Люди йдуть пішки по Південному мостуКолапс логістики. Закриття Південного мосту
Міст проєктувався під навантаження 5 -7 тонн на один вантажний автомобіль, а наразі інтенсивність руху по ньому сягає 80-100 тисяч автомобілів на добу.
1 та 2 жовтня російські війська вперше здійснили цілеспрямовані атаки ударними безпілотниками по Південному мосту в Києві. Внаслідок влучання щонайменше трьох БПЛА рух автомобільного транспорту та метрополітену перегоном повністю зупинили. Враховуючи аварійний стан інших столичних мостів, виведення з ладу цієї переправи становить серйозну загрозу для логістики та функціонування міста.
Стратегічне значення Південного мосту
Південний міст, спроєктований у 1983 році видатним інженером Георгієм Фуксом, є критично важливою транспортною артерією не лише для столиці, але й для України загалом. Він забезпечує один із найбільших транзитних потоків вантажів і людей між правим (мікрорайон Видубичі) та лівим берегом, а також є найкоротшим шляхом від центру Києва до аеропорту Бориспіль.
До 2 жовтня Сирецько-Печерська («зелена») гілка метрополітену, що проходить мостом, залишалася єдиною в Києві, яка продовжувала перевозити пасажирів через Дніпро під час повітряних тривог. Зупинка руху Південним мостом миттєво спровокувала масштабні затори на лівобережжі, що підтверджує його незамінність в інфраструктурі міста, особливо на тлі обмежень на аварійних мостах Патона та Метро.
Хронологія атак та нова тактика РФ
Серія ударів розпочалася 1 жовтня близько опівдня — тоді дрон вибухнув поблизу опорної частини пілона в момент, коли мостом рухався потяг метро. Увечері того ж дня другий безпілотник пошкодив дорожнє полотно, опору, відбійник та захисне бетонне загородження метрополітену. Третій удар стався 2 жовтня близько 5:00 ранку, завдавши руйнувань конструкціям метропроїзду та огорожі.
За даними експертів, Росія застосувала оновлені дрони (ймовірно, «Герань-4»), спеціально модифіковані для знищення інфраструктури. Вони оснащені специфічними детонаторами-«вусами» та новим боєзарядом кумулятивно-ріжучого спеціального навантаження (КРСН). Ця 40-кілограмова бойова частина з чотирма модулями ураження розроблена цілеспрямовано для перерізання високовольтних ліній та сталевих мостових конструкцій.
Загроза для вантової системи
Південний міст побудований за вантовою (позакласовою) технологією. Його прольоти утримують дві площини вант — загалом 144 сталеві канати, натягнуті між покриттям та вертикальною опорою (пілоном). Для вант використані закриті оцинковані троси діаметром 62 мм із розривним зусиллям 350 тонн. Очевидно, що ціллю нових російських безпілотників є саме перерізання цих канатів.
Фахівці з містобудування зазначають, що міст спроєктований із великим запасом міцності: знищення однієї чи двох вант не спричинить ефекту «доміно» і не призведе до руйнування переправи. Два-три удари БПЛА не здатні критично вплинути на функціональність мосту. Однак серйозну небезпеку становлять систематичні масовані атаки, здатні перебити значну кількість тросів або пошкодити сам пілон.
Головна проблема у разі пошкодження полягає у складності ремонту. Ванти для Південного мосту замовлялися за кордоном, в Україні їх не виготовляють. Це унеможливлює швидку заміну деталей. У критичному випадку інженерам доведеться змінювати технічну роботу мосту, перерозподіляючи навантаження за допомогою спеціальних арок-підпірок (подібних до тих, що зараз підтримують міст Метро).
Зношеність конструкцій
Окрім військових загроз, Південний міст потерпає від надмірних експлуатаційних навантажень. Попри те, що він є одним із найновіших у місті (рух авто відкрили у 1990 році, метро — у 1992-му), за 36 років міст суттєво зносився.
Інфраструктура проєктувалася з розрахунку навантаження 5–7 тонн на один вантажний автомобіль, тоді як сьогодні міст щодоби пропускає 80–100 тисяч авто. Регулярні динамічні навантаження та вібрація від великовагового транспорту призвели до того, що з 2007 року міст перебуває у стані перманентного ремонту (заміна вант, анкерних прогонів, мостового полотна та десятків деформаційних швів). Поєднання цих факторів із цілеспрямованими російськими ударами робить подальшу долю переправи одним із найгостріших інфраструктурних викликів для Києва.