Зображення ілюстративнеЗахист адвокатів як потенційний ризик: чому Люксембурзька конвенція може зашкодити шляху до ЄС
Правнича спільнота України очікує на ратифікацію Конвенції про захист професії адвоката, відомої також як Люксембурзька конвенція.
Це відносно новий документ. Рада Європи ухвалила конвенцію 13 травня 2025 року, Україна підписала її 9 березня 2026-го.
Ситуація з конвенцією, втім, неоднозначна.
З одного боку, посилений захист прав адвокатів справді потрібен і є цінним для демократичного суспільства. З боку іншого, Конвенція про захист професії адвоката може частково дублювати основний правозахисний інструмент тієї ж Ради Європи – Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
На практиці це може вилитися у суперечності між діяльністю передбаченої Люксембурзькою конвенцією Групи експертів із захисту професії адвоката (GRAVO) – і рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
А є ще третій фактор – нереформованість Національної асоціації адвокатів України, що несе додаткові ризики.
Пояснюємо все детальніше у статті.
"Або все, або нічого"
Люксембурзька конвенція насправді є доволі унікальним міжнародним договором не лише під кутом зору сфери регулювання.
По-перше, вона передбачає дієвий механізм моніторингу виконання конвенційних вимог державами-учасницями через створення Групи експертів із захисту професії адвоката (GRAVO). Група уповноважена отримувати необхідну інформацію від державних органів, неурядових організацій, професійних асоціацій, національних установ із захисту прав людини, готувати доповіді і висновки. А також здійснювати візити на територію держав-учасниць, проводити розслідування і візити в межах термінових процедур тощо.
По-друге, держави-учасниці майже позбавлені можливості робити застереження щодо чинності певних зобов’язань за конвенцією.
Цим розробники документа наочно демонструють зацікавленим у приєднанні країнам принцип – "або все, або нічого". Їм надано єдину можливість гнучкості – не прирівнювати до статусу адвоката осіб, уповноважених міжнародним судом, трибуналом або органом, створеним міжнародною організацією, на надання консультацій або участь у їх провадженнях.
Тобто, не може бути жодних винятків, обмежень, інших правил для держав-учасниць в питаннях необхідності утворення та функціонування професійних асоціацій адвокатів, права осіб на заняття адвокатською діяльністю, професійних прав, засад дисциплінарної відповідальності, права осіб на доступу до адвоката та інших.
А також щодо моніторингу за виконанням вимог конвенції Групою GRAVO.
Що треба зробити Україні
Для реалізації певних положень конвенції необхідно буде суттєво удосконалити національне законодавство.
Наприклад, з питань надання помічникам адвокатів права на конфіденційне спілкування з клієнтами, яке наразі в Україні мають лише адвокати. А також щодо обов’язкового проведення консультацій з Національною асоціацією адвокатів щодо будь-яких пропозицій змін до відповідного законодавства чи практики його застосування.
Хоча, до речі, саме діяльність асоціації потребує суттєвого реформування на шляху приєднання України до ЄС.
І 23-тя переговорна глава містить відповідний проміжний критерій (benchmark).
Є також необхідність реалізації інших європейських стандартів, які випливають, зокрема, з рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рєзнік проти України" від 2025 року. ЄСПЛ встановив, що в Україні концепція адвокатської таємниці досі сформульована досить широко і в загальних термінах. Законодавство не передбачає конкретних законних винятків, які б дозволяли втручання органів досудового розслідування у професійну адвокатську таємницю.
Зняти ці невідповідності українського законодавства складно, але можна.
Але є фундаментальні особливості конвенції, які ставлять перед Україною та іншими державами невирішувані наразі питання.
GRAVO vs ЄСПЛ
Вченим та практикам у сфері міжнародного права ще слід розібратися у співвідношенні між механізмами моніторингу і контролю, передбаченими Конвенцією про захист професії адвоката з одного боку – та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Тут, як виглядає, є конкуренція між діяльністю Групи GRAVO та Європейським судом з прав людини.
Обидві конвенції гарантують однакові чи принаймні схожі права осіб – зокрема, право на доступ до адвоката. Але ймовірні порушення державами цього права встановлюють, відповідно до конвенцій, різні інституції – GRAVO та ЄСПЛ.
При цьому лише рішення Європейського суду з прав людини є юридично обов’язковими для виконання Україною.
Водночас можуть бути ситуації, коли Група GRAVO встановить порушення Конвенції про захист професії адвоката через, наприклад, відсутність адвоката під час проведення слідчих дій органами розслідування – а ЄСПЛ після вивчення всіх доказів, аргументів сторін тощо не визнає у цій же справі порушення державою вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічні різночитання можуть бути і при застосуванні передбачених конвенціями надзвичайних заходів.
Наприклад, стаття 13 Конвенції про захист професії адвоката уповноважує Групу GRAVO проводити розслідування і візити в межах термінових процедур.
А Правило 39 Регламенту Європейського суду з прав людини, ухваленого відповідно до статей 24-26 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також уповноважує Суд здійснювати схожі тимчасові заходи в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі.
Знову ж, непоодинокими можуть стати випадки, коли за одним і тим же фактом ймовірного порушення Група GRAVO ініціюватиме проведення термінових процедур, а ЄСПЛ – відмовить у тимчасових заходах тощо.
Фактор воєнного стану
Учасники делегації Групи GRAVO під час візитів до держав повинні отримувати доступ до відповідних матеріалів.
Однак українське кримінальне процесуальне законодавство з метою гарантування конституційної свободи від втручання в особисте та сімейне життя суттєво обмежує перелік осіб, які можуть ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження – такими можуть бути лише його учасники. На відміну від інших правових систем, в Україні навіть Уповноважений Верховної Ради з прав людини чи його представники не мають жодних повноважень в кримінальному процесі, в тому числі на доступ до матеріалів.
Ратифікація Конвенції про захист професії адвоката означатиме необхідність зміни цього фундаментального правила.
Додаток до конвенції також передбачає, що такі члени делегації Групи GRAVO, як національні експерти, фахівці, перекладачі, користуються привілеями та імунітетами. Зокрема, їм гарантують свободу пересування при виїзді з країни проживання та повернення до неї.
Але в умовах воєнного стану неможливо забезпечити цю гарантію для національних експертів, фахівців, перекладачів, які є військовозобов’язаними громадянами України віком від 25 до 60 років. Для таких громадян перетин державного кордону наразі заборонено.
Потрібна реформа НААУ
У разі ратифікації конвенції існує велика ймовірність появи десятків і сотень інформаційних повідомлень про можливе порушення Україною вимог цього міжнародного договору.
Про це свідчить досвід застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – як звичайні громадяни, так і їхні адвокати активно використовують міжнародні-правові механізми захисту своїх прав. Власне, тому Україна є одним із лідерів за кількістю звернень і рішень Європейського суду.
Поза сумнівом, аналогічна ситуація виникне зі зверненнями до Групи GRAVO про ймовірне порушення вимог про захист професії адвоката.
Можна спрогнозувати, що рішення про її розслідування і візити в Україну, відмови українських органів влади у доступі до матеріалів чи заборона національному експерту чи перекладачу на виїзд за межі України (хоч і у відповідності до національного законодавства) стануть вагомими інформаційними приводами й викликатимуть резонанс.
Мало хто стежитиме за подальшим розвитком подій, коли через кілька років сама Група GRAVO не встановить таки факту порушень прав адвокатів. Адже в нинішню епоху має значення те, що відбувається "тут і зараз".
А у разі масових звернень адвокатів до Групи GRAVO про порушення гарантованих конвенцією прав на належну участь у діяльності професійної асоціації, права на заняття адвокатською діяльністю, гарантій дисциплінарної відповідальності українська держава і суспільство взагалі стануть заручниками нереформованості Національної асоціації адвокатів України (НААУ).
На останнє, знову ж, неодноразово офіційно вказувала Європейська комісія.
Зрештою, цей гіпотетичний потік новин (ймовірно, часто необґрунтовано негативних) може "приклеїти" нашій державі ще одне тавро "порушника прав людини".
Схожу ситуацію маємо зараз у сфері боротьби з корупцією – будь-які наші реформаторські кроки, результати роботи антикорупційних органів тощо не можуть подолати корупційне реноме держави як серед чиновників європейських інституцій та урядів європейських держав, так і в звичайних громадян.
Тож для уникнення подібних проблем перед ратифікацією Конвенції про захист професії адвоката необхідно ретельно зважити всі переваги та ризики.
Щоб не сталося так, що – як і в питанні боротьби з корупцією – після ратифікації конвенції піде потік негативу, і це стане ще однією серйозною перешкодою на шляху України до ЄС.
Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Олександр Банчук
експерт Центру політико-правових реформ