Канцлер Німеччини Фрідріх МерцПокарання для Мерца: чи запустять нові поразки на виборах зміну влади у Німеччині
Минулої неділі партія канцлера Німеччини Фрідріха Мерца – Християнсько-демократичний союз (ХДС) – зазнала подвійного удару.
На виборах у північно-східній землі Мекленбург-Передня Померанія консерватори не подолали 5-відсотковий бар’єр та вперше в історії опинились за бортом земельного парламенту. Вибори виграла ультраправа "Альтернатива для Німеччини" ("АдН"), здобувши вже третю перемогу у східнонімецьких землях.
Натомість у Берліні ХДС втратив перше місце в Палаті депутатів, поступившись "Лівим".
Для християнських демократів це вже третя серйозна невдача за вересень.
На початку місяця вони зазнали важкої поразки у Саксонії-Ангальт: втратили посаду прем’єр-міністра землі, тоді як "АдН" здобула майже 44% голосів і отримала право сформувати уряд.
Прагнучи упередити можливі спекуляції щодо свого майбутнього, Фрідріх Мерц уже надвечір у неділю екстрено звернувся до нації.
Для Німеччини це нетиповий крок: канцлери зазвичай не поспішають коментувати результати земельних виборів. Мерц запевнив, що не збирається залишати ані посаду лідера ХДС, ані канцлерське крісло, і наголосив, що уряд має продовжити заявлений курс реформ.
То що стоїть за серією останніх невдач християнських демократів? І чи вдасться Мерцу уникнути відставки та зберегти контроль над партією? Адже там дедалі гучніше відповідальність за невдалі результати на земельних виборах покладають саме на канцлера.
Цікаво, що стримати "АдН" у Мекленбурзі-Передній Померанії вдалося завдяки персональному рейтингу і харизмі очільниці чинного земельного уряду Мануели Швезіг з Соціал-демократичної партії (СДПН), яка збереже свою посаду. Серед іншого, прем’єрка є прихильною до України і виступає за її послідовну підтримку в часи російської агресії.
Пояснюємо результати виборів у Мекленбурзі-Передній Померанії та Берліні у деталях.
Історичний провал ХДС
Після виборів у Саксонії-Ангальт 6 вересня, на яких тріумфувала "АдН", до голосування у Мекленбурзі-Передній Померанії було прикуто величезну увагу.
Ця земля також розташована на сході Німеччини – головному електоральному оплоті ультраправих. Тож партії політичного центру побоювалися повторення успіху "АдН" і нового удару по своїх позиціях.
Проте сценарію-катастрофи вдалося уникнути.
Так, "Альтернатива для Німеччини" перемогла з результатом у 38,2% голосів, удвічі покращивши цифри минулих виборів. Це вже третя перемога "АдН" на земельних виборах, з урахуванням голосування в Тюрингії 2024 року. Але про шанси для "АдН" сформувати уряд у Мекленбурзі-Передній Померанії мова не йде – вона залишиться в опозиції.
Натомість свою посаду прем’єр-міністерки землі збереже популярна соціал-демократка Мануела Швезіг.
СДПН посіла друге місце з 35,5% голосів, уперше з 1998 року втративши статус найсильнішої політичної сили Мекленбурга-Передньої Померанії. Водночас для соціал-демократів результат вважається успішним: в останні тижні кампанії вони суттєво скоротили відставання від "АдН". Значною мірою це пов’язують із особистою популярністю Швезіг.
Ще рік тому підтримка СДПН становила лише 19%, і за таких показників збереження влади здавалося практично нереальним.
До ландтагу також проходять "Ліві" з 6,5% та "Зелені" з 5,7%. Таким чином, нинішня урядова конфігурація – коаліція СДПН і "Лівих" – вже не має більшості. Щоб зберегти владу, їм доведеться сформувати трипартійну коаліцію із "Зеленими".
Однак найгучнішим результатом цих виборів став грандіозний провал ХДС.
У попередньому скликанні ландтагу консерватори були в опозиції. На виборах 2021 року вони отримали понад 13% голосів, а цього разу в партії очікували падіння підтримки нижче 10%. Утім, результат виявився значно гіршим: ХДС набрав лише 4,9% і вперше в історії Німеччини не подолав 5-відсотковий бар’єр на земельних виборах.
Досі найгіршим результатом для партії були вибори 1951 року у Бремені – 9% підтримки. Цей антирекорд протримався 75 років, аж доки у неділю християнські демократи не отримали удвічі менше.
Берлін рухається вліво
Натомість у Берліні, де ХДС боровся за збереження крісла мера, картина голосування є геть іншою. Хоча так само із невдалим результатом для партії канцлера.
Та для початку варто наголосити, що столиця Німеччини вважається доволі лівим містом і перебування на посаді мера представника консерваторів в останні три роки було скоріше винятком, аніж правилом.
Більшість часу столицею керували представники СДПН, нерідко в коаліції з "Зеленими" або "Лівими". Перемога ХДС на повторних виборах у Берліні у 2023 році стала можливою завдяки особливим обставинам: управлінській кризі та хаосу з організацією виборів 2021 року.
Утім, успіху 2023 року ХДС досягти не вдалося. Вперше в історії вибори у Берліні виграли "Ліві", які отримали 25,7% голосів – понад удвічі більше, ніж на попередніх виборах 2023 року. ХДС посіла друге місце з 18,8%, втративши майже десять відсоткових пунктів порівняно з 2023-м.
"АдН" стала третьою – 16,3%, значно покращивши свій попередній результат (+7,2 відсоткового пункту). "Зелені" отримали 14,3%, а СДПН – лише 12,1%, що стало найгіршим результатом соціал-демократів у Берліні.
Дотепер, як і на федеральному рівні, у Берліні правила коаліція ХДС та СДПН, проте зараз вона втратила більшість і не може продовжити роботу в нинішньому форматі. "Ліві" вже заявили про готовність вести переговори із СДПН та "Зеленими", і як переможець виборів вони першими ініціюють формування коаліції.
Хоча через деякі кардинальні розбіжності із СДПН і окремих ліворадикальних пропалестинських політиків у лавах "Лівих" коаліція такого формату не гарантована. І тут у ХДС залишається шанс зберегти владу.
"Жінка проти блакитних"
На перший погляд, результати у Саксонії-Ангальт і Мекленбурзі-Передній Померанії важко звести до спільного знаменника. Але один фактор був важливим в обох випадках – невдоволення федеральним урядом.
Частина виборців використала земельні вибори як можливість покарати партії урядової коаліції в Берліні. У Мекленбурзі-Передній Померанії головним бенефіціаром цього стала "АдН", тоді як у Берліні найбільше виграли "Ліві".
Важливу роль зіграла й мобілізація тих, хто раніше не голосував.
У Мекленбурзі-Передній Померанії найбільший приплив до "АдН" дали саме колишні "невиборці" – близько 66 тисяч. Ще близько 48 тисяч голосів партія отримала від "перебіжчиків" від СДПН і близько 32 тисяч – від ХДС. Тож її результат пояснюється і переходом виборців інших партій, і здатністю залучити людей, які раніше залишалися осторонь виборів.
Водночас СДПН вдалося уникнути такого самого падіння, як у ХДС, значною мірою завдяки особистій популярності Мануели Швезіг – багаторічної прем’єрки землі від соціал-демократів.
Вона проводила кампанію, у якій протиставила себе "Альтернативі для Німеччини".
Гаслом було "Жінка проти блакитного" – блакитний є партійним кольором "АдН".
При цьому Швезіг свідомо дистанціювалася від федерального уряду, зокрема критикуючи його реформи, особливо пенсійну.
Особистість популярної прем’єрки виявилась ключовим елементом успіху соціал-демократів. Майже половина виборців СДПН заявила, що без Швезіг не голосувала б за цю партію. Загалом же 61% жителів Мекленбургу-Передньої Померанії були задоволені її роботою на посаді прем’єрки.
Успішна кампанія Швезіг стала особливо болісною для ХДС та "Лівих". Як показали післявиборчі опитування, значна частина виборців обох партій, аби не допустити до влади "АдН", вирішили голосувати саме за "жінку проти блакитних".
І хоча Мануелі Швезіг не вдалося випередити "АдН" на фініші, здатність прем’єрки суттєво скоротити відставання виглядає помітним результатом. Її виборча кампанія була значною мірою персоніфікована, а сама Швезіг жорстко критикувала політику федерального уряду. Після виборів вона опинилася в центрі уваги німецької преси як політикиня, якій вдалося не допустити "АдН" до влади – і як потенційна претендентка на посаду очільниці партії. Адже двоє федеральних лідерів СДПН – Ларс Клінгбайль і Бербель Бас – нині значною мірою асоціюються з роботою в уряді та не користуються великою популярністю.
Проукраїнський розворот Мануели Швезіг
Хоча Мануела Швезіг є передусім регіональною політикинею, вона відзначилась сумнівною славою в Україні.
Передусім – через позицію стосовно газогону "Північний потік-2", запуск якого вона підтримувала аж до січня 2022 року, тобто практично до початку повномасштабного вторгнення Росії.
Роль Швезіг тут була важливою, адже газопровід виходить на сушу саме на території землі Мекленбург-Передня Померанія.
24 лютого повністю змінило її ставлення до "Північного потоку-2" і Росії.
У березні 2022-го вона визнала, що підтримка цього проєкту з її боку була помилкою, і протягом наступних років послідовно підтверджувала свою нову позицію. У вересні цього року, напередодні виборів до ландтагу, Швезіг заявила, що не дозволить відремонтувати пошкоджений трубопровід, поки Владімір Путін залишатиметься правителем Росії.
Вона пояснила, що підтримувала проєкт через вигідну ціну на російський газ, проте російська агресія проти України стала для неї особисто поворотним моментом. Також Швезіг визнала: було помилкою припускати, що Росія зацікавлена в мирному співіснуванні в регіоні Балтійського моря.
У червні 2024 року Швезіг вперше приїхала до України з візитом як голова Бундесрату – того року вона обіймала цю посаду на ротаційній основі як прем’єрка однієї з 16 федеральних земель.
Вона пообіцяла підтримувати Україну, яка бореться з агресором, і також допомагати із вступом у Європейський Союз. З 2024 року Мекленбург-Передня Померанія є партнерським регіоном Чернігівської області, якій допомагає у гуманітарній сфері.
Житлове питання та молоді виборці
Якщо в Мекленбурзі-Передній Померанії невдоволення федеральною владою конвертувалося насамперед у підтримку "Альтернативи для Німеччини", то в Берліні від цього виграли "Ліві".
Понад половина виборців у післявиборчому опитуванні Infratest dimap заявили, що федеральний уряд "заслужив покарання" на земельних виборах. У Берліні, де при владі перебувала така сама червоно-чорна коаліція, як і на федеральному рівні, невдоволення урядом Фрідріха Мерца позначилося на результатах партій, що входять до неї.
Крім того, успіх "Лівих" значною мірою пояснюють тим, що партія влучила в одну з найболючіших проблем столиці: житлове питання. Йдеться передусім про вартість оренди та дефіцит нового житла. Саме цю партію в опитуваннях виборці найчастіше називали тією, яка найкраще здатна ці проблеми розв'язати.
Крім того, партія виступала за дешевший громадський транспорт та інші соціальні заходи, важливі для жителів столиці.
Водночас "Ліві" змогли залучити значну кількість молодих виборців.
А на цих виборах вперше право голосу отримала молодь віком від 16 років.
Серед 16-24-річних партія отримала близько 43% підтримки, а серед 25-34-річних – 49%. Натомість "Зелені" значно втратили у цих вікових групах. "Альтернатива для Німеччини" також здобула популярність серед молодших виборців, але не таку значну, як "Ліві".
Також показово, що тоді як у Мекленбурзі-Передній Померанії саме "АдН" мобілізувала найбільше виборців, які раніше не брали участі у виборах, у Берліні це краще вдалося "Лівим".
Ще однією особливістю виборів стала низька популярність усіх основних кандидатів на посаду бургомістра Берліна. За даними Infratest dimap, рейтинг схвалення переможниці виборів від "Лівих" Еліф Еральп складає 27%, кандидата від ХДС Стефана Еверса – 21%, а кандидата від СДПН Штеффена Краха – 20%. Якби котрась із партій висунула популярнішого лідера, то результати голосування могли би виглядати зовсім інакше.
Мерц залишається – принаймні поки що
Усвідомлюючи усю серйозність ситуації, Фрідріх Мерц на провальні результати відреагував миттєво.
За даними німецьких медіа, "екстрену" промову канцлер готував ще напередодні, у суботу, очікуючи на погані новини. У медіа навіть поширились спекуляції, нібито він може оголосити про відставку з посади лідера партії, але залишиться канцлером.
Проте цього не трапилось.
Канцлер дав зрозуміти, що не залишить ані посаду партійного лідера, ані крісло канцлера.
Хоча й визнав результати у Мекленбурзі-Передній Померанії катастрофічними. Натомість пообіцяв активізувати зміни.
"Реформи мають відбутися. Звісно, це ставить нас усіх у скрутне становище. Але ми візьмемо на себе цю відповідальність. Я візьму на себе цю відповідальність, бо хочу рухати нашу країну вперед", – заявив Мерц. На той момент він ще не знав, що його ХДС "вилетить" з парламенту землі Мекленбург-Передня Померанія.
Тим не менш, Мерц таки дещо виграв 20 вересня. І це – час, яким він тепер прагне скористатися. За нинішнім виборчим календарем до квітня 2027 року нових земельних виборів не заплановано. Тож федеральний уряд має кілька місяців, щоб продемонструвати результати своєї економічної політики та реформ.
До того ж наступні земельні вибори відбудуться вже у західнонімецьких землях, де позиції ХДС традиційно сильніші. Ймовірно, канцлер розраховує, що успіхи уряду в реалізації реформ допоможуть зміцнити підтримку партії.
Та питання полягає у тому, чи зможе Мерц використати цей час, щоб переламати негативну тенденцію? І наскільки довго партійні функціонери будуть готові пов'язувати з непопулярним канцлером майбутнє ХДС?
Минулого тижня усі вісім прем’єр-міністрів земель від ХДС публічно виступили проти персональних дискусій навколо Мерца і закликали зосередитися на вирішенні проблем виборців. Але партійні низи все гучніше демонструють невдоволення канцлером.
До того ж у короткостроковій перспективі пересічні виборці навряд чи зможуть різко відчути у своїх гаманцях результат реформ, навіть якщо вони будуть проведені швидко. На цьому тлі заяви канцлера про відновлення економіки ризикують залишатися для багатьох абстрактними, якщо не супроводжуватимуться помітними змінами у повсякденному житті.
Хто замість Мерца?
Та справа не лише в часі, необхідному для реалізації реформ. Є ще одна причина, через яку всередині ХДС поки не поспішають відмовлятися від Мерца, – відсутність очевидної альтернативи.
Жоден із наявних кандидатів не є очевидним наступником.
Найперше говорять про голову ХСС і прем'єр-міністра Баварії Маркуса Зьодера.
Його ім'я природно виникає в такій дискусії, оскільки він уже давно претендує на роль загальнонаціонального лідера консервативного табору. У 2021 році він програв змагання за кандидатство у канцлери Арміну Лашету, а в 2024-му поступився Фрідріху Мерцу.
Але проблема в тому, що Зьодер – голова ХСС, а не ХДС. Тому його висунення означало б передачу канцлерства від ХДС до баварської сестринської партії. Це потребувало б домовленості всередині всього блоку ХДС/ХСС.
Другий ключовий кандидат – прем'єр-міністр Північного Рейну-Вестфалії Гендрік Вюст. Його перевага в тому, що він є головою уряду найбільш населеної землі Німеччини та одним із найпопулярніших політиків на загальнонаціональному рівні.
Але у його випадку є серйозна практична перешкода: у квітні 2027 року в Північному Рейні-Вестфалії мають відбутися земельні вибори. Для Вюста це дуже важливе голосування, і перехід до Берліна напередодні виборів створив би додатковий ризик не лише для нього особисто, але і для ХДС. Вюст розглядається партією як шанс нарешті досягти справді хорошого результату після осінніх фіаско на сході Німеччини.
Водночас сильний результат у Північному Рейні-Вестфалії в квітні міг би підвищити його шанси стати наступником Мерца.
Кандидатами також називають Александра Добріндта, федерального міністра внутрішніх справ, і Бориса Райна, прем'єр-міністра Гессену. Проте ці варіанти є менш очевидними – скоріше "запасними".
Разом з тим, потенційні наступники успадкували б ті самі проблеми, через які критикують Мерца. Уряд має проводити складні реформи, які можуть бути болючими для виборців, а результат від них не обов'язково буде швидким.
Втім, навіть якщо всередині ХДС визріє рішення про зміну Мерца, реалізувати його буде непросто. Канцлера в Німеччині не можна просто усунути рішенням керівництва партії.
Бундестаг має провести процедуру виголошення так званого конструктивного вотуму недовіри: депутати не можуть просто "скинути" Мерца, а повинні одночасно обрати нового канцлера абсолютною більшістю голосів. А це означає, що потрібна не лише згода всередині ХДС/ХСС щодо нового кандидата, а й домовленості про нього всередині парламенту.
За нинішньої конфігурації коаліції це означає передусім домовленість із СДПН і згоду соціал-демократів на конкретного наступника Мерца.
Авторка: Христина Бондарєва,
журналістка "Європейської правди"