербського списку» — політичної партії сербської меншини в Косові, паралельних структур та питань безпеки. «Для Косова вирішальним є не лише те, хто керує в Белграді, а й те, чи відмовиться Сербія від використання політичного напруження та інструментів дестабілізації у своїх регіональних відносинах», — наголошує науковець.
Він переконаний, що Сербія вступила в новий етап політичної конкуренції, проте демократична та інституційна трансформація є набагато складнішим процесом. «Зміна уряду в Сербії може ознаменувати початок внутрішніх перетворень, але це ще не є доказом зміни її політики щодо Косова», — підсумував він.
Студентська революція створила передумови для мирної зміни влади в Белграді. Ніби вітер змін прийшов на Балкани. Але важливим питанням залишається, чи зможуть зміни і перезавантаження влади бути кардинальними, чи йдеться лише про зміну політичних облич. І чи відчують цей вітер змін інші країни Західних Балкан.